Робота командира групи ліквідації наслідків аварій щодо організації технічного забезпечення ліквідації наслідків повені

 

 

 

План

 

Вступ

1. Повені, їх види, причини виникнення та рятувальні роботи при ліквідації наслідків повені.
2. Аналіз факторів що впливають на виконання завдань технічного забезпечення ліквідації наслідків повені.
3. Поняття, мета та засоби технічного забезпечення, що використовуються під час ліквідації наслідків повені.

Висновок.

Список використаної літератури.

 

Вступ

Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали життя більше трьох мільйонів чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд  жителів нашої планети зазнав збитків від стихійних лих.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження на Україні найчастіше трапляються:

• геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні);
• метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь);
• гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);
• природні пожежі лісових та хлібних масивів.

В Україні щорічно виникають  тисячі важких надзвичайних ситуацій , внаслідок яких гине велика кількість  людей, а матеріальні збитки сягають  кількох мільярдів гривень. Нині в багатьох областях України у  зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція  зростання кількості природних  і особливо техногенних надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу  безпеці окремої людини, суспільства  та навколишньому середовищу, а також  стабільності розвитку економіки країни. Значну частку в загальній структурі стихійних лих займають повені і, зокрема, повені на Закарпатті.

На 90-ті роки колишнього століття припадає період підвищеної водності, який прийшов на зміну періоду  низької водності (1982-1990 рр.). У цей  час формувались високі паводки, що охоплювали не тільки Закарпаття, а  й інші регіони світу, зокрема, Німеччину (1994, 1997, 1998 рр.), Польщу (1997 р.), Словаччину (1997, 1998 рр.) та ін.

За післявоєнний час на Закарпатті спостерігалося 19 катастрофічних повеней, що завдали значних збитків  господарству. Перша у минулому  столітті повінь затопила місто Тячів 10-11 липня 1913 року. Наприкінці грудня 1947 року температура повітря піднялася  з мінус 14 до плюс 12 градусів. У результаті повінь за добу знищила 33 залізничні мости, змила близько 60 тисяч кубометрів ґрунту, затопила селище Вилок і частину міста Хуст. Наступні великі повені в басейні Тиси сформувалися в грудні 1964 року, травні 70-го, липні 80-го, листопаді-грудні 92-го років. Під час повені 1970 року було затоплено місто Тячів і десятки низинних сіл. 1992 року – частина Ужгорода, Перечина, а також багато сіл у Тячівському та Рахівському районах.

Спостереження і аналіз даних  багаторічних досліджень свідчать, що виникнення повеней на Закарпатті настає в результаті взаємодії цілого ряду природних та антропогенних чинників. Найважливішими серед них є гідрометеорологічні (інтенсивні і тривалі дощі на всій площі водозборів, характер надходження  води до русел річок тощо), які  в поєднанні з особливостями  поверхні водозборів (крутизна і величина схилів, незначна глибина залягання  материнських порід, розчленованість  рельєфу) відіграють домінуючу роль у створенні умов для катастрофічних природних явищ, в тому числі й  повеней.

 

1. Повені, їх види, причини виникнення та рятувальні роботи при ліквідації наслідків повені.

Повінь - значне затоплення водою місцевості в результаті підйому рівня води в річці , озері або морі , що викликається різними причинами, призводить до небажаних наслідків.

1.1Види повеней залежно від причин виникнення і характеру прояву.

Повінь.Весняне танення снігу на рівнинах або весняно-літнє танення снігу і дощові осідання в горах. Повторюються періодично в один і той же сезон. Характеризуються значним і тривалим підйомом рівнів води.

Заторні, замочні повені (затори, замки).Великий опір водному потоку на окремих ділянках русла річки, що виникає при скупченні льодового матеріалу в звуженнях або закрутах річки під час льодоставу (замки) або льодоходу (затори). Заторні повені утворюються в кінці зими або початку весни. Вони характеризуються високим і порівняно короткочасним підйомом рівня води в річці. Замочні повені утворюються на початку зими і характеризуються значним (але менш, ніж при заторі) підйомом рівня води і значнішою тривалістю повені.

Повені  нагонні (наганяння).Вітрові наганяння води в морських гирлах річок і на легковажних ділянках побережжя морів, крупних озер, водосховищ. Можливі у будь-який час року. Характеризуються відсутністю періодичності і значним підйомом рівня води.

Повені (затоплення), що утворюються при  проривах дамб.Виливши води з водосховища або водоймища, що утворюється при прориві споруди напірного фронту (дамби, греблі і тому подібне) або при аварійному скиданні води з водосховища, а також при прориві природної дамби, створюваною природою при землетрусах, обвалах, русі льодовиків. Характеризуються утворенням хвилі прориву, що приводить до затоплення великих територій і руйнування або пошкодження що зустрічаються на шляху її руху об'єктів (будівель, споруд і ін.)

У Карпатах найгустіша в Україні гідрографічна мережа. Для гірських річок Карпат паводки різного генезису характерні протягом усього року.

Оскільки Українські Карпати  і Закарпаття зокрема належать до зливо небезпечних районів Європи, то тут завжди є потенційна небезпека виникнення повеней.

