Налоговая система Украины

3. Мета і завдання податкової політики

    Податкова політика держави відображає тип, ступінь і ціль державного втручання в економіку й змінюється залежно від ситуації в ній. Зміст і мета податкової політики обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, соціальними групами, що знаходяться у владі і міжнародними зобов’язаннями в сфері державних фінансів. Завдання податкової політики зводяться до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створенню умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування виникаючих в процесі реалізації ринкових відносин, нерівностей в рівнях доходів населення, зниження податкового навантаження на економіку.

    Всю сукупність  завдань податкової політики можна умовно розділити на три основні групи:

• фіскальна – мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання її функцій;
• економічна або регулююча – спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємсницької активності в країні і міжнародних економічних зв’язків, сприяння вирішенню соціальних проблем;
• контролююча – контроль за діяльністю суб’єктів економічних відносин.

    Одне з основних  завдань держаної податкової  політики на сучасному етапі  – створення сприятливих умов  для активної фінансово-господарської  діяльності суб’єктів економіки й стимулювання економічного росту за допомогою досягнення оптимального сполучення особистих і суспільних інтересів, тобто оптимального співвідношення між коштами, що залишаються в розпорядженні платника податків, і коштами, що перерозподіляються через податковий і бюджетний механізми.

    Основною метою  створення системи оподаткування  є сприяння стабілізації матеріального  виробництва, підвищення його  ефективності і на цій основі  задоволення державних  та  соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу, зниження податкового навантаження на економіку.

     На практиці  податкова політика здійснюється  через податковий механізм, що є сукупністю організаційно-правових форм і методів управління оподаткуванням. За допомогою податкової політики держава може вирішувати такі завдання: стимулювання або обмеження виробництва;  споживання того чи іншого товару; стимулювання науково-технічного прогресу; вирішення соціальних завдань; регулювання експорту/імпорту тощо.

    Тобто, податкова  політика повинна створити оптимальний  податковий механізм впливу на  господарську поведінку юридичних  та фізичних осіб та забезпечити  регулювання відносин між державою  та суб’єктами оподаткування.

2. Податкова політика іноземних держав

2.1. Європейський  досвід побудови податкової системи

    Податкові  системи окремих країн Європи  формувалися в абсолютно різних  умовах. Лише в середині ХХ  століття в розвитку системи  оподаткування з’явилися спільні риси, пов’язані з післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голландії – 41,3%⁸. Справа в тому, що в багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибуткового податку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовими максимальними ставку податку. Традиційно вважається, що прибутковий податок формує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на розміщення виробництва. Однак, коли в Європі формується зараз єдиний ринок робочої сили і зайняті майже всі перешкоди для переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах(рівнях податків, індексах податкового тягаря тощо).

Таблиця 1

Індекси податкового  тягаря у різних країнах Європи⁹

    Надто цікавим  з позиції єдиного європейського  ринку є оподаткування доходу, отриманого за кордоном. Існують  два основних принципи оподаткування  стосовну цього доходу:

• територіальний принцип (використовується у Франції), коли оподаткування доходу здійснюється за різними ставками в залежності від джерела доходів (у чистому вигляді цей принцип являє собою оподаткування доходу, отриманого тільки із джерел, які знаходяться всередині країни, в той час, як доходи, які отримані за кордоном, звільняються від оподаткування);
• резидентний принцип заклечається в тому, що ставка податку не залежить від джерела отриманого доходу. Цей принцип застосовується майже всіма країнами.

    Для того, щоб розглянути відмінності і дослідити особливості податкових систем, проаналізуємо окремі, найрозвинутіші країни Європи.

    Великобританія. Сучасна податкова система Великобританії  складається з п’яти основних  груп податків:

• Прямі податки на доходи (прибутковий податок, податок з капіталу тощо);
• Непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи, гербові податки);
• Місцеві податки (податок на нерухомість);
• Податки на ділову активність;
• Інші податки.

    Податок на  прибуток – фіскально й соціально  найбільш важливий податок у  Великобританії. Був запроваджений у 1842р. у розмірі 7 пенсів із кожного фунта стерлінгів оподаткованого доходу. Сучасний прибутковий податок передбачає скидки і пільги, величина знижок щорічно індексується в залежності від рівня інфляції. Крім того, у Великобританії існує дещо інший принцип на відміну від інших країн Європи побудови та нарахування податку на прибуток, який розподіляє дохід на певні групи в залежності від джерела отриманого доходу. Діє всього 5 великих груп, кожна яка оподатковується за різним принципом і названа в порядку англійського алфавіту: A, C, D, E. F.

Група А – доходи від  власності орендованого майна та доходи від колишньої групи В (комерційна експлуатація лісів);

Група С – доходи від  облігацій державних позик;

Група D – доходи від виробничо-комерційної діяльності, від надання послуг особами вільних професій, аліменти, гонорари;

Група E – заробітна плата, пенсії, оподатковані соціальні допомоги;

Група F – дивіденди та інші виплати, здійснювані компаніями.

Система поділу має ряд  переваг, що дозволяє визначити кількість платників по кожній з груп доходів.

