Участь україни в діяльності міжнародних економічних організацій.Україна в світовому просторі

     Якщо  МВФ та СБ контролюються капіталом  США, то ЄБРР створено для певного  протиставлення цьому контролю в  міжнародних валютно-фінансових організаціях після закінчення «холодної війни». На долю країн ЄС припадає 53,7% капіталу Банку; США – 10 (найбільша частка для однієї країни, але замала для контролю над організацією); Японії – 8,5, країн, що утворилися на терені колишнього СРСР – 6%.

     Головним  завданням ЄБРР визначено координацію  зусиль зі сприяння формуванню ринкових відносин і проведенню приватизації у країнах колишньої командно-адміністративної системи в Європі та на терені колишнього СРСР, розвитку в них приватного підприємництва. Проте капітал Банку (24 млрд дол. США) та обсяг кредитів, що надаються, до того ж на комерційній основі, ще досить не значний.

     До  групи МЕО також належать: Союз промислових федерацій ЄС (ЮНІСЕ), Європейська валютна система (ЄВС), Міжнародний інститут державних  фінансів (МІДФ), ціла низка регіональних банків та багато інших. Окремо слід назвати  об'єднання країн – виробників та експортерів провідних товарів світової торгівлі. Це Асоціація країн – експортерів залізної руди (АПЕФ), Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК) та інші.

     Зв’язки з організаціями цієї групи мають  значний вплив на розвиток виробництва  та його фінансування в Україні ( з питань залізної руди, тваринництва, цукру тощо), інші – через застосування моделі порівняльних переваг  у зовнішньоекономічних відносинах для зростання ефективності національного виробництва та фінансової стабілізації.

     До  третьої групи МЕО функціональної підсистеми світового господарства належать близько 70 об’єднань, головним чином у промисловості та енергетиці (близько 30), у галузі транспорту і зв’язку (близько 15). Це, в основному, об'єднання європейських підприємців, за винятком приблизно 20 об’єднань  світового та міжрегіонального характеру, перш за все у галузях транспорту, зв’язку, туризму, сільськогосподарського кредиту, виробництва автомобілі, хімічної промисловості. Такі регіональні об'єднання функціональних галузевих організацій підприємців виникають тому, що в Європі знаходяться понад 20 держав з розвиненою ринковою економікою і найбільше розвинуті об’єднувальні економічні процеси. Для України, що вступає до Європейського економічного простору, спілкування з існуючими об’єднаннями має важливе значення для розвитку ринкової економіки. Крім того, це дає можливість здійснювати підприємницькі зв’язки з європейським бізнесом та отримувати фінансові кошти, в тому числі й через організаційно-технічне сприяння.

     Все більшого розвитку набувають загальнофункціональні бізнесові міжнародні економічні об'єднання. До них належать такі як Трейдклаб, Інтернет, СВІФТ та інші, до яких включаються українські бізнесові структури.

     Нарешті до четвертої групи МЕО функціональної підсистеми світового господарства (міжнародні кооперативні організації) належать всього близько 10 об’єднань. Серед них головне і центральне місце посідає Міжнародний кооперативний альянс (МКА). Нинішній сплеск розвитку нового типу кооперації в Україні вимагає її участі в роботі МКА для одержання досвіду ринкової кооперації, організаційно-технологічної та фінансово-економічної підтримки.

     Таким чином, пріоритетними напрямками у  стосунках України з МЕО функціональної підсистеми світового господарства в наш час є активізація  участі в тих організаціях, де вона є членом (МВФ, СБ,ЄБРР, ПРООН, ЮНІДО, МОП тощо), а в стратегічному плані – вступ до зазначених ключових організацій світового господарства (ГАТТ/СОТ, ФАО, ЕАРР, АПЕФ, ІСО та ін.), встановлення та розвиток зв’язків з такими міждержавними організаціями, як ОПЕК, ІФР, ІВА тощо, міжнародними об'єднаннями підприємців, що займаються різноманітною виробничою, фінансово-кредитною та інформативною діяльністю. 
 
