Сутність перестрахування. Пропорційне і непропорційне перестрахування. Види договорів

    Наголосимо, що в цьому разі середній рівень збитковості -- неадекватна характеристика ступеня ризику в страховому портфелі. За рахунок пікових значень збитковості отримуємо різке підвищення її середнього рівня.

    Для катастрофічного типу великі аномальні  збитки вкрай рідкісні. Водночас існують  види страхування, де за середньостроковий  період, наприклад у 5 років, можуть спостерігатися кілька суттєвих сплесків збитковості, а в деякі роки за цей період значення збитковості може наближатися до нуля (рис. 4). Ймовірно, що для відшкодування збитків у несприятливі роки не вистачить зібраної страхової премії (k > 1). При цьому максимальні збитки тут здебільшого значно менші, ніж для катастрофічного типу. Такий розподіл збитковості можна спостерігати у страхуванні технічних ризиків, урожаю, характерний він і для деяких видів договорів медичного страхування, за якими відповідальність страховика поширюється на складні й високовартісні медичні програми лікування захворювань, що трапляються дуже рідко.

Такі  види страхування, де типова значна мінливість сумарної страхової виплати відносно середнього рівня, потребують додаткових коштів для покриття обсягу збитковості, що перевищує певний ліміт. У цьому разі страховику необхідно створювати досить великі спеціальні страхові резерви (резерв коливних збитковості) або перестраховувати ризик перевищення певного рівня збитків Оптимальним варіантом тут може бути перестрахувальне покриття на непропорційній основі за договором ексцедента збитковості. В практиці цей вид договорів характерний для медичного й сільськогосподарського страхування.

4. Пропорційне перестрахування. Види договорів.

    Перерозподіл  ризику у перестрахувальних операціях відбувається за двома формами:

• пропорційною;
• непропорційною.

    Пропорційна форма - перестрахування історично перша форма та до кінця XIX ст. єдина загальна форма перерозподілу ризиків. Сторони частково приймають участь у розподілі відповідальності. Інтереси цедента й перестраховика в цілому співпадають. Застосовується при обов'язковому страхуванні відповідальності, при автокаско. Здійснюється за наступними видами договорів перестрахування [2, 125]:

• квотний - коли цедент зобов'язується передати перестраховику частку у всіх ризиках даного виду, а перестраховик зобов'язується їх прийняти.

    Договори  квотного перестрахування прості, особливо для цедента, щодо виконання. Цедент передає перестраховику пропорційну  частку одержаних за даний проміжок часу страхових платежів, залишаючи собі комісійну винагороду (провізію) за передачу ризику, що було попередньо обумовлено при укладанні договору перестрахування.

    Подібним  чином відбувається й регулювання  збитків. Відповідно до одержаної частки участі в ризиках перестраховик передає цеденту пропорційну частину відшкодування, виплаченого за нього застрахованим. Здебільшого пере-страховик бере участь у витратах цедента за розрахунками із страхувальниками.

    Зазначимо, однак, що квотне перестрахування, зменшуючи ризик цедента за всіма договорами, переданими в перестрахування, все ж не дозволяє знизити ризик інших договорів страхового портфеля.

Пояснимо  це на спрощеному прикладі. Нехай портфель страховика складається з трьох  однорідних груп страхових ризиків, котрі мають відповідно оцінку 400, 625, 800 тисяч грошових одиниць. Будемо вважати далі, що страховик визначив, спираючись на актуарні розрахунки, максимальний рівень власної участі (власного утримання) в покритті ризиків - 500 тисяч грошових одиниць. Квоту 20 % від суми страхового портфеля передано в перестрахування. Тому у наведених групах ризику перестраховик одержав 80, 125, 160 тисяч грошових одиниць. Власна ж участь цедента в покритті ризику становить: у першій групі — 320 тисяч грошових одиниць (400 тисяч --80 тисяч); у другій групі -- 500 тисяч грошових одиниць (625 тисяч - 125 тисяч); у третій групі — 640 тисяч грошових одиниць (800 тисяч - - 160 тисяч).

