Український вісник

Навколо редакції журналу  почали гуртуватися активні особистості, що згодом витворили своєрідну групу  «Українського вісника», яка впливала на суспільно-політичне життя не лише Львова, а й цілої України. Завдяки чорноволівському журналу Львів разом з Києвом, де діяв УКК, став місцем згуртування активної громадськості. Більше того, він перетворився на центр, який визначав динаміку розвитку політичного процесу по всій Україні.

«Український вісник», який досить швидко перетворився на всеукраїнське  видання, створив передумови для  відкриття нових позацензурних  незалежних видань в Україні. Через  рік після відновлення виходу журналу в Україні стався своєрідний самвидавчий бум. Перші повісниківські позацензурні видання виникли також у Львові. У листопаді 1987 р. вийшов літературно-мистецький та науково-популярний альманах «Євшан-зілля», відповідальним редактором якого стала І. Калинець.

Альтернативне офіційній  Спілці письменників України об’єднання –Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) – видало в січні 1988 р. журнал «Кафедра» за редакцією М. Осадчого. Зважаючи на резонанс «Українського вісника», І. Гель у лютому 1988 р. створив друкований орган Комітету захисту УГКЦ – «Християнський голос». З метою охоплення якомога більшої кількості читачів різних сфер життєдіяльності та уподобань видавці «Вісника», «Євшан-зілля», «Кафедри» та «Християнського голосу» домовилися про тематику матеріалів і загальний тон видання.

Під впливом львівського  самвидавчого центру почали з’являтися позацензурні видання в інших  містах, зокрема в Києві – «Коло», «Дзвін», «Спадщина», у Херсоні –  «Плуг», у Харкові – «Слобідська  Україна», у Миколаєві – «Чорноморія» тощо.

Список використаних джерел

1. Василишин Г. Призначено дійти. В. Чорновіл. Політика та правда життя: У 3-х ч. – К., 1998–1999; Горинь Б. В.Чорновіл – ініціатор створення УГС // Вітчизна. – 2003. – № 7–8; Капелюшний Л. Без Чорновола. – К., 1999; Пам’яті В’ячеслава Чорновола на 40-й день його трагічної загибелі. – Б/м., 1999; Хейфец М. В’ячеслав Чорновіл –  зеківський генерал // Українські силуети. – Нью-Йорк, 1983.
2. М. Немов невгасимий вулкан // Молода нація. – 2005. – № 4(37); Секо Я., Бондаренко С. В’ячеслав Чорновіл. Постать на тлі доби // Українська історична біографістика: забуте і невідоме. – Т., 2005.
3. Лист В. Чорновола до В. Яременка // Чорновіл В. Твори: У 10-ти т.– К.: Смолоскип, 2003. – Т. 1. – С. 371.
4. Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. – Ч. 2. – Харків, 2006. – С. 934. 
5. Український вісник. – 1987. – № 7. – С. 99.
6. Чорновіл Т. В. Чорновіл. Життя посвячене Україні // www.chas.org.ua/biography.html.