Соціалізм як явище світової історії

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни політологія на тему:

«Соціалізм як явище світової історії»

Виконав студент ІІІ курсу

факультет рекламного мистецтва

спеціальність менеджмент

Івченко Г.В.

КИЇВ – 2011

П Л А Н

Вступ.

1. Історичні витоки та принципи соціалізму.

2. Соціалістичні політичні концепції

2.1. Марксистська соціально-політична думка

2.2. Соціал-демократичні концепції соціалізму.

2.3. Адміністративно-плановий устрій на прикладі СРСР.

3. Соціалістична ідеологія в Україні: історія і сучасність.

3.1. Занепад і сучасний стан соціалістичної економічної системи.

3.2. Нова ідеологія для нової України.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Метою вивчення даної теми є бажання розібратися в тонкощах економічного ладу, що панував ще не так давно на теренах нашої Батьківщини. Адже саме через соціалістичне минуле, гонкою за якимись примарними цілями, ми маємо затяжну кризу, потужний промисловий комплекс в руїнах, і, як результат всіх цих процесів, похмуре сьогодення з недуже чіткими перспективами на майбутнє.

Ціллю цього завдання є дослідження механізмів і принципів роботи економічної системи соціалізму, визначення позитивних і негативних аспектів даного питання, розширення свого кругозору, а також набуття певних знань та навичок, які безперечно допоможуть в подальшому житті. Адже знаючи помилки інших можна уникнути власних.

Актуальність даного питання неабияка. Адже зараз наш уряд намагається стати більш соціальним, тобто народним. Ми ж обираємо його якраз для цього. А соціалістична економіка якраз і була основана для служіння народу, просто вожді минулого переробили відносно світлу ідею під себе і для себе. Зараз якраз актуальність полягає в тому, щоб вивчити це питання, проаналізувати і, зробивши відповідні висновки, впевнено йти до процвітання нашої Батьківщини.

Найвідомішими дослідниками, і найголовніше, засновниками даної економічної системи (початок ХХ ст.) були К. Маркс і Ф. Енгельс. Вони виклали свої думки в науковій праці під назвою „Капітал”. На основі цього видання якраз і були побудована соціалістична економічна система в Радянському союзі, а згодом й ще в декількох держав (деякі з них і досі рухаються в цьому напрямку розвитку власного господарства). Звісно було багато й інших дослідників і науковців, що цікавились даним питанням, але саме Маркс і Енгельс дали поштовх для руху і самоствердження даної економічної системи.

Джерелами інформації для дослідження стали підручники з політичної економії. В них широко висвітлюється дане питання, адже на основі вибору економічної системи базується загальний напрям, спосіб, завдання, цілі та інші аспекти економічного розвитку держави. Через питання про економічні системи взагалі, посідає досить таки важливе місце в науці політична економія, отже і її підрозділ (саме соціалістична система) має не аби яке значення. Спеціально були обрані підручники різних епох, аби висвітлювати це питання як з боку самих організаторів соціалізму, так і з боку наших сучасників. Тобто були використані погляди науковців різних часів і з різними орієнтирами.

1. Історичні витоки та принципи соціалізму

СОЦІАЛІЗМ (франц. сосіалізте від лат. сосіаліз – суспільний) ­ вчення і теорії, які утве­­­рджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особи.

Соціалізм є вищою формою демократії, при якій правовим шляхом повністю відкидається насильство, як кошти придушення внутрісистемних конфліктів.

Моментом настання соціалізму можна вважати затвердження парламентом країни конституційної норми, що проголошує незаконність будь-яких форм експлуатації людини людиною.

Зачатки державного права, що дозволяє повністю ліквідувати експлуатацію людини людиною, закладені в «Всесвітній декларації прав людини».

Треба відзначити, що ліквідація експлуатації людини людиною усередині країни ще не гарантує суспільство від небезпеки потрапити під ярмо міжнародної експлуатації. Це означає, що переваги соціалістичного способу виробництва повинні бути використані для досягнення країною техніко-економічного рівня суспільного виробництва, що не уступає рівню розвинених країн капіталістичного оточення.