 
 
 

                                                   Висновки 

Україна приймає активну участь у діяльності 68 міжнародних організацій. У більшості організацій наша держава набула статусу повноправного члена, у деяких лише спостерігач. Особливого значення Україна надає діяльності в межах ООН,  Інтерполу, МБРР, СОТ та ін. Приєднання до міжнародної організації накладає на наша державу певні обов’язки, як політичного, так і фінансового характеру. Україна будучи членом чи спостерігачем при міжнародній організації повинна щорічно сплачувати членські внески. Здебільшого сплата фінансових зобов’язань відбувається у такій валюті, як долар, євро, швейцарський франк, англійський фунт стерлінгів. Кожна міжнародна організація, членом якої є Україна, має свої специфічні функції та завдання. Саме цим і зумовлені напрямки співробітництва: політичний, соціально-економічний, військово-технічний, культурно-освітній та науковий

     Україна бере активну участь у всіх напрямках  діяльності ООН: підтримання міжнародного миру та безпеки; зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах; розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру; забезпечення прав людини. Особливого значення наша держава приділяє саме проблемам безпеки та участі у миротворчих операціях. Показовим є те, що станом на грудень 2009 р. понад 385 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляли Україну в семи миротворчих операціях ООН. В рамках ООН, Україна приєдналась до глобальної антитерорестичної коаліції, активно діє у правозахисній сфері, виступає стороною всіх міжнародно-правових документів ООН з прав людини. Крім того, наша держава є членом численних спеціалізованих установ ООН. Україна постійно долучається в межах ООН до вирішення глобальних проблем людства: боротьба з бідністю, покращення екологічної ситуації та охорона навколишнього середовища, вдосконалення системи охорони здоров'я. На окрему увагу заслуговує ґрунтовна робота, що здійснюється українською стороною на різних напрямках співробітництва з МАГАТЕ. Одним із актуальних завдань цього співробітництва є налагодження взаємодії у «трикутнику» Україна – ЄС – МАГАТЕ в рамках інтеграції енергетичних просторів. Важливою для української сторони подією буде головування представника України на Другій сесії Підготовчого комітету Оглядової конференції 2010 року держав-сторін Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, яка відбудеться під егідою МАГАТЕ. Великого значення набуває міжнародне співробітництво наукових, освітніх та культурних інституцій, що відбувається в межах ЮНЕСКО. На сучасному етапі міжнародного співробітництва все більше уваги приділяється сільському господарству, в тому числі, в контексті вирішення продовольчих, соціальних та екологічних проблем. Працюючи у складі п‘яти комітетів та трьох комісій ФАО, українська сторона безпосередньо залучається до прийняття рішень у цій важливій сфері. Суттєвою перевагою співробітництва з ФАО є отримання Україною технічної допомоги для розвитку пріоритетних галузей АПК. У 2008 р. Україна підтримала заходи ООН з надання гуманітарної допомоги найбільш враженим продовольчою кризою країнам, а у 2009 р. – увійшла до числа донорів Всесвітньої продовольчої програми – найбільшої із організацій, що забезпечують надання такої допомоги. Першою країною-реципієнтом української продовольчої допомоги в рамках ВПП була Ефіопія.

      Боротьба  із міжнародною транскордонною злочинністю відбувається в межах Інтерполу. В Україні функціонує Національне центральне бюро Інтерполу, яке є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних країн щодо ведення боротьби із злочинністю.

      У травні 2008 р. Україна стала повноправним членом СОТ. Наразі українська сторона  працює на засіданнях Генеральної ради СОТ, бере участь у дво- та багатосторонніх  процесах в рамках Доха-раунду, опрацьовує питання щодо приєднання України до існуючих в рамках Організації угруповань держав-членів, які об‘єднані за регіональною ознакою або «за інтересами». Членство в СОТ відкрило для України можливість ведення переговорів по угодах про вільну торгівлю з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі, посилило позицію нашої країни в імплементації чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю. Актуальним завданням залишається подальше реформування зовнішньоторговельного режиму України з метою приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ.

