Адміністрування оподаткування платників податків в умова дії угоди про розподіл продукції

Існує багато суто приватних  питань, що належать до сфери діяльності підприємств і приватних підприємців, які стають відомими працівникам податкової служби. Податкова служба завжди відчуває тиск з боку різних державних інстанцій, які часто бажають отримати доступ до конфіденційної інформації, що сконцентрована у податківців.

Податкові дані в спрощеному вигляді позитивно сприймаються платниками, але статисти і фахівці  інших органів бажають отримати більш детальну інформацію. У такому випадку дані стають більш точними, але їх розголошення може призвести до небажаних наслідків для платників податків. Тому податкова служба має забезпечувати режим доступу до конфіденційної інформації платника згідно з чинним законодавством. 
Перед податковою службою України стоїть завдання сформувати відповідну інфраструктуру забезпечення зазначених прав платників податків у міжнародному контексті і ділитися інформацією з іноземними податковими службами відповідно до двосторонньої або багатосторонньої угоди. Важливо при цьому також не зловживати конфіденційною інформацією. 
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком державиУсі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом».

Зокрема, Законом України  «Про державну податкову службу в  Україні» (ст. 12 «Скасування рішень органів державної податкової служби») передбачено, що Державна податкова служба України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя) – рішення нижчих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. У цьому ж Законі України (ст. 13. «Обов’язки і відповідальність осіб органів державної податкової служби») закріплено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання або  неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов’язків вони притягуються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись комерційної та службової таємниці. Законодавець передбачив гарантії прав платника податків, але досягти цього можливо лише за умови чіткого дотримання законності при застосуванні податкового законодавства. 
Для виконання цих вимог щодо забезпечення прав платників податків Законом України «Про податкову службу в Україні» (ст. 15 «Посадові особи органів державної податкової служби») передбачено, що посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. На роботу до органів державної податкової служби не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.

Законодавець передбачив чітку регламентацію порядку  захисту прав платника податків щодо недопустимості порушень Конституції  і законів України та інших  нормативних актів. Крім того, визначено  вимоги до кваліфікації та чистоти  кадрів податкової служби. Службові особи  ДПС повинні професійно вирішувати завдання щодо контролю за дотриманням  платниками податків законодавства  і не допускати помилок при прийнятті рішень.

Звісно, що чинників несплати податків в Україні багато. Передусім, це криза в економіці і в усіх сферах життєдіяльності, а також негативні тенденції в податковій політиці, посилення її фіскальної спрямованості, в результаті якої все більш жорстоким стає податковий контроль. Разом з тим ці заходи не досягають бажаних результатів, а, навпаки, створюють умови для подальшої критики податкової системи, її податкових органів та часто прямої протидії з боку платників податків. Таким чином, проблема досягнення необхідного рівня співробітництва між державою і платниками податків залишається гострою.

Очевидно, що механізм справляння податків стане більш оптимальним  тоді, коли буде базуватися на партнерських відносинах між податковими органами і платниками податків. Необхідно також поєднати виважений рівень податкового контролю з усвідомленням обов’язку громадянами щодо сплати податків.

Часто в аналітичних матеріалах можна натрапити на висновки, що податкова дисципліна послаблюється, про що свідчить той факт, що на кожному другому перевіреному об’єкті господарювання викриваються порушення податкового законодавства. Виходить, що половина перевірок здійснена марно, без відповідної підготовки і добору об’єктів перевірки. Податкова служба США, удосконалюючи цей напрям роботи, знизила відносні показники перевірених платників податків до 1,7 %. Перевіряються ті підприємці, яким імовірно є можливість зробити донарахування, тобто, майже всі перевірки закінчуються позитивним результатом для податківців, а, відповідно, безпідставними перевірками не порушуються права платника. 
Необхідно зазначити, що більша частина податків у будь-якій країні надходить через банківську систему або чеками. Це полегшує процедуру сплати податків, а отже, підвищує обсяг надходжень. Крім того, в багатьох країнах прийшли до висновку, що поєднання терміну здачі декларацій з датами сплати податків теж спрощує цю процедуру для платника (додаток В).

У розвинених країнах підтримується концепція, що багато платників податків намагаються чесно вести бізнес, але з різних, незалежних від них причин, зазнають невдачі в бізнесі. Тому в таких випадках вважається, що факт несплати податків і заборгованість кредиторам заслуговують лише на співчуття щодо невдалого бізнесмена, а визнання і списання безнадійного боргу є необхідною реальністю як для податкової адміністрації, так і для бізнесу в цілому. Досвід показує, що списання безнадійних боргів стимулює швидку реакцію податкової служби на несплачений вчасно податок. Вважається, що немає сенсу намагатися стягнути застарілі борги, якщо поточні податки залишаються несплаченими. Усі зусилля податкової служби мають бути спрямовані на поточну сплату податків.

Таким чином, діяльність податкової служби щодо надання послуг платнику має включати:

– ведення бухгалтерського  обліку підрахованих, сплачених і несплачених податків з прибутків;

– організацію і проведення консультаційно-роз’яснювальної роботи;

– підготовку формулярів і методик щодо ведення платниками податків документації;

– підготовку технічних бюлетенів для допомоги платникам і їх консультантам при виконанні вимог інструкцій із проблем оподаткування;

– громадську діяльність, пов’язану  з використанням засобів масової  інформації, для забезпечення контактів  населення з працівниками податкової адміністрації;

– допомогу і консультації, прозору неупереджену адміністративну  і правову апеляційну процедуру.

