Стратегічні характеристики і правила формування стратегії

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАДОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА 
 

Інститут  соціології, психології та управління

Кафедра управління та євро інтеграції 

Реферат

на тему: 

  «Стратегічні характеристики  і правила процесу  формування стратегії» 
 
 

 
 
 
 
 

Київ  – 2011

Вступ 
 

     Стратегія необхідна будь-якій фірмі, що претендує на успіх, щоб визначити, в якому напрямку вона буде розвиватися. По суті, вибір стратегії означає, що з усіх можливих шляхів розвитку і способів дії, що відкриваються перед компанією, вона обирає конкретний напрямок. Добре розроблена стратегія – основа підвищення конкурентоспроможності фірми, сильної конкурентної позиції і формування такої організації, яка за допомогою удосконалювання структури управління і підвищення організаційної культури могла б успішно працювати у жорстких ринкових умовах.

     Існує безліч визначень стратегії:

     Стратегія – це інструмент менеджерів різних рівнів для досягнення цілей фірми. Своєрідний підхід, що складається з п'яти визначень терміна "стратегія", запропонований у роботі Г. Мінцберга та ін.

     Стратегія – це план, керівництво, орієнтир чи напрямок розвитку, шлях із сьогодення в майбутнє.

     Стратегія – це принцип поведінки або слідування деякій моделі поведінки.

     Стратегія – це позиція, тобто розташування певних товарів на конкурентних ринках.

     Стратегічне управління  підприємств являє собою діяльність спрямовану на визначення сфери діяльності й досягнення довготермінових цілей в постійно змінних умовах навколишнього середовища. 
 
 
 
 
 
 

      

1. Сутність  стратегічного управління. Стратегічні характеристики

     Стратегічне управління являє собою одну з підсистем менеджменту організацій, що виконує велику кількість завдань стосовно стратегічного аналізу, розробки, реалізації і контролю реалізації стратегії організації.

     Система стратегічного управління повинна  давати відповіді на три найважливіших питання:

1. Яка  місія і цілі організації?

2. Який  існуючий і майбутній профіль  бізнесу, яким займається організація?

3. Що  керівництво має зробити, щоб  забезпечити виконання місії  і досягнення поставлених цілей?

     Предмет стратегічного управління – базисні процеси в організації і за її межами, вишукування і нарощування стратегічного потенціалу організації.

     Щоб скласти грамотне і ємне уявлення щодо сутності стратегічного управління, звернемося до змісту первинної концепції  стратегічного управління. Розробник цієї концепції Ігор Ансофф пов'язує її з двома протилежними типовими стилями поведінки організацій: прирістним і підприємницьким.

     Прирістний  стиль спрямований на мінімізацію  відхилень від традиційної поведінки  як усередині організації, так і за її межами.

     Підприємницький стиль, що зустрічається набагато рідше, прагне до безупинної зміни досягнутого  стану [1].

     Характерні  риси системи стратегічного управління певної організації залежать від  взаємодії таких чинників:  

• галузевої приналежності;

• розмірів організації (залежно від галузевих особливостей);
• типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації;
• характерних рис виробничого потенціалу;
• наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу;
• рівня управління;
• рівня кваліфікації персоналу тощо [2].

     Процес  формування стратегії  має ряд загальних  характеристик.

• процес вироблення стратегії не завершується якою-небудь повільною дією. Зазвичай він закінчується встановленням загальних напрямів, просування по яких забезпечує зростання і зміцнення позицій фірм
• сформульована стратегія має бути використана для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в пошуку полягає в тому, щоб, по-перше, допомогти зосередити увагу на певних ділянках діяльності і можливостях фірми; по-друге, відкинути всі останні можливості як несумісні із стратегією.
• необхідність в стратегії відпадає, як тільки реальний хід розвитку виведе на бажані події.
• в ході формулювання стратегії важко передбачати всі можливості, які відкриваються при складанні проекту конкретних заходів. Тому доводиться користуватися сильно узагальненою, неповною і не точною інформацією про різні альтернативи.  Як тільки в процесі пошуку відкриваються конкретні альтернативи, з'являється і правдивіша інформація. Проте вона може поставити під сумнів обгрунтованість первинного стратегічного вибору. Тому успішне використання стратегії неможливе без зворотнього зв’язку.
• для відбору проектів застосовуються як стратегії, так і орієнтири. Орієнтиром є мета, якої прагне досягти фірма, а стратегія – засіб для досягнення мети.  Між орієнтирами, цілями і стратегією існує тісна взаємозалежність. Вони взаємозамінні як в окремі моменти часу, так і на різних рівнях організації [3].

