Поняття і зміст права людини на працю та його Конституційні гарантії в Україні

     однойменної Угоди між Урядами України  і Республіки Грузія від 9 січня 1995 р. (ратифікованої Законом України 22 листопада 1995 p.);

     Тимчасової  угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в  районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 p.;

     Угоди про порядок переведення та виплати  пенсій від ЗО липня 1996 p., прийнятої  в забезпечення виконання вказаної Тимчасової угоди;

     Угоди про співробітництво у галузі трудової міграції та соціального захисту  працівників-мігрантів, підписаної державами—учасницями СНД 15 квітня 1994 p.;

     Угоди про переказ грошових коштів громадян за соціально значимими неторговельними платежами, укладеної між державами — членами СНД та підписаної Україною 9 вересня 1996 p.;

     Договору  між Україною і Латвійською Республікою  про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 19 березня 1998 р. і т. ін.

     В Україні питаннями працевлаштування займаються державні організації та недержавні, що є юридичними особами  або тільки громадянами-підприємцями, які отримали ліцензію на заняття  посередництвом у працевлаштуванні за кордоном. Вони залучають іноземних працівників певної спеціальності на підставі установлених квот. При цьому використовується як законодавство України, так й іноземної держави. Досить складною є процедура отримання дозволів на працевлаштування керівників і спеціалістів, запрошених для роботи у фірми з іноземним капіталом, представництва, банки, групи радників, консультантів в окремі держави Східної Європи, приміром, до Республіки Польща. Легальне отримання роботи у багатьох державах Центральної Європи для громадян України є неможливим через достатню насиченість ринку робочої сили. Так, отримати дозвіл на роботу в зазначеному регіоні, наприклад, ФРН, мають можливість лише громадяни країн ЄС. До того ж Україною та ФРН 1995 р. підписано міжурядову угоду (чекає на ратифікацію) про співробітництво в царині боротьби з організованою злочинністю, яка містить розділ про запобігання проникненню нелегальних робітників в обидві країни. Отримати дозвіл на роботу у Великобританії, як і в інші держави "сім'ї загального права", може лише фахівець з рідкісної професії. Практика свідчить, що через скорочення вантажо- пасажироперевезень у Чорноморському, Азовському, Дунайському морських пароплавствах, Укррічфлоті, Чоразморпуті, "Антарктиці", Спілці рибколгоспів, інших компаніях з'явилася надлишкова робоча сила. Громадяни України відповідного фаху шукають роботу за кордоном, у т. ч. на іноземних суднах. Водночас за даними Міжнародної федерації профспілок транспорту (ITF) 88 % суден, що плавають під "зручним" прапором, не відповідають нормам безпеки, на більшості з них не виконуються норми про працю, зокрема щодо її оплати. Саме на таких іноземних суднах працює понад 20 тис. моряків — громадян України. Тому має сенс пропозиція про створення Державного центру зайнятості моряків, який підпорядковувався б Міністерству праці й соціальної політики України, або структури у складі Департаменту морського й річкового флоту Міністерства транспорту України . Це сприяло б створенню належного механізму працевлаштування та захисту прав українських працівників. Громадяни України, працюючи за кордоном, мають право на винагороду за працю. Отримуючи заробітну плату у валюті вони ввозять її відповідно до вимог нормативно-правових документів Національного банку України і Державної митної служби України. Так, порядок ввезення іноземної валюти громадянами-резидентами визначений у підпунктах 3.1.13— 3.1.17, 3.1.19—3.2 Порядку переміщення валюти через митний кордон України, затвердженого Національним банком України та Державним митним комітетом 14 березня 1993 р. № 19029/381 в якому, зокрема, передбачено, що:

ввезена іноземна валюта в сумі 400 дол. СЩА і більше або еквівалент цієї суми в іншій  валюті має бути заявлена в митній декларації або валютні книжці; іноземна валюта, що ввозиться в Україну громадянами-резидентами, пропускається в сумі до 10 000 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої по курсу, встановленому Національним банком України, без документів, що засвідчують джерела походження валюти;

  при ввезенні валюти в сумі, що перевищує 10 000 дол. США, чи еквівалентна в іншій валюті, громадяни-резиденти мають подати митниці документ про джерела походження валюти і заяву на ввезення валюти готівкою з поясненням причин і джерел її походження;

  при ввезенні валюти готівкою на суму до 50 000 дол. США чи еквівалента в іншій валюті громадянам України митницею видається квитанція суворої звітності на ввезену валюту. Якщо валюта ввозиться для юридичних осіб-резидентів, квитанція суворої звітності не надається;

надходження валютних коштів в сумі, яка перевищує 50 000 дол. США, чи еквівалент в іншій валюті має здійснюватися в безготівковому порядку.

     Доходи, одержані за межами України громадянами  з постійним місцем проживання в  Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Суми податку, сплачені за межами України з доходу цих громадян, зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір зарахованих сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими особами відповідно до чинного законодавства України. Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться лише у разі письмового підтвердження податковим органом відповідної іноземної держави факту сплати (утримання) податку.

     Сплата  податку з доходів, одержаних  в іноземній валюті, провадиться  у національній валюті. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються  у гривнях за курсом Національного  банку України на дату одержання  доходу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                            
 
 
 
 
 

                                                 Висновок

      У даній роботі досліджувались поняття і зміст права людини на працю та його Конституційні гарантії в Україні. Як на сьогодення так і, мабуть, на завжди працевлаштування в Україні, буде актуальною темою.

     Існує потреба в істотних змінах, але  не тільки в трудовій сфері або  у сфері зайнятості, а й в  усіх інших, таких як: економічній та соціальній.

