Інвестиційна діяльність підприємства і заходи щодо її удосконалення (на прикладі ТОВ з обмеженою відповідальністю «ВіК LTD

      Темп  інфляції складає 6%.

      Оцінимо наскільки прийнятний даний проект для підприємства. 

      Прийнятність  проекту за критерієм NPV.

      NPV, чи чиста приведена вартість проекту є найважливішим критерієм, по якому судять про доцільність інвестування в даний проект. Для визначення NPV необхідно спрогнозувати величину фінансових потоків у кожний рік проекту, а потім привести їх до загального знаменника для можливості порівняння в часі. Чиста приведена вартість визначається по формулі:

      де  r- ставка дисконтування. 

      У нашому випадку номінальна ставка дисконтування  дорівнює 10%, тоді, з огляду на темп інфляції 6% у рік, реальна ставка дисконтування складає: 3,77%.

      У першій таблиці показаний початковий варіант розрахунку, де за планом кредит повинний бути повернутий у термін (3,5 роки) з погашенням основного  капіталу рівними частинами. NPV такого проекту дорівнює 153944 грн., що означає його наступність за даним критерієм. NPV>0, а це значить, що при даній ставці дисконтування проект є вигідним для підприємства, оскільки генеруємий їм cash-flow перевищує норму прибутковості в даний момент часу.

(грн.)

Об’єм Реалізації = Об’єм  Виробництва * Ціна Одиниці = 2000 * 120 = 240000.

Затрати _перем. = Об’єм Виробництва * Затрати на одиницю продукції = 2000 * 50 = 10000.

                                                                                                                        Таблиця 2.8.

                                            Оцінка умов інвестування. 

 
 
 

      Визначення  рентабельності інвестицій. 

      

      По  формулі визначаємо, що в даного проекту рентабельність інвестицій дорівнює 167%.

        

      Визначення  внутрішньої норми  прибутку.

      Для визначення внутрішньої норми прибутку проекту потрібно прирівняти NPV до нуля.

 

      У результаті обчислень і виходячи з побудованого графіка ВНП даного проекту дорівнює 14%. Це вище норми дисконтування, що означає прийнятність даного проекту за цим критерієм. 
 

                                                                                                    

                                                                                                                Діаграма 2.1.

                       Визначення внутрішньої  норми прибутку.

      

 

      У ході оцінки даного інвестиційного проекту  була перевірено його відповідність  різним критеріям  прийнятності, а  також проведено аналіз його основних параметрів і варіантів. У результаті можна зробити наступні висновки:

1. Проект є прийнятним за критерієм NPV і за критерієм внутрішньої норми прибутку, і рентабельності.
2. План повернення кредиту може бути виконаний через 3,5 роки.

      Отже, враховуючи вищє перераховані чинники  щодо доцільності проведення даного інвестиційного проекту, можна починати вводити його в дію. Сутність його полягає у заміні, відремонтуванні, іноді й повної ліквідації старого устаткування. Дані оптимістичні прогнози спонукають на підприємців проводити модернізацію виробництва шляхом розробки стратегічних планів та інвестиційного проету, розрахованого на  кредиторську   заборгованість зі сторони розглядаємого товариства (3,5 років) та терміном освоєння три роки.

      РОЗДІЛ 3. Обгрунтування  інвестиційної діяльності та заходи щодо її удосконалення. 

      3.1. Стратегія щодо  покращення інвестиційної  діяльності на Україні.

      На  даному етапі увесь хід розвитку народного господарства України  та його соціально-економічні результати вказують на об’єктивну потребу істотно змінити інвестиційну стратегію з метою досягнення її ефективності. Надмірне нарощування потенціалу затратних галузей і виробництв ототожнювалось з успіхами в економічному розвитку. Низький життєвий рівень людей спростував примарну “правильність” цього напряму. Як показав світовий досвід, найефективніший розвиток комплексного потенціалу народного господарства забезпечує ресурсозберігаюча інвестиційна стратегія. Маються на увазі не тільки матеріально-технічні, трудові та фінансові ресурси, а й такий винятковий ресурс як час.Виграш у  часі дає багато переваг і відкриває великі можливості в умовах інтегрованого розвитку світової економіки.

        Також  відомо, що навіть надзвичайно прискорений розвиток економіки втрачає будь-який сенс, якщо не орієнтується на досягнення великих соціально значущих цілей. Ця методологічна передумова суспільного розвитку є критерієм інвестиційної стратегії. Саме такий період нині в Украйні. Досить тривалий період доведеться перебудувати економіку за об’єктивними законами, які нехтувались адміністративно-командною системою. Запорукою успішного перебігу для інтегрування в європейську та світову економіку, ліквідації наслідків попереднього господарювання має стати ефективна інвестиційна політика.

      З метою створення привабливого інвестиційного клімату та розвитку інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення Кабінет Міністрів України прийняв Постанову “Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки” від 2001 р. № 1801. Програми розвитку інвестиційної діяльності в Україні виконуються у два етапи:

      На  першому етапі (2002-2004 роки) основно увага приділялася лібералізації підприємницької діяльності, створенню оптимального правового середовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовим законодавством, активізації інвестиційно-інноваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленню податкового тиску, періорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання та ін.

