Правовой статус иностранцев и людей без гражданства

Повноваження цього органу здійснюють Державний Комітет України з питань національностей і імміграції та органи Міністерства внутрішніх справ України.

Дипломатичні представництва і  консульські установи України: приймають від осіб, які постійно проживають за межами України, заяви про надання дозволу на імміграцію разом з визначеними Законом документами, перевіряють правильність їх оформлення і надсилають через Міністерство закордонних справ України до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції; видають копії рішень про надання дозволу на імміграцію та про відмову у наданні дозволу на імміграцію особам, яких вони стосуються; оформляють особам, яким надано дозвіл на імміграцію, імміграційні візи.

Повноваження інших органів  виконавчої влади у сфері імміграції полягають у тому, що центральний  орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики щорічно затверджує перелік спеціальностей та вимоги до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба в яких може бути задоволена за рахунок імміграції [8, с.201].

Центральний орган виконавчої влади  з питань охорони здоров'я затверджує перелік інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Інші органи виконавчої влади в  межах наданої їм компетенції забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

У Законі детально визначено процедуру  надання органами дозволу на імміграцію та порядок видачі посвідок на постійне проживання, тобто документа, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні; перелічуються вимоги щодо заяв про надання дозволу на імміграцію тощо.

Термін розгляду заяви про надання  дозволу на імміграцію згідно з законом не може перевищувати одного року з дня її подання.

Крім того, Закон передбачає порядок  в'їзду іммігрантів в Україну  і видачі посвідки на постійне проживання.

Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну  він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня  прийняття заяви видає іммігрантові посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

У той же час Закон передбачає скасування дозволу на імміграцію за наявності для цього підстав. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасований органом, який його видав, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

За наявності перелічених підстав  Закон передбачає вилучення посвідки на постійне проживання, виїзд і видворення іммігранта за межі України.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про  скасування дозволу на імміграцію, не пізніше як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення  про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала  з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка мала до його надання статус біженця в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення  про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

У разі скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв'язку із засудженням  до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України  протягом місяця з дня відбуття покарання.

Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні  їй дозволу на імміграцію, за час  розгляду її заяви втратила інші законні  підстави для перебування в Україні, вона повинна виїхати з України  протягом місяця, а якщо вона не виїхала за цей час, вона підлягає видворенню.

Закон передбачає, що особа може повторно подати заяву про надання дозволу  на імміграцію не раніше ніж через  рік з дня прийняття рішення  про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.

Закон також передбачає, що дії  та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованими йому органами, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду [6, с.198].

Закон визначає особливе коло осіб, які мають дозвіл на імміграцію в Україну. Такими особами вважаються: іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні; іноземці та особи без громадянства, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія, Грузії, прибули в Україну, одержали у встановленому порядку тимчасову довідку, прожили в Україні не менш п'яти років і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 р. за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 p., залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв'язку зі збройними конфліктами у місцях їх постійного проживання і виховуються або виховувалися у державних дитячих закладах чи в дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено чи було встановлено опіку або піклування громадян України.

Згаданим особам посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію.

 

 

3. ПРАВОВІ  УМОВИ ІММІГРАЦІЇ 

Порядок отримання дозволу компетентних органів України на в'їзд на постійне місце проживання в Україну, а  також умови імміграції в Україну  іноземців та осіб без громадянства визначений положеннями Закону України "Про імміграцію", який набув  чинності 7 липня 2001 року.

Питання імміграції регулюються Конституцією України та Законом України "Про  імміграцію", іншими нормативно-правовими  актами.

Дозвіл на імміграцію надається  в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом  Міністрів України у визначеному  ним порядку по категоріях іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція  яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти  і робітники, гостра потреба  в яких є відчутною для економіки  України;

3) особи, які здійснили іноземну  інвестицію в економіку України  іноземною конвертованою валютою  на суму не менше 100 (ста)  тисяч доларів США, зареєстровану  у порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом  чи сестрою, дідом чи бабою,  онуком чи онукою громадян  України;

5) особи, які раніше перебували  в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта  та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно прожили  на території України протягом  трьох років з дня надання  їм статусу біженців в Україні  чи притулку в Україні, а  також їхні батьки, чоловіки (дружини)  та неповнолітні діти, які проживають  разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий  з подружжя, з яким він перебуває  у шлюбі понад два роки, є  громадянином України, дітям і  батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи  піклувальниками громадян України,  або перебувають під опікою  чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на  набуття громадянства України  за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить  державний інтерес для України.

Дипломатичні представництва і  консульські установи України:

приймають від осіб, які постійно проживають за межами України, заяви про надання  дозволу на імміграцію разом з  визначеними зазначеним Законом  документами, перевіряють правильність їх оформлення і надсилають через  Міністерство закордонних справ  України до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  з питань імміграції;

видають копії рішень про надання дозволу  на імміграцію та про відмову у  наданні дозволу на імміграцію особам, яких вони стосуються;

оформляють  особам, яким надано дозвіл на імміграцію, імміграційні візи.

Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають  за межами України, - до дипломатичних  представництв та консульських  установ України за кордоном  за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в  Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого  центрального органу виконавчої  влади з питань імміграції  за місцем їх проживання.

За неповнолітніх осіб, а також  осіб, яких у встановленому порядку  визнано недієздатними, заяву про  надання дозволу на імміграцію подають  їх законні представники.

Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про  те, що він (вона) не заперечує проти  імміграції дітей разом з батьком (матір'ю). У випадку відсутності  такої згоди батько (мати) повинен  подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при  батькові (матері). Зазначене рішення  має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено  міжнародним договором України.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує  особу;

3) документ про місце проживання  особи;

4) відомості про склад сім'ї,  копія свідоцтва про шлюб (якщо  особа, яка подає заяву, перебуває  в шлюбі);

5) документ про те, що особа не  є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні  захворювання, перелік яких визначено  центральним органом виконавчої  влади з питань охорони здоров'я.

Вимога пункту 5 не поширюється  на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини  третьої статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються:

1) для осіб, зазначених у пункті 1, - документ, що підтверджує підтримку  їхнього клопотання центральним  органом виконавчої влади України;

2) для осіб, зазначених у пункті 2, - копії документів, що підтверджують  відповідність рівня кваліфікації  спеціаліста або робітника вимогам,  передбаченим у переліку, затвердженому  центральним органом виконавчої  влади з питань праці та  соціальної політики;

3) для осіб, зазначених у пункті 3, - копія документа про державну  реєстрацію іноземної інвестиції  в економіку України іноземною  конвертованою валютою на суму  не менше 100 (ста) тисяч доларів  США;