Фінансове інвестування підприємства

     ВИСНОВКИ 

     Одним з найважливіших інструментів розробки та реалізації управлінських рішень щодо інвестиційної діяльності підприємства є інвестиційна стратегія.

     Поняття стратегії діяльності підприємства, включаючи й інвестиційну стратегію, увійшло з економічну теорію понад 40 років тому, коли значно прискорилися темпи суспільного розвитку та науково-технічного прогресу. За умов більш швидкої  зміни зовнішнього середовища діяльності підприємства виникла потреба не тільки оперативно реагувати на ці зміни, а й розробляти моделі розвитку з урахуванням прогнозованих  змін.

     Головною  умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії підприємства є передбачуваність розвитку економіки  в цілому й інвестиційного ринку  зокрема. В умовах теперішнього нестабільного (а за окремими напрямами — непередбаченого) розвитку економіки країни цей період не може бути занадто тривалим і  в середньому не може виходити за рамки 3-5 років (для порівняння слід зазначити, що інвестиційна стратегія найбільших компаній країн із розвиненою ринковою економікою розробляється на період 10-15 років).

     Важливою  умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної економічної стратегії  підприємства.

     Однією  з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії підприємства є його галузева приналежність. Як показує світовий досвід, найбільший період (понад 10 років) характерний для розробки інвестиційної стратегії інституціональних інвесторів, що за своєю діяльністю є інвестиційними інститутами (наприклад, інвестиційні фонди); менший період (5-7 років) характерний для підприємств, що здійснюють випуск продукції виробничо-технічного призначення; ще більш короткий період (3-5 років) характерний для підприємств, що випускають споживчі товари.

     І, нарешті, однією з умов визначення періоду  формування інвестиційної стратегії  є розмір підприємства. Інвестиційна діяльність значних підприємств  звичайно прогнозується на більш  тривалий період.

     Формування  стратегічних цілей інвестиційної  діяльності підприємства повинно виходити із системи цілей загальної стратегії  економічного розвитку. Як приклад  стратегічних цілей інвестиційної  діяльності підприємства можна навести  такі: забезпечення приросту капіталу; зміна пропорцій у реальному  і фінансовому інвестуванні; зміна  галузевої і регіональної спрямованості  інвестиційних програм.

     Аналіз  стратегічних альтернатив та вибір  стратегічних напрямів і форм інвестиційної  діяльності підприємства.

     Відомий американський учений Пітер Друкер якось зауважив: "Якщо бізнес успішний, то хтось одного разу прийняв мужнє  рішення". Він мав рацію, оскільки обираючи певний варіант інвестиційного рішення, треба мати неабиякий рівень мужності.

     Оцінка  розробленої інвестиційної стратегії  підприємства здійснюється на основі таких критеріїв: узгодженість інвестиційної  стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства; внутрішня збалансованість інвестиційної  стратегії, що визначає, наскільки узгоджені  між собою окремі стратегічні  цілі і напрями інвестиційної  діяльності; узгодженість інвестиційної  стратегії із зовнішнім середовищем (зміни економічного розвитку й інвестиційного клімату країни, а також кон'юнктури  інвестиційного ринку); реалізованість інвестиційної стратегії з урахуванням  наявного ресурсного потенціалу; прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією  інвестиційної стратегії; результативність інвестиційної стратегії. 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206, 8.050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" всіх форм навчання. – К. : НУХТ, 2009. – 83 с.
2. «Альмаматер» - лекції для викладачів, інвестиційний менеджмент, тема 5: «Управління фінансовими інвестиціями підприємства» наявна на сайті: http://almamater.com.ua/modules/dokuwiki/lectures:investmanagement:topic5

3.  Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2001. – 416 с.  
4. Государственные финансы: Учеб. пособие для студентов экон. вузов и фак. / Под ред. В.М.Федосова, С.Я. Огородника и В.Н.Суторминой. – К.: Либидь, 1991. – 276 с.  
5. Злупко С.М. Новаторське дослідження з проблем фінансового механізму організації економіки України // Фінанси України. – 2003.– №3.– С. 144-146.  
6. Ковалюк О.М. Методологічні основи фінансового механізму // Фінанси України 2003. – № 4 – С. 51-59.  
7. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів: Вид-во Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2001. – 608 с.  
8. Льовочкін С.В. Фінансовий механізм макроекономічного регулювання // Фінанси України.– 2000.– №12.– С. 25-33.  
9. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч.посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.  
10. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К: Центр навчальної літератури, 2003. – 312с.  
11. Финансы / Под ред. В.М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 432 с.  
12. Фінанси: вишкіл студії. Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Юрія С.І. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 357с.  
13. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 514с.

14. Баренс В., Хавренек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ.- М.: АОЗТ «Интерэксперт», 1995. - 528 с.

15.  Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов: Пер. с англ. / Под ред. Л.П. Белыx. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1997.-631с.

16. Г. Бирман, С. Шмидт. Экономический анализ инвестиционных проектов. М.: Банки и биржи «Юнити». - 1992. - 450 с.

17. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов, - М.

18. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. -М.: Финансы и статистика, 1996.-432с.

19. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций.- М.: ИКЦ «ДИС», 1997. - 160 с.

20. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Украіні. К.: Лібра, 1998. - 392 с.