 
 
 
 
 
 
 

      2. Правила процесу  формування стратегії

     Розробити стратегію підприємства – означає  визначити загальні напрями розвитку для досягнення довготривалих конкурентних переваг та інших корпоративних цілей.

     Існує чотири етапи формування стратегії підприємства:

1. Аналіз  нестабільності зовнішнього середовища підприємства та вибір такого виду стратегічного управління, що найбільш придатне для прогнозованого рівня нестабільності в перспективі.

2. Аналіз  досягнутого рівня конкурентного  статусу підприємства та виявлення  локальних стратегічних цілей, досягнення яких забезпечить її конкурентну перевагу.

3. Вибір  найефективніших засобів досягнення  стратегічних цілей за рахунок  посилення стратегічного потенціалу  підприємства і використання  сприятливих умов.

4. Опрацювання  та реалізація стратегічної програми технічного і соціального розвитку підприємства на планову перспективу, коригування її з урахуванням аналізу «зворотних зв *язків» [4].

     При розробці стратегії  використовуються чотири групи стратегічних правил. Правила, необхідні для розробки стратегічних позицій фірми і для оцінки результатів її діяльності в сьогоденні і в перспективі. Правила, по яких складаються відносини фірми з її зовнішнім середовищем, визначають:

• які види продукції і технології вона розроблятиме;
• куди і кому фірма збуватиме свої вироби;
• яким чином фірма може добитися переваги над конкурентами.

     Цей набір правил називається продуктово-ринковою стратегією або стратегією бізнесу.  Правила, по яких встановлюються стосунки і процедури усередині організації. Їх часто називають організаційною концепцією. Правила, по яких фірма веде свою повсякденну діяльність, називаються основними оперативними прийомами [3].   

       Існує сім правил  та прийомів опрацювання  стратегії підприємства:

1. Дослідження  умов конкурентної переваги і  виявлення переважної місії підприємства.

2. Дослідження  ринків потенційних товарів і  послуг, що відповідають місії  підприємства, та вибір таких  стратегічних зон господарювання, які здатні в довготерміновій  перспективі забезпечити зовнішню  зручність підприємства.

3. Формування товарного асортименту підприємства, який дозволяє актуальні потреби потенційних покупців і систематичне отримання на ці основі прибутку, що дає можливість реалізувати розширене відтворення.

4. Розподіл  наявних ресурсів між різними  напрямами діяльності для забезпечення максимальної продуктивності використання цих ресурсів.

5. Взаємодія  з ринками чинників виробництва,  цінних паперів, валютними ринками  для підтримки стратегічного  потенціалу підприємства.

6. Формування  ефективної цінової політики для стійкого становища фірми на традиційному та нових ринках.

7. Раннє  розпізнавання кризових тенденцій  як у масштабах національної  та світової економіки, так  і в середині підприємства  для запобігання банкрутству..

 Правильно  сформульована стратегія та висока якість її виконання забезпечує прибутковість підприємства [5]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

      

1. Міщенко А.П. Стратегічне управління: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/16280414/marketing/sutnist_strategichnogo_upravlinnya#888.
2. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.refine.org.ua/pageid-3103-2.html. - Заголовок з екрану.

      3. Стратегические характеристики и правила процесса формирования стратегии: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.managment.aaanet.ru/strateg/6.php.

      4. Клейнер Г. Стратегічний менеджмент: актуальные проблемы и новые направления / Г.Клейнер // Проблемы теории и практики управления, 2009.– №1.– С.15-22.

        5. Сумець О.М. Стратегія підприємства. Теорія, ситуації, приклади: Навч. посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 320 с.