Шляхи вдосконалення управління прибутком підприємств

      Завершальними напрямами в процесі розподілу  прибутку торговельних підприємств  можуть виступати конкретні об’єкти  інвестиційної діяльності, форми  матеріального стимулювання персоналу за рахунок прибутку, окремі напрями соціального розвитку трудового колективу тощо. Пропонована систематизація основних напрямів розподілу прибутку торговельних підприємств за їх пріоритетністю наведена в додатку 3. За результатами проведеного розподілу прибутку підприємства в розрізі запропонованих основних напрямів може бути проведене будь-яке узагальнення результатів цього розподілу з метою аналізу, планування та контролю. Так, за об’єктом спрямування чистий прибуток може бути узагальнений як прибуток, спрямований на забезпечення фінансових зобов’язань перед партнерами підприємства (тобто такий, що забезпечує задоволення їх економічних інтересів) і прибуток, спрямований на забезпечення його внутрішніх фінансових інтересів (сума прибутку, що забезпечує задоволення інтересів його власників і найманих працівників). За характером спрямування внутрішніх фінансових ресурсів, що формуються за рахунок прибутку, він може бути узагальнений як прибуток, що спрямований на поточне споживання (сума прибутку, що спрямована на виплату доходів з капіталу, матеріальне стимулювання персоналу, на соціальний розвиток трудового колективу та на благодійні і спонсорські цілі) і прибуток, що спрямований на накопичення шляхом його капіталізації. При необхідності результати проведеного розподілу прибутку в розрізі основних напрямів, що пропонуються, можуть бути узагальнені і у будь-який інший спосіб. Серед напрямів розподілу прибутку торговельного підприємства, що пропонуються, найбільш складним у методичному плані є визначення пропорцій розподілу тієї його частини, що забезпечує задоволення економічних інтересів власників. Зважаючи на те, що на сучасному етапі свого розвитку торговельні підприємства практично не мають змоги спрямовувати прибуток на благодійні та спонсорські цілі внаслідок низького рівня прибутковості господарської діяльності, задача розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні власників зводиться до оптимізації його пропорцій між задоволенням їх поточних та перспективних потреб.

      За  сучасною теорією дивідендних виплат механізм конкретного кількісного розподілу прибутку по двох його складових (частини, що капіталізується та споживається) не визначається, що суттєво обмежує можливості практичного застосування цих теоретичних положень. Розробка методики таких розрахунків є актуальною задачею.

      Ми  вважаємо можливим використання для  побудови методики таких розрахунків  на конкретних торговельних підприємствах  моделі стійкого росту, одним з елементів  якої виступає коефіцієнт капіталізації  прибутку. Ця модель має наступний вигляд:

      Δ ОР = ,                                                         (3.2)

      де  Δ ОРп – можливий темп приросту обсягу реалізації продукції, що не порушує  існуючу фінансову рівновагу  підприємства, визначений десятинним дробом;

      ЧП  – сума чистого прибутку підприємства;

      ККП – коефіцієнт капіталізації чистого  прибутку, визначений десятинним дробом;

      А – вартість активів підприємства;

      КОа – коефіцієнт обертання активів  у разах;

      ОР  – обсяг реалізації продукції;

      ВК  – сума власного капіталу підприємства.

      В процесі трансформації цієї моделі необхідно уточнити, що розподілу  на частину, що капіталізується і  частину, що споживається, підлягає не весь чистий прибуток торговельного  підприємства, а лише та його сума, що залишається у розпорядженні підприємства. Це обумовлює необхідність відповідного коригування показників ЧП та ККП. З урахуванням такого коригування необхідний розмір коефіцієнту капіталізації чистого прибутку, що залишається у розпорядженні торговельного підприємства, може бути визначена за такою моделлю:

      ККПв = ,                                                          (3.3)

      де  ККПв –коефіцієнт необхідної капіталізації  прибутку, що залишається у розпорядженні  торговельного підприємства, визначений десятковим дробом;

      Δ ОРn – плановий річний темп приросту товарообороту, визначений десятинним дробом;

      КРт – коефіцієнт чистої рентабельності товарообороту (визначений як співвідношення суми чистого прибутку, що залишається  у розпорядженні торговельного підприємства, до суми товарообороту звітного періоду);

      КЛА – коефіцієнт леверіджу активів (що визначається як співвідношення загальної  суми активів до суми власного капіталу на кінець звітного періоду);

      КОа – коефіцієнт обертання активів у разах за звітний рік.

      Використання  запропонованої моделі для визначення необхідного коефіцієнту капіталізації  прибутку, що залишається у розпорядженні  торговельного підприємства, дає  можливість врахувати цілу низку  факторів, що впливають на розподіл цього прибутку. Перш за все, ця модель пов’язана із корпоративною стратегією розвитку торговельного підприємства, основним показником якої є темпи розвитку торговельної діяльності (товарообороту). Крім цього, в моделі враховано досягнений рівень рентабельності товарообороту, тобто можливості генерування прибутку конкретного торговельного підприємства. Нарешті, в моделі визначено фінансовий важіль, за яким власний капітал конкретного торговельного підприємства формує загальну суму його активів, а також інтенсивність обертання цих активів з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

      З урахуванням проведеної систематизації основних напрямів розподілу прибутку торговельних підприємств та методів  визначення пропорцій між окремими з цих напрямів можна визначити загальну логіку побудови процесу управління розподілом прибутку торговельних підприємств в розрізі окремих управлінських дій. Запропонована блок-схема побудови цього процесу на підприємствах торгівлі наведена на рис. 3.1. 
 
