Summative and formative evaluations

Формативна та підсумкова оцінки  сильно пов’язані між собою, тому покладатися лише на одну чи на іншу оцінку не варто. Правильне їх використання полягає у сумісності їх вживання,оскільки це вносить більше ясності у навчальний процес.

2. Види засобів перевірки знань учнів.

Для перевірки знань учнів, викладач використовує різні види завдань. Ці завдання можна поділити на 3 категорії відповідно до методів перевірки знань.

До першої категорії можна  віднести усне опитування, серед видів  контролю якого є переказ, діалог, вірш, розповідь та аудіювання (слухання і розуміння прослуханого). Ця категорія грає особливу роль для розвитку зв’язного мовлення у студентів та учнів, та для вміння правильно формулювати свої думки, використовуючи при цьому знання з граматики та лексичний запас. Разом з цим виробляється фонетичне сприйняття англійської мови та розробляється вміння використовувати інтонацію для зацікавлення слухачів.

Перевірка аудіативних умінь здійснюється фронтально у кінці кожного семестру. Для цього використовується незнайомий текст художнього стилю і запитання з варіантами відповіді. Перевірка сформованості усного (діалогічного і монологічного) мовлення можна оцінити за допомогою переказу та розповіді. Рівень запам’ятовування - віршем.

До 2 категорії я віднесла методи контролю знань які проводяться  у письмовій формі. Це – переказ, диктант (звичайний або словниковий) та твір. Вони допомагають виробити навички письма: швидкість та каліграфію, покращити знання синтаксису, орфографічних і пунктуаційних вмінь й навичок, розвинути вміння для використання стилістичних прийомів. Також написання творів чи віршів є хорошим полем для реалізації творчих навиків та розширенню уяви та фантазії учня, що неможливо не врахувати при роботі з творчими дітьми.

І третю категорію складає  читання. Воно на мою думку виконує  зв’язну роль між комунікативними та письмовими вміннями. З його допомогою у дитини розробляється візуальне сприйняття матеріалу, відбувається звикання до незнайомих текстів. При цьому виді контролю слід врахувати цікавість тексту для читання, оскільки це грає велику роль для зацікавлення учня.

Щодо використання формативної  та підсумкової оцінки при цих видах контролю, то формативне оцінювання найкраще вживати після подачі матеріалу невеликими шматками, що допоможе визначити чи поданий матеріал є зрозумілим для учнів. Наприклад перед диктантом, який є частиною підсумкового оцінювання, можна дати словниковий диктант з певною частиною слів, які вже містяться у контрольному диктанті. Проаналізувавши результати можна буде встановити рівень готовності учнів до підсумкового контролю. Якщо ж загальний рівень не оправдовує сподівань вчителя то найдоцільнішим буде повернутися до вивчення прогалин.

Підсумкова оцінка є узагальнюючим  поняттям, тому оцінювати з її допомогою  найкраще у кінці подання теми. Це надасть загальну інформацію про роботу учнів та вчителя на протязі подачі теми. Серед тих видів оцінювання, що були наведенні вище, для використання у підсумковому контролі найкраще підійдуть письмові види

1. Критерії оцінювання видів діяльності учня чи студента.

    Щоб легше було оцінювати слід використовувати критерії, які допомагають вчителю систематизувати свої вимоги до певного виду діяльності.

Критеріями оцінки переказу можна виділити настільки близька  розповідь до тексту, обширність відповіді на запитання, довгота пауз у мовленні, зв’язок елементів розповіді між собою. Ці ж критерії відносяться і до розповіді. При оцінюванні віршів слід брати до уваги інтонацію та передачу образу, знання тексту напам’ять. Аудіювання оцінюється по рівню розуміння прочитаного та уважності до змісту.

Оцінка на основі письмових  робіт в першу чергу включає  в себе кількість помилок, при  чому як орфографічних так і пунктуаційних. Також береться до уваги оформлення письмової роботи, каліграфія. І  при написанні творів оцінюється зміст роботи.

Читання оцінюється по швидкості, кількості відхилень від норми  у вимові слів та інтонуванні речень. Та здатність дитини проявляти розуміння  фактичного змісту тексту.

2.2 Результативність  проведення формативного та підсумкового         

      оцінювання

    На прикладі уроку (додаток А), ми можемо бачити практичне застосування певних елементів формативного та підсумкового оцінювання.

