Аналіз залежності між розвитком економіки та викидами шкідливих речовин в атмосферу

     За  даними таблиці 2.4 видно,що у більшій кількості регіонів України темпи приросту викидів шкідливих речовин в атмосферу різняться в двох аналізованих роках: у період з 2008 по 2007 темпи приросту менші ніж в період з 2009 по 2008 роки. Звичайно ситуація за регіонами неоднорідна, тому однозначно говорити не можна. Потрібно зауважити, що зростання об’єму викидів шкідливих речовин в атмосферу в період з 2007 по 2008 було швидшим, а з 2008 по 2009, навпаки повільнішим.

3.Шляхи подолання кризових явищ в екології і попередження виникнення нових

      Здійснення  державної стратегії сталого  розвитку країни і окремих її  регіонів передбачає комплекс заходів  для державного регулювання природокористуванням і стимулювання природоохоронної діяльності шляхом проведення цілеспрямованої  соціально-економічної, фінансової і  податкової політики в умовах ринкових відносин. Йдеться про гармонізацію економічних і екологічних інтересів  розвитку, включення понять «економічного  блага» й «екологічний добробут»  до системи економічних відносин. Важлива роль при цьому належить аналізу, узагальненню і використанню наявного у цій сфері закордонного досвіду.

      У 1993 році Рада ЄС ввела у дію «Правила добровільної участі компаній промислового сектору в Схемі екологічного управління й аудиту Європейського  Співтовариства» (Схема EMAS). Цей документ передбачений для компаній (у тому числі малих і середніх підприємств), що здійснюють промислову діяльність.

      Метою EMAS було сприяння поліпшенню характеристик навколишнього середовища, пов’язаного з промисловою діяльністю, за рахунок залучення компаній у процес активного управління навколишнім середовищем. Ці правила передбачають зниження впливів на навколишнє середовище до рівня, що відповідає умовам застосування економічно обгрунтованої і кращої з доступних технологій. При цьому зазначена схема не повинна суперечити чинним законам ЄС чи технічним стандартам, які стосуються управління навколишнім середовищем, і завдавати шкоди діяльності інших компаній.

      Компанія, що вирішила стати учасником EMAS, повинна виконати ряд умов: офіційно прийняти Політику в галузі навколишнього середовища; здійснити перевірку своєї діяльності і з урахуванням її результатів розробити Програму у сфері навколишнього середовища; впровадити Систему управління навколишнім середовищем; підготувати Заяву щодо навколишнього середовища.

      Ефективне застосування системи EMAS почалося з кінця 1995 р., коли європейські підприємці приєдналися до системи економічного аудиту. Вже у березні 1996 р. у ЄС було зареєстровано 142 фірми, що беруть участь у реалізації цієї програми, серед яких 114 фірм (80%) припадали на Німеччину. У 1997 р. система розвитку екологічного аудиту в ЄС за кількістю зареєстрованих фірм, що приєдналися до її проведення, мала такий вигляд: за Німеччиною найбільшу частку займають Австрія – 8% і Велика Британія – 6%. На частку Франції, Голландії, Данії, Бельгії, Швеції й Ірландії припадає менше 10% фірм.

      Зміст і цілі Схеми екологічного управління і аудиту можна сформулювати наступним  чином:

• внутрішня і зовнішня відкритість та доступність інформації про вплив підприємств на навколишнє середовище;
• постійне вдосконалення екологічної складової діяльності підприємств;
• впровадження систем екологічного управління, а також систематичної, об’єктивної і документованої оцінки цих систем і екологічної сфери діяльності підприємства.

     Досвід  показав, що обмеження у використанні екологічного аудиту тільки у промисловому секторі звужує можливості процедури  екоаудиту, у зв’язку з чим  були започатковані кроки до впровадження EMAS на рівні територій. Така ініціатива на сьогодні підтримана багатьма країнами. Так в квітні 1995 р. у Великобританії прийнято закон про підключення до схеми EMAS органів місцевого самоврядування. Німеччина видала закон про поширення схеми EMAS на цілу низку сфер діяльності, серед них – органи регіональної і муніципальної влади.

     На  сьогодні Україна переживає нову фазу розвитку екоаудиту. Це визначається значною мірою потребами практики. Так, низка українських підприємств, що має вихід на міжнародні ринки, змушена проводити міжнародну погоджену процедуру екологічного аудити й одержувати відповідний сертифікат з екологічної безпеки виробництва і продукції [1, ст. 251-257].

     В загальному ж, головним завданням на найближчу перспективу для більшості  галузей України є запобігання  збільшенню рівня забруднення та виснаженню природних об’єктів.

     Розв’язання проблем техногенно-екологічної  безпеки потребує:

• здійснення перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, застосування відновних джерел енергії, розв’язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів;
• налагодження ефективного екологічного контролю за науково-дослідними роботами зі створення об’єктів штучного походження, їх проектуванням, будівництвом і функціонуванням з метою управління техногенними навантаженнями, раціональним використанням природних ресурсів і розміщенням продуктивних сил;
• проведення класифікації регіонів України за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення карт техногенно-екологічних навантажень;
• розробки методології визначення ступеня екологічного ризику для довкілля, обумовленого техногенними об’єктами;
• проведення досліджень з метою створення системи моделей моніторингового контролю за об’єктами спостережень у промисловості, енергетиці, будівництві, транспорті і сільському господарстві [4, ст. 199].

     Основні напрямки екологічно спрямованих заходів в тих галузях економіки України, що розглянуто в другому розділі наведені в таблиці 3.1.

     Таблиця 3.1.

     Продовження таблиці 3.1.

Продовження таблиці 3.1.

Продовження таблиці 3.1.