Сім'я як соціальний інститут

Серед проблем  неповних сімей особливо гостро стоїть проблема її функціонування як інституту  виховання та соціалізації дітей. Варто вважати, що витрати виховання дітей у неповній родині пов'язані, перш за все, з впливом негативних економічних чинників Специфічний спосіб життя сім'ї з одним батьком відчутно відбивається на виховному процесі. Відсутність одного батька в сім'ї може стати причиною неповноцінного, невдалого виховання дітей. У материнських неповних сім'ях хлопчики не бачать приклад чоловічої поведінки в сім'ї, що сприяє формуванню в процесі їх соціалізації неадекватного уявлення про рольові функції чоловіка, чоловіка, батька. Поведінка незаміжньої матері в сім'ї багато в чому обумовлено відсутністю другого батька. Це впливає і на соціалізацію виховуються в материнських неповних сім'ях дівчаток, спотворює їхні уявлення про рольових функціях жінки, дружини, матері.

Діти, що виховуються в сім'ях монородітельскіх, позбавлені прикладу стосунків чоловіка та жінки в родині, що негативно  впливає на їх соціалізацію в цілому і на підготовленість до майбутнього  сімейного життя зокрема. Педагогіка оцінює показник ідентифікації дітей зі своїми батьками одним з основних критеріїв ефективності сімейного виховання. При цьому дитина висловлює прийняття моральних та ідеологічних норм своїх батьків. Здійснення цієї складової виховного процесу в неповній сім'ї деформується у зв'язку з відсутністю одного з батьків.

У батьківських неповних сім'ях до перерахованих вище проблем додається відсутність  материнської ласки, без якої виховання  дітей теж не може бути повноцінним.

У рамках виховної діяльності одному з батьків  складно здійснити повноцінний  контроль за дитиною і в цілому впливати на їх поведінку. Ефективному вихованню заважає ряд об'єктивних причин: руйнується звична тріада в сім'ї: «батько + мати + діти»; основна причина - надмірна зайнятість на роботі, що не дозволяє приділяти дітям достатньої уваги.

Наступна  соціальна характеристика, яка потребує уваги суспільства до неповній сім'ї  з неповнолітніми дітьми, пов'язана  з якістю здоров'я останніх. Вчені-педіатри, що досліджують рівень здоров'я дітей, приходять до невтішного висновку: діти з неповних сімей значно частіше схильні до гострих та хронічних захворювань. Жінка змушена, перш за все, виконувати функції матеріального забезпечення сім'ї на шкоду традиційно материнським обов'язків виховання і зміцнення здоров'я дітей. Статистично значуща частота наявності в неповній родині шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), соціально-побутова і житлова невлаштованість, недотримання гігієнічних норм життя, Незвернення до лікарів у разі хвороби дітей, самолікування і т.п.

Соціально-економічні проблеми властиві не всім неповним сім'ям, в усякому  разі, їх вирішити простіше, ніж соціально-психологічні проблеми, присутні у внутрішньоособистісної сфері та міжособистісних стосунках  членів неповних сімей, насамперед дітей.

Це, по-перше, образа, пригніченість  і почуття власної неповноцінності, що можуть зазнавати діти після розлучення їх батьків. Нерідко діти звинувачують себе у розпаді сім'ї. По-друге, почуття провини перед дітьми, нерідке у жінок (оскільки в більшості випадків неповні сім'ї - це мати, одна виховує дітей), що є причиною їх гіперопіки. Прагнучи не допустити зниження життєвих стандартів своїх дітей у порівнянні з дітьми з благополучних сімей, мати бере на себе надмірну трудове навантаження, але через надзайнятість, у свою чергу, не може приділяти їм достатньо часу та уваги. Нерідкі також випадки, коли образу на колишнього чоловіка, винного у розпаді сім'ї, жінка зганяє на своїх дітях, виявляючи жорстокість. У будь-якому випадку сприятливий психологічний клімат у сім'ї відсутній .

Найбільша ж складність - труднощі у правильній поло-рольової ідентифікації  та орієнтації дітей. Дитина формує стереотипи свого сприйняття і поведінки, керуючись зразком, яким для нього є дорослі, в першу чергу батьки .

Хоча полоролевое поведінку  людей в різних культурах вивчено  далеко не повно, в сімейних взаєминах  воно проявляється найвиразніше. Соціально-психологічний стереотип наказує соціальної ролі чоловіка такі риси і ознаки, які не притаманні соціальної ролі жінки. Сама по собі жорстка визначеність цих ролей може мати несприятливий вплив, якщо людина слабка, а стереотип вимагає від нього домінування, сили, мужності або навпаки. Але в неповній родині (тим більше, якщо вона стала такою на ранніх стадіях соціалізації дитини або спочатку була неповною) дитина позбавлена ​​зразка того, як повинні вести себе чоловіки і жінки в різних рольових ситуаціях, тому в майбутньому, у своїй власній сім'ї людина далеко не завжди зможе продемонструвати адекватне полоролевое поведінку; це призводить до дисфункциональности і конфліктів і, можливо, теж до розпаду сім'ї. Основна причина статистично значущою зв'язку неблагополуччя розпадається молодої сім'ї з неблагополуччям сім'ї батьків одного з молодих подружжя (чи обох подружжя) - їх неадекватна полоролевая соціалізація.