На прикладі попередніх тем, а саме: модальні дієслова, вивчення лексики до теми «Як пройти до», ми можемо оцінити рівень знань учнів за допомогою критеріїв оцінки.

У завданні 1 ми оцінюємо рівень знання дітьми лексики та оцінюємо їх роботу по критеріях оцінювання письма даних у додатку Д. (див. додаток Д)

 У завданні де потрібно  сконструювати прислів’я ми перевіряємо  рівень знання дітьми граматичного  матеріалу з  попередньої теми. У 3 завданні перевіряється рівень  знання лексичного матеріалу  із теми «Як пройти до», а на прикладі діалогів ми оцінюємо розповіді учнів, кількість помилок у мовленні та розуміння дітьми цього матеріалу по критеріям (див. додаток Г)

Грубість помилок при  оцінюванні визначається градусом відхилення від ідеальної відповіді. На письмі, грубою помилкою можна вважати неправильність написання слова, помилки у структурі речення та граматичні помилки. До негрубих помилок можна віднести виправлення, неохайність роботи, синтаксичні та пунктуаційні помилки.

        Після оцінювання на уроці, як вчитель так і учні можуть проаналізувати рівень отриманих знань, та визначити прогалини у вивченому. Які потім можна буде ліквідувати методом редагування програми. Підсумкове оцінювання ми використовуємо у кінці уроку. Виставивши оцінки за допомогою критерій, ми можемо визначити середнє арифметичне і результат порівняти із вже встановленими оцінками. Це нам надасть інформацію про ефективність роботи класу протягом вивчення цієї теми. Враховуючи всі ці отриманні дані ми можемо зробити висновок, що проведення такого оцінювання має смисл у навчальному процесі.

                                 ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

Отже, визначивши смисл понять формативного та підсумкового видів оцінювання, та розглянувши їх на практиці, ми можемо сказати що вони дійсно сильно  межують між собою у процесі оцінювання. Формативна оцінка надає нам дані які потім доцільно використовувати при коригуванні своєї викладацької діяльності та при складанні навчальних планів. Позитивною рисою цього оцінювання є те, що як учні так і вчитель можуть виявити втрачені ланки матеріалу, який не відклався, або не піддався глибокому вивченню, та виправити це методом повторного пробігу матеріалом.

 Підсумковий вид оцінювання, у свою чергу, визначає ефективність  роботи при вивчені окремої  теми та надає дані які можна  порівняти із вже встановленими  показниками. Ці дані можна  отримати під час виконання  учнями різних типів завдань:  письмових чи усних і після  виконання оцінити їх за допомогою  критеріїв які використовуються  при оцінювання тих чи інших  видів діяльності. Використання критеріїв у процесі оцінювання значно  спрощує цей процес для вчителя, допомагає визначитися з оцінкою.

Використання формативного та підсумкового видів оцінювання, робить можливим аналіз своєї діяльності та визначення рівня своєї педагогічної майстерності.

 

 

 

 

 

 

                                              ВИСНОВКИ

Оцінювання є частиною навчального процесу і невід’ємною його ланкою. Воно досить складне поняття, оскільки включає в себе велику кількість підсистем та факторів які впливають на процес контролю, але разом з цим без нього ефективне навчання було б неможливе. У результаті даного дослідження було визначено велику кількість складових частин оцінки, узагальнено і осмислено використання їх на практиці, що дозволило у певній мірі організувати процес оцінювання.

Ми дізналися як відбувається оцінювання у вищих навчальних закладах, та по яких критеріях слід орієнтуватися  студентам, щоб результат їхньої діяльності їх задовільнив. В цей же час для викладача процес оцінювання студентів стає більш спростованим за допомогою системи ECTS, яка була запроваджена разом із Болонським процесом.

Формативний та підсумковий вид оцінювання можуть зайняти чільне місце у системі навчання. Формативна оцінка - це комплексне поняття, яке найдоцільніше використовувати у невеликих групах для «прогону» пройденого матеріалу. Цей вид оцінки дозволяє викладачу оглянутися назад і виправити помилки які він пропустив. Ретельна перевірка може здійснюватися як внутрішнім так і зовнішнім експертом, але найкраще це робити комбіновано. Суть  формативної оцінки полягає у перевірці досягнення  необхідного показника покращення навчання та у розпізнанні та подальшому  виправленні проблемних моментів навчального процесу. Формативне використовують у самому процесі пояснення і за його допомогою визначається правильність складання навчального плану.

