На  питання: «Самогубство – це особиста проблема чи соціальна?» були отримані такі результати: 42%(21 особа) вважають цю проблему соціальною, 36%(18 осіб), а 22%(11 осіб) не змогли дати відповідь на дане питання. Також 68% опитаних, вважають, що на рішення про самогубство впливає соціальне оточення.

   На  питання, чи є самогубство спонтанним рішенням респонденти дали таку відповідь: 48%(24особи) вважають, що це спонтанне  рішення, 14%(7 осіб) – обмірковане  та 38%(19 осіб) – все залежить від ситуації.

   Також цікавим для респондентів стало  питання, де більш високий рівень самогубств: у сільській чи міській  місцевості? У міській місцевості – 66%(33 особи), у сільскій – 22%(11осіб), 12%(6 осіб) – сказали, що це не відіграє ролі. Причиною такого розриву, назвали швидку плинність життя та незагруженість роботою, так як у сільській місцевості завжди багато фізичної праці.

   Отже, можна зробити наступні висновки.

   Слід  зазначити, що негативна оцінка суїциду, яка панувала протягом усієї історії цивілізації, не змогла запобігти зростанню кількості актів самознищення.

   Проблема  самогубства дійсно є і причому  дуже значна, постійно зростає кількість  самогубств, збільшується число спроб  покінчити життя самогубством.  Хоча  значна частина населення ставиться з засудженням та категорично проти самогубства,  у ході дослідження з’ясувалося, що навіть в них виникали думки про самогубство у складних ситуаціях. 

   Судячи  з результатів основною причиною самогубств є відносини з оточуючими людьми, це можуть бути батьки, друзі, однолітки; також життєві невдачі, розчарування в собі; також великий процент самогубств відбувається на основі бажання привернути до себе увагу, налякати близьких, тощо.

   Суспільство втомлюється від швидкоплинності  життя, благ технічного прогресу у всіх його проявах: індустріалізація, урбанізація, прискорення темпу життя, ускладнення людських взаємин і звичайно ж бездуховність.  
 
 
 

   ВИСНОВКИ

   З позиції філософії визнання людиною  можливості смерті сполучено з процесом життя, а визнання можливості самогубства означає неможливість існування - людина, перед якою суїцид розгортається як власна можливість, існує не як особистість, а як суще «що». Основою профілактики суїцидальної поведінки є відновлення «відкритості» свідомості особистості, яка дозволяє активно конструювати свою лінію життя, зберігати й посилювати контроль над ситуаціями людської життєдіяльності. Самогубство, у відповідності до сучасних наукових уявлень, є явищем виключно антропологічним. Феномен самогубства наукова думка обумовлює категорією свідомості, яка притаманна лише людині.

   Протягом  історії людства мотиви й засоби самогубства змінювались і ускладнювались, періоди відносного спокою в тому чи іншому регіоні заступали роки справжніх епідемій навмисного позбавлення  себе життя. Але незмінними залишалися зацікавленість цим явищем та прагнення осягнути його витоки.

   Інтерес до проблеми самогубства фахівців різних областей (філософів, соціологів, лікарів, психологів, педагогів), спроби дослідити  різні аспекти самогубства (причини, мотиви, типові ознаки, види) підготували  ґрунт для становлення суїцидології як самостійної науки.

   Терміни «суїцидолог» і «суїцидологія» з’явилися  наприкінці 20-х років ХХ століття. Ним позначають галузь теоретичних  і прикладних досліджень феномена самогубства. Тоді ж напрямок медицини, що вивчає самогубства, сформувався в окрему науку.

   Не  зважаючи на значний обсяг сучасних досліджень, присвячених вивченню сутнісних характеристик суїцидальної поведінки в різних наукових галузях, проблема суїцидів на сьогодні залишається гострою в українському соціумі та викликає все більшу стурбованість громадськості.

   Розроблено  психологічні концепції сутності суїциду, його діагностики та профілактики.

   Визнано, що на поширення феномену самогубства  впливають об’єктивні умови існування як окремих особистостей, так і певних соціальних груп. З огляду на це, суїцидологічна превенція постає задачею широкомасштабних соціальних і суспільних програм, мета яких – вплив на весь комплекс суїцидогенних факторів сучасного суспільства.

   Здійснюється  інтенсифікація пошуку технологій соціальної превенції суїцидальної поведінки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд: Пер. с фр. Изд. В.А. Луков. – СПб.: Союз, 1998. – 496 с.
2. Кльоц Л. Соціальному педагогу про суїцид. Шляхи допомоги при потенційному суїциді / Л. Кльоц, М. Заброцький // Соціальний працівник. – 2007. – №17. – С. 15 –32.
3. Кони А.Ф. Самоубийство в законе и жизни / А.Ф. Кони. Собрание сочинений в 9 томах. Т .4. – М.: Юридическая литература, 1967. – С. 454 – 482.
4. Лях В.В. Свобода і пошук нових форм ідентичності в добу глобалізації / В.В. Лях // Мультиверсум. Філософських альманах. Вип. 57. – К.: Центр духовної культури, 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: htpp//:www.filosof.com.ua:82/Jornel/M 57/Multiversum 57/Ljah.htm
5. Осетрова О.А. Феномен суицида в истории западноевропейской философии: [монография] / О.А. Осетрова. – К.: Вища освіта, 2007. – 351 с.
6. Осетрова О.О. Феномен суїциду в історії західноєвропейської філософії. : Дис... д-ра наук: 09.00.05 - 2008. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/349350.html.
7. Полякова О.М. Сучасна наука про категорію «суїцид»: надбання та перспективи досліджень / О.М. Полякова, Н.С. Чирва. – Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2009. - №1. – С. 49-55.
8. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків: [методичні рекомендації для педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів, батьків] // Все для вчителя. – 2003. – № 30. – С. 53–64.
9. Пурло Е.Ю. Опыт применения интегративной психотерапии как способ превенции суицида / Е.Ю. Пурло // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 9. – С. 31–42.
10. Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді / В.В. Рибалка // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – № 10. – С. 42–52.
11. Сокирська Л. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків / Л. Сокириська // Соціальний педагог. – 2007. – № 1. – С. 30–35.
12. Соціологія / За ред. В,Г. Городяненка, – К: Академія., 2005. –543 с.
13. Словник соціологічних термінів / Під ред. М.П. Лукашевича, М.В. Туленков. – К., 2008. – 375 с.
14. Чудакова О. Феномен суїциду / О. Чудакова. – Соціальна психологія. –2010. – №5. – 
15. Шавровська Н.І. Суїцид як соціально-психологічний феномен / Н. Шавровська, О. Гончаренко, І. Мельникова // Психолог. – 2002. – жовтень. – С. 46–57.
16. Шнейдман Э. Душа самоубийцы / Э. Шнейдман. – М., 2006. – 321 с.
17. Що таке самогубство? – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.life.ammu.org.ua/about.
18. Яківець О.О. Суїцид – німе волання про допомогу / О.О. Яківець. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uoz.dp.ua/home/intervy/445-2010-09-09-13-01-57.html.