Суб’єкти комерційної діяльності

Обґрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування підприємства і вирішення стратегічних і тактичних  задач підприємства, розрахувати  можливості отримання прибутку при  прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат.

Порядок розподілу  прибутку підприємства залежить від  чинного законодавства, яке регулює  взаємовідносини підприємства з  бюджетом, форми власності і організаційно  правового статусу підприємства.

Підприємство  одержуючи прибуток направляє певну  його частку на виплати податків та обов'язкових платежів, що сплачуються  з прибутку, і на утворення чистого  прибутку.

Управління  основними фондами підприємства.

Основні фонди - це матеріальні засоби, що використовуються у процесі діяльності підприємства в продовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх ввозу  до експлуатації, і вартість яких поступово  зменшується у зв'язку з фізичним чи моральним зносом.

Структура основних фондів - це питома вага їх різних груп в загальному обсязі основних фондів.

До основних фондів підприємства відносять: будинки, споруди, трубопроводи, холодильники, морозильні камери, прилавки, вітрини, касові апарати, сейфи, ваги, гирі і  інший інвентар. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІІ Характер організаційної роботи суб’єктів  комерційної діяльності.

3.1.Основні  функції суб’єктів  комерційної діяльності

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1) творча  – генерування і активне використання  новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого ризику  та вміння ризикувати в бізнесі.

2) ресурсна  – формування і продуктивне  використання власного капіталу, а також матеріальних, інформаційних  і трудових ресурсів.

3) організаційно-супровідну  – практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами  та інших господарських справ.

Підприємницька  діяльність може здійснюватися без  використання і з використанням  найманої праці, без утворення або  з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомити, що підприємництво завжди має здійснюватися  за принципами:

1) вільний  вибір бізнесової діяльності;

2) залучення  на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних  підприємців та юридичних осіб  для започаткування і розгортання  діяльності.

3) самостійне  формування програми діяльності, вибір постачальників, ресурсів  і споживачів продукції, установлення  цін н товари і послуги, наймання  працівників.

4) вільне  розпорядження прибутками, що залишаються  після сплати всіх платежів.

5) самостійне  здійснення підприємцями зовнішньоекономічної  діяльності.

Підприємництво  може функціонувати у будь-якому  виді діяльності – виробничої, торговельної, надання послуг.

Слід поділити підприємницьку діяльність на:

індивідуальну – один

колективну  – є декілька видів

Колективна:

а) малий  бізнес – мале підприємство, що базується  на власності або оренді майна.

б) спільне  – засноване на колективній власності.

в) корпоративне – базується на акціонерній власності.

Моделі підприємства

1) класична  модель підприємницької діяльності  орієнтується на найефективнішому  використанні наявних ресурсів. Підприємець направляє свої дії  на аналітичну оцінку наявних  ресурсів, виявлення реальних можливостей  досягнення поставленої мети, використання  саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимальну  віддачу фінансових, матеріальних  і нематеріальних ресурсів –  отже в основі лежить реальність.

2) інноваційна  модель підприємницької діяльності  передбачає переважно інноваційно  організаційно управлінські рішення.  Тому вона спирається на такі  дії:

а) науково  обґрунтоване формування головної мети;

б) усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища. З погляду пошуку альтернативних можливостей запропонованої підприємницької  ідеї;

в) неупереджена порівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і прогнозованих можливостей.

г) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів (за потреби).

д) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей  конкурентів у відповідній ніші ринку;

е) практична  реалізація завдань інноваційного  характеру згідно з прийнятою  концепцією підприємницької діяльності.

Суть підприємницької  діяльності – це визначення її значення для функціонування ефективної системи  господарювання.

Значення  полягає у тім, що підприємництво:

1) служить  головним фактором структурних  змін у системі господарювання.

2) створює  живильне середовище для конкуренції  і завдяки цьому стає своєрідним  каталізатором соціально-економічного  розвитку країни в цілому.

3) сприяє  найефективнішому використанню  інвестиційних, матеріальних і  нематеріальних ресурсів.

4) забезпечує  належну мотивацію високопродуктивної  праці. 
 
 

3.2. Роль та значення  комерційної діяльності  на сучасному етапі  переходу до ринку

Визначальним  фактором функціонування ринку є  комерційна діяльність. Це невід'ємна умова ринкового господарювання. Потенційні можливості комерційної  діяльності з переходом до ринкової економіки здобувають усе більше значення. Однак, на жаль, поки багато питань механізму практичного використання комерції на споживчому ринку працівникам  торгівлі приходиться вирішувати інтуїтивно, методом "проб і помилок". Будучи складовою частиною ринку, комерція, спираючи на свої позиції, одночасно  стає основою ринкового господарства. Як показує практика, активність комерції тим вище, ніж стійкіше і динамічніше  діюче середовище ринку. У своєму призначенні і діяльності комерція повинна базуватися на українській  моделі формування ринку і ринкових відносин, що складаються. Важливо представити, що комерційна діяльність не обмежується  заданими межами. В міру просування до ринку вона неодмінно буде розширюватися. Комерційні процеси варто розглядати в ув'язуванні із суб'єктами господарювання і факторами зовнішнього середовища. 

Структура зароджующихся й організованих  товарних ринків являє собою різні  утворення. Сьогодні виникли досить неоднорідні ринки, що володіють  різними товарно-матеріальними ресурсами, інфраструктурою, торговим обслуговуванням, кадровим потенціалом. На ринку товарів  відбувається взаємодія виробників і споживачів, продавців і покупців. Ринок розглядається як товарне  господарство, що представляє сферу  товарно-грошового обміну з визначеною системою комерційних дій і відносин. Ринкові процеси і комерція тісно  взаємозалежні між собою. Зміни  в ринковому середовищі супроводжуються  змінами й у комерційних діях.