Підсумкова оцінка дивиться на продуктивність більш ніж одного учня, щоб визначити, наскільки успішно  впоралася певна група учнів  із вивченим матеріалом. Розглядаючи  цілу групу,  вчитель може оцінити  навчальний матеріал та навчальний процес. Підсумкове оцінювання грає роль інструменту  вимірювання ефективності шкільної програми, удосконалення її цілей  та узгодження навчального плану.  Підсумковий вид оцінювання оправдовує свою назву і показує підсумок роботи за певний час і дає можливість порівняти отримані результати із тими які вважаються прийнятими.

Негативною рисою цих видів оцінювання є те що інтенсивність оволодіння знаннями може понижуватися, оскільки доводиться повертатися до недовчених ланок програми, з метою їх усунення. Це займає певний час, що у свою чергу не розрахованою нашою системою освіти

Знайшовши визначення формативного та підсумкового видів оцінювання  вдалося впровадити їх у нашу систему навчання та за допомогою аналізу проведеного уроку виявити критерії за допомогою яких легше проводиться процес контролю. Критерії допомагають вчителю систематизувати свої вимоги до певного виду діяльності. Для кожного виду діяльності учнів існують свої критерії оцінки. Критеріями оцінки переказу можна виділити настільки близька розповідь до тексту, обширність відповіді на запитання, довгота пауз у мовленні, зв’язок елементів розповіді між собою. Ці ж критерії відносяться і до розповіді. При оцінюванні віршів слід брати до уваги інтонацію та передачу образу, знання тексту напам’ять. Аудіювання оцінюється по рівню розуміння прочитаного та уважності до змісту.Оцінка на основі письмових робіт в першу чергу включає в себе кількість помилок, при чому як орфографічних так і пунктуаційних. Також береться до уваги оформлення письмової роботи, каліграфія. І при написанні творів оцінюється зміст роботи.Читання оцінюється по швидкості, кількості відхилень від норми у вимові слів та інтонуванні речень. Та здатність дитини проявляти розуміння фактичного змісту тексту.

У критеріях для оцінювання необхідно розрізняти грубі і негрубі помилки. Грубість помилок при оцінюванні визначається градусом відхилення від ідеальної відповіді. На письмі, грубою помилкою можна вважати неправильність написання слова, помилки у структурі речення та граматичні помилки. До негрубих помилок можна віднести виправлення, неохайність роботи, синтаксичні та пунктуаційні помилки.

Роль цих двох видів  оцінки досить велика, оскільки дані отримані в результаті оцінювання носять кількісний характер і дозволяють визначити  різні аспекти подачі матеріалу щоб покращити процес навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Black, P., Harrison,c., Marshal,B.,  assessment for learning: putting it into practice. Berkshire, England: Open University press, 2003.
2. Formative and Summative Evaluation in learning. 2008.
3. Weston, C., McAlpine, L., & Bordonaro, T. (1995). A model for understanding formative evaluation in instructional design. Educational Technology Research and Development.
4. Варій М.Й., Ортинський В.Л. Основи психології  педагогіки: Навчальний посібник ∕ М.Й. Варій. − К.: Центр учбової літератури, 2007. − 155 с.
5. Витяг з положення «Про кредитно -  модульну систему організації навчального процесу в НТУУ.
6. Вікіпедія – вільна електронна енциклопедія: http://uk.wikipedia.org,
19. вітня 2011)
7. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з окремих предметів: www.vorda.ucoz.ua/Norm_baza/Krut_ozhin.../2_Mova_navchanna.doc
8. Тестова перевірка знань учнів / Під ред. Н.М. Розенберга – К.: Рад. школа. – 1973. – 168с.

9.   Ортинський В.Л. «Педагогіка вищої школи»: підручник для вищих

навчальних закладів ∕  В.Л. Ортинський. − К.: Центр учбової літератури,

2008. − 148 с.

10. Наносова Н.А, Рибко Н. В «Оцінювання знань студентів у ВНЗ та

тестування у світі  нової парадигми освіти», ∕  Наносова Н.А, − Вінниця,

− 2009. − 87 с.

11. Зайченко І. В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих

педагогічних навчальних закладів,  ∕ І. В.  Зайченко − Чернігів, −2003.

12. Мазуха Д. С, Опанасенко Н. І. Педагогіка: Навч. Посібник, Д. С Мазуха,

Н. І.  Опанасенко − К. −1999. − 72 с.