Налоговая система Украины

В основу інновацій у  податковій системі кладуться реальні  прогнози і тенденції розвитку економіки  на найближчі роки. Згідно з опублікованим  нещодавно дослідження впливового експертного агентства США Швеція знаходиться на першому місці по зростанню продуктивності праці серед 12 найрозвинутіших країн світу. На прикладі Швеції можна зробити висновок про те, що розумно побудована податкова  система здатна забезпечити ефективність економічної моделі навіть всупереч достатньо високому рівні оподаткування.

    Виходячи з  проведеного аналізу досвіду  європейських країн щодо організації  податкової системи, можна констатувати, що однозначного копіювання досвіду  якоїсь окремої країни не може, оскільки на створення будь-якої  системи, у тому числі і податкової, має впливати величезна кількість чинників. Тому можна говорити тільки про адаптацію досвіду зарубіжних країн в умовах України.

2.2. Податкова політика у Сполучених Штатах Америки

     США –  в усіх можливих вимірах –  одна із найбагатших і найрозвинутіших країн світу. Податкова політика спрямована на зменшення регулюючого впливу держави. Головним напрямом проведення податкової політики є лібералізація ставок оподаткування, зменшення найбільших ставок, рівність податку на рівний дохід, розширення бази оподаткування, скорочення фіскальної функції податків. Крім того, держав взяла напрям на скорочення податкових пільг з метою запобігання зменшенню платниками своїх податкових зобов’язань.

    Податки відіграють  велику роль в механізмі федерального розподілу бюджетних коштів, тому що вони є по-суті найстабільнішим джерелом надходження коштів до бюджету. На них припадає близько 79% доходної частини федерального бюджету¹³.

    Велике значення  мають місцеві податки, причому  в останні роки їх розміри збільшуються (в США за рахунок місцевих податків формується до 75% доходної бази місцевих бюджетів, в Україні – 2%¹⁴). Фінанси США складаються як з місцевих, так і з особистих фондів, фінансів підприємств, які належали місцевим органам влади. Крім того, за допомогою податкової політики в США проводиться досить ефективне економічне регулювання господарської діяльності. Тобто, податкова політика виконує не лише фіскальну функцію, а й розподільчу та соціальну.

    Федеральний  бюджет США формується здебільшого за рахунок прямих податків, у той же час основними джерелами поповнення місцевих бюджетів .

    Найбільш питому  вагу в загальному федеральному  бюджеті США має прибутковий  податок з фізичних осіб. Він  може розраховуватися двома способами: 

• Дохід від окремого громадянина;
• Дохід сім’ї.

Дохід оподатковується  за прогресивною шкалою. Платники податку  поділяються на чотири категорії, які  мають різні ставки та межі доходу. До цих категорій належать:

• Подружжя, які мають сукупний дохід;
• Подружжя, які мають роздільні доходи;
• Самотній глава сім’ї;
• Самотній громадянин.

Ставка оподаткування  коливається в межах від 15% до 39,6%. В останні роки з’явилася  тенденція до збільшення неоподаткованого мінімуму.

    Друге місце  в дохідній частині займають  відрахування на соціальне страхування. Воно здійснюється як і роботодавцями, так і найманими працівниками в рівних частках.

    Третє місце  – податок на доходи корпорацій. Особливістю цього податку є  те, що він сплачується і в  федеральний бюджет, і в бюджети  штатів, тобто в місцеві бюджети.  Ставка оподаткування у федеральний бюджет становить 34%, цей податок має тенденцію до зменшення для підприємств малого та середнього бізнесу і стимулює їх розвиток – максимальна ставка в прогресивній шкалі оподаткування знаходиться не в кінці шкали, а в її середині.

    Особливістю  податкової системи США є її  децентралізація. Крім федеральної  податкової політики, на рівні  штатів проводиться своя податкова  політика. Крім федеральних бюджетів  та бюджетів окремих штатів, існують  бюджети окремих міст. До основних джерел наповнень цих бюджетів належить податок на майно. Наприклад у Нью-Йорку він становить 40% бюджету міста¹⁵.  Вартість майна та його оцінка уточнюються раз на чотири роки.