 
 

Рис. 3.1. Схема побудови процесу управління розподілом прибутку торговельних підприємств по окремих його етапах 

     Отже, найбільш складним у методичному  плані є визначення пропорцій  розподілу прибутку, що призначений  для задоволення інтересів власників, в розрізі поточних та перспективних потреб (або дивідендних виплат і капіталізації прибутку). Для кількісного обґрунтування цих пропорцій запропонований механізм проведення розрахунків, що базується на моделі стійкого росту підприємства. 
 

2. Формування  механізму внутрішнього контролю за використанням прибутку торговельних підприємств

     Внутрішній  контроль за використанням прибутку є одним із завершальних етапів загальної  системи управління прибутком торговельного  підприємства. Його сутність можна  визначити як комплекс дій, спрямованих на реалізацію управлінських рішень із забезпечення повного та ефективного використання розподіленого прибутку на цілі розвитку торговельного підприємства.

      Сучасні підходи до формування механізму  внутрішнього контролю на підприємстві базуються на концепції і методичному апараті контролінгу, як однієї з найголовніших його функцій. Хоча переважна більшість авторів розглядають питання внутрішнього контролю прибутку в системі контролінгу, цей розгляд зосереджується переважно на проблемі контролю за його формуванням і лише інколи – на проблемі контролю за його розподілом. Проблемі формування механізму контролю за використанням прибутку підприємств, на жаль необхідної уваги не приділяється. В той самий час, на нашу думку, із трьох основних блоків управління прибутком підприємства (управління його формуванням, розподілом та використанням) саме управлінню його використанням найбільшою мірою притаманна контрольна функція.

      Невизначеність  методологічних підходів і методичних принципів формування механізму внутрішнього контролю за використанням прибутку обумовлює низьку ефективність управлінських дій в цій галузі загальної системи управління прибутком. Проведене дослідження показало, що внутрішній контроль за використанням прибутку на цих підприємствах не носить системного характеру та організаційно не виокремлений. Це призводить до неповного використання отриманого окремими торговельними підприємствами прибутку, внаслідок чого він знецінюється від інфляції і невикористаних альтернативних можливостей застосування.

      Визначені недоліки обумовлюють необхідність поглиблення досліджень з проблеми формування механізму внутрішнього контролю за використанням прибутку торговельних підприємств.

      Основні завдання дослідження визначеної проблеми були сформульовані нами наступним чином:

1. Визначити основні елементи формування механізму внутрішнього контролю за використанням прибутку торговельних підприємств.
2. Обґрунтувати рекомендації щодо побудови окремих елементів системи внутрішнього контролю з урахуванням особливостей об’єкту управління, що розглядається та специфіки діяльності торговельних підприємств.
3. Визначити логічну послідовність окремих управлінських дій в процесі внутрішнього контролю використання прибутку торговельних підприємств на основі запропонованого механізму.

      Так, переважна більшість сучасних авторів  визначає, що система основних елементів  формування механізму внутрішнього контролю підприємства має включати наступні складові:

• об’єкти контролю (або його основні напрями);
• організаційна система;
• інформаційна система;
• система інструментів здійснення контрольних функцій.

     Кожна з цих складових механізму  внутрішнього контролю підприємства принципових  зауважень не викликає і у визначеній сукупності може розглядатись, на наш  погляд, як основа формування цього механізму. В той самий час, ми вважаємо за необхідне розширити цю систему елементів формування механізму внутрішнього контролю підприємства ще деякими його складовими.

      По-перше, ми пропонуємо поряд з об’єктами  контролю у формі визначення його основних напрямів включити до механізму, що розглядається і такий елемент, як “система показників, що контролюються”. Ці показники пропонується визначати за кожним з основних напрямів (об’єктів) внутрішнього контролю включення до складу механізму, що розглядається системи показників, що контролюються зробить його більш цілеспрямованим і поглибить формування методичного апарату здійснення контрольних дій.

      По-друге, ми пропонуємо включити до механізму, що розглядається і такий елемент, як “форма узагальнення результатів внутрішнього контролю”. Це, на наш погляд, дозволить підвищити результативність контролю за рахунок стандартизації таких форм і можливості формалізації окремих факторів, що обумовлюють відхилення фактичних значень показників, що контролюються від передбачених.

      По-третє, ми вважаємо за необхідне ввести до системи елементів формування механізму  внутрішнього контролю підприємства і  такий елемент, як “система реагування на результати відхилень фактичних  значень показників, що контролюються  від передбачених”. Саме цей елемент має бути завершальним в механізмі внутрішнього контролю, бо він значною мірою формує його загальну результативність.

      З урахуванням цих пропозицій склад  основних елементів формування механізму  внутрішнього контролю за використанням  прибутку торговельних підприємств визначити наступним чином, додаток 4.

      Визначальним  елементом, що формує механізм внутрішнього контролю за використанням прибутку торговельних підприємств є система  об’єктів цього контролю. В процесі  побудови такої системи перш за все необхідно визначити, що процес розподілу і використання прибутку є взаємопов’язаним, в якому напрями його використання обумовлені напрямами його розподілу. Виходячи з цього, первинними об’єктами внутрішнього контролю використання прибутку мають бути обрані основні напрями його розподілу, що розглянуті у попередньому розділі. Крім того, слід зазначити, що кінцеві напрями розподілу прибутку, які було запропоновано інтегрувати за певними ознаками, можуть бути за цими ж ознаками інтегровані і як об’єкти внутрішнього контролю використання прибутку торговельного підприємства. Зокрема, такими інтегрованими об’єктами контролю можуть виступати прибуток, що призначений до капіталізації, і прибуток, що призначений до споживання. Нарешті, як найбільш узагальненим об’єктом контролю може виступати використання прибутку по підприємству в цілому.