Умови, необхідні для створення валютної біржі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2012 в 13:29, контрольная работа

Краткое описание

У зв'язку з тим, що центральні банки – це головні органи грошово-кредитного регулювання та реалізації грошово-кредитної політики, основним завданням їхньої діяльності є забезпечення стабільності національної грошової одиниці [1, с. 73]. Тому національний банк будь-якої країни має набір функцій, що дозволяють досягти поставленої мети. Традиційно перед центральним банком ставиться п'ять основних задач, а саме бути:
- емісійним центром країни, тобто користуватися монопольним правом на випуск банкнот;

Содержание работы

Емісія грошей, вилучення грошей з обігу…………………………….3
Поняття, сутність та види емісії………………………………..…3
Механізм проведення емісії…………………………………….....7
Вилучення грошей з обігу…………………………………………9
Умови, необхідні для створення валютної біржі……………………11
2.1 Міжнародна валютна система……………………………………11
2.2 Організаційно-правове забезпечення валютної біржі…………..14
2.3 Валютні біржі за кордоном……………………………………….20
Завдання 3……………………………………………………………...23
Завдання 4……………………………………………………………...24
Завдання 5……………………………………………………………...26
Список використаної літератури……………………

Содержимое работы - 1 файл

Деньги и кредит.docx

— 102.93 Кб (Скачать файл)

3) зосереджує попит та пропозицію  валютних цінностей, банківських  металів, цінних паперів та  їх похідних, а також інших  фінансових інструментів та біржових  активів, сприяє формуванню їх  біржового курсу;

4) організовує та забезпечує  здійснення розрахунків та надання  клірингового та депозитарного  обслуговування угод і контрактів, укладених на торговельних майданчиках  УМВБ.

Завдання УМВБ полягає у створенні  належних умов, включаючи прозорість, відкритість та доступність інформації, для забезпечення рівних умов у здійсненні біржової торгівлі всім учасникам валютного, фондового та інших сегментів  фінансового та товарних ринків, для  нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківського валютного ринку, а при появі відповідних передумов - розвинути різні інструменти валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методи страхування валютних ризиків).

Основні функції УМВБ полягаються в: 
- акумулюванні попиту і пропозиції на валютні ресурси;

- встановленні єдиного ринкового курсу гривні безготівкових операцій банків;

- забезпеченні додаткових гарантій при здійсненні валютних операцій;

- організації торгів і укладенні угод з купівлі і продажу іноземної валюти з

учасниками торгів;

- організації і проведенні розрахунків в іноземній валюті та в гривні;

- визначенні поточного курсу іноземних валют до гривні;

- зборі й аналізі інформації про процеси, що відбуваються на валютному ринку. 
Члени (акціонери) валютної біржі мають право:

- брати участь в роботі органів управління та внутрішнього контролю УМВБ згідно чинного законодавства України та статуту;

- негайно після запиту отримувати від УМВБ будь-яку інформацію стосовно діяльності та спрямування нерозподіленого прибутку УМВБ;

- користуватися послугами УМВБ на договірній основі на умовах, що не є гіршими від тих, що пропонуються третім особам;

- першочергово отримувати пропозицію від біржі на придбання додатково випущених акцій;

- отримувати пільги щодо сплати послуг, які надаються акціонерам від біржі та визначаються Біржовим Комітетом;

- у випадку ліквідації УМВБ, отримати частину майна біржі пропорційно кількості належних їм акцій.

Кожен з акціонерів зобов'язаний виконувати свої обов'язки згідно Статуту у  відповідності з чинним законодавством та вживати максимальних зусиль для сприяння біржі в тому, щоб її діяльність відповідала вимогам законодавства України.

Українська  міжбанківська валютна біржа  має такі органи управління та внутрішнього контролю: 
1)  загальні збори акціонерів; 
2) біржовий комітет (спостережна рада); 
3)  раду директорів; 
4) арбітражний комітет та ревізійну комісію.

Загальні збори акціонерів є  вищим органом УМВБ. Кожен акціонер, незалежно від кількості акцій, має право брати участь у Загальних  зборах особисто, або через представника. Брати участь у Загальних зборах акціонерів з правом дорадчого голосу можуть також і члени Ради директорів, які не є акціонерами, а також  Національний банк України, Державна комісія  з цінних паперів та фондового  ринку України та міністерства і  відомства, через своїх представників, визначених персонально за поданням керівництва зазначених установ. Загальні збори акціонерів визначаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту більш  як 60% голосів (акцій).

