Питання про структуру норм права є одним з дискусійних в юридичній науці

 В будь-якій  правовій системі існує значна  кількість правових норм, які  покликані регулювати різні суспільні  відносини. Ввесь масив існуючих  правових норм можна поділити  на різні види за різними  критеріями поділу.

 За функціональною  спрямованістю норми права поділяються  на:

- регулятивні  (правоустановчі), що встановлюють  права і обов'язки суб'єктів; 

- правоохоронні,  що регламентують засоби юридичної  відповідальності за порушення  прав і невиконання обов'язків, що встановлені регулятивними нормами.

 За предметом  правового регулювання — аналогічно  до поділу на галузі права:  конституційні, цивільні, кримінальні  та ін. У свою чергу, галузеві  норми поділяються на:

- матеріальні  — тобто такі, що встановлюютьбажане правило поведінки, права та обов'язки суб'єктів;

- процесуальні  — ті, що регламентують порядок,  форми і методи реалізації  прав і обов'язків, встановлених  у нормах права. 

 За функціональним  призначенням норми права поділяються  на:

1. Відправні, що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин. Відправні норми досить неоднорідні за своїм характером, змістом і цільовим призначенням, і, у свою чергу, поділяються на:

- норми-начала, які містять положення, що закріплюють  основи суспільного та державного  устрою;

- норми-принципи  — закріплюють вихідні принципи  права; 

- визначально-установчі  норми — містять положення,  що визначають цілі, завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми і засоби правового регулювання;

- норми-дефініції  — містять повні або неповні  визначення певних правових категорій  та понять.

2. Норми-правила  поведінки. На відміну від відправних, це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.

 За характером  диспозиції норми права поділяються  на:

- зобов'язуючі  — вказують на необхідну, з  точки зору держави, поведінку; 

- забороняючі  — вказують на неприпустиму, недозволену, з точки зору держави, поведінку;

- уповноважуючі  (дозволяючі) — вказують на можливу  поведінку суб'єкта.

 За характером  регламентації бажаної поведінки  суб'єктів: 

- категоричні  (імперативні) — приписують чітко  визначені дії, однозначно закріплюють  вичерпний перелік прав і обов'язків суб'єктів і не попускають жодних відхилень від них;

- диспозитивні  — встановлюють певні права  і обов'язки суб'єктів, але допускають  вибір поведінки суб'єктів правовідношення; 

- рекомендаційні  — встановлюють варіанти бажаної, але необов'язкової поведінки;

- заохочувальні  — встановлюють засоби заохочення  за здійснення бажаних або  корисних для держави і суспільства  діянь.  
 

5. Способи викладення  правових норм у статтях нормативно-правових  актів  

 Форми викладу  правових норм у статтях нормативно-правових актів бувають наступні:

 За повнотою  викладу: 

- пряма —  в одній статті вміщено всі  обов'язкові елементи певної норми; 

- відсилкова  — в одній статті вміщено  не всі обов'язкові елементи  норми або не всі фрагменти  їхнього тексту, але подається відсилка до тих конкретних статтей даного або іншого нормативного акту, в яких знаходиться відсутня тут частина норми;

- бланкетна  — відсутня якась частина правової  норми у статті нормативно-правового  акту, проте відсилка робиться щодо конкретного нормативного акту, а не окремих статтей.

 За рівнем  узагальнення:

- казуїстична  — зміст норми розкривається  індивідуалізованими поняттями,  шляхом переліку певних фактів, випадків, ознак тощо;

- абстрактна  — зміст норми розкривається загальними поняттями.  
 

 Висновки  

 При аналізі  даної роботи можна зробити  наступні висновки.

 Особливим  видом соціальних норм, елементом  системи нор¬мативного регулювання  соціальних відносин, є норми  права. Норми права є «елементарними  частинками» права, складови¬ми права у цілому, тому їм притаманні всі основні ознаки права. Водночас нормам права як окремим явищам властиві свої особ¬ливі ознаки, що відрізняють їх від інших соціальних норм.

 Правова норма  має двосторонній характер, бо, встановлюючи  обов'язки, вона, одночасно, надає і повноваження. Отже, крім наказової функції, правова норма має ще й другу функцію — функцію надання, або надавальну, привласнюючу.

 Структура  (або внутрішня форма) правової  норми — це об'єктивно зумовлена  потребами правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в її поділі на складові елементи та у певних зв'язках між цими елемантами. Елементами правової норми є диспозиція, гіпотеза та санкція.  
 

 Література  

1. Андрусяк Т.Г.  Теорія держави і права. —  Львів.: Фонд «Право для України», 1997. — 396 с.

2. Волинк К.Г.  Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с.