Сутність перестрахування. Пропорційне і непропорційне перестрахування. Види договорів

    Коли  будь-яку страхову компанію було б  поставлено перед необхідністю повністю тримати лише на своїй відповідальності всі взяті на страхування ризики, серед яких можуть бути великі об'єкти страхування, вона не змогла б у цьому разі утворювати за рахунок надходжень премії страхові фонди, що відповідали б ступеню ризику, і постійно перебувала б у небезпеці невиконання своїх фінансових зобов'язань перед страхувальниками, а це суперечить призначенню й економічному змісту страхування.

    Саме  таке становище виникло на страховому ринку України. Для нашої країни властива величезна концентрація матеріальних цінностей і, як наслідок, зростання страхових сум за значною кількістю об'єктів страхування.

Жодна страхова компанія в цих умовах не може взяти на страхування подібні  ризики, не маючи твердого перестрахувального забезпечення понад суми, які вона може тримати на своїй відповідальності. Потреба в розмірах страхового покриття весь час зростає значно швидше, ніж нарощуються статутні фонди й страхові резерви.

    Лише  наявність таких специфічних  методів перестрахування як "страхування  страховиків" дозволяє страховикам приймати зобов'язання на великі суми, позбавляє їх від небезпеки втратити свій капітал. До встановлення системи перестрахування в Україні підводить і запровадження обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

    Конкуренція серед страховиків, а також із боку інших операторів фінансового  ринку, швидкі зміни в економічному, правовому, соціальному середовищі потребують від страхових компаній упровадження нових видів страхових  послуг, їх постійного вдосконалення. Водночас організація страхової діяльності за новими напрямами збільшує технічний ризик страховика. Додатковим фактором небезпеки тут стають випадкові коливання збитковості², характерні для страхових портфелів, що містять невелику кількість договорів, а отже, є незбалансованими. Для захисту капіталу страховиків у цьому разі також необхідне перестрахування. Обсяг перестрахувального покриття, який обирає компанія - цедент, залежить від її фінансового стану, власної фінансової місткості. Страховик не вільний абсолютно у виборі того, яку частину ризику можна залишити на власній відповідальності. Серед нормативів, що регулюють його платоспроможність, є, зокрема, максимально можливий розмір відповідальності за індивідуальним ризиком, котрий розраховується для кожної компанії окремо залежно від обсягу її капіталу. В Україні згідно зі ст. ЗО Закону "Про страхування" цей розмір становить 10% від суми сплаченого статутного фонду, сформованих вільних і страхових резервів. Вітчизняні страховики через свою низьку фінансову місткість не можуть здійснювати повноцінної страхової діяльності без перестрахування. Для оптимізації процесів перерозподілу ризику шляхом перестрахування слід розвивати і вдосконалювати методи аналізу й кількісної оцінки ризику, створювати статистичну базу на рівні компаній і страхового ринку країни у цілому. [5, 131]

    Надійний  та ефективний перестрахувальний захист потребує якнайповнішої оцінки характеристик  індивідуальних ризиків і страхового портфеля. Це дає можливість, по-перше, визначити оптимальний вид договору перестрахування, по-друге, обґрунтувати вартість власного утримання і, по-третє, правильно розрахувати перестрахувальну премію.

]Перші кроки на шляху створення перестрахувального ринку вже зроблено. Всередині 1994 року вперше 8 страхових компаній України зареєстрували Українську перестрахувальну компанію. Але це дійсно лише початок. У 80-ті роки в світі діяло близько 350 професійних перестрахувальних товариств, з них - 132 в Європі, 21 % з яких - - у ФРН. На Україні також маються компанії, що займаються тільки перестрахувальними з операціями, такі як "Українська перестрахувальна компанія" (Львів), "Скіфія Ре" (Київ) і т.д. [6, 26]

    Перестрахування — окремий незалежний вид страхування. Механізмом його здійснення необхідно  оволодіти всім страховикам і, насамперед, професійним перестраховикам. Перестрахування має інтернаціональний характер, тому що воно не може обмежуватися рамками однієї або декількох країн. Це бізнес без кордонів, який вимагає законодавчого й нормативного забезпечення. [4, 215]