Хоча неповних сімей, в яких батько сам виховує дітей, значно менше, ніж неповних сімей, в яких дітей  виховує одна мати, їм притаманні ті ж проблеми статеворольової орієнтації. Крім того, батько з дитиною має більше шансів створити нову сім'ю, чому мати з дитиною. Тому однією з проблем такої сім'ї буде формування відносин між дитиною (дітьми) і новою дружиною батька (можливо, з її дітьми).

В даний час поширена нова категорія  неповних сімей - неповні розширені  сім'ї, які утворюються, як правило, в результаті якої-небудь соціальної катастрофи: загибель батьків малолітніх дітей, знаходження батьків у  в'язниці, позбавлення їх батьківських прав, пияцтво - найчастіше саме це змушує покоління прабатьків брати онуків на утримання і виховання. Такі сім'ї, зрозуміло, мають низький рівень доходів; ряд складнощів викликаний поганим станом здоров'я літніх людей, їх більш слабкими адаптаційними здібностями, невмінням пристосуватися до реалій сучасності: на жаль, інколи вони не можуть використовувати свій авторитет, здатності контролювати ситуацію, тому часто діти демонструють девіантні форми поведінки.

Таким чином, можна сказати, що кількість неповних сімей з кожним роком збільшується, росте число розлучень і, необхідні  конкретні заходи щодо вирішення  проблем такої слабкозахищеній  сімейної групи, як неповна сім'я.

Проблеми неповних сімей

Сім¢я виконує наступні функції:

• виховна функція;
• економічна − полягає в бажанні членів сім’ї задовольнити свої матеріальні потреби;
• емоційна функція − задоволення базових психологічних потреб (потреба у визнанні, повазі, симпатії, емоційній підтримці);
• функція духовного спілкування − спільне проведення дозвілля, взаємне духовне збагачення (дана функція відіграє значну роль духовному розвитку людини);
• функція первинного соціального контролю − забезпечення виконання соціальних норм членами родини й ін.

Зрозуміло, що в сім’ї  з одним родителем перераховані функції не можуть реалізовуватися  в повному обсязі.

Існує ряд проблем, які  стосуються неповних сімей, до яких відносяться соціально - економічні, педагогічні, медичні й психологічні.

Серед проблем неповних сімей  в більшості випадків особливо гостро стоїть проблема економічного характеру (матеріальні труднощі, випробовувані  сім’єю). Сукупний бюджет сім’ї складається  з індивідуального трудового  доходу, пенсій, компенсаторних виплат і пільг, обумовлених державою, аліментів  на дітей після розлучення, подарунків у грошах або речами, продуктів від родичів і друзів.

Через те, що найчастіше, главою такої сім’ї є жінка, то варто  звернути увагу на політику зайнятості в країні в цей час. Сьогодні йде  витиснення жінок з робочих місць  на біржу праці або в сферу  низькооплачуваних бюджетних установ. Необхідність утримання й виховання  дитини/дітей частіше спонукають жінок бути активнішими у пошуках  більш оплачуваної роботи або  додаткового заробітку.

Останнім часом значно скоротився перелік соціальних гарантій і знизився рівень соціального захисту. Жінка - мати, що виховує дитину без  батька, сама повинна відповідати  за добробут своєї родини. Особливий  нестаток відчувають неповні сім’ї, у яких ростуть діти з відхиленнями від норми у фізичному або  нервово-психічному розвитку, а тим  більше діти - інваліди. Якщо дитина - інвалід  має потребу в постійному догляді, то жінка не має ніякої можливості поліпшити матеріальний добробут, їм доводиться жити на пенсію по інвалідності дитини.

Навіть найтурботливіша  жінка в неповній сім’ї, фізично  не має досить часу для виховання  своєї дитини. Через надмірну зайнятість і трудову перевантаженість матері діти надані самі собі.

