Амортизаційна політика підприємств в сучасних умовах господарювання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2011 в 20:08, курсовая работа

Краткое описание

Невід’ємною складовою відтворення основних фондів є амортизаційна політика підприємств. Довгий час підприємства проводили досить непослідовну амортизаційну політику, і, до речі, держава ніяк не сприяла зміні цієї ситуації, яка характеризувалась, зокрема, проведенням майже щорічних індексацій вартості основних засобів, кардинальною зміною норм та методів амортизації, введенням понижуючих коефіцієнтів до сум амортизації, що зменшували прибуток до оподаткування, застосуванням обов’язкової централізації 10% обсягів амортизації.

Содержимое работы - 1 файл

курсак.doc

— 260.00 Кб (Скачать файл)

      1.2. Засади визначення амортизаційної політики  
 

      Амортизаційна політика є важливою складовою частиною облікової політики та взагалі господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона дозволяє альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, виконувати управління витратами та фінансовими результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси та раціонально використовувати їх на нужди відтворення необоротних активів тощо.

      За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та виробнича політика на підприємстві [26].

      Але ж на сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) відносно вибору методу амортизації, який був би найкращім для підприємств різноманітних організаційно-правових форм та галузей, об’єктів основних засобів та способів їх використання.

      Усі методи можна враховувати рівноцінними, вони переслідують одну мету, але кожний з них відповідних періодів корисного використання  визначає різні суми амортизації (Додаток Б).

     Згідно з П(С)БО №7 метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічної корисності від його використання. Обраний метод повинен сприяти прискоренню відновлення основних засобів, визначення реальної величини прибутку, найкращім образом враховувати усі фактори, що пов’язані з об’єктами основних засобів тощо.

     Який метод обрати – питання, яке повинно бути вирішено разом з керівником, головним бухгалтером та економічними службами. Так, дослідження, що були проведені у 1984 році у США, показали, що прямолінійний метод нарахування амортизації використовувало на той час 84%, а прискорені методи – 9,5%, виробничий метод – 4%, кумулятивний метод - 2.5% з 600 великих компаній, що досліджувалися.

     Незалежно від обраного методу амортизації його послідовне застосування є необхідною умовою для забезпечення співставлення результатів за різні періоди, не дивлячись на рівень прибутковості підприємства або правила оподаткування. У США таке збереження послідовності вважається гарним тоном ведення бухгалтерського обліку. Зміни, що направлені виключно на підвищення показнику прибутковості, визнається недопустимою [30].

     МСБО вимагають послідовного від одного періоду до іншого застосування методу нарахування амортизації. Виняток складають лише випадки, зміна умов виправдовує зміну методу нарахування амортизації. Причини зміни розкриваються у додатках до фінансової звітності.

     У зв’язку з тим, що амортизаційна політика дозволяє коректувати долю витрат у сумі доходу від реалізації, у деяких вітчизняних економістів виникає побоювання, що надана підприємствам самостійність приведе до маніпулювання сумою нерозподіленого прибутку у залежності від мети підприємства. Як відомо, прибуток, визначений по даним фінансового обліку, не є базою для визначення реальної заборгованості перед бюджетом по податку на прибуток. Разом з цим вона впливає на вартість акцій підприємства, його інвестиційну привабливість та прийняття рішень користувачів інформації.

     Таким чином, до вибору методу нарахування амортизації основних засобів керівництво підприємства повинно підійти зважено, що важливо для формування облікової політики (в частині амортизації), яка повинна бути закріплена на підприємстві наказом.

     Метод нарахування амортизації об’єкту основних засобів переглядають у разі зміни очікуваного способу отримання економічної корисності від його використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з місяця, що йде за місяцем прийняття рішення про зміну методу нарахування амортизації.

      Нарахування амортизації робиться щомісяця. Підприємство з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховує протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

      Місячна сума амортизації при використанні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

     Нарахування амортизації починається з місяця, що йде за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

     Нарахування амортизації зупиняється, починаючи з місяця, що йде за місяцем вибуття об’єкту основних засобів.

     У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, ствердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291, амортизація основних засобів відображається на рахунку 131 “знос необоротних матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних засобів”.

      На наданому рахунку відображається інформація про нараховану амортизації у пооб’єктному розрізі.

      Отже, основним питанням амортизаційної політики – який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріплюється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

      Щомісяця амортизаційні нарахування за обраним методом відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, для чого призначений пасивний рахунок 131. Для розрахунку амортизації використовують типову форму ОЗ - 14.