Соціалізм використовує принципово нову економічну схему відтворення й обміну матеріальних благ.

Ця схема має на увазі, що при соціалістичних товарно-грошових відносинах пріоритет перейде від грошей до товару, але гроші залишаться невід'ємним фактором товарного виробництва, виконуючи ряд специфічних функцій.

У колишньому СРСР не був здійснений основний принцип соціалізму - кожному по праці, фактор НТП (науково-технічний потенціал) був підмінений фактором АВ (адміністративний волюнтаризм). Це привело до того, що не заробила наукова схема суспільного виробництва, властивому соціалізму. А коли економіка країни була доведена до кризового стану, виникли домисли, начебто ідея соціалізму себе не виправдала, що у всім винуватий Маркс із його теорією вартості, що Ленін нібито перед смертю усвідомив свою помилку й намітив поворот до капіталізму й т.д.

Як ми вже відзначали, економічні відкриття не реєструються людством, а використовуються мимоволі. У надрах капіталістичного ладу нова економічна схема застосовується усе ширше й ширше. Це дозволило капіталістичному миру виграти змагання із країнами, які намагалися побудувати соціалізм політичними коштами, порушуючи при цьому економічні принципи даної формації.

Взаємини між класами в соціалістичній державі повинні будуватися на основі визнання наступних принципів:

• капіталістичний шлях розвитку, що припускає необхідність експлуатації людини людиною, не відповідає інтересам основної маси населення;
• право на приватну власність і право одержання доходу від цієї власності повинне бути збережене у формі володіння акціями на засоби виробництва;
• вітчизняна буржуазія зобов'язана використовувати для підйому економіки накопичений нею потенціал;
• буржуазія має професіоналізм у керуванні економікою й повинна використовуватися в цій якості;
• повинен бути реалізований основний принцип соціалізму - забезпечення рівної оплати за рівну працю.

Цей принцип забезпечує справедливість розподілу матеріальних благ, тобто є найважливішою умовою гармонічного розвитку суспільства. Саме він відкриває можливість забезпечити повну безконфліктність нового суспільства шляхом дозволу всіх його протиріч.

Основний принцип соціалізму розкріпачить праця, зробить його більше продуктивним, більше ефективним, більше якісним. Він повинен бути розповсюджений на всі сфери діяльності: промислове й сільськогосподарське виробництво, утворення, державне керування, всі види послуг, комерційну діяльність і т.д.

Цей же принцип, відповідно, поставить бар'єри на шляху неефективної й неякісної праці, що був бичем лжесоціалізма. Усунення протиріч капіталізму створює передумови для різкого прискорення темпів економічного розвитку, для досягнення в короткий термін основної економічної мети суспільства - максимального задоволення матеріальних і духовних потреб всіх його членів.

Засобами реалізації основного принципу соціалізму повинен стати точний достовірний облік кількості і якості праці, а також обсягів виробництва й рухи товарних мас у всіх сферах народного господарства.

Можливість цілеспрямованого, планового, наукового керування процесом економічного розвитку країни при усуненні всіх форм експлуатації людини людиною відкриває наукова політична економія, початок який було покладено класиками цієї науки.

Необхідне посилення державного регулювання економіки, тому що стихійний хід не сприяє її оптимальному розвитку.

Вся існуюча система державного керування народним господарством украй недосконала й вимагає корінної перебудови. Настав час визнати, що» лібералізація економіки» є такою ж абсурдною крайністю, як колишня «адміністративно-командна система керування».

Державне керування економікою повинне здійснюватися на принципово новій основі, що була відсутня в СРСР. Повинна одержати звільнення від догм, розвиток і використання класична економічна теорія, на основі якої може бути налагоджена об'єктивна система статистичного обліку, забезпечена оплата по праці, створена справді наукова система державного планування. Лише це дозволить забезпечити оздоровлення, відновлення й підйом економіки країни. Народне господарство не повинне залишатися полігоном для експериментів безвідповідальних авантюристів. Економіка руйнується від будь-яких різких змін, тим більше "революційних".