Серед проблем неповних сімей  особливо гостро стоїть проблема їх функціонування як інституту виховання й соціалізації дітей. Специфічний спосіб життя  сім’ї з одним родителем відчутно відбивається на виховному процесі. Відсутність одного родителя в сім’ї  може стати причиною неповноцінного, невдалого виховання дітей. У  материнських неповних сім’ях хлопчики не бачать приклада чоловічого поводження в родині, що сприяє формуванню в  процесі їхньої соціалізації неадекватного  уявлення про рольові функції  чоловіка, батька. Поводження незаміжньої  матері в родині багато в чому обумовлено відсутністю другого родителя. Це впливає й на соціалізацію дівчаток, які виховуються в материнських неповних сім’ях, спотворює їхні уявлення про рольові функції жінки, дружини, матері. Діти, що виховуються в сім’ях з одним родителем, позбавлені приклада взаємин чоловіка й жінки в  родині, що негативно впливає на їхню соціалізацію в цілому й на підготовленість до майбутнього  сімейного життя зокрема. Психологія і педагогіка оцінює показник ідентифікації  дітей зі своїми батьками одним з  основних критеріїв ефективності сімейного  виховання. При цьому дитина виражає  прийняття моральних і ідеологічних норм своїх батьків. Здійснення цієї складової виховного процесу  в неповній сім’ї деформується у  зв'язку з відсутністю одного родителя. У неповних сім’ях до перерахованих  вище проблем додається відсутність  материнської ласки, без якого виховання  дітей теж не може бути повноцінним.

У рамках виховної діяльності одному родителю складно здійснити  повноцінний контроль за дитиною  й у цілому впливати на її поводження. Ефективному вихованню заважає  ряд об'єктивних причин: руйнується звична тріада в родині: «батько + мати + діти»; основна причина - надмірна зайнятість на роботі, що не дозволяє приділяти  дітям достатньої уваги.

Наступна соціальна характеристика, що вимагає уваги суспільства  до неповної сім’ї з неповнолітніми дітьми, пов'язана з якістю здоров'я  останніх. Вчені-педіатри, що досліджують  рівень здоров'я дітей, приходять  до невтішного висновку: діти з неповних сімей значно частіше піддані гострим і хронічним захворюванням. Жінка змушена, насамперед, виконувати функції матеріального забезпечення сім’ї на шкоду традиційно материнським обов'язкам виховання й зміцнення здоров'я дітей.

У неповній сім’ї родителю, що залишився, неважко створити у  дитини негативне уявлення про відсутнього  родителя, особливо якщо розставання  було пов'язане з розлученням, просто уходом або чимсь, що заподіює сильний  біль. Жінка, що залишилася з дітьми без чоловіка, повинна дуже постаратися, щоб її дитина не подумала, що всі  чоловіки погані. Хлопчику, який це чує, важко повірить, що бути чоловіком  добре.

Через те, що діти в неповній родині не можуть спостерігати відносини  між чоловіками й жінками, то вони виростають, не маючи цілісної моделі цих відносин.

Однак всі ці проблеми розв'язуються. Жінка - мати цілком може мати адекватну, приймаючу установку стосовно чоловіків  і бути досить зрілою, щоб не створювати в дітей негативного уявлення про їх. Вона може допомогти своїм  дітям встановити добрі й близькі  відносини з дорослими чоловіками, яких вона знає й поважає.

Хлопчики в неповній сім’ї, де з родителів одна мати, зіштовхуються  з більш серйозною проблемою, заголублені матір'ю або переконавшись  у тому, що в суспільстві головні  жінки вони починають відчувати, що чоловіки грають незначну роль як в  сім’ї так і в суспільному  житті.

Дівчинка в неповній сім’ї  теж може одержати перекручене уявлення про відносини між чоловіками й жінками. Вона або готова на роль прислуги − дає все й нічого не одержує або відчуває, що може все робити самостійно й бути зовсім незалежною.

Особливості психологічного розвитку особистості дитини у неповній сім’ї

На розвиток особистості  дитини впливають багато факторів. Один з основних − клімат у родині, атмосфера сімейних відносин, якими  дихає дитина. У взаєминах з  родителями вона знаходить досвід спілкування  з людьми. Дитина сприймає сімейні  цінності, намагається відповідати  певним умовностям, вдачам і традиціям, що затвердилися в сім’ї її батьків.

Діти дуже чуйно й швидко вловлюють навіть найменші нюанси у  відносинах родителів між собою. Взаємини матері й батька для дитини поступово стають зразком для  наслідування. Якщо родителі між собою  доброзичливі, дружні, допомагають  один одному, то подібні відносини  в них формуються й з дітьми, які у свою чергу так само будуть ставитися до всіх оточуючих їх людей. Якщо родителі ворогують, постійно сваряться  за лідерство в сім’ї, то й діти, як правило, поводяться так само.

Коли батько владний і  строгий, а мати лагідна й добра, то зразком для наслідування може стати "чоловічий ідеал". Особливо це відноситься до хлопчиків. Однак  у наш час при рівноправності між статями і дівчата цілком можуть додержуватися чоловічого зразка поводження. Взаємини між родителями − це та підстава, на якій найчастіше базується в людини вибір її власного життєвого стилю. Найбільш загальні характерні риси дітей однієї сім’ї  є відбиттям тієї атмосфери, що панувала в їхньому рідному домі. Хоча, діти однієї й тієї ж сім’ї зовсім не подібні один на одного. Найчастіше вони бувають зовсім різними.