Туризм в Украине на современном етапе

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ I. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ…….....8

1.1. Стан туристичної галузі в Україні…………………………………….........8

1.2. Розвиток в Україні соціального,молодіжногоі дитячого туризму, сільського (зеленого) туризму, оздоровчо-спортивного туризму та екскурсійної діяльності…………………………………………………………10

1.3. Розвиток  готельного господарства, туристської  інфраструктури………22

РОЗДІЛ ІІ. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ОБ’ЄКТІВ………………………………………………………………………..30

2.1. Сучасний  стан і проблеми розвитку сфери  відпочинку і туризму в Україні……………………………………………………………………………30

2.2. Планування  подальшого розвитку туристично-рекреаційних  ресурсів України…………………………………………………………………………...34

РОЗДІЛ ІІІ. ВПЛИВ  ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ НА РОЗВИТОК ТУРИЗМУ…………………………………………………………………..……43

3.1. Вплив політичної  ситуації на розвиток туризму в Україні……………...43

Висновки і пропозиції…………………………………………………..……....50

Список використаної літератури…………………………………………….....53

Додатки  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Значення  і роль туризму в наш час  для розвитку економіки держав, задоволення  запитів особистості, взаємозбагачення соціальних зв'язків між країнами неможливо переоцінити.

     Індустрія туризму займає важливе місце  в економіці більшості країн. На її частку припадає до 10 % світового  валового національного продукту, 11 % світових споживчих витрат. Число  туристських поїздок в усьому світі наближається до 600 млн., і, за прогнозами Всесвітньої туристської  організації (ВТО), до 2012 р. досягне 937 млн. При цьому слід урахувати, що все населення планети становить 6 млрд. людей. Індустрія туризму входить у число трьох найбільших експортних галузей.

     Розвиток  індустрії туризму надає великий  ринок робочих місць. На сьогодні кожна п'ятнадцята людина на планеті  працює в сфері готельного і туристського бізнесу. Наприклад, у Європі майже 10% працюючих зайняті в сфері  туризму. При цьому за темпами  зростання число зайнятих у сфері  туристського обслуговування випереджає інші галузі. У XX ст. туризм перетворився на одне з найбільш вагомих соціальних явищ. Витрати населення на туристські послуги в ряді країн займають третє місце після витрат на харчування і житло.

     В економіці сучасної України туризм також займає важливе місце. Одним  з пріоритетних завдань Державної  програми розвитку туризму в Україні  на 2002-2010 pp. є становлення в Україні  сучасного високоефективного і  конкурентоздатного туристського комплексу.

     Актуальність  теми. Сучасна туристична індустрія у світовій господарській системі посідає провідні позиції: на неї припадає близько 10% від виробленого у світі валового продукту, близько 30% світової торгівлі послугами, 7% загального обсягу світових інвестицій, 11% світових споживчих витрат. За даними Всесвітньої Туристської Організації, за останні 16 років доходи від міжнародного туризму зростали в середньому на 9% в рік. Для більш ніж 40 країн світу туристична галузь є основним джерелом надходжень національного бюджету, а для 70 – однією з трьох його основних статей.

     Сьогодні  подорожі та відпочинок стають невід’ємною  частиною життя населення всіх континентів  і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім’ї, витрати  на туристичні послуги - це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.

     Україна об’єктивно має всі передумови для  інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного  положення та рельєфу, сприятливий  клімат, багатий природний, історико-культурний та туристично-рекреаційний потенціал. Однак сьогодні в Україні розвиток цієї важливої галузі економіки, яка, за розрахунками фахівців, лише у вигляді  податків могла б щороку приносити  в державну скарбницю до 4 млрд дол. США, недостатній. Причинами такого становища є складна соціально-економічна ситуація в державі, неврегульованість  механізмів стимулювання туристичної  індустрії, відсутність ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і на регіональному  рівнях.

     Туристична  галузь, враховуючи її значний вплив  на економічний та соціальний розвиток країни, розгалуженість господарських  зв’язків, потребує регулювання, підтримки  та пильного контролю з боку держави.

     На  сучасному етапі розвитку України, особливо в умовах адміністративної реформи, що триває, актуальними стають питання щодо створення ефективної структури управління туристичною  галуззю на всіх рівнях, децентралізації  та деконцентрації влади з чітким визначенням повноважень кожного  її рівня. Перетворення України на туристичну державу світового значення вимагає  також забезпечення координації  діяльності різних галузей економіки, від яких залежить якісне надання  туристичних послуг, зокрема транспорту, торгівлі, виробництва сувенірної продукції, видавничо-рекламної діяльності тощо.

     Аналіз  наукової літератури дає змогу виділити такі напрями дослідження туризму, як соціальний, історичний, економічний, правовий, міжнародний та ін.

     Різноманітність досліджень питань туристичної галузі підтверджує складність, актуальність та неоднозначність цієї теми. Однак  слід зазначити, що ціла низка аспектів державного регулювання розвитку туризму  в Україні ще не має адекватного  й всебічного відображення в науковій літературі: це, зокрема роль, функції  та повноваження держави в галузі туризму, механізми соціалізації туризму, роль територіальних громад у галузі туризму тощо. Сьогодні надзвичайно  актуальним є також питання наукового  обґрунтування місця та ролі туристичної  сфери в системі соціально-економічних  пріоритетів регіонального і  місцевого розвитку, розробки методології  оцінки ефективності освоєння туристичного потенціалу, вироблення теоретичних  основ формування регіо­нальної  туристичної політики та механізмів її практичної реалізації. Інакше кажучи, необхідна розробка методології  формування та механізму реалізації туристичної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях в контексті зарубіжного досвіду. Викладене вище зумовлює вибір теми курсової роботи  та актуальність дослідження  проблеми державного регулювання розвитку туристичної галузі України та перспектив розвитку туристичної інфраструктури в Україні.