      Україна надає великого значення співробітництву  з різними регіональними угрупованнями. В числі таких структур слід особливо виділити Раду Європи, ОБСЄ, ГУАМ, Організація  Чорноморського економічного співробітництва, Центральноєвропейська ініціатива. Кожна з цих організацій знаходиться у сфері інтересів України. Взаємодія в рамках ОЧЕС пов‘язана із просуванням інтересів української сторони в сфері транспорту і комунікацій, фінансовому та науковому співробітництві, в енергетиці та охороні довкілля, туристичній сфері. ГУАМ становить інтерес у сфері транспорту та енергетики. Членство України в ГУАМ сприяє зміцненню міжнародного авторитету України та посиленню її ролі як регіонального лідера. Пріоритетними для України напрямами є участь у проектній діяльності Ініціативи у сфері енергетики, промислового розвитку, науки і технологій, транспорту, транскордонного співробітництва. Членство України у Раді Європи є важливим чинником інтеграції країни у єдиний європейський правовий простір шляхом приведення національного законодавства у відповідність до норм цієї організації. Основні напрями співробітництва: забезпечення прав людини та соціальної єдності, реформування судової системи, боротьба із корупцією. Участь у діяльності  ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки і співпраці в регіоні. Серед головних напрямків співпраці України з ОБСЄ – зміцнення превентивної ролі ОБСЄ та активізація її участі у врегулюванні „заморожених” конфліктів. Українська сторона послідовно залучається до вирішення актуальних питань реформування та подальшої інституціональної розбудови ОБСЄ .

      Важливим  вектором зовнішньої політики України  є європейська інтеграція. Особливе значення надається співробітництву  з Європейським Союзом, яке останнім часом набуває рис стратегічного. Крім того, активізувалося співробітництво  України з НАТО, що проявляється у проведенні спільних навчань, підвищенні кваліфікації українських військових.

     Отже, Україна приймає активну участь у діяльності багатьох міжнародних  організацій. Пріоритетного значення набуває співробітництво з країнами-членами  в межах організацій – багатостороння дипломатія. Україна розширює свої міжнародні контакти, що позитивно впливає на імідж нашої держави. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури: 

     1. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах. – К.: УАЗТ, 2000. – 598 с.;

     2. Система світової торгівлі: Практ. посібник.: Пер. з англ. – К.: КІС, 2002.

     3. І.Бураковський, Л. Хандріх, Л. Хоффманн. Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі – К.: Вид-во „Альфа-Принт”, 2003. – 291 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

УКРАЇНА В СВІТОВОМУ  ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

( ІНТЕРНЕТ, ЙОГО  СУБ’ЄКТИ, НАСЛІДКИ ВИКОРИСТАННЯ). 

                                                         Зміст

Вступ

1. Шляхи та тенденції розвитку Інтернет.
2. Розвиток Інтернету в Україні.
3. Основні завдання розвитку мережі Інтернет в Україні.
4. Шляхи реалізації основних напрямків діяльності щодо розвитку мережі Інтернет в Україні.
5. Рекомендації щодо розробки нових економічних підходів розвитку Інтернет.

