Поняття про неткані текстильні матеріали

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ  ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ  І ТУРИЗМУ 
 
 
 
 
 
 

  Індивідуальна робота на тему:  

«Поняття про неткані текстильні матеріали» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала  студентка групи ТЕМ-09

                                                                             Дворачук Наталія

                                                 Перевірив викладач

Озимок  Г.В.  
 
 
 
 

Львів 2011 

  Зміст 

  Вступ 

  1. Понятта про неткані текстильні матеріали та їх отримання  

  2. Класифікація нетканих текстильних матеріалів  

  3. Застосування нетканих матеріалів у медицині та засобах особистої гігієни  

  4. Неткані матеріали у будівельній промисловості 

  5. Неткані матеріали у використанні різних галузей  

  Висновок 

  Використана література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Неткані матеріали – це пружне, міцне полотно, має велику товщину, порівняно велику ширину і незначну довжину, створене з одного або кількох шарів текстильних матеріалів (волокон, ниток, ворсу), скріплених різними способами:

1. Механічним:

• прошиванням,

• протиканням;

2. Фізико-хімічним:

• склеюванням термопластичними речовинам

3. Комбінованим.

  За  волокнистим вмістом неткані  полотна поділяють на бавовняні, напіввовняні, шовкові, льняні. До групи бавовняних та льняних полотен належать не тільки полотна, виготовлені з низькосортної бавовни чи льону і відходів прядіння, а й із хімічних (віскозних) волокон. До напіввовняних належать полотна, волокнистий вміст яких становить в основному вовна у вигляді відновлених волокон із розроблених шматків і начосів з додаванням натуральної тонкої, напівгрубої, грубої вовни. Шовкові неткані полотна виготовляють із хімічних волокон.

  За  способом утворення розрізняють  в’язально-прошивні, голкопрошивні та клейові неткані полотна.

1. В’язально-прошивні неткані полотна можуть бути полотнянопрошивними, ниткопрошивними і тканинопрошивними.

  - Полотнянопрошивне неткане полотно – це волокнисте полотно, скріплене трикотажним переплетенням. Полотно утворюється з бавовняної пряжі, віскозних комплексних, капронових ниток, має хороші теплозахисні властивості, гігроскопічне, повітронепроникне й стійке до стирання.

  - Ниткопрошивні неткані полотна складаються з трьох систем ниток: поздовжніх, поперечних і з’єднувальних. Якщо зовсім недавно ниткопрошивні полотна використовувалися тільки в побуті або як обтиральні матеріали, то тепер їх використовують для виготовлення блузок, сорочок, костюмів. Вони досить гігроскопічні, мають теплозахисні властивості, але меншу стійкість до стирання. Зате вони мають більшу формостійкість.

  - Тканинопрошивні неткані полотна складаються з легкого каркаса, прошитого системою ворсових ниток, які на виворітному боці закріплюються переплетення «трико», внаслідок чого полотно має вигляд дволицьового трикотажу.

  Тканинопрошивні полотна можуть бути також махровими. Їх використовують для виготовлення чоловічих сорочок, пляжних ансамблів, суконь.

2. Голкопробивне полотно
3. До клейових нетканих матеріалів належать:

• Флізелін – папероподібне неткане полотно, яке складається із суміші різних волокон.

• Прокламін виробляється із суміші віскозних і нітронових волокон і має неорієнтоване розміщення волокон у полотні.

 
 
 
 

  1. Поняття про неткані текстильні матеріали та їх отримання

  Зростаючі потреби споживачів сприяли появі  продукування текстильних матеріалів, які отримали загальну назву нетканих.

  Неткані матеріали, полотна та вироби, виготовлені  з волокон, ниток або (і) ін. видів матеріалів (текстильних і сполучень їх з не текстильними, напр. плівками) без застосування прядіння і ткацтва. У порівнянні з традиц. способами виробництва в текстильній промисловості - ткацтвом і прядінням – виробництво нетканих матеріалів відрізняється простотою технології (в т.ч. скороченням числа технологічних стадій), підвищенням продуктивності устаткування і, отже, меншими капітальними і трудовими витратами, різноманітністю асортименту полотен, можливостями раціонального використання різної сировини, більш низькою собівартістю продукції, можливістю максимальної автоматизації виробництва, тобто створення потокових ліній і фабрик-автоматів, а самі неткані матеріали мають хороші експлуатаційні властивості. Тому неткані матеріали стали одним з основних видів сучасної текстильної продукції, хоча велике промислове виробництво їх з"явилося лише в 40-х рр 20 століття. Світове виробництво нетканих матеріалів приблизно 16 млрд. м2.

  Розрізняють неткані матеріали:

  · типу тканин (холстопрошивні, ниткопрошивні, тканинопрошивні, голкопробивні, клеєні, комбіновані)

  · ватину (холстопрошивні, голкопробивні, клеєні)

  · а також побутового та технічного призначення.

  Властивості нетканих матеріалів залежать від їхньої структури і способу виробництва, природи сировини. Неткані матеріали  виробляють з натуральних (бавовняних, лляних, вовняних) і хімічних (напр., віскозних, поліефірних, поліамідних, поліакрилонітрильні, поліпропіленових) волокон, а також вторинної волокнистої сировини (волокна, регенеровані з клаптя і ганчір"я) і коротко-волокнистих відходів хім. та інших галузей промисловості.

