Страхування ризиків аграрного виробництва

       Що  ж до тарифів на страхування тварин, то з початку кризи вони в цілому по ринку знизилися. Ще півроку назад ставка 0,8 – 1,0% від страхової суми вважалася середньою на ринку. Зараз вона опустилася до 0,4-0,6%.

       Індивідуальний  і комплексний підхід до клієнта  і його бізнесу завжди був відмінною рисою АСК «ІНГО Україна». Страхові програми, розроблені фахівцями Міжнародної страхової групи INGO (у яку з 1997 р. входить АСК «ІНГО Україна»), враховують не лише особливості конкретного підприємства, але і його фінансові можливості.

       Наприклад, надання відстрочення і розстрочки при оформленні договору страхування. Якщо господарство в розпал кризи, коли кожна копійка на рахунку, хоче застрахувати урожай або тваринницькі ферми, але  не має можливості сплатити страхову премію в повному об'ємі, компанія готова надати відстрочення або розстрочку платежу – з поквартальним  або щомісячним розбиттям. Такий  варіант для сільгоспвиробника  менш обтяжливий. Втім, з кожним господарством  це питання вирішується в індивідуальному  порядку. І поліс для кожного  підприємства готується теж індивідуально, з врахуванням його спеціалізації і його потреб.

       З будь-яких точок зору зручніше і  доцільніше укладати договір комплексного страхування. У АСК «ІНГО Україна» можна застрахувати не лише урожай і поголів'я тварин, але і виробничі  будівлі, устаткування, техніку, транспорт, відповідальність перед третіми  особами, персонал. Безперечно, що для  сільгоспвиробника зручніше, коли все  майно і відповідальність застраховані в одній компанії, а не розподілено  в різних. По-перше, так можна зменшити вартість страхового поліса, вимагаючи  знижки за комплексність, по-друге, в  разі глобального випадку (наприклад, великої пожежі) представникам господарства простіше мати справу з експертами однієї компанії, а не декілька.

       При цьому, як і в докризовий період, компанія пропонує максимальний страховий захист і повноцінні, своєчасні страхові відшкодування. 

       2.3 Державна підтримка страхувальників  – виробників сільськогосподарської  продукції. 
 

       Аналіз  систем страхування агроризиків  різних країн дозволяє стверджувати, що тільки в тих країнах, в яких держава надавала фінансову підтримку  шляхом субсидіювання частини страхових  платежів, адміністративних витрат, система  аграрного страхування дійсно працює ефективно.

       Метою держави має бути допомога страховим  компаніям та сільгоспвиробникам в  таких формах:

       – інфраструктурні інвестиції;

       – субсидіювання страхових платежів;

       – фінансування адміністративних витрат;

       – участь у фінансуванні фондів. пулів, спрямованих на ліквідацію катастроф  та природних лих.

       В той же час досить суттєвим має  бути вклад держави в інформування сільгоспвиробників про форми допомоги та про можливості, які вони зможіть  отримати,  скориставшись цією допомогою.

       Поряд з цим, відзначимо, що безпосереднє втручання держави на ринок сільськогосподарської  продукції стає неправомірним при  вступі країни до СОТ. У зв’язку  з цим постає необхідність використання опосередкованих інструментів регулювання  цього ринку, що може бути реалізовано  розробкою стратегій по зменшенню  ризиків сільськогосподарського виробництва, які базуються на ринкових механізмах і відповідають вимогам СОТ. Особливо це справедливо для України, конкурентоспроможність сільгосппродукції якої на світових ринках є достатньо низькою.

       Можна виділити лише незначний перелік  культур рослинництва, які користуються попитом інших країн, як правило, завдяки їх низькій ціні.

       Бувають катастрофiчнi ризики, якi покрити у  повному обсязi неспроможнi наймогутнiшi страховi компанiї. У цьому разi до вiдшкодування частини збиткiв  сiльгосптоваровиробникiв має долучатися держава. Це означає, що повинен бути комплексний пiдхiд у вирiшеннi проблем страхування сiльгоспризикiв, при цьому важлива роль вiдводиться  державi не тiльки в здешевленнi вартостi страхування, але й у виплатах страховок за певними програмами. Безумовно, що такi програми уряд повинен  розробляти з урахуванням можливостей  державного бюджету.

       Сьогодні  Верховною радою розроблений Проект «концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні»; розроблений Проект закону України «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою»

       Згідно  з цим законом принципами страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою є:

• підтримка стабільності фінансового стану і кредитоспроможності сільськогосподарських товаровиробників при загибелі (знищенні, втраті), пошкодженні застрахованого майна в результаті несприятливих природнокліматичних умов і інших несприятливих подій;
• добровільність укладення договору страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою;
• рівна доступність до державної фінансової підтримки всіх сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх організаційно-правової форми;
• забезпечення відшкодування збитку, заподіяного страхувальникам - сільськогосподарським товаровиробникам в результаті страхових подій, в розмірі, порядку і на умовах, встановлених цим Законом;
• виконання зобов‘язань України у сфері міжнародної торгівлі.

