Амортизаційна політика підприємств в сучасних умовах господарювання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2011 в 20:08, курсовая работа

Краткое описание

Невід’ємною складовою відтворення основних фондів є амортизаційна політика підприємств. Довгий час підприємства проводили досить непослідовну амортизаційну політику, і, до речі, держава ніяк не сприяла зміні цієї ситуації, яка характеризувалась, зокрема, проведенням майже щорічних індексацій вартості основних засобів, кардинальною зміною норм та методів амортизації, введенням понижуючих коефіцієнтів до сум амортизації, що зменшували прибуток до оподаткування, застосуванням обов’язкової централізації 10% обсягів амортизації.

Содержимое работы - 1 файл

курсак.doc

— 260.00 Кб (Скачать файл)

        де К – кумулятивний коефіцієнт;

          j – фактичний строк експлуатації об’єкта від очікуваного.

    При використанні кумулятивного методу норма амортизаційних відрахувань кожен рік змінюється, оскільки чисельник її являє собою ряд знижуючих цифр. Тому цей метод передбачає більш прискорену амортизацію в перші роки використання основного капіталу і повільнішу – в останні роки.

     Згідно з виробничим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обраховується шляхом ділення амортизованої вартості на загальний обсяг продукції (робіт, послуг),який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта основних засобів. Це формули 1.13, 1.14: 

                                                Ам = ОВ* А                                            (1.13)

                                                А = АВ/ ОВо ,                                                                 (1.14) 

  де    ОВ  - фактичний обсяг виробленої за місяць продукції (шт.);

          ОВо - очікуваний за весь строк експлуатації об’єкта обсяг продукції (шт.);

            А  - ставка амортизації.

     Амортизаційні відрахування при використанні виробничого методу перебувають в прямій залежності від справжнього фізичного зносу основного капіталу. Але в умовах ринку ці позитивні якості перетворюються у свою протилежність у періоди економічних криз, депресій чи навіть під час так званого спаду ділової активності. В цих випадках навантаження основного капіталу різко скорочується, а іноді на достатньо тривалі строки робота підприємств зовсім припиняється і списання амортизаційних відрахувань не здійснюється.

     До того ж цей метод не можна застосовувати для будівель, споруд, інвентаря, знос яких майже не залежить від роботи підприємства.

  Отже, за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби» в Україні виділяють 5 методів нарахування амортизації, які відрізняються між собою за базою, яка використовується для нарахування амортизаційних відрахувань.

 

РОЗДІЛ  ІІ

ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЗАТ «КЕРАМЗИТ» 
 

       2.1. Аналіз амортизаційної політики на підприємстві 

         Для порівняння розглянутих методів візьмемо числовий приклад, який характеризує ЗАТ «КЕРАМЗИТ» (табл.). Наприкінці 2008 року на підприємство було закуплено нової техніки і обладнання на суму 25000 грн. це обладнання почало працювати з 1 січня 2009 року, ліквідаційна вартість – 200 грн. Тоді  амортизована вартість об’єкта основних засобів дорівнює 24800 грн. (25000-200). Строк експлуатації обладнання складає 4 років.

        Розрахунки:

1) Норма амортизаційних відрахувань для кожного з методів:

а) прямолінійний, розраховується за формулою 1.3: 

НА = 100%/4=25% 

б) зменшення  залишкової вартості, розраховується за формулою 1.6: 

НА = (1-

)*100%=47% 

в) прискореного зменшення залишкової вартості, розраховується за формулою 1.8: 

  На =(100%*1/n)*2

НА = (100%*1/4)*2=50% 

г) кумулятивний метод, розраховується за формулою 1.10: 

  К1=(4/(1+2+3+4))*100% = 40% - для першого року використання 

  К2=(3/(1+2+3+4))*100% = 30% - для другого року використання 

  К3=(2/(1+2+3+4))*100% = 20% - для третього року використання 

  К4=(1/(1+2+3+4))*100% = 10% для четвертого року використання 

Методи  нарахування амортизації

Норма амортизації

Сума  амортизаційних відрахувань за роками експлуатації

1-й  рік

2-й  рік

3-й  рік

4-й  рік

5-й  рік

Прямолінійний

25%

6250

6250

6250

6250

25000

Зменшення залишкової вартості

47%

11750

6226,5

3300

1748,5

25000

Прискореного  зменшення залишкової вартості

50%

12500

6250

3125

3125

25000

Кумулятивний

К1 =40%

К2 =30%

К3 =20%

К4 =10%

10000

7500

5000

2500

25000

       

       З наведеної таблиці видно, що метод зменшення, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний, забезпечують більш швидке списання основного капіталу протягом першої половини строку його функціонування. Якщо при прямолінійному методі в першу половину строку експлуатації об'єкта списується 50% всієї амортизованої суми, то метод зменшення дозволяє списувати за цей же час майже 70%, прискореного зменшення – 75%,  а кумулятивний - 70%. Найбільша сума вартості списуєть-ся при застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості. Це стає можливим завдяки розрахованій нормі амортизації, що залежить від того числа яке буде знаходитись під коренем певною ступеня.

        Для того, щоб після закінчення строку корисного використання, не залишилась недоамортизована сума вартості об’єкта, її приєднують до суми останнього списання або використовують комбінований метод, як у розглянутому вище випадку.