    В Україні ще немає закону про перестрахування. Регламентація діяльності з перестрахування  здійснюється на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення  про порядок здійснення операцій з перестрахування". Це положення регламентує порядок укладання договорів перестрахування вітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками - нерезидентами, але не врегульовує проблем взаємин страхових компаній всередині країни. І, незважаючи на те, що Положення має досить суттєве значення для страхування в ядерній енергетиці, космосі тощо, які насправді вимагають об'єднання міжнародних фінансових можливостей, це абсолютно не виправдовує байдужості національного законодавства. [3, 128] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

    У наш час індустріалізації та науково-технічної  революції ризики нестримно примножуються, дедалі підвищується їх концентрація, а це, у свою чергу збільшує як кількість, так і розміри збитків. Нові держави після розпаду СРСР сприяють посиленню ролі перестрахування. Національний страховий ринок формується, спираючись на певну підтримку держави. Проте вітчизняні страхові компанії мають відносно невеликі можливості щодо прийняття ризиків. А потреба у покритті ризиків зростає швидше, ніж статутні фонди. Все це обумовлює необхідність розвитку такої галузі страхування як перестрахування, що має наступні переваги:

    1. Маючи за плечима такий надійний захист, як система перестрахування, страхові компанії вступають у тверду конкурентну боротьбу за придбання ризиків (одночасно приймаючи на перестрахування частки від інших страховиків). Варто пам'ятати, що маса страхових платежів, що збирається страховиками, (премій) часто інвестується в інші народногосподарські галузі або пускається у фінансовий оборот з метою одержання більш високого рівня прибутку, чим по страхових операціях. Це дозволяє страховим організаціям перекривати результати малорентабельних договорів, якы вони змушені укладати для підтримки престижу.

    2. Перестрахування, крім того, захищає  страховиків насамперед від випадкових відхилень від розрахункової збитковості, що не  відповідає фактичному її рівневі в році, що наступив, що обумовлений непередбаченими обставинами. Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і нормальної діяльності будь-якого страховоъ органызації поза залежністю від величини її капіталів, запасних фондів і інших активів.

    3. Крім того, перестрахування виконує  деякі допоміжні функції. Воно  дозволяє приймати на страхування  унікальні і дорогі ризики. Завдяки перестрахуванню з'являється можливість організації нових видів і варіантів страхування.

    4. Системою перестрахування і наступної ретроцессии досягається значне дроблення великих ризиків, у покритті яких, таким чином, бере участь велика кількість страхових організацій усього світу. Іноді трапляється, що якась частка ризику по каналах перестрахування знову повертається для покриття до первісного страховика цього ризику.

    В Україні ця галузь страхування є  доволі нерозвиненою. До того ж ще немає закону про перестрахування. Регламентація діяльності з перестрахування здійснюється на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування". І, незважаючи на те, що Положення має досить суттєве значення для страхування в ядерній енергетиці, космосі тощо, які насправді вимагають об'єднання міжнародних фінансових можливостей, це абсолютно не виправдовує байдужості національного законодавства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 04.10.2001 р. № 2745-III.

2. Александрова  М. М. Страхування: Навчально-методичний  посібник, - К.: ЦУЛ, 2002 – 208 с.

3. Базилевич  В.Д., Базилевич  К. С.  Страхова справа . – К.: Товариство «знання», КОО, 1997. – 216 с.

4. Компаніченко О.С. Перестрахування у системі страхових послуг // Фінанси України.- 2003.- № 4.- с. 130

5. Мних А. М. Необходимость и сущность перестрахования // Економіка, фінанси і право. - 2004. - № 1.- с. 25

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року № 1290 "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування"

7. Смирнов В. Три аспекти страхового дела // Україна - бізнес. — 1994. - № 19. — С.3.

8. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. редактор С. С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.

9. Шемчук Е. Подтверждение виплат по перестрахованию // Аудит и налогооблажение. – 2002. - № 5. – с. 20