Сирітство як соціально-психологічне явище

Сирітство як соціально-психологічне явище існує стільки ж, скільки людське суспільство, і є невід'ємним елементом цивілізації. У всі часи: війни, епідемії, стихійні лиха, інші причини призводили до загибелі батьків, внаслідок чого діти ставали сиротами.
Ідеї правового захисту дітей, які залишилися без батьків або одного з них, сягають у часи Київської Русі. З літописних матеріалів відомо, що система суспільного опікунства була головною прерогативою київських князів. Соціально-психологічний захист дітей-сиріт розглядається в цей час у парадигмі християнського вчення.