     Отже, визначення норм амортизації не може носити формального характеру. Норми  амортизаційних відрахувань повинні відповідати технічному рівню основного капіталу та характеру його використання. Технічний прогрес та постійна змінюваність рівня техніки забезпечує більш високе зростання продуктивності обладнання і підвищує ефективність використання її потужностей. Оскільки більш інтенсивне використання основного капіталу призводить до скорочення строку його використання, це повинно знайти відображення в нормах амортизації. Тому вони не можуть бути встановлені на безмежно тривалий період, а повинні переглядатись у відповідності із змінами, що відбуваються в технічному оснащенні та організації виробництва. 
 

      2.2. Особливості амортизаційної політики в Україні  
 

      У сучасних умовах господарювання для підприємств досить гострою є проблема ефективного використання основних коштів. На сьогоднішній день державна амортизаційна політика не відповідає цим вимогам і вкрай недосконала. Проблема полягає в тому, що сучасна амортизаційна політика в країні визначається державою й не передбачає участі в її формуванні всіх ланок економічної системи, які мають відношення до життєвого циклу основних коштів. Держава встановлює методи нарахування амортизації й ставки амортизаційних відрахувань, а на самих підприємствах амортизаційний фонд не є чітко регламентованим. Підприємства вправі самі вирішувати, створювати їм амортизаційний фонд чи ні. Тому значну частину амортизаційних коштів використають не по своєму економічному призначенню. Кошти амортизації витрачають не на відтворення основного капіталу, а на споживання, тобто відбувається так зване проїдання основного капіталу. У практиці підприємств спостерігається використання основних коштів за межами нормативного терміну служби, разом з тим окреме обладнання передчасно списується. Втрачено контроль над строками корисного використання основних коштів, що призвело до втрати їхньої справедливої вартості й різкого зменшення амортизаційного фонду.

     Амортизаційна політика є діючим інструментом активізації інвестиційних процесів в умовах ринкової трансформації економіки. Вона повинна забезпечити надійне внутрішнє джерело фінансування капітальних вкладень. Саме за рахунок амортизації в розвинених країнах формується до 70-80% інвестицій [12, c.7].

    Однак сучасна амортизаційна політика не створює мотивації до швидкого відновлення основних фондів і утворення необхідних для відтворення основних коштів фінансових ресурсів. На сучасному етапі результати впровадження діючого нині амортизаційного механізму є дуже скромними. Заміна методологічного підходу до нарахування амортизації, що діяв до проведення реформ амортизаційної політики, не привела до росту амортизації як власного джерела інвестицій підприємств і посиленню мотивації до впровадження сучасних технологій.

     Недоліками амортизаційної політики є наступне:

  1) підприємствам, при наявності серед них великої кількості збиткових, нав'язали лише прискорену амортизацію, хоча вона дає перевагу лише рентабельним підприємствам.

  2) скорочення числа застосовуваних норм амортизації при нарахуванні амортизації від реального терміну служби основних фондів, що порушило економічно обґрунтовані строки їхнього відтворення.

  3) для більшості видів основних фондів норми амортизації значно завищені;

  4) нараховується амортизація від залишкової, а не відновної вартості основних фондів. Це приводить до подовження їхнього амортизаційного періоду й строків окупності капітальних вкладень;

  5) двадцять відсотків видів активної частини основних фондів переведені на більше низький норматив амортизації;

  6) не був уведений механізм об'єктивної й своєчасної переоцінки основних фондів.

     Після проведення реформи амортизаційної політики між податковим і бухгалтерським обліками виникли важливі розбіжності в методах нарахування амортизації. На практиці розмежування на податкову й економічну амортизацію при застосуванні різних методів нарахування амортизації приводить до перекручування відтворювального процесу в економіці. Як правило, економічна амортизація є більшою за податкову. Тому підприємства значну частину економічної амортизації направляють на сплату податку на прибуток. Тобто сучасна амортизаційна політика призвела до того, що підприємства зобов'язані включити в базу оподатковування податком на прибуток різницю між економічною й податковою амортизацією [20, c.45].

     Отже, можна зробити висновок, що амортизаційна політика в Україні як складова частина інвестиційної політики не сприяє, а навпаки, протидіє нагромадженню реноваційних ресурсів, сприяє різкому скороченню їхньої частини в загальному обсязі фінансування.

     Амортизаційна політика повинна бути спрямована на підвищення фінансової зацікавленості суб'єктів господарювання в здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Для цього необхідно провести такі заходи:

  1) створення економічної й правової бази для впровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування й відновлення основного капіталу;

  2) обмеження державного регулювання в сфері амортизаційної політики й стимулювання інвестиційної ініціативи суб'єктів господарювання;

  3) відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом і впровадження декількох методів нарахування амортизації, надання суб'єктам господарювання права вибору конкретного методу й норм нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні терміни служби основного капіталу в певних законом межах, що дозволить у короткий термін відшкодувати раніше здійснені інвестиції, розширить фінансові можливості підприємств і підсилить їхню інвестиційну активність;

  4) розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної й податкової ролі:

  5) стимулювання суб'єктів господарювання до застосування прискореної амортизації і її інвестиційного напрямку шляхом надання податкових знижок.

  6) закріпити за суб'єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду й заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;

  7) надавати податкові знижки тільки тим суб'єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду.

     Амортизаційна політика повинна контролювати використання амортизаційних відрахувань по своєму призначенню, тобто вона не повинна бути гальмом технічного прогресу й економічного розвитку.

      У результаті проведення цих заходів можна чекати поліпшення фінансових результатів господарювання суб'єктів господарської діяльності, створення умов для формування додаткових інвестиційних ресурсів суб'єктами господарювання. 

Информация о работе Амортизаційна політика підприємств в сучасних умовах господарювання