Отже, комерція повинна мати автономність і адаптуватися до вимог ринку. Перетворення, проведені  в торгівлі і комерції, не можуть не враховувати ряду обставин. По-перше, економічні зміни що відбуваються, особливості перехідного періоду, менталітет і купівельне поводження населення. По-друге, всі елементи макро- і мікросередовища повинні працювати  як єдиний і злагоджений механізм, що діє в нових умовах господарювання. По-третє, ринкові перетворення необхідно  проводити в ув'язуванні з економічними процесами і ринковими принципами, що затвердилися у світовій практиці. Комерційна діяльність знаходить висвітлення  в різноманітних проявах, тому необхідно  виділити її основу (базис). Такий підхід дозволить найбільше повно розкрити сутність комерції і конкретизувати її можливості. У роботах вітчизняних економістів можна зустріти різні визначення комерційної діяльності.

Приведемо найбільш значимі з них:

§ комерція - торг, торгові обороти, купецькі промисли;

§ комерційна діяльність - товарно-грошовий обмін, у процесі якого товари від постачальника переходять у власність торгового підприємства з орієнтацією на потребі ринкового попиту; комерційна діяльність - це все те, що забезпечує максимальну вигідність торгової угоди для кожного з партнерів при першочерговому врахуванні інтересів і запитів споживачів;

§ комерційна діяльність - особливий вид діяльності, зв'язаний з реалізацією товарів, від якої залежать кінцеві результати фірми;

§ комерційна діяльність - комплекс операцій, товарів, що забезпечують купівлю-продаж, і разом із процесами їхнього просування представляючих собою торгівлю в ринковому просторі;

§ комерційна діяльність - оперативно-організаційна діяльність по проведенню операцій обміну товарно-матеріальних цінностей з метою задоволення потреб населення й одержання прибутку.

Поняття комерційної  діяльності вперше було сформульовано  Гарвардською школою бізнесу в 1958 році: "Комерційна діяльність існує для  того, щоб із прибутком задовольнити споживчі вимоги". Суть даної логіки можна представити як купівлю-продаж товарів, націлену на ринковий (купівельний) попит і одержання заслуженого  прибутку. Дуже повчальні висловлення  основоположника французької адміністративної школи А. Файоля: "Комерційна майстерність характеризується глибоким знанням  ринку і сили суперників, далеким  передбаченням і практикою угод. Комерційна функція піклується про  те, щоб ціни, призначувані вищим  керуванням, не були джерелом небезпечних  оман". Організатор Комерційної  академії в Берліні професор И.-Ф. Шерр у своїй книзі "Навчання про  торгівлю" виступає з критичною  фразою: "Ця книга усім своїм змістом  повинна довести, що комерційне прагнення  до наживи ні в якому разі не може скласти предмет науки про  торгівлю" . Обоє приведених висловлення  говорять самі за себе. Закордонна практика свідчить, що комерція - рушійний фактор споживчого ринку.

Вона розглядається  як система у взаємодії з каналами закупівлі, руху і збуту товарів, що утворять комерційну справу в широкому змісті цього слова. Ключові положення  комерції піддаються узагальненню результатів, перевірці життям, тобто втіленню їх у практику фірм і компаній. Звідси можна представити, що комерція не обмежена заздалегідь заданими межами і постійно розширює свої можливості і поле діяльності в торгівлі. М. Портер і Д. Стік підкреслюють стратегічний підхід при рішенні задач комерції. Вони вважають, що комерція вийшла за межі її традиційного вузького впливу і має велике значення в стратегічному призначенні, тобто арсенал засобів комерції невичерпний. Проаналізувавши точки зору дослідників-економістів, я прийшла до висновку, що різні тлумачення комерційної діяльності визначаються її багатоаспектністю. Категорію комерції вони розглядають з позицій підприємця, бізнесмена, економіста, фінансиста й ін. Разом з тим формуюче положення займають наука, практика, рівень розвитку ринків, сфера додатка комерції. Проте, незважаючи на відзначені розходження, багато економістів сходяться в думці, що суть комерції зводиться до купівлі-продажу товарів у сфері звертання з обліком ринкового (купівельного) попиту. Формула комерційних справ і товарно-грошових відносин: обмін товарів на гроші при продажі і грошей на товари при покупці. Купівля-продаж товарів, обумовлена зміною форм вартості, і представляється як важлива складова частина комерційної діяльності. Однак закупівлі товарів і обмінні операції з постачальниками продукції, що будуються на комерційній основі, не вичерпують усього різноманіття комерційних функцій. Повнота і комплексний підхід у комерції зводяться до охоплення нею всіх етапів проходження продукції від виробника до споживача. При цьому комерційний механізм повинний бути спрямований на реалізацію попиту, що утвориться, і інтересів покупців. В основі формуючих умов комерційної діяльності об'єктивною реальністю виступають ринкові відносини і технологія просування продукції від виробника до споживача. Комерція є своєрідним економічним барометром, що показує і здійснює найбільш доцільні і вигідні вкладення коштів у властиві їй сфери й об'єкти. При цьому в її поле зору знаходяться витрати обертання товарів і їхня мінімізація. Представляється правомірним розглянути теоретичну і практичну приналежність комерції. Теорія, що базується на економічних законах ринку, орієнтована на їхнє пізнання, встановлення основних положень комерційної діяльності, виявлення факторів і орієнтирів розвитку комерційної справи. Закономірностям комерції і комерційних процесів властиві свої правила і принципи.