  Основні технологічні операції отримання нетканих матеріалів:

  1) підготовка сировини (розпушування, очищення від домішок і змішування  волокон, перемотування пряжі  і ниток, приготування в"язких речовин, розчинів хімікатів, напр. затверджувачів, агентів набухання волокон, ПАР) ;

  2) формування волокнистої основи (напр., полотна, системи ниток);

  3) скріплення волокнистої основи  в єдину систему (одержання  нетканих матеріалів);

  4) обробка нетканих матеріалів.

  Отримання волокнистої основи.

  Волокнистий полотно-шар текстильних волокон (поверхнева щільність 10-1000 г/м2 і більше )-найчастіше отримують хутровим способом: на чесальній машині з волокон довжиною 45-150 мм формують прочісування, або ватку (безперервний тонкий шар волокон з поверхневою щільністю більше 20 г/м2), який за допомогою спеціального пристосування укладається "один на одного" під різними кутами, в результаті чого в полотні отримують подовжню або поздовжньо-поперечну орієнтацію волокон.

  При аеродинамічому способі розчесані волокна захоплюються потоком повітря і переносяться з каналу (дифузору) на сітчастий барабан або транспортер, де укладаються з утворенням полотна бeзшарової структури (неорієнтоване розташування волокон). Гідравлічним (мокрим) способом полотно формують з водної суспензії коротких непрядених волокон на сітці папероробної машини. Електростатичним способом полотно отримують, укладаючи заряджені волокна рівномірним шаром на транспортері, що має заряд протилежного знаку. Волокноутворюючим способом полотно отримують укладанням на сітчасту повсть транспортера безперервних волокон (ниток) безпосередньо після їх формування з розплаву або розчину полімеру.

  Волокнисту  основу з ниток (система ниток) формують укладанням декількох шарів пряжі  або готових хім. ниток, які упорядкованні, напр. у вигляді сітки, або хаотично.

  Отримання і застосування нетканих матеріалів

  Волокнисту  основу скріплюють фізико-механічним., фізико-хімічним або комбінованими  способами.

  Фізико - хімічні способи  скріплення волокнистої основи у виробництві нетканих матеріалів найпоширеніші; їх застосовують для отримання клеєних нетканих матеріалів. Волокна (нитки) в полотні скріплюються в єдину систему сполучним засобом внаслідок адгезійної взаємодії на кордоні контакту сполучник - волокно (нитка). Як зв"язуючі використовують еластомери, термопластичні і термореактивні полімери у вигляді дисперсій, розчинів, аерозолів, порошків, легкоплавких і бікомпонентних волокон. Іноді сполучні засоби не використовують; в цьому випадку основу нетканих матеріалів піддають спец. обробці (тепловій, хім. реагентами, газами), що приводить до зниження плинності полімеру, з якого виготовлені волокна (нитки) волокнистої основи, або до появи "липкості" на їх поверхні в результаті набухання, пластифікації, що сприяє скріплення волокон у місцях їх контакту.

  Розрізняють декілька основних способів отримання  клеєних нетканих матеріалів. Широко поширений метод просочення полотна  рідкими сполучними (дисперсіями  і розчинами бутадієн-акрілоні-трільного каучуку, полістиролу, полівінілацетату, полівінілового спирту, акрилових сополімерів або ін. Методи просочення різноманітні: полотно занурюють у ванну зі сполучником; піна сполучника подається в проміжок двох валів, через який безперервно проходить полотно; сполучник розпилюється на поверхню полотна спец. пристроями; наноситься друкуванням за допомогою гравірованих валів, шаблонів (аналогічно нанесення малюнка на тканину). Після просочення полотно піддають сушінню і термообробці гарячим повітрям або ІЧ випромінюванням в спец. камерах або на каландрі.

  Папероробним  способом неткані матеріали отримують  з коротких текстильних волокон (2-12 мм), до яких іноді додають деревну  целюлозу, на звичайному папероробному  обладнанні і з волокон підвищеної довжини (40 мм і більше) на папероробних машинах з похилою сіткою. Сполучні-синтетичні. латекси, легкоплавкі волокна (зазвичай полівінілхлоридні), фібріди і бікомпонентні волокна вводять в полотно до або після його виливаннч на папероробній машині. Потім полотно сушать і піддають термообробці, як у попередньому способі просочення. Отримані неткані матеріали папероподібні ; застосування більш довгих волокон покращує їх текстильні властивості. Цим способом отримують (при високій продуктивності-до 300 м / хв) неткані матеріали одноразового користування, напр. скатертини, пелюшки, постільну білизну, серветки.

  Більш прогресивним, ніж просочення, є  спосіб термоскріплення, тому що виключається застосування рідких в"язких речовин, не потрібно очищення стічних вод і т.д. При цьому можна отримати неткані матеріали різних структур і влативостей. Полотно формують з т. зв. базових волокон - поліамідних, віскозних, поліефірних або їх сумішей з легкоплавкими (поліпропіленовими, полівінілхлоридними) і бікомпонентнимі волокнами. На полотно або окремі шари прочісування наносять спец. пристроями порошки смол (феноло-або меламіно-форм-альдегідних) і (або) пластифікатори або тільки р-ри-тель для набухання поверхневого шару волокон. Після цього полотно надходить у термокамеру, а потім на каландр, на якому в результаті пресування відбувається склеювання.

  Різновид  способу - локальний нагрів полотна  голками або ребрами валу, коли утворюються зони сплаву (зварювання), що скріплюють полотно (порошкоподібна сполучна речовина не використовується). Зварку можна здійснювати також  струмами високої частоти, ультразвуком, променем лазера. Цим способом отримують  більш об"ємні матеріали, ніж розглянутим  вище.