Формування пізнавальної активності студентів соціально-педагогічних спеціальностей

3

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАІНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

Формування пізнавальної активності студентів соціально-педагогічних спеціальностей

Спеціальність 8.000005 « Педагогіка вищої школи»

Харків- 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження.

Специфіка підготовки  майбутніх соціальних педагогів обумовлена цілями й особливостями їх майбутньої професійної діяльності, необхідністю здійснювати важливі функції (організаторську, яка включає організацію тієї чи іншої діяльності; прогностичну – пов’язану з характеристикою динаміки та перспектив розвитку людини, групи, мікро-середовища; попереджувально-профілактичну та соціально-терапевтичну – попередження і подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані; комунікативну, що полягає у встановленні контактів з тими, хто потребує допомоги та підтримки; правозахисну, з використанням арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів та ін.). Соціально-педагогічна діяльність має на меті розвиток та саморозвиток особистості, створення умов найбільшого сприяння та психологічного комфорту. Соціальний педагог допомагає людям у їх повсякденному житті, забезпечує консолідацію всіх сил і можливостей суспільства щодо конкретного громадянина, розвиваючи його активність як суб'єкта цього процесу. Отже, соціальна допомога повинна мати активний характер і сприяти залученню до соціально-педагогічної діяльності як самих соціальних педагогів, так і клієнтів.

Аналіз наукових джерел  свідчить про те, що на сьогодні у соціально-педагогічній науці розроблені базові положення щодо змісту професійної підготовки соціального педагога, обґрунтовано значущість психолого-педагогічної підготовки для майбутньої практичної діяльності, проаналізовано досвід підготовки соціальних педагогів за кордоном (О. Андрієнко, М. Баяновська, О. Безпалько, Н. Бурая, Р. Вайнола, О. Гура, К. Дубровіна, І. Звєрєва, А. Капська, Б. Кобзар, Л. Коваль, А. Малько, С. Марченко, Г. Лактіонова, В. Оржеховська, В. Поліщук).

У працях  Т. Дмитренка, А. Лютої, Ю. Мацкевич, Л.Міщик, О. Платонова, В. Приходько, Л. Пундик, С. Харченко, Л. Яковлєва досліджені  теоретико-методичні основи професійної підготовки соціальних педагогів, особливості професійної підготовки  соціального педагога для роботи з певною категорією клієнтів. Дослідження Л. Гончого, Н. Заверіко, О. Сорочинської, Б. Шапіро, І. Шарова, З. Фалинської  розкривають окремі аспекти професійної підготовки соціальних педагогів. Проблеми розвитку та формування ініціативної особистості, активізації пізнавальної діяльності у процесі навчання знайшли також відображення у працях давньогрецьких філософів Аристотеля, Сократа, Платона, педагогів-класиків І. Гербарта, А. Дістервега, Я. Коменського, І. Пестелоцці, Г. Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського. За останні роки різні підходи до розв’язання проблеми формування пізнавальної самостійності та активності в дисертаційних дослідженнях розглядали Т. Алєксєєнко, А. Аврамчук, С. Головань, Н. Дидусь, С. Кашин, С. Кушнірук, Т. Лазарєва, В. Лозова, Н. Литвиненко, С. Марченко, Р. Олійник, Г. Остапенко, Л. Райко, В. Тюріна.

Вивчення праць вчених свідчить, що професійно-педагогічна культура (система знань, умінь та особистісних якостей) фахівців, які здійснюють соціально-педагогічну роботу, не може бути нав’язаною ззовні, сформованою у результаті педагогічного впливу. Вона може бути набута лише за умови активної життєвої позиції майбутнього фахівця, постійного прояву ініціативи під час навчання, прагнення до знань та самовдосконалення. Виходячи з цього, особливо важливою стає активізація пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів під час їх навчання у ВНЗ.

Аналіз практики підготовки фахівців у педагогічних вищих навчальних закладах (ВНЗ) переконує в недостатній ефективності традиційного типу навчання щодо підвищення якості підготовки спеціалістів через притаманний йому інформаційно-догматичний метод організації викладання. Суперечності між вимогами, що постають перед фахівцями в сучасних умовах, та рівнем їх готовності до професійної діяльності, між потребою особистості в освіті та можливостями освіти задовольнити цю потребу, вимагають утвердження нових підходів до організації навчально-виховного процесу в педагогічних ВНЗ для розв’язання проблеми стимулювання пізнавальної активності студентів, зокрема майбутніх соціальних педагогів, під час їх професійної підготовки.

Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня наукова розробка та потреби практики зумовили вибір теми магістерського дослідження.

Об’єкт дослідження – пізнавальна активність студентів-майбутніх соціальних педагогів у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Предмет дослідження – активні методи формування пізнавальної активності студентів майбутніх соціальних педагогів.

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність упровадження активних методів навчання для стимулювання пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів.

Відповідно до поставленої мети дослідження сформульовано наступні завдання дослідження:

1. Розкрити специфіку навчально-професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів.

2. Визначити сутність, критерії і рівні сформованості пізнавальної активності студентів-майбутніх соціальних педагогів у навчально-виховному процесі ВНЗ.

3. Обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність упровадження активних методів навчання, як умови стимулювання пізнавальної активності студентів майбутніх соціальних педагогів у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було розроблено програму дослідження, у якій передбачено використання комплексу взаємопов’язаних теоретичних та емпіричних методів:

- теоретичні: аналіз, порівняння, класифікація і узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження; педагогічне моделювання для прогнозування умов ефективного формування пізнавальної активності, узгодження навчальної діяльності з критеріально-контрольною;

- емпіричні: спостереження, бесіди, анкетування і експертна оцінка для констатації стану предмета дослідження та діагностики процесу формування інтегративних якостей пізнавальної активності студентів;

- методи математичної статистики для визначення якісних і кількісних показників сформованості пізнавальної активності студентів.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ вивчення пізнавальної активності студентів у навчально-виховному процесі ВНЗ

1.1. Специфіка навчально-професійної діяльності студентів ВНЗ

У педагогічній науці терміни "пізнання", "пізнавальна активність", "навчально-пізнавальна активність"  виникли в процесі дослідження таких явищ, як учіння, навчання, навчальна діяльність. У працях вчених (Л. Виготський, А. Леонтьев, С. Рубинштейн та ін.) зазначається, що діяльність виступає як явище залежне від активності суб’єкта, тобто активність є важливою якістю особистості. Аналіз наукових поглядів дає підстави стверджувати, що діяльність є однією з основних категорій психолого-педагогічної науки. На думку цих дослідників, діяльність – динамічна система активної взаємодії суб'єкта зі світом, під час якої суб'єкт цілеспрямовано впливає на об'єкт, за допомогою чого задовольняє свої потреби, свідомо й цілеспрямовано змінює світ і себе. По своїй суті діяльність – вища, притаманна тільки людині, форма активності, психологічна динамічною структурою якої є: мета – мотив – засіб – результат [4]. Вчені звертають увагу, що діяльність складається з низки дій. Дослідники розрізняють діяльність практичну і діяльність теоретичну, що, у свою чергу, розділяються на низку різноманітних видів діяльності [4].

Діяльність відіграє провідну роль у розв'язанні завдань професійної підготовки студентів, становлення особистості майбутніх фахівців. Поняття «діяльність студента» є інтегрованим, бо його зміст поєднує у собі різні види діяльності: навчальну, пізнавальну, професійно-трудову, фізкультурно-оздоровчу, художню, науково-дослідну, громадсько-політичну, спілкування, побутову та ін. [21, С. 7].

У сучасному тлумаченні специфіки навчання підкреслюється не стільки наявність взаємодії викладача та студентів, скільки якість такої взаємодії, а саме: вміла організація i стимулювання активної пізнавальної дiяльностi тих, хто навчається. Саме активна взаємодія (i безпосередня, i опосередкована) викладача зi студентами (учнями) є, на думку багатьох дослiдникiв (А. Есаулов, І. Лернер, В. Паламарчук, О. Савченко, І. Харламов та ін.), визначальною у розкритті сутності навчання.

У межах нашого дослідження викликає інтерес вивчення результатів навчальної діяльності. Л. Виготський, С. Рубінштейн розглядали навчання як процес набуття знань, умінь і навичок, на відміну від розвитку – поступу здібностей, отримання нових якостей. Навчання (научання) розуміється у науці також як процес набуття і закріплення (або зміна наявних) способів діяльності індивіда. Тоді знання, уміння та навички, що є результатом навчання, розглядаються вже як елементи індивідуального досвіду [32]. Отже, навчатися – означає діяти різними способами для здобування знань, вироблення вмінь і навичок, оперувати ними при розв'язанні пізнавальних і практичних завдань.

На основі аналізу праць вчених (Л. Виготський, В. Лозова, С. Рубінштейн, Г. Троцко,), навчання студента ми можемо розглядати як складний процес реалізації навчальної діяльності, в якій відбувається контрольоване засвоєння когнітивного і соціально-професійного досвіду (насамперед у вигляді інтелектуальних операцій і теоретичних понять), необхідних способів дій, які реалізуються через уміння.

Аналіз праць вчених (Л. Подоляк, В. Юрченко) показує особливості навчальної діяльності студента. Серед яких слід відзначити наступні:

1. Засвоєння наукової інформації і набуття практичного досвіду має професійну спрямованість, тобто розглядається як підготовка до майбутньої професійної діяльності, виконання важливих соціальних функцій, оволодіння необхідними для цього знаннями, уміннями та навичками, розвиток особистості фахівця;

2. Предметом діяльності студента є вивчення науки в її розвитку, оволодіння процесом формування наукових знань і методами самої науки, ознайомлення з її проблемами, завданнями і підходами до їх розв'язання, а також засвоєння способів професійної діяльності і змісту соціальних ролей дорослої людини, яка працює;

3. Особливі засоби діяльності (наукова література, підручники і методичні посібники, Інтернет і мультимедійні засоби, лабораторне обладнання і технічні засоби навчання, реальні й теоретичні моделі майбутньої професійної діяльності, спілкування з ровесниками, викладачами та представниками професії;