Біржовий комітет створюється  з числа представників акціонерів. Він представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням  загальних зборів і в межах  компетенції, визначеної статутом біржі. Біржовий комітет здійснює контроль та регулює діяльність Ради директорів. Комітет складається з не менш ніж 5 осіб, призначених на п'ятирічний  термін Загальними зборами. Члени комітету можуть бути переобраними на свою посаду необмежену кількість разів. Жоден  член Біржового комітету не може одночасно  бути членом Ради директорів та/або  Ревізійної комісії, а також Арбітражного комітету. Голова Біржового комітету за рекомендацією НБУ обирається Біржовим комітетом на певний строк, але не менший, ніж до проведення наступних Загальних зборів акціонерів.

Засідання Біржового комітету проводяться  не рідше одного разу на два місяці. Засідання вважаються правомочними, якщо в них беруть участь 2/3 від  загальної кількості членів Біржового  комітету, за умови, однак, що серед  них є присутнім голова Біржового  комітету, або його заступник.

Рада директорів є виконавчим органом  і приймає рішення по всіх питаннях щодо діяльності біржі, які не входять  до компетенції загальних зборів та Біржового комітету.

Рада підзвітна Загальним зборам і Біржовому комітету та організовує  виконання їх рішень. Керівництво  Радою здійснює голова Ради директорів, який затверджується на посаду Біржовим комітетом. Голова Ради без довіреності  здійснює представництво інтересів  УМВБ перед усіма органами державної  влади, організаціями, юридичними особами  та громадянами з усіх питань, пов'язаних з діяльністю біржі в Україні  та за кордоном.

З метою контролю за фінансовою та господарською діяльністю УМВБ Загальні збори акціонерів створюють Ревізійну  комісію, яка обирається з числа  акціонерів. Ревізійна комісія складається  з трьох членів, призначених Загальними зборами на термін 2 роки. Члени Біржового  комітету, Ради директорів, Арбітражного комітету, голова та секретар Загальних  зборів не можуть бути членами Ревізійної комісії.

Ревізійна комісія звітує за результатами своїх перевірок Біржовому комітету та Загальним зборам відповідно до чинного законодавства. Загальні збори  акціонерів не мають права затверджувати  щорічні звіти та баланси біржі  без висновків Ревізійної комісії.

Крім Ревізійної комісії, для створення  відповідного внутрішнього аудиторського  контролю та з метою дотримання чинного  законодавства України УМВБ створює  відділ внутрішнього аудиту.

Вирішення всіх спорів з приводу: надання  послуг УМВБ, укладання та/або виконання  угод на біржі, що виникають між акціонерами, а також між ними та біржею, здійснюється Арбітражним комітетом. Арбітражний  комітет діє згідно з Положенням про Арбітражний комітет. Персональний склад Арбітражного комітету та Положення про Арбітражний комітет затверджується Загальними зборами акціонерів.

Контроль за діяльністю УМВБ з метою  забезпечення дотримання нею чинного  законодавства України та відповідних  нормативних актів здійснюють Нацбанк  України, Державна комісія з цінних паперів та Фондового ринку. Крім цього, перевірки фінансової діяльності УМВБ здійснюються представниками державних  податкових адміністрацій та іншими органами державної влади, як це передбачено  чинним законодавством України.

 

2.3 Валютні біржі за кордоном.

Іноземна валюта - це не нова ідея. Обмін різних грошей був однією з функцій грошей з моменту появи перших монет. Початком операцій з іноземною валютою можна вважати обмін грошей у Ломбардії в 1550-х роках. Однак купівля іноземної валюти до 1880 року, коли виник Золотий стандарт, була в абсолютно іншій формі, не схожій на сьогоднішню.

У ряді країн існують валютні  біржі (частіше це відділи на фондових біржах), на яких здійснюється торгівля валютою у великих масштабах  на основі попиту, що складається на них, і пропозиції. Курс, що встановлюється на цих біржах, називається офіційним  валютним курсом. Він є обов'язковим  і лежить в основі розрахунків  банків з клієнтами. У роботі цих  бірж часто беруть участь представники держави. Валютні біржі набули поширення  в країнах Західної Європи. В Італії функціонує декілька валютних бірж. На кожній з них (в Мілані, Римі, Генуї, Венеції) курси встановлюються маклерами  біржі з участю представників  держави і діють на даній біржі  для розрахунку з банківськими клієнтами. Дозволено також як розрахунковий  курс використати курс, отриманий  як арифметичне середнє курсів, що котируються на всіх біржах. У Німеччині, наприклад, діють чотири валютні  біржі - у Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі, Дюссельдорфі і Мюнхені. На цих біржах офіційними маклерами щодня встановлюються курси 14 валют. Ці курси обов'язкові і використовуються для розрахунків банків з клієнтами. Франкфуртська валютна біржа відіграє координуючу роль.

