Суб’єкти комерційної діяльності

- післяпродажний  сервіс (охоплює встановлення, налагодження  технічно-складних товарів і гарантійне  обслуговування);

- економічна  діяльність (стратегічне і поточне  планування, облік і звітність,  ціноутворення, систему оплати  праці, ресурсне забезпечення, зовнішньоекономічна  і фінансова діяльність);

- соціальна  діяльність (забезпечення належних  умов праці і соціального клімату).

Функції торговельного  підприємства (за Бланком):

1) вибір  найбільш ефективної організаційної  форми діяльності ТП;

2) управління  технологічними процесами;

3) управління  процесом обслуговування покупців;

4) управління  персоналом; 5) управління товарообігом;

6) управління  доходами; 7) управління витратами;

8) управління  прибутком; 9) управління активами;

10) управління  капіталом; 11) управління інвестиціями;

12) управління  господарським ризиком; 13) управління фінансовим станом.

2.2.Економічна  характеристика.

Управління  господарською діяльністю Підприємства відповідно до його статуту здійснює дирекція, яка призначається Загальними Зборами засновника шляхом укладення  трудового контракту.

Директор  Підприємства несе повну відповідальність за стан та діяльність Підприємства і  підзвітний керівництву засновника.

Директор  представляє Підприємство у всіх ділових зв'язках з підприємством, установами та організаціями, незалежно  від форм їх власності, а також  судах, підписує від імені Підприємства угоди, є розпорядником рахунків Підприємства, має право вирішувати кадрові питання , а також здійснює інші права та обов'язки, якими наділяє  його засновник.

Директор  має право без довіреності  здійснювати дії від імені  Підприємства в межах, передбачених даним статутом та предметом діяльності.

В структурі  підприємства не передбачаються ніякі  зміни. В загальному на підприємстві працюють 13 працівників. Можливі зміни  у кількості персоналу підприємства (планується з нового року взяти  ще одного продавця). Оскільки підприємство створене недавно, то встановлення мережі торгових підприємств, підрозділів  не передбачається.

Основним  узагальнюючим показником фінансово-господарської  діяльності Підприємства є прибуток.

Податки від  діяльності Підприємства надходять  в оборот в установленому порядку.

Бухгалтерська та статистична звітність проводиться  згідно чинного законодавства України, в тому числі перед засновником.

Ревізія і  перевірка фінансово-господарської  діяльності Підприємства здійснюється засновником згідно розпорядження  керівництва, іншими контролюючими  органами - згідно з чинного законодавства  України.

Підсумки  діяльності Підприємства відображаються у місячних, квартальних і річних балансах у формах і обсязі встановленому  законодавством.

Трудові ресурси (персонал) підприємства - загальна кількість  осіб, які працюють на підприємстві і вкладають власний труд, фізичні  і розумові здібності, знання і навички  в процесі діяльності підприємства і забезпечують виконання поставлених  перед ним цілей (закупівля і  реалізація товарів).

На КП "Казка" відповідно до управлінської структури  всі трудові ресурси можна  поділити на такі групи:

- директор  підприємства;

- менеджер;

- головний  бухгалтер;

- продавці;

- обслуговуючий  персонал (вантажники, сторож).

Згідно з  даними статистичної звітності 2001-го року на підприємстві працює 13 працівників. В тому числі спеціаліст вищої  кваліфікації, стаж роботи понад 30 років), більшість працівників підприємства має саредньоспеціальну освіту і  значний стаж роботи.

Управління  персоналом підприємства є основою  його діяльності, про ефективність якого свідчать високі результати підприємницької  діяльності та конкурентноздатність. Метою управління трудовими ресурсами  є зменшення витрат підприємства на формування та утримання трудових ресурсів і збільшення результатів  від їх використання. Щодо покращення використання трудових ресурсів підприємство передбачає такі заходи:

- створення  необхідних умов для ефективної  праці;

- визначення  ефективної форми організації  праці;

- формування  системи контролю, оцінки кількості  та якості праці;

- створення  умов для мобілізації наявних  резервів та зростання продуктивності  праці;

- пошук ефективних  форм та систем оплати праці;

- економічна  зацікавленість працівників у  досягненні прибутковості;

- своєчасність  та повнота оплати праці;

-додаткове  стимулювання працівників;

- направлення  працівників на додаткове навчання  чи перекваліфікацію.

Поточні витрати - це сукупність затрат живої та уречевленої  на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, а за натурально-речовим  складом - спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. До складу поточних витрат підприємства відносяться:

- витрати  обігу;

- собівартість  продукції, що виробляється;

- витрати  на проведення позареалізаційних  операцій(здача частини майна  в оренду, здійснення фінансових  інвестицій і ін.)