Але всі ці величезні переваги соціалістичного способу виробництва являють собою всього лише потенційну можливість, для реалізації якої необхідні значні зусилля всього суспільства. Якихось об'єктивних економічних законів, які забезпечували б реалізацію потенційних переваг соціалістичного способу виробництва незалежно від здатності суспільства знайти шлях цієї реалізації, на жаль, не існує. Звідси випливає наступне положення.

Необхідною умовою побудови соціалістичної суспільної системи є високий професіоналізм всіх трудівників народного господарства, насамперед працівників органів державного керування.

Професіоналізм - якісна характеристика працівника, що відображає його здатність виконувати свою справу.

Озброюючи трудящих найсучаснішими засобами виробництва, суспільство жадає від них досконалості у володінні наявної в них технікою для забезпечення високої продуктивності праці. Однак високий професіоналізм трудящих може виявитися марним при низькому професійному рівні працівників органів державного керування.

Професіоналізм потрібно не тільки від керівників вищого рівня, але й від рядових працівників системи керування. Професійне керування жадає від них здатності діяти узгоджено, тверезо оцінювати обстановку, вибирати найбільш оптимальний варіант розвитку економіки, використовуючи наявні ресурси, приймати управлінські рішення на основі точного знання результату цих рішень. Ясно також, що в процесі керування необхідний безперервний зворотний зв'язок з керованим об'єктом.

Наївно робити ставку на сприятливий результат руху при стихійному розвитку подій. Неприпустимо й використання методу проб і помилок, при якому керівництво країни, не маючи надійного зворотного зв'язка з народним господарством, хаотично рухає всіма наявними в нього важелями керування.

Для реалізації потенційних переваг, які створює сполучення демократії й соціалізму, потрібне використання економічної теорії, що відповідає вимогам сучасного народного господарства.

Нашим законодавцям, що засідають у парламентах своїх країн, пора вже перестати вважати себе професіоналами "по положенню", а почати вчитися економічно мислити. Їм варто вивчати політекономічну теорію, учитися аналізувати макроекономічні показники народного господарства, передбачати результати впровадження прийнятих ними законодавчих актів, правильно вважати кожну зі складових доходів і видатків державного бюджету. А виборцям настав час зрозуміти, що одних благих намірів і порядності недостатньо, щоб виконувати обов'язку депутата. Народні обранці зобов'язані проявляти високий професіоналізм.

Перехід на соціалістичний шлях розвитку економіки означає негайне припинення буржуазних реформ. Але націоналізація всіх засобів виробництва, що опинилися в приватній власності, неприпустима та й не потрібна. Навпроти, доцільно зберегти приватну власність на всі засоби виробництва в країні в акціонованій формі. Але при цьому від права володіння акціями з одержанням дивідендів на приріст вартості засобів виробництва повинне бути відділене право керування засобами виробництва, що повинне здійснюватися в інтересах усього суспільства, і право розпорядження засобами виробництва, що повинне належати адміністрації відповідного підприємства.

Для забезпечення соціалістичного суспільного укладу необхідно й досить законодавчо заборонити експлуатацію людини людиною, впровадити принцип рівної оплати за рівну працю й забезпечити державний захист інтересів всіх трудящих без виділення пріоритету робітничого класу.

2. Соціалістичні політичні концепції

Соціалізм – багатозначне поняття, яке одержало в науці різноманітні тлумачення. Найголовнішими серед них вважаються два підходи: з точки зору марксизму і з погля­ду соціал-демократії.

Марксистський підхід розглядає соціалізм як першу, нижчу, незрілу фазу, ступінь комунізму як суспільно-економічну формацію, яка приходить безпосередньо на зміну капіталізму після завершення революції перехідного періоду і характеризується: ліквідацією приватної власності й експлу­ататорських класів; утвердженням суспільної власності на засоби виробництва, про­відної ролі робітничого класу в рамках со­ціально-політичної та ідейної єдності суспільства; здійсненням принципу «від кожного – за здібностями, кожному – за працею»; за­безпеченням на цій основі соціальної справедливості, умов для всебічного і гар­монійного розвитку особи.