      На  другому етапі (2005-2010 роки) передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економіки та промислового виробництва, ефективного використання енергетичних та матеріальних ресурсів, оздоровлення економічного середовища, забезпечення зміцнення фондового ринку, розвитку інституту спільного інвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталів, презентації інвестиційних проектів, вітчизняних товарів на міжнародних виставках і ярмарках.

      Виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності забезпечить створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, поліпшить її привабливість для іноземних інвесторів. Крім того, збільшення інвестиційних ресурсів передбачається досягти шляхом ефективного використання державних інвестицій, збвльшення обсягів довготермінового кредитування реального сектора економіки, іноземних інвестицій. Надходження прямих іноземних інвестицій за період до 2010 року очікується у розмірі майже 10 млрд. доларів США. До 2010 року обсяг інвестицій зросте до 122,1 млрд.грн. (18,8 відсотка валового внутрішнього продукту).

      Унаслідок реалізації стратегії довготермінового економічного розвитку держави прогнозується збільшення видатків державного й місцевих бюджетів на інвестиції у виробничу та соціальну сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетами відповідного рівня.

      Незважаючи  на певні позитивні результати, промисловість  України розвивається під впливом  ряду кризових явищ та тенденцій. Помилки, допущені за умов незалежності, спричинили посилення негативних тенденцій  у процесах інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу у вітчизняній економіці. Спрацювання основних фондів досягло критичної позначки 50%, половина свого устаткування вичерпала свій ресурс і має вік у 20 і більше років. Майже не відчувається вплив інновацій на технологічний розвиток економіки і промисловості. Більш як тритина підприємства є хронічно збитковими, а рентабельність промислового виробництва – недостатньою (лише 5,5% у 2005 р.).

      Системний аналіз вказаних тенденцій і факторів дозволив сформолювати тенденцію про те, що сьогодні економіка України позбавлена інвестиційних і реноваційних можливостей для ефективного оновлення основних засобів. За таких умов необхідною і доцільною є реалізація заходів щодо державної підтримки інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу промислових підприємств, яка має на меті широку модернізацію реального сектору економіки на інноваційній основі.

      На  вирішення окреслених питань спрямовано чимало наукових розвідок наукових фахівців. Проте й досі не вистачає системних досліджень, присвячених виробленню науково обгрунтованих рекомендацій щодо стимулювання оновлення основного капіталу з використанням широкого спектру внутрішніх та зовнішніх джерел інвестицій. На сьогодні й досі одним з найважливіших завдань економічної політики є збільшення обсягів і вдосконалення структури інвестицій в основний капітал.

      Як  і раніше, сьогодні головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал в економіці України  залишаються власні кошти підприємств  та організацій, за рахунок яких у 2008 році освоєно 57,4% капіталовкладень. Разом з тим, починаючи з 2000 р., частка цього джерела фінансування інвестицій має тенденцію до падіння. Якби таке явище спостерігалось на фоні стрімкого зростання частки зовнішніх джерел фінансування інвестицій, то можна було б стверджувати про наближення структури джерел фінансування інвестицій до оптимальних співвідношень.

  Особлива  увага сьогодні приділяється вмілому використанню капіталу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні вартості капітального будівництва, техніки, створенні капітале- та науковоємких виробництв. Звісно, модернізувати діючі підприємства потрібно. Але робити це широкомасштабне доцільно лише тоді, коли прибутки підприємств будуть достатніми для створення фондів нагромадження і споживання, а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні проекти. Альтернативи тут не існує. Які ж джерела фінансування можна залучити для технічного переоснащення галузі?

      Передусім прибуток, що залишається на підприємствах, спрямовується на реконструкцію і технічне переоснащення виробництва. Потім — амортизаційні відрахування. Адже підвищення інвестиційної активності безпосередньо пов'язане із ставленням до амортизації як основного ресурсу та фінансового джерела капіталовкладень. Уповільнити старіння основних фондів можна й завдяки прискореній амортизації — головному напрямку відновлення основних виробничих фондів. 

      Однак, однією з проблем забезпечення розширеного  відтворення основних фондів є вироблення механізму їх амортизації, адекватного  вимогам сьогодення. Серед джерел фінансування інвестиційамортизаційні відрахування виступають часткою власних коштів підприємств при реалізації капіталовкладень і традиційно є найвагомішими.

      З огляду на це, державна амортизаційна  політика в Україні має завдання подолати існуючий дисбаланс бюджетних інтересів дежави та інвестиційних інтересів підприємств, одночасно сприяючи поліпшенню фінансового становища підприємств як умові забезпечення відтворення їх основних і оборотних коштів. Лише на такій базі можливо створити привабливий інвестиційний клімат у промисловому виробництві та забезпечити стале підвищення його технологічного рівня.

      Сума  нараховної амортизації в цілому в економіці України збільшується лінійно, що свідчить про застосування переважно однакових методів  її нарахування за умов незначного підвищення вартості об’єктів.