Витрати обігу - це сукупність затрат живої та уречевленої  праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі. Вони є собівартістю послуг торговельного  підприємства щодо доведення товарів  від виробника до споживача та зміною форм власності (перетворення товарів  на гроші).

Управління  процесом фінансування поточної діяльності торговельного підприємства включає  облік не тільки експлуатаційних  витрат, а й витрат пов'язаних з  придбанням товарів. Собівартість товарообороту - кількісна сума витрат, пов'язаних з закупівлею товарів і їх доставкою  до місця реалізації.

Валові витрати  виробництва та обігу згідно з 5 ст закону "Про оподаткування прибутку" є сумою будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів, придбаних  таким платником податку для  їх подальшого використання у власній  господарській діяльності.

В загальному по підприємстві можна виділити такі види витрат:

- витрати  на перевезення;

- витрати  на оплату праці;

- втрати  на оренду та отримання основних  фондів;

- амортизаційні  відрахування на повне відтворення  основних фондів і нематеріальниїх  активів;

- витрати  на поточний ремонт основних  фондів;

- знос та  отримання МШП;

- витрати  на паливо, газ, електроенергію  для виробничих потреб;

- витрати  на зберігання, підсортування, обробку,  пакування і передпродажну підготовку  товарів;

- витрати  на рекламу;

- відсотки  за кредит;

- втрати  товарів в межах норм природного  убутку під час перевезення,  зберігання та реалізації;

- витрати  на тару;

- відрахування  на соціальні заходи;

- витрати  на обов'язкове страхування майна;

- інші витрати.

Витрати обігу  як економічний показник характеризуют  суму витрат, пов'язаних з використанням  ресурсів підприємства, ефективність використання ресурсів підприємства визначає розмір витрат обігу. Рівень витрат обігу  характеризує середні витрати обігу  в розрахунку на одиницю товарообороту, тобто частку витрат обігу в роздрібній ціні товару.

Крім рівня  витрат обігу в цілому по підприємству розраховують і рівні витрат обігу  за окремими товарами і товарними  групами (тобто знаходиться показник "витратомісткість продукції").

Стратегія управління поточними витратами  є допоміжною стратегією управління діяльності торговельного підприємства. Метою її розроблення є управління витратами обігу, виходячи з основної мети управління - максимізації ринкової вартості підприємства та збільшення його прибутку.

Отримання доходів - виручки від реалізації продукції (робіт послуг) - свідчать про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам попиту ринку  за ціною, якістю , іншими технічними, функціональними  характеристиками та властивостями. 

Необхідність  отримання доходів від торговельної діяльності підприємства обумовлена потребою відшкодування витрат на ведення  діяльності і отримання певної суми прибутку, яка забезпечує досягнення стратегічної цілі підприємства.

Основними джерелами доходів від продажу  товарів є:

- торговельна  надбавка до ціни придбання  товарів;

- торговельна  знижка з продажної ціни товару.

За своєю  економічною природою торговельні  надбавки та знижки являють собою  ціну на послуги торговельного підприємства, їх рівень, як і рівень інших цін, в умовах ринкової економіки залежить:

- з одного  боку, від співвідношення між  попитом та пропозицією на  торговельні послуги, ступеня  конкуренції на товарному ринку  (регіональному), якості послуг, що  надаються, і рівня цін закупівлі  та продажу товарів;

- з іншого  боку, від витратоміскості реалізації  товарів і норми прибутку, яка  відповідає стратегії розвитку  підприємства.

Управління  доходами - це частина економічної  стратегії торговельного підприємства.

Управління  доходами спрямоване на створення економічних  умов, що забезпечують відшкодування  постійних витрат торговельного  підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обов'язкових  платежів та забезпечення отримання  цільового прибутку.

Управління  прибутком торговельного підприємства.

Прибуток - це різниця між ціною реалізації та собівартість продукції, між обсягом  отриманої виручки та сумою витрат на виробництвота реалізацію продукції, він характеризує кінцевий резельтат  діяльності торговельного підприємства.

В торгівлі прибуток дорівнює різниці між доходом  підприємства і його поточними витратами. 

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим  підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштівпідприємства для розрахунків з бюджетом та позпбюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Рентабельність - показник відносної прибутковості, який визначається як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого  показника: обсягу товарообороту, величини витрат обертання, середнього розміру  основних фондів і оборотних коштів, суми коштів оплати праці тощо.

Стратегія управління прибутком підприємства пов'язана з визначенням головної мети його функціонування. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.

Розробка  стратегії управління прибутком  передбачає дослідження дибнаміки  прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також  визначення достатності прибутку для  вирішення завдань виробничого  та соціального розвитку підприємства.