       Суб'єктами відносин страхування сільськогосподарської  продукції з державною фінансовою підтримкою є страхувальники і страховики, їх об’єднання, а також державні органи та органи місцевого самоврядування.

       Страховиками  є юридичні особи, що уповноважені на здійснення страхування сільськогосподарської  продукції з державною фінансовою підтримкою за наслідками проведення відкритого тендеру, відповідають вимогам, встановленим цим  Законом та отримали відповідну ліцензію. Умови і результати цього тендеру в обов‘язковому порядку оприлюднюються у засобах масової інформації. Положення про проведення відкритого тендеру з визначення уповноважених страховиків на здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою затверджується Кабінетом Міністрів України.

       Державне  регулювання у сфері страхування  сільськогосподарської продукції  з державною фінансовою підтримкою здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у справах нагляду  за страховою діяльністю, з питань аграрної політики та Державне агентство  з управління сільськогосподарськими ризиками.

       Відповідно  до цього Закону право страхувати сільськогосподарські виробничі ризики мають усі сільськогосподарські товаровиробники, що здійснюють свою діяльність на території України, за винятком нерезидентів, які вирощену на орендованих/власних  земельних ділянках, сільськогосподарську продукцію вивозять за межі митної території України відповідно до міжнародних (міжурядових) договорів України.

       Державна  фінансова підтримка страхування  сільськогосподарської продукції  полягає у щорічному наданні  з державного бюджету в порядку, встановленому цим Законом, грошових коштів у вигляді субсидій на оплату частини страхового платежу (страхової  премії), нарахованого за договором  страхування сільськогосподарських  виробничих ризиків.

       Субсидування  страхових платежів (страхових премій) розповсюджується на сільськогосподарських  виробників які зареєстрували в  територіальному органі (підрозділі) Агентства свої сільськогосподарські культури, тварини, живі водні ресурси, сім‘ї бджіл у вуликах, отримали свідоцтво про реєстрацію встановленого  зразка та вирощують (утримують) їх відповідно до апробованих технологій, приймають  заходи по попередженню хвороб і нападу шкідників і здійснюють облік  виконаних робіт.

       Розмір  субсидування складає 50 відсотків від  загальної суми страхових платежів (страхових премій).

       При укладенні договору страхування  сільськогосподарської продукції  з державною фінансовою підтримкою із страховиком страхувальник надає  страховику свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарських культур, тварин, живих водних ресурсів, сімей бджіл  у вуликах в територіальному  органі (підрозділі) Агентства і  вносить лише 50 відсотків страхового платежу (страхової премії), встановленого  договором.

       Для отримання субсидій страховики надають  територіальним органам (підрозділам) Агентства копію страхового поліса, копію документа про сплату страхувальником  частини страхового платежу (страхової  премії) та свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарських культур, тварин, живих водних ресурсів, сімей бджіл  у вуликах, яке підтверджує наявність  застрахованого майна. Територіальні  органи (підрозділи) Агентства перевіряють, узагальнюють ці документи і передають  їх до Агентства.

       Перерахування сум для субсидування страхових  платежів (страхових премій) здійснюється Агентством після перевірки та затвердження документів, представлених страховиками до територіальних органів (підрозділів) Агентства, але не пізніше ніж у двомісячний термін з дня представлення документів.

       У разі неперерахування субсидії страховикам, що мають на неї право, у встановлений частиною п’ятою цієї статті термін, її сума списується з рахунку Агентства  у державному казначействі за відповідною  заявою страховика до суду у безспірному  порядку за наказовим провадженням. У разі настання страхового випадку  після спливу строку, у який мала бути перерахована субсидія, і до фактичного перерахування коштів державного бюджету  на рахунок страховика, 50 відсотків  належного страхувальнику страхового відшкодування виплачується з державного бюджету [2,3,10,11].

РОЗДІЛ 3

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗІ СТРАХУВАННЯ  СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ 

       3.1 Досвід страхування ризиків аграрного  виробництва в зарубіжних країнах  та оцінка можливості його  використання в Україні. 
 

       Одним із елементів гарантування стабілізації фінансового стану аграрних підприємств  в ринкових умовах є страхування, що забезпечує безперервність розвитку сільськогосподарського виробництва, функціонування аграрного ринку  й може слугувати джерелом інвестицій у сільське господарство.

       Проведені дослідження світового досвіду  в галузі страхування сільськогосподарського виробництва свідчать про функціонування в багатьох країнах національних систем страхування сільськогосподарських  ризиків. При цьому кожна країна створює власну, необхідну їй систему  страхового захисту сільськогосподарського виробництва (табл. 3.1.). 

       Таблиця 3.1.

       Системи страхування аграрних ризиків у  країнах світу