     Мета  і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі України на національному, регіональному та місцевому рівнях з урахуванням зарубіжного досвіду.

     Відповідно  до мети дослідження були поставлені такі завдання:

     - уточнити поняття “державне регулювання  туристичної галузі”; 

     - провести ґрунтовний аналіз нормативно-правової  бази туристичної галузі України  з огляду на трансформації,  які відбулись останніми роками, і запропонувати заходи щодо  її вдосконалення; 

     - дослідити історичні, організаційно-функціональні  та нормативно-правові передумови  формування державної туристичної  політики в країнах Європи, зокрема  у Франції, і визначити найбільш  ефективні механізми її реалізації;

     - виділити основні напрями сучасної  туристичної політики України,  місце органів державної влади  та місцевого самоврядування  у втіленні її в життя, виділити  соціально-економічні передумови  залучення територіальних громад  до розвитку туризму і роль  держави в забезпеченні таких  умов;

     - визначити механізми державного  регулювання розвитку соціального  туризму, зокрема такі, що сприятимуть  соціалізації молоді, вдосконалити  понятійний апарат соціального  туризму; 

     - обґрунтувати вибір стратегічних  напрямів розвитку туристичної  галузі України на основі аналізу  наукових праць вітчизняних і  зарубіжних вчених, нормативно-правових  актів з урахуванням зарубіжного  досвіду. 

     Об’єкт  дослідження – туристична галузь України.

     Обєтом  дослідження є туристична галузь України з її показниками за 2004-2009 рр, умови та перспективи територій  України в плані туристичного розвитку , а також вплив політичної ситуації на розвиток туризму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ I. СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ.

1.1 Стан туристичної галузі в Україні.

     Упродовж 2009 р. зареєстровано 11,2 млн відвідань України іноземцями (річний приріст становить 5,6 %), у тому числі 4,4 млн туристських поїздок (приріст 4,1 %) та 6,8 млн одноденних поїздок (приріст 6,2 %).

     За  схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі впродовж свого  перебування в Україні в 2009 р. залишили в ній 2,2 млрд дол. США.[3,12]

     У 2009 p. громадяни України здійснили 13,4 млн закордонних поїздок (приріст становить 16,4 %), у тому числі 8,7 млн туристських (приріст 17,0 %), решта - одноденні відвідання.

     Так само як і для багатьох європейських країн, де найпотужнішими є туристські потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристського обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою впродовж останніх років становить  близько 65 % загального обсягу турпотоків.[8,45]

     Крім  цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність  яких зросла в 2009 р. порівняно з 1995 - 2005 pp. у 8 разів.

     Поїздки між сусідніми державами і  надалі значно переважатимуть у структурі  міжнародного туризму.

     Щодо  внутрішнього туризму слід зазначити  помітну активізацію в 2009 р. діяльності як деяких регіональних підрозділів державної виконавчої влади в галузі туризму (Київська, Вінницька, Донецька, Тернопільська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області, Крим), так і туристичних підприємств цих регіонів.[21,96]

     Близько 6,6 млн населення України здійснили  різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн відвідувачів зареєстровано  музеями України та понад 1,6 млн  екскурсантів - турагентствами.

     За 2009 р. туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України загальною кількістю 5744 одиниці реалізували власних послуг на суму 2,28 млрд грн, що становить 1,32 % ВВП України та 3,3 % за статтею "Виробництво послуг". Приріст сукупного обсягу реалізації порівняно з попереднім роком становив 17,1 %.[14,78]

     У структурі платіжного балансу України 2009 р., за підрахунками НБУ, експорт послуг за статтею "Подорожі" становив 10 %, імпорт - 15 %.

     За  останні п'ять років кількість  відвідань України іноземними громадянами  збільшилась у 2,2 раза, а кількість  іноземних туристів зросла на 19 %. За цей самий період у платіжному балансі України частка експорту послуг за статтею "Подорожі" зросла з 7 до 10 %.

     Визначними  подіями 2009 p., що мали або матимуть у майбутньому вплив на туристичну галузь в Україні, були:

     1. Прийняття змін до Закону України  "Про ліцензування певних видів  господарської діяльності".

     2. Парламентські слухання "Про стан  і перспективи розвитку туризму  в Україні".[5,50]

     3. Візит до Києва Генерального  секретаря ВТО Франческо Франжіаллі.

     4. Регіональний семінар ВТО "Вплив  Інтернету та електронної торгівлі  на індустрію подорожей і туризму".

     5. Активна діяльність громадських  туристичних організацій України,  створення Всеукраїнського союзу  працівників асоціацій, підприємств  та організацій туристичної сфери  (УкрСоюзТур).

     6. Участь України в Олімпійських  іграх у Сіднеї.

     7. Проведення VII Міжнародного туристичного  салону "Україна 2009".

     Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2009р. ( свідчать про припинення спаду туристської активності, який характеризував2002 та 2004 pp.

     Загальний обсяг туристських потоків перевищив  рівень 2005 р. на 9 % і повернувся до рівня 2008p., однак при цьому структура потоків за напрямами зазнала змін. Якщо в 2005р. переважали внутрішні туристські потоки (45 %), то в 2009 р. перевага була на боці виїзного туризму (44 %). Лише частка в'їзного потоку за п'ять років майже на змінилась: у 2005 р. в'їзний туризм становив 19 %, а в 2009 р. - 22 %.[18.48]