Висновки

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              Вступ

 Об"єктивною  реальністю сьогодення є широке  впровадження у сфери життєдіяльності  особи, суспільства та держави  сучасних інформаційних технологій, розгортання на їх основі локальних  і глобальних інформаційних систем  та мереж, призначених для прискорення обміну інформацією та доступу до різноманітних інформаційних ресурсів. Розглядаючи рівень розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій як один з критеріїв рівня розвитку держави та інструмент інтенсифікації всіх процесів у суспільстві, Україна, як і будь-яка інша країна, зацікавлена у розвитку інформаційної інфраструктури, в тому числі й шляхом використання у всіх сферах господарської діяльності можливостей, що надаються глобальними мережами передачі даних. Інтернет являє собою надзвичайно привабливий засіб комунікації, що може пояснити його безпрецедентний розвиток. Новітні засоби зв"язку дозволили об"єднати розрізнені комунікаційні системи у глобальну мережу. Завдяки цьому людина отримала можливість обмінюватися інформацією в межах всієї планети, не залежно від кордонів і відстаней. Саме Інтернет є однією з ознак переходу суспільства від індустріальної стадії розвитку до інформаційної. У зв"язку із цим виникла необхідність визначення стратегії розвитку української складової мережі Інтернет в Україні, системоутворюючим елементом якої виступає дана Концепція. Концепція розвитку мережі Інтернет в Україні визначає основи державної політики у цій сфері, основні підходи до вирішення питань щодо розвитку мережі Інтернет в Україні та заходи для забезпечення її подальшого розвитку, принципи регулювання та засади діяльності у цій сфері в ринкових умовах, стратегію щодо захисту національного інформаційного середовища в умовах швидкого розвитку та широкого використання Інтернет. Концепцію розвитку мережі Інтернет в Україні як складову Концепції Національної програми інформатизації (далі – Концепція) розроблено на підставах положень Указу Президента України від 31 липня 2000 року № 928 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, а також норм законів України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" та "Про Національну програму інформатизації. Концепція містить конкретні заходи та етапи, які  мають бути:

· реалізовані  організаційно шляхом впровадження як правових засад, так і створенням діючої інфраструктури, функціонуючих  технологій, об"єктів і суб"єктів  Інтернет взаємодії;

· деталізовані у Програмі розвитку Інтернет в Україні у вигляді системи взаємопов"язаних соціальних, технологічних та технічних проектів;

· закріплені у правовому полі України, яке  забезпечить законодавчу основу виконання Програми розвитку Інтернет в Україні. Творцями та користувачами  інформаційних ресурсів та рівноправними суб"єктами у сфері Інтернет (далі - суб"єктами у сфері Інтернет) є: юридичні (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності, громадські організації) та фізичні особи (громадяни України, особи без громадянства, іноземці). Особливу категорію юридичних осіб – учасників інформаційних процесів у середовищі Інтернет, утворюють органи державної влади (виконавчої, законодавчої та судової), які виступають основним гарантом правового забезпечення розвитку ринку та структури Інтернет, а також є носіями складової частини стратегічних інформаційних ресурсів країни - державних інформаційних ресурсів.  
 
 
 
 
 

                      1.Шляхи та тенденції розвитку Інтернет.

Стан  та світові тенденції розвитку мережі Інтернет визначаються економічно розвинутими країнами світу. У цих країнах:

 ·  ефективно функціонує ринкова  економіка, яка забезпечує постійне  зростання інформаційних потреб  і платоспроможного попиту на  інформаційні продукти і послуги;

· існує  потужний середній клас, який є основним споживачем інформаційних послуг;

· економіка  цих країн мають у своєму розпорядженні  значні вільні ресурси для підтримки  процесів інформатизації і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

 ·  розроблені і успішно втілюються  державні стратегії і програми  побудови в цих країнах інформаційного  суспільства.

 Безумовним  лідером розбудови Інтернет є  США (близько 154 млн. постійних  користувачів, або 76 % від усього  дорослого населення.), однак, країни Західної Європи прикладають значні зусилля, щоб випередити США у цьому напрямку. Уже сьогодні більш, ніж 113 млн. європейців є постійними користувачами мережі Інтернет що складе майже 36% від усього дорослого населення.  Не відстає від Європи і Азіатсько-тихоокеанський регіон в якому на кінець 2000 р. нараховувалось більше 105 млн. постійних користувачів мережі Інтернет, в тому числі Японія – 38,64 млн., Китай (включаючи Гонконг) – 20,36 млн., Південна Корея – 16,4 млн., Австралія – 8,42 млн., Тайвань – 6,4 млн., Індія – 4,5 млн. Загальний темп приросту користувачів у регіоні складає 45%. Що стосується країн СНД, то найбільш розвиненою з точки зору Інтернет є Росія . На Росію приходиться близько 81% всіх користувачів мережі Інтернет з числа тих, що проживають у країнах СНД.  На поточний момент Інтернет як інформаційне середовище кардинально розширило свої можливості.