      З перерахованого вище, можна зробити такий висновок, що вибір методу амортизації потребує такої послідовності дій:

         а) прогнозування обсягів продажу продукції на найближчий період за заявками-замовленнями торгівельних підприємств;

        б) прогнозування зміни цін з урахуванням кон’юнктурного, сезонного попиту на товар тощо;

        в) розрахунок норм амортизації за різними методами з метою порівняння зміни розміру собівартості продукції;

        г) прогнозування ціни продукції з урахуванням вибраного методу амортизації.

      Міжнародні стандарти не містять вичерпного переліку методів, які слід використовувати для розрахунку величини амортизаційних відрахувань. У стандартах зазначається, що метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематизованій основі й відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством.

       1.3. Методи нарахування амортизації 
 

       З введенням у дію Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби” в Україні можуть застосовуватись такі методи нарахування амортизації [3]:

          а) прямолінійний;

          б) зменшення залишкової вартості;

          в) прискореного зменшення залишкової вартості;

          г) кумулятивний;

          д) виробничий.

      Аналізуючи всі методи слід підкреслити, що за різними методами використовується і різна база щодо нарахування амортизаційних відрахувань [6, c.127].

     Згідно з прямолінійним методом річна сума амортизації визначається шляхом ділення амортизованої вартості (це первісна вартість за вирахуванням ліквідаційної вартості) на очікуваний строк використання об’єкта основних засобів. При цьому ліквідаційна вартість являє собою суму грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації або ліквідації по закінченні строку корисного використання об’єкта основних засобів, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем або ліквідацією.

     За допомогою формул 1.2, 1.3, 1.4 це можна виразити так:    

                                    A р = AB/ n                                        (1.2)

                                На = 100%*(1/ n)                                  (1.3)

                Aм = A р/12,                                      (1.4) 

    де  На   - норма амортизації, %;

          n     - строк використання об’єкта основних засобів; 

          A р   - річна сума амортизації;

          Aм    - сума амортизації за місяць;

         AB - амортизована вартість об’єкта основних засобів.

         ЛВ – ліквідаційна вартість

      Зважаючи на простоту та вдалість використання прямолінійного методу, він не завжди задовольняє потреби господарюючих суб’єктів. Цей метод передбачає  списання вартості об’єкту протягом усього строку його експлуатації, в той час коли в дійсності об’єкт  як фізично, так і моралбно зношується нерівномірно. Як відомо підприємства працюють скачками. В період піднесення об’єкт має найбільше навантаження, його знос посилюється, обсяг виробленої продукції зростає, а разом з тим зростають прибутки підприємств. Між тим розмір амортизаційних відрахувань не змінюється, в результаті чого частка амортизації в собівартості одиниці продукції коливається. Отже, прямолінійний метод нарахування амортизації не пов’язаний з фактичним зносом і в цьому його головний недолік.

     До того ж прямолінійний метод нарахування амортизації вимагає, щоб строк  використання об’єкта був визначений заздалегідь. А оскільки в сучасних умовах розвитку техніки не завжди є можливість завчасно визначити строк функціонування основного капіталу, то при визначенні відсотка обов’язково будуть мати місце деякі неточності.

      Згідно з методом зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації. Річна норма амортизації(у відсотках) дорівнює різниці між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкту на його первісну вартість. Це можна записати  формулами 1.5, 1.6, 1.7: 

                                           Aр = ЗВ* На                                                  (1.5)

                                     На=1-

    *100%                                     (1.6)

                                             Aм = Aр /12,                                                 (1.7) 

    де ЗВ – залишкова вартість  об’єкта основних засобів;

        ЛВ – ліквідаційна вартість  об’єкта основних засобів;

        ПВ – первісна вартість об’єкта  основних засобів.

     При застосуванні цього методу нарахування амортизації після виходу основного капіталу з ладу може залишитись ще несписана частина його вартості, а сам процес списання теоретично затягується до безконечності. Величина цієї недоамортизованої частки вартості може бути більшою, ніж виручка від реалізації зношеного обладнання.

    Річна сума амортизації визначається згідно з формулою 1.5. Річної норми амортизації розраховується, виходячи зі строку корисного використання об’єкта, та подвоюється. Це представлено формулами 1.8, 1.9: 

                                               На=(100%*1/n)*2                                        (1.8)

                                                     Aм = Aр /12,                                             (1.9)

   

    Кумулятивний метод передбачає, що річна норма амортизації визначається як добуток амортизованої вартості та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання. Для розрахунку амортизаційних відрахувань за кумулятивним методом використовують формули 1.10, 1.11, 1.12: 

                                                     К = j/∑n                                                 (1.10)

                                                  A р= AB* К                                               (1.11)

                                                   Aм = Aр /12,                                             (1.12) 

Информация о работе Амортизаційна політика підприємств в сучасних умовах господарювання