    Податок на  додану вартість у Великобританії  був запроваджений у 1973 р. як  фіскальна умова членства Великобританії  у Європейському Союзі, ставки: 0%, 8%, 17,5%¹⁰. Звільнені від ПДВ земля, поштові. страхові, ритуальні, фінансові послуги, гральний бізнес і лотереї, твори мистецтва, професійні спілки. До товарів з нульовою ставкою відносять продукти харчування, вугілля, газ, дитяче взуття та одяг, золото, цінні папери, транспортні послуги; ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією; ставка 17,5% - всі інші товари і послуги. Різниця між звільненням від ПДВ і нульовою ставкою полягає в тому, що звільнені товари і послуги не включаються в систему ПДВ, а тому не дають права на компенсацію податку, сплаченого на ранніх стадіях, а нульова дає таке право. Перевірка платників ПДВ здійснюється з інтервалом 1-9 років, а на підприємствах – щомісяця.

    Оцінюючи британську  податкову систему, варто наголосити, що в ній скомбіновані апаратно-бюрократичні й громадські засади. Представники громадськості можуть брати участь у процесі оподаткування. Такий порядок є ознакою правової держави і громадянського суспільства.

    Франція. Податкова  система Франції відрізняється  від інших країн деякими помітними особливостями:

• Для Франції властиві високі соціальні податки  - платежі та внески до фондів соціального призначення;
• Фіскальне значення непрямого оподаткування у загальній сумі державних доходів перевищує долю прямого, тому й не дивно, що Франції – батьківщина ПДВ;
• В основі бюджетного процесу знаходиться принцип пріоритету ресурсів. Це означає затвердження парламентом спочатку доходної частини бюджету, а потім основної;
• Уряд проводить політику децентралізації, що полягає у розширенні прав органів місцевого самоврядування і супроводжується розподілом відповідних податкових надходжень;
• Відповідно до вимог уніфікації податкових систем у рамках ЄС протягом останнього десятиліття відбувається зниження ставок оподаткування з одночасним розширенням податкової бази за рахунок скасування пільг.

    Французька  податкова система зокрема відома  своїм податковим контролем. Зокрема  за несвоєчасне подання декларації  податок стягується в повній  сумі з одночасним накладанням  штрафу в розмірі 0,75% на місяць, а якщо дохід прихований умисне, штраф складає 40-80% від суми нарахованого податку. У Франції, на відміну від України, звинувачення в ухиленні від сплати податків юридичної особи пред’являють лише керівникові підприємства, а у разі переплати – відповідна різниця повертається негайно з відсотками.

    Найбільш важлива  дохідна стаття державного бюджету  франції – ПДВ, який забезпечує 45% всіх податкових надходжень¹¹. Він стягується методом часткових платежів. Існує 4 види ставок ПДВ:

• 18,6% - нормальна ставка на всі товари і послуги;
• 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь, тютюн;
• 7% - скорочена ставка на товари культурного пробуту;
• 5,5% - на товари й послуги першої необхідності.

В останні роки спостерігається  тенденція до переходу до двох ставок – 18,6% та 5%. При цьому існують різноманітні пільги, за якими громадяни звільняються від сплати ПДВ.

    Податкова  система Франції являє собою  дуже своєрідну сукупність податків  і зборів. Вона відображає історичні  й культурні особливості країни. Одночасно, система має стабільність відносно переліку податків та правил їх стягнення.; ставки щорічно переглядаються, щоб ураховувати економічний стан країни й політичний напрямок держави.

    Швеція. Державний  сектор Швеції і місцеві органи  управління мають широкий круг повноважень, для реалізації цих повноважень необхідна частина загальнонаціональних ресурсів, що отримуються у вигляді податків. Тому рівень оподаткування в Швеції досить високий. Податкові органи Швеції мають трирівневу систему, вони вирішують не лише питання оподаткування, а й ведуть перепис населення, акти цивільного стану, сприяють  забезпеченні загальних виборів.

    Податкова  система Швеції включає безліч  прямих та непрямих податків. Окремо від податків існує  система різноманітних зборів, що  стягується з працедавців (виплати на соціальне страхування), з яких виплачуються пенсії, медичні страховки, інші соціальні виплати.

    Навесні починається  період заповнення та надання  податкових декларацій. У разі  недоплати платник карається  штрафом, що досягає 40% від доплат, максимальне покарання за ухилення від сплати податків у звичайних випадках – 2 роки позбавлення волі.

    Стягнення  податків. Система збору податків  у Швеції влаштована таким  чином, що податкові платежі  здійснюються поступово протягом  року. Така система має назву «Сплата у міру отримання доходів». Для осіб, що працюють по найму процес сплати податків бере на себе працедавець. Після того, як за допомогою податкової декларації визначена кінцева сума, що підлягає сплаті, її порівнюють з сумою попередніх років.

    ПДВ стягується  у Швеції з 1 січня 1969 року. Спочатку  оподаткуванню підлягали тільки  товари і особливі види послуг, але при вступі країни до  ЄС відбулося значне розширення  в оподаткуванні. Сьогодні податкові  органи керуються лише конвенціями та директивами ЄС. У зіставленні з іншими країнами Європи, саме у Швеції найвищий рівень оподаткування ПДВ по основних товарах і послугах (24%)¹².

    До початку  90-х років Швеція вважалася  світовим лідером, як по ВВП,  так і за розмірами податкових  ставок. Проте від жорсткого податкового тягаря уповільнилися темпи економічного зростання, знизився рівень конкурентоспроможності шведських товарів на світовому ринку, тому урядом Швеції у 90-х роках було проведено податкову реформу і прийнято серйозні заходи щодо зниження податкових ставок.