    Незважаючи  на велику кількість та досить  високі ставки місцевих податків, вони повністю не задовольняють потреби місцевих бюджетів у тих обсягах, які необхідні для задоволення всіх потреб. Тому певну частину місцевих бюджетів становлять субсидії та дотації з федерального бюджету. Для місцевих податків харкткрні багатоваріантність та регресивність, причому здебільшого вони не враховують доходи платників податків. Багатоваріантність має одну мету – створити у платника податку психологічний стан, коли у нього складається враження меншого податкового тягаря, а також охопити всі види доходів, навіть у невеликих розмірах. Це дає змогу охопити сферу споживання і сферу накопичення.

    Податкова  система США наймасштабніша в  світі за величиною фіскальних  надходжень. Не зупиняючись на  досягнутому, в останні роки  її вдосконалення йде за рахунок активізації людського фактора в адміністративній, інформаційній і технологічній сферах оподаткування. Модернізація податкової служби здійснюється в рамках  податкової реформи розрахованої на 10 років:

• Усунення факторів, які перешкоджають справедливому ставленню до всіх платників податків;
• Перехід від традиційного податкового контролю до сервісного обслуговування платників;
• Здійснення структурної реорганізації до 2011р., скорочення персоналу з 90 тис. до 40 тис. чол.;
• Запровадження найсучасніших комп’ютерних технологій;
• Посилення внутрішньої безпеки шляхом регулярного контролю за поведінкою персоналу.

    Отже, податкова  система США являється однією  з найдосконаліших у світі.  Це є результатом не лише  добре організованої податкової  політик, а й високорозвинених соціальних та економічних інститутів країни.

2.3. Податкова політика в Японії

    Після поразки  у Другій світовій війні програму  економічного відродження країни (1946-1952) розробила група американських  спеціалістів, яку очолював відомий учений-фінансист Карл Шоуп. За проектом «місії Шоупа» були здійснені бюджетна та податкова реформи. Основні особливості останньої: очищення податкової системи від архаїчних елементів, створення комфортних умов для діяльності добросовісних платників, заохочення добровільної сплати податків. З цією метою було запроваджено блакитні декларації для компаній, які вели належний облік і звітність, повністю виконували податкові зобов’язання. Подавачі таких декларацій звільнялися від обтяжливих перевірок, докучливого контролю. Блакитні декларації  збереглися і до нині. Інші зміни податкового кодексу пов’язані з істотним підвищення неоподаткованого мінімуму і суттєвого - з 85 до 55% - зниження максимальної ставки прибуткового податку з фізичних осіб незалежно від джерела доходу. Норма оподаткування прибутку з юридичних осіб була зменшена з 52,5% до 35%. На думку фахівців, завдяки «місії Шоупа» в Японії створена чи не найдосконаліша у своїй простоті податкова система у світі. Податкова реформа стала однією з передумов японського «економічного чуда».

    Сучасна податкова  система – результат податкової  реформи 1988р.. Створена в перші  післявоєнні роки під диктовку  американських експертів система  оподаткування проіснувала 40 років.  Реформа забезпечила загальне  скорочення податкового навантаження на економіку при підвищенні непрямих податків на населення.

    Система державних  доходів Японії має свої особливості:

• Досить висока доля неоподаткованих доходів – 15% у центральному бюджеті, 25% у місцевих бюджетах¹⁶;
• Висока централізація податкових надходжень;
• Співвідношення окремих видів оподаткування в державному і місцевих бюджетах співпадає: і там і там більше половини припадає на прибуткові податки, на другому місці – майнові податки, на третьому – податки на споживання.

    Головні складові сучасної податкової системи Японії:

• Прибутковий податок;
• Податок на прибуток корпорацій;
• Податок на майно фізичних та юридичних осіб;
• Податок на спадщину чи дарування;
• ПДВ;
• Мито;
• Податок на споживання (в деяких джерелах – податок на жителі).