     Для правильної функціональності працевлаштування населення в Україні, необхідно  забезпечити наукове обґрунтування  реальних потреб економіки у трудових ресурсах, належний рівень професійної  підготовки персоналу, надати необхідну  підтримку у перенавчанні, перекваліфікації та працевлаштуванні тих, хто залишився  без роботи. Але одна з головних передумов забезпечення права на працю – це, безумовно, розробка та реалізація урядової програми розвитку трудового потенціалу України, створення  нових робочих місць, галузевих  і регіональних програм зайнятості населення і регулювання ринку  праці, котрі спрямовані на створення  нових та ефективне використання наявних робочих місць.

     Необхідні невідкладні дієві заходи для  запобігання подальшої руйнації трудового потенціалу держави: покращання умов зайнятості й оплати праці висококваліфікованих фахівців, розширення практики професійної  підготовки на замовлення виробництва, модернізація системи перепідготовки і перекваліфікації робітників з  орієнтацією на оволодіння спеціальностями, на котрі є попит.

     Підготовка  високоосвічених і висококваліфікованих фахівців для народного господарства повинна стати одним з провідних  компонентів активної політики з  метою гарантування права на працю, бо саме професіоналізм у ринкових умовах стає головним засобом успішного  залучення людини до трудової діяльності та його конкурентоспроможності на ринку  праці. На розв'язанні цього завдання має бути зосереджена діяльність державних центрів зайнятості. 

Список  нормативно-правових актів та використаної літератури

1. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року.
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73)
3. Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961 p., переглянута 3 травня 1996 року)
4. Конституція України від 28.06.1996.

5. Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. // Відомості     

     Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 170. 239

6.  Кодекс Законів про працю від 10 серпня 2010 року.

7. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на            випадок безробіття" від 2 березня 2000р

8.  Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року.

9.  Закон України „Про охорону праці” від 15 грудня 1993 р.

10.Закон України "Про порядок розгляду колективних трудових спорів     

     (конфліктів)"

11.Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

     внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р.

12.Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р.

13.Болотіна Н.Б. Трудове право України. Підручник. К., „Вікар”.

    2003р.Коментар до Конституції України.

14.Костюк В.А. Трудове право України: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 607 с.;

15.Мордовец А.С. Социально-юридический механизм обеспечения прав  

     человека и гражданина. — Саратов, 1996.

16.Пилипенко П.Д. Трудове право України. Навчальний посібник. К.,

     „Видавничий дім”. 2003р.

17.Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. — К., 1994.

18.Костюк В.А. Трудове право України: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 607 с.;

19.Дмитренко Ю.П. Трудове право України: Підручник / Ю.П.Дмитренко. - К.:    

     Юрінком Інтер, 2009. - 624 с.;

20.Теліпко В. Е., Дутова О. Г. Трудове право України: Навч. посіб. / За заг. ред.

     Теліпко В. Е.: - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 456 с.

21. Трудове  право. Підручник. Видання 4-те, перероблене і доповнене. За редакцією доктора юридичних наук Пилипенка П.Д..Видавництво: Видавничий дім Інре, Рік видання : 2010, Сторінок: 536.

22. Бойко  М.Д. Трудове право: Навчальний  посібник, К.: "Атіка", 2010

23. Пазенок,  А.С. Права та свободи людини  і громадянина : навч. посіб. / А. С. Пазенок. - К. : Академвидав, 2010. - 176 с. : тв. - (Альма - матер )

24. Погорілко В.Ф. Конституційне право України : підручник / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко; М-во освіти і науки України, М-во юстиції України. - 2-ге вид., перер. та доопрац. - К. : Правова єдність Всеукраїнська Асоціація Видавців, 2010. - 429 с.  
 
 

                                            

                                            
 
 
 
 
 
 
 
 

                                           Додатки                                                                                                                                        Справа № 2-483/10    

                                                      Р І Ш Е Н Н Я  

                                           І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

17 вересня 2010 року Солом'янський районний суд  міста Києва у складі:    

головуючого судді:            Оксюти Т.Г.                                        

при секретарі:                   Уваровій Ю.С.    

  розглянувши  у відкритому судовому засіданні,  в залі суду, в м. Києві цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до  Відкритого акціонерного товариства  «Український інститут по проектуванню  нафтопереробних та нафтохімічних  підприємств «Укрнафтохімпроект»,  Голови правління Ніколаєнка  Валерія Миколайовича, третя особа  Голова профспілкової організації Відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» Постніков Сергій Михайлович про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, -    

                                                    В С Т А Н О В И В:  

 Позивач звернувся  з позовом до відповідачів та просив визнати його звільнення незаконним та скасувати наказ про звільнення №233к від 19.12.2008 року.  

Визнати дисциплінарні  стягнення застосовані до нього  незаконними та скасувати наказ  №93 від 02.12.2008 року та наказ №102 від 19.12.2008 року.  

Зобов’язати ВАТ  «Український інститут по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних  підприємств «Укрнафтохімпроект» поновити ОСОБА_1. на посаді провідного юрисконсульта планово – виробничого відділу ВАТ «Укрнафтохімпрект» з 19.12.2008 року.  

Стягнути з  ВАТ «Укрнафтохімпроект» на користь  позивача втрачений заробіток за час вимушеного прогулу, а саме : 22592,67 грн. за 137 робочих днів, починаючи з 22.12.2008 року (дата незаконного звільнення позивача з посади провідного юрисконсульта планово – виробничого відділу ВАТ «Укрнафтохімпроект») по 13.07.2009 року.