Повені на карпатських  річках повторюються 4-5 разів на рік. Частота їх формування в багаторічному  розрізі підпорядковується певним закономірностям, які проявляються у чергуванні періодів підвищеної та низької водності. Саме в періоди  підвищеної водності паводки набувають  загрозливого, нерідко катастрофічного  характеру.

1.2 Серед основних чинників, які зумовили розвиток та катастрофічні наслідки повені можна виділити наступні:

• Природні чинники:

1) складна гідрометеорологічна  ситуація (надмірна кількість опадів, їх інтенсивність і тривалість) після вологих літа та осені,  що спричинило насичення ґрунту вологою і зменшення його водо-поглинальної здатності та водопроникності;

2)гідрогеологічні умови, які  постійно призводять до формування  різноманітних зсувів, обвалів та  селів у гірських та прилеглих  до них районів:

3) припинення вегетації,  опадання листя з дерев і  всихання трав на луках, тобто  період різкого зменшення здатності  рослинного покриву затримувати  дощові води, їх зворотного випаровування  в атмосферу і припинення транспірації - потужного трансформатора вологи;

4) підвищення температури  повітря після попередніх снігопадів, викликало танення снігу на  верхніх частинах гірських схилів  і сприяло додатковому надходженню  води до гірських річок;

5) висока водність річок  перед паводком, пов'язана з проходженням  паводку в кінці жовтня.

• Антропогенні чинники:

1. на розміри наслідків паводку вплинули антропогенні втручання,

невідповідне для гірських умов протягом майже 200 років ведення 

водного, лісового і сільського господарства:

• розорювання крутосхилів у гірських районах, де формуються паводки;
• тривале використання полонин під пасовища погіршило водно-фізичні властивості й посилило процеси збільшення поверхневого стоку у верхів'ях;
• відсутність водосховищ на гірських ріках, призначених насамперед урегульовувати річковий стік у періоди інтенсивних опадів та можливих паводків;
• не обґрунтоване видобування гравійно-піщаних матеріалів із русел річок та в їх долинах призводить до активізації ерозійних руслових процесів, деформації русла, що становить загрозу для господарських об’єктів та гідротехнічних споруд;
• розміщення житлових будинків на шляхах гірських потоків, у місцях зсувів та селенебезпечних ділянок а також самовільне будівництво житлових будинків на небезпечних земельних ділянках;

2. недостатня готовність до надзвичайних ситуацій:

- затори  у руслах річок, створені гравійно-галечними відкладами, котрі накопичувались під час щорічних паводків і своєчасно не усувалися;

- забудова території в зоні затоплення паводками частої повторюваності, без урахування рівня готовності захисних споруд;

- не визначення в натурі меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.

Для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібно залучати значну кількість  людських, матеріальних і технічних ресурсів

1.3 Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт  відносяться:

– розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань.

– визначення об'єктів і  населених пунктів, яким безпосередньо  загрожує небезпека;

– визначення потрібного угрупування  сил і засобів запобігання  і локалізації небезпеки;

– пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених будинків.

– розкриття завалених  захисних споруд та рятування з них  людей;

– надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності)

у лікувальні заклади;

– вивіз або вивід населення  із небезпечних місць у безпечні райони;

– організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей  і громадського порядку;

– відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів;  

–  пошук, розпізнавання  і поховання загиблих; .

- соціально-психологічна  реабілітація населення.   

 До невідкладних робіт  відносяться:

– прокладання колонних шляхів до затопленої місцевості;

– локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових  і технологічних     мережах;

– ремонт та тимчасове відновлення  роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв’язку для забезпечення  рятувальних робіт;

– зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом  і безпечному веденню робіт;                

Рятувальні  та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи:

На першому  етапі вирішуються завдання:

– щодо екстреного захисту  населення;

– з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;

– з підготовки до виконання  РІНР.

 На другому  етапі проводяться:

– пошук потерпілих;

– витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених    транспортних засобів;

– евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

– надання медичної допомоги;

– проведення інших невідкладних робіт, що сприяють і забезпечують    здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

• відновлення чи будівництво житла;

– відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

– організація медичного  обслуговування;

– забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

– знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

– соціально-психологічна реабілітація;

– відшкодування збитків;

– знезараження майна, території, техніки.

Відновлювальні  роботи  здійснюють спеціально створені підрозділи (бригади). Залежно від рівня надзвичайної ситуації (загальнодержавного, регіонального, місцевого чи об'єктового) для проведення РІНР залучаються сили і засоби ЦО центрального, регіонального або об'єктового підпорядкування.

Основне завдання формувань при ліквідації наслідків повені — рятування людей і матеріальних цінностей. Характер та порядок дій формувань при виконанні цього завдання залежить від обстановки, що склалася, кількості та підготовленості задіяних сил ЦО, пори року та доби, погодних умов та інших факторів.

Успіх дій формувань в  значній мірі залежить від своєчасної організації та проведення розвідки і від урахування конкретних умов обстановки, що склалася.

В районі повені розвідка визначає: межі району лиха та напрямок його розповсюдження, об'єкти та населені пункти, яким загрожує затоплення, місця нагромадження  людей, шляхи введення сил та техніки, стан і характер руйнувань будинків та споруд, стан людей у пошкоджених  будівлях, характер і місця аварії на комунально-енергетичних мережах, обсяг  робіт щодо їх локалізації і ліквідації.