У Франції функціонує одна валютна  біржа в Парижі, на якій працюють державні маклери. У Вені курси встановлюються біржовим маклером спільно з центральним  банком Австрії. У Скандинавських країнах  представники комерційних банків і  центрального банку встановлюють курс вітчизняної валюти до англійського фунта стерлінгів, на основі якого  розраховують курси до інших валют  з урахуванням діючих ринкових курсів.

У деяких розвинених капіталістичних  країнах спеціальні валютні біржі  відсутні. Це має місце там, де знаходяться  найбільші банки, які економічно гарантують обмін валют. Так, у США  торгівля валютою здійснюється виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який є основою встановлення курсів продавця і покупця для  банківських клієнтів. Як правило, банки  не стягують особливих комісійних і  отримують прибуток за рахунок різниці  в курсах продавця і покупця. Найбільшим світовим центром з торгівлі валютою  є Нью-Йорк. Інші фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско і Новому Орлеані. Торгівля валютою на міжбанківському  ринку у Нью-Йорку здійснюється за допомогою посередництва незалежних приватних торговців валютою, які  або можуть бути посередниками, або  можуть проводити торги за власний  рахунок.

Спеціалізованої валютної біржі немає  і у Великобританії. Однак банки  цієї країни щодня підтримують взаємозв'язок і повідомляють один одному котирування. При цьому вирішальна роль належить 10 банкам. На валютні курси, що складаються  між ними, орієнтуються й інші учасники ринку. Про встановлений курс долара до фунта стерлінгів у кризові  періоди оголошується щодня у  засобах масової інформації. Розмір їх курсів залежить від відносин банку  з клієнтом і від величини обороту. Немає валютної біржі і у Швейцарії. Тут курс валют встановлюється шляхом щоденного опитування головних торговців валютою. Фактичний курс може відхилятися, якщо обсяг угоди перевищує певну величину.

Незалежно від наявності фондової біржі у кожній країні операції з  валютою завжди проходять при  посередництві банків.

Зарубіжна (іноземна) валютна біржа - це всесвітня мережа покупців і  продавців валюти, які діють у  фінансових центрах. Щодня в усьому світі укладаються валютні угоди  приблизно на 500 млрд. американських  доларів. Однак реальний (у фізичному  розумінні) обмін валют відбувається дуже рідко. Телефони, телекси і комп'ютери  допомагають у миттєвій передачі інформації і швидкому, документальному  фіксуванні та врегулюванню угод.

Трьома головними центрами торгівлі іноземною валютою є Лондон, Нью-Йорк і Токіо. Найбільші за обсягом  операції відбуваються опівдні (лондонському), коли робочий день у Європі і Америці  співпадає.

 

ЗАВДАННЯ 3

 

Розрахувати невідомі значення відповідно вимогам варіанта: величину депозиту, термін депозиту, величину відсоткової  ставки і величину нарощеної вартості депозиту.

 

Таблиця 3.1 – Вихідні дані

Варіант

Поточна вартість депозиту, грн

Термін депозиту, років

Відсоткова ставка, %

Майбутня вартість депозиту, грн

15

11900

16

?

146727


 

Відсоткову ставку можна знайти по наступній формулі:

 

 

де i – відсоткова ставка,%;

     n – термін депозиту, років;

     FV – майбутня вартість депозиту, грн.;

     PV – поточна вартість депозиту, грн.

 

 

Величину приросту (І) знайдемо по наступній формулі:

 

 

ЗАВДАННЯ 4

 

 

У банк покладений депозит строком на один рік під 68% річній ставці. Сума депозиту 59 млн. грн. Знайти майбутню вартість депозиту, величину приросту і ефективну ставку для наступних варіантів нарахування відсотків: а) піврічне нарахування; б) щоквартальне; в) щомісячне.

 

Рішення:

Майбутню вартість депозиту знайдемо по наступній формулі:

 

 

де m – кількість нарахувань в рік.

Ефективну ставку знайдемо по формулі:

 

 

а) піврічне нарахування відсотків

 

млн. грн.;

 

 

%

 

б) щоквартальне нарахування відсотків

 

млн. грн.;

 

 

%

 

в) щомісячне нарахування відсотків

 

млн. грн.;

 

 

%

 

Висновок: із зменшенням тривалості періоду нарахування відсотків у середині року (із збільшенням числа разів нарахування відсотків) річна майбутня вартість, приріст вартості і ефективна ставка зростають.

Информация о работе Умови, необхідні для створення валютної біржі