    Аналіз  одержаних даних дозволяє зробити  висновок: у першій групі ризик  виявився надмірно перестрахованим, тому що первісна страхова сума в цій групі 400 тисяч грошових одиниць була нижчою за встановлений для даного портфеля ліміту власної участі цедента (500 тисяч грошових одиниць). Водночас страхова сума у третій групі ризику навіть після укладення договору квотного перестрахування перевищує ліміт власної участі цедента. Лише у другій групі ризику квотне перестрахування при нормі 20 % зумовило зниження страхової суми до 500 тисяч грошових одиниць, тобто до прийнятого нормативу. [4, 124] 

• ексцедентаї суми - використовується, коли застраховані ризики різні за страховими сумами; цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми , яка менша чи рівна власному утриманню, а перестраховик - за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання. Максимум власної участі страховика в покритті ризику називається ексцедентом. Перевищення цього ліміту передається в перестрахування. Максимальна участь перестрахувальника у покритті ризику визначається кратністю власної участі цедента.

    Наприклад, власне утримання цедента встановлено  у розмірі 50 тис. грн. У договорі передбачено  передачу у перестрахування не більше 10 лімітів: 50 тис. * 10 = 500 тис.грн. Повна сума прийнятих ризиків дорівнює 550 тис.грн. (500+50).

    Для ризику, приміром у 200 тис.грн., передача становитиме 140 тис.грн. (70%). Відповідно 70% премій і збитків передаються перестраховику. Досить часто в договорі передбачаються різні ліміти, залежно від категорії ризику. [3, 36]

• квотно-ексцендентний - змішаного типу, використовується дуже рідко, поєднує риси двох попередньо зазначених договорів.

Портфель  за такими договорами перестраховується  квотно, а перевищення сум страхування  ризиків понад встановлену квоту (ліміт) в свою чергу підлягає перестрахуванню  на засадах ексцедентного договору.

    На  при кінці зазначимо основну  відмінність між пропорційними  і непропорційними договорами перестрахування.  При пропорційних договорах страхові інтереси цедента та цесіонарія збігаються. При непропорційних - цедент може домагатися певних результатів, а перестраховик — зазнати збитків. Здебільшого ці договори діють у зв'язку з подіями, а не ризиками, їхня мета - - захист цедента:

—  від  великих збитків;

—  від  суміщення збитків;

- від  подій катастрофічного характеру  (землетрус, ураган і т. д.)

    За  цих умов перестраховик бере на себе бере на себе суму збитку, яка перевищує власне утримання (або пріоритет) цедента в межах визначеної суми (ліміт перестрахувального покриття за договором).

5. Непропорційне страхування.  Види договорів.

    Непропорційне перестрахування широко стало застосовуватись після Другої світової війни. Інтереси сторін можуть приймати суперечливий характер. Найчастіше використовується в договорах страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збиток, спричинений третім особам в результаті ДТП. Ця форма страхування застосовується також й там, де немає верхньої межі відповідальності страховика. Здійснюється за наступними видами договорів: [2, 126]

• ексцедента збитку - застосовується тоді, коли страховик намагається не вирівняти окремі ризиків даного виду страхування, а спрямовує свою діяльність безпосередньо на забезпечення фінансової рівноваги страхових операцій;

    Керуючись зазначеними умовами договору, перестраховик  бере зобов'язання покрити ту частину  збитку, яка вища за встановлену суму власної участі цедента, але нижча зафіксованої в договорі суми, що дорівнює верхній межі відповідальності перестраховика. Прийняті таким чином зобов'язання стосуються всіх збитків, зумовлених одним стихійним лихом, що складає страховий ризик. Якщо в результаті настання страхового випадку буде завдано збитку багатьом страхувальникам, то він розглядатиметься винятково як груповий збиток. Зобов'язання страховика встановлюються відносно групового збитку.