Проблема збору податків в Україні характеризується значною напруженістю, яка виникла одночасно з переходом економіки до ринку. Разом з тим при вирішенні цієї проблеми необхідно мати на увазі, що платники податків будь-якої країни завжди сплачують податки без ентузіазму. Проте стосовно України є підстави стверджувати, що податкові органи та суб’єкти господарювання перебувають у стані перманентної протидії. Перші – прихильники посилення регулюючих і контролюючих дій, останні – їх послаблення.

У таких непростих умовах на Головне управління по роботі з  платниками податків ДПА України  покладається завдання зняти це напруження й організувати партнерську взаємодію  між державою та платниками податків.

Безперечно, виховання податкової культури є невід’ємною складовою  встановлення партнерських відносин між державою і платниками податків, але його формування це досить тривалий процес. До того ж ця проблема ускладнюється тим, що за декілька останніх років сформувалося негативне уявлення про роль податків у державі, культивується думка про те, як їх можна не сплачувати або сплачувати мінімально.

Необхідно пам’ятати, що всупереч державній податковій політиці, провідником  якої є ДПА України, діє колосальна фінансова олігархія, в руках  якої зосереджено більшість бізнесових та публіцистичних видань, що розповсюджуються на території всієї держави.

З цих та інших причин державна податкова політика не знаходить об’єктивного відображення на державних телеканалах, зокрема в Українських телевізійних новинах. На жаль, в Україні ще не провадиться інформаційна політика стосовно об’єктивного висвітлення діяльності податківців. Вагомим внеском у протидію упередженим публікаціям є постійні зустрічі з пресою працівників обласних ДПА на брифінгах та прес-конференціях. Чим прозорішою для засобів масової інформації буде діяльність податкової служби, тим легше й об’єктивніше вона сприйматиметься платниками.

На особливу увагу заслуговує посилення ролі підрозділів по роботі з платниками податків. Це стосується зміцнення їх зв’язків із діяльністю інших підрозділів. В умовах, коли ефективність податкової служби значною мірою визначається розмірами податкових надходжень, зрозуміло, що основна увага приділяється роботі функціональних підрозділів. Тож не буде перебільшенням твердження про певну недооцінку служб у роботі з платниками податків та їх другорядність при визначенні загальної ефективності.

Час вимагає істотного  поліпшення роботи як Головного управління ДПА України, так і підрозділів на місцях. А для цього, на нашу думку, необхідно:

- зміцнити матеріально-технічну базу- підрозділів по роботі з платниками податків (забезпечення комп’ютерною та копіювальною технікою);

- збільшити чисельність підрозділів, ураховуючи значне зростання- 
завантаженості працівників;

- розглянути можливість використання частини коштів, які отримують філії «Вісника податкової служби України» від надання платних консультацій і розповсюдження бланків звітності, на фінансування видавничої роботи обласних ДПА;

- забезпечити підрозділи в роботі з платниками податків- законодавчими і нормативними матеріалами на електронних носіях з оперативним та постійним їх оновленням.

2. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

Протягом строку дії угоди  про розподіл продукції і в  межах діяльності, пов'язаної з виконанням такої угоди, стягнення з інвестора  загальнодержавних та місцевих податків та зборів, передбачених  податковим кодексом, крім передбачених статтей, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

Податкові зобов'язання не виникають  у разі:

• розподілу прибуткової продукції між інвестором і державою;
• передачі права власності від інвестора до держави на майно, придбане або створене інвестором для виконання угоди про розподіл продукції і вартість якого відшкодована компенсаційною продукцією або з дня припинення дії угоди;
• передачі майна сторонами угоди про розподіл продукції в користування оператору угоди в межах такої угоди;
• розподілу оператором компенсаційної та/або прибуткової продукції між інвесторами;
• передачі майна сторонами угоди про розподіл продукції оператору для забезпечення виконання умов угоди про розподіл продукції в межах такої угоди.

Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує такі податки і збори:

а) податок на додану вартість;

б) податок на прибуток підприємств;

в) плату за користування надрами для видобування корисних копалин.

Інвестор зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати та інших винагород і виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку згідно з розділом IV цього Кодексу.

Інвестор-резидент або інвестор-нерезидент (його постійне представництво) зобов'язаний зареєструватися за місцезнаходженням  як платник податків та при взятті на податковий облік подати органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації відповідне повідомлення у письмовій формі і такі документи:

• засвідчену в нотаріальному порядку копію зареєстрованої угоди про розподіл продукції;
• копію свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції.

Після реєстрації як платника податку інвестор зобов'язаний складати і подавати передбачені законодавством податкові декларації і звіти, нести відповідальність за належне виконання своїх обов'язків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом. Податкові декларації і звіти подаються інвестором за кожним податком, збором (обов'язковим платежем) окремо від звітів за результатами діяльності, не пов'язаної з виконанням угоди про розподіл продукції.

Форма свідоцтва про реєстрацію інвестора як платника податків затверджується центральним органом державної податкової служби.

Податковий облік, пов'язаний з виконанням передбачених угодою про розподіл продукції робіт (наданням послуг), ведеться відповідно до податкового кодексу та окремо від обліку інших видів діяльності.

Якщо окремий облік не ведеться, застосовується порядок оподаткування без урахування особливостей.

Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (наданням послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, провадиться окремо від обліку інших видів діяльності з метою уникнення подвійного відображення компенсаційних витрат інвестора. Порядок такого обліку, зокрема з метою відшкодування витрат інвестора та розрахунку податку на прибуток, визначається угодою про розподіл продукції відповідно до вимог законодавства України.

У разі якщо за угодою про  розподіл продукції роботи проводяться  на кількох ділянках надр, інвестор здійснює консолідований облік своєї господарської діяльності.