Методика проектирования цеха ремонтного завода

Визначається за формулою:

           , (год)                                       (2.3.)

де т - кількість робітників, що одночасно працюють на посаді (табл. 2., додаток);

    у - кількість змін роботи поста.

2.4.4.              Річний фонд часу роботи обладнання.
Номінальний фонд часу обладнання

, (год)                       (2.4.)

Дійсний фонд часу обладнання

, (год)                                                      (2.5.)

де  - коефіцієнт використання устаткування за часом, 0,95 ... 0,98.

Розрахунки за визначенням фондів часу поста та обладнання

зводимо в табл., 2.2.

Таблиця 2.2.

Фонди часу поста та обладнання

2.4.5.              Визначення річного обсягу робіт

Річна трудомісткість основний ремонтної продукції на спеціалізованому підприємстві визначається за виразом

,                  (2.6.)

де - нормативна трудомісткість капітального ремонту одного виробу, чол. год (табл. 3, додаток);

    – коефіцієнт, що враховує зміни трудомісткості ремонту виробу в залежності від річної програми підприємства (табл. 4, додаток);

    N - прийнята виробнича програма підприємства, шт.

При відсутностей трудомісткості ремонту заданої машини в нормативах, її можна визначити за формулою:

, (чол.год)                                                             (2.7.)

де - нормативна трудомісткість машини родинного класу, чол, год,;

      qн - вага машини родинного класу, Н;
     qх - вага машини, трудомісткість якої невідома, Н.
     Знаючи річну трудомісткість ремонтного підприємства визначаємо річну трудомісткість по кожному цеху основного виробництва, причому для проектованого цеху річну трудомісткість необхідно визначити по кожному відділенню, ділянці і виду робіт. Річна трудомісткість цеху, дільниці, відділку, виду робіт визначається за формулою

де К - рудових витрат, що припадає на цех, відділення, ділянку або вид роботи від загальної трудомісткості ремонтного підприємства (табл. 15,, додаток).

Залежно від типу ремонтованої машини використовується одна з структурних схем розподілу трудомісткості (табл.5., Додатки). Дані розрахунку зводимо в табл. 2.3.

Трудомісткість слюсарно-механічного цеху, ковальства та зварювального відділень повинна бути скоригована з урахуванням виготовлення та ремонту деталей на власні потреби. У цьому випадку, якщо на ремонтному підприємстві є відділ головного механіка, розмір трудових витрат на власні потреби становить 5-8% від трудомісткості цеху, при відсутності 0ГМ-12-15%. Трудомісткість ковальського і зварювального відділень збільшується на 10%.

Таблиця 2.3.

Трудомісткість проектованого цеху

2.5. Розрахунок основних показників проектованого цеху.

2.5.1. Визначення кількості працюючих.

На ремонтному підприємстві склад працюючих поділяється на такі категорії: основні робітники, допоміжні робітники, інженерно-технічні працівники, лічильно-конторський персонал, молодший обслуговуючий персонал.

Чисельність основних виробничих робітників розраховуються за формулою:

                                                (2.8.)

де: – явочна і списочна кількість робочих;

     - річна трудомісткість робіт цеху, відділення, ділянки або виду роботу;

     - планований коефіцієнт перевиконання норм виробітку рівний 1,05…1,15.

Розрахунки за визначенням кількості основних робочих по цехах ремонтного підприємства зводимо в табл. 2,4, (для проектованого цеху кількість робочих необхідно визначити по кожному відділенню, ділянці і виду робіт).

Таблиця 2.4.

Кількість виробничих робітників

Інженерно-технічні працівники, лічильно-конторський персонал, молодший обслуговуючий персонал і допоміжні робочі визначаються тільки для проектованого цеху в процентному відношенні від кількості виробничих робітників (табл. 2,5.)

Таблиця 2.5.

Кількість допоміжних робітників, ІТП, СКП, МОП у цеху

Штат основних виробничих і допоміжних робочих проектованого цеху розподіляється по змінах і розрядами за формою (табл. 2.6.).

Таблиця 2.6.

Штатна відомість основних і допоміжних робітників