    Прибутковий  податок Японія запровадила однією  з перших у 1887 р. Для цього  податку на основі єдиної бази (сукупності доходів платника) передбачено  три рівні оподаткування: національний, префектурний, муніципальний. Після  реформи 1988 р. дванадцятиступенева шкала ставок прибуткового податку була зведена до трьох ставок: 10%, 25%, 50% національного податку, 2 - 4% - диференційований, 3 – 12% - муніципальний¹⁷. Під обкладання даним податком потрапляють заробітна плата, доходи фермерів і осіб вільних професій, дивіденди, проценти, бонуси, допомоги і пенсіїї, доходи від нерухомого майна, інші грошові заробітки. Серед пільг по даному податку привертає увагу звільнення від сплати податків на строк до 5 років для деяких категорій платників. У 2004 р. уряду прийняв рішення надати додаткові податкові пільги тим, хто інвестує гроші у фінансові ринки шляхом пере направлення коштів з ощадних депозитів на ринки капіталів.

    Податок на прибуток  корпорацій також має комбіновану  систему розподілу доходів між  бюджетами у такому порядку: національна ставка – 33,48%; префектурна – 5% від рівня національної ставки (або 1,67% від величини прибутку); муніципальна ставка – 12,3% від національної (або 4,12% прибутку)¹⁸. Отже, загальна норма оподаткування прибутку юридичних осіб складає близько 40%. Для суб’єктів малого бізнесу ставка податку на прибуток у 1988 р. була знижена з 30 до 28%, були передбачені податкові пільги.

    Податок на  майно фізичних і юридичних  осіб справляється за єдиною  ставкою 1,4% від вартості оподатковуваного  майна, котре переоцінюють кожні  три роки. В 1989 р. був запроваджений  податок на споживання (податок  з продажу) у розмірі 3%, пізніше  трансформований у податок на додану вартість європейського зразка. Японський ПДВ справляється за ставкою 5%.

    Успіх податкової  системи був зумовлений успішними  послідовними реформами починаючи  з післявоєнних років. Девізом  податкової політики являється:  «Вчитися в усьому світі». Японія неодноразово дотримувалася цієї думки, це є гарним прикладом для України.

3. Податкова  політика України та шляхи її вдосконалення

3.1. Основи побудови податкової системи в Україні                                               Формування податкової системи в України в умовах трансформації відбулося

на фоні системної  кризи, спаду виробництва, перебудови всього господарського механізму. В  цих історичних умовах податкова  система України, яка формувалася  без достатнього досвіду та в  короткий термін, має яскраво виражену фіскальну функцію. Дослідження вчених-економістів та пропозиції щодо реформування системи оподаткування України спрямовані здебільшого на розширення регулюючої функції економічних процесів. Тобто, податкова система України пройшла певний період свого становлення і нині перебуває на етапі удосконалення.

    На сьогодні  в Україні порядок обчислення  та сплати різних видів податків  і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством  передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів¹⁹. Конституцією закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України²⁰. Це потребує приведення усього податкового законодавства у відповідність із Конституцією України і водночас створює підгрунтя для удосконалення системи оподаткування.

    Розглянемо  основні риси податкової системи  України:

• Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в Україні ми маємо один із найвищих рівнів оподаткування. Основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в Україні – зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, яке стало на заваді скороченню витрат державного бюджету, а отже, і зменшенню рівня оподаткування; помилки у проведенні податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування; зростання дефіциту державного бюджету. Таким надмірний у тому смислі, що він вищий, ніж зумовлений об’єктивними причинами і обставинами;
• Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом років. Структура податкової  системи України підтверджує ту закономірність, згідно якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової служби, неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. За цих обставин збереження порівняно значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом надмірного оподаткування юридичних, так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності. Тому з панівною думкою про те, що основну податкової системи повинні становити прямі податки, можна погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям її зміни найближчим часом;
• Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибутковому податку з громадянами. Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств є особливість податкової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірного податкового тягаря на підприємства. Цей тягар надмірний внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні;
• Структура непрямих податків в Україні характеризується переважанням ПДВ і відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення. Внески у ці фонди мають найбільшу питому вагу в доходах бюджету. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відставання України від більшості країн. Це свідчить про недостатню  соціальну спрямованість податкової політики в Україні, про невідповідність структури податкової системи обраній моделі соціально орієнтованої ринкової економіки.