Власна  участь цедента в покритті збитку називається пріоритетом або франшизою, а верхня максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного стихійного лиха, яке спричинило збиток, - лімітом перестрахувального покриття.  [4, 128]

• ексцедента збитковості - перестрахування стосується всього страхового портфелю, має на меті захистити фінансові інтереси страховика перед наслідками надто великої збитковості.

    Обслуговування  договорів непропорційного перестрахування  досить просте, не вимагає особливих  витрат.

    В залежності від ролі, яку відіграє цедент і перестраховик в укладеному між ними договорі, перестрахування поділяється на:

• активне - означає передачу ризику;
• пасивне - означає приймання ризику. Отже, перестрахування - це вторинний розподіл ризику, що відбувається у певній формі та за відповідними методами. Розрахунки між сторонами договору охоплюють підсумкові фінансові результати цедента (або лише відшкодування збитку за винятково великими збитками), а не тільки окремі договори страхування й збитки, що буває при укладанні договорів пропорційного перестрахування.

    Розглянемо  приклад непропорційного перестрахування. Нехай участь цедента в пріоритеті становить 0,5 мільйона грошових одиниць. Верхня межа відповідальності перестраховика (ліміт перестрахувального покриття) 1 мільйон грошових одиниць. Тоді будь-який груповий збиток, що не перевищує 0,5 мільйона грошових одиниць, відшкодовується цедентом на всю суму. Якщо груповий збиток вище, ніж 0,5 мільйона грошових одиниць, але не більший 1,5 мільйона грошових одиниць, то цедент покриває його на суму 0,5 мільйона грошових одиниць. Перевищення збитку понад цю суму буде становити участь перестраховика.

    Візьмемо  іншу ситуацію, в якій груповий збиток більший середньої суми власної  участі цедента і вищий верхньої максимальної межі відповідальності перестраховика, наприклад, 1,8 мільйона грошових одиниць. У цьому разі немає ліміту участі перестраховика в покритті перевищення збитку. Перестраховик виплачує страхове відшкодування обсягом 1 мільйон грошових одиниць, цедент -- частку власної участі в покритті збитку - - 0,5 мільйона грошових одиниць і додатково суму, що перевищує ліміт перестраховика, - - 300 тисяч грошових одиниць (1,8—1—0,5). Таким чином, у підсумку частка участі цедента становитиме 0,8 мільйона грошових одиниць (0,5 +0,3), а частка участі перестраховика — 1,0 мільйон грошових одиниць.

    Договір перестрахування перевищення збитку в зарубіжній практиці перестрахування  широко застосовується в таких видах  страхування: цивільна відповідальність; від нещасних випадків; від вогню; транспортний (карго й каско} авіаційний, тобто там, де досить ймовірний збиток дуже значних розмірів. [4, 125]

    Договір перестрахування перевищення збитків  може бути пов'язаний з договорами пропорційного (ексцедентного й квотного) перестрахування. Це означає, що цедент, залишаючи в своєму портфелі ризики після укладання договорів ексцедентного чи квотного перестрахування, може додатково (у даного або іншого перестраховика) укладати договори перестрахування перевищення збитку. Обслуговування договорів перестрахування цього виду технічно нескладне і вигідне для цедента.

    6. Розвиток перестрахування  в Україні

    В Україні перші такі компанії з'явились  на початку XX століття (1910-1915 рр.) - земські страхові компанії - перестрахування вогневих ризиків. Можна сказати, що перестрахування з'явилося як спосіб підтримки страховиків при збільшенні обсягів і використанні нових форм страхування. Необхідність такої підтримки полягає в тому, що індивідуальні можливості страховика по страхуванню, а також гарантії повної та своєчасної виплати за великим одиночним ризиком досить обмежені.[2, 129]

    Перестрахування ризиків спрямовано не лише на захист страхового портфеля від впливу на нього серії великих страхових  випадків або навіть одного катастрофічного  з них, але й сприяє тому, щоб  оплата сум страхового відшкодування по таких випадках не лягала непосильним тягарем на одне страхове товариство, а здійснювалась всіма учасниками в перестрахуванні відповідного об'єкта колективно.