Історія розвитку музею та музейної справи у світі. Великі музеї

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Прикарпатський  національний університет імені  В. Стефаника

Інститут  туризму 
 
 

Реферат на тему: 
 

Історія розвитку музею та музейної справи у світі.

     Великі  музеї 
 
 
 
 
 
 

Виконала  студентка групи Т- 31

     Одуд  Юлія 
 
 

м. Івано-Франківськ

2011р.

План 

1. Передісторія музеїв та музейної справи.

2. Великі музеї світу.

3.Всесвітня мережа музеїв та діяльність Міжнародної ради музеїв (ІСОМ). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Передісторія музеїв  та музейної справи

     Перші музейні зібрання, як правило, ведуть свій початок від приватних колекцій. Колекціонування оригінальних предметів  існувало вже у первісному суспільстві. Перші приватні музеї з'являються  в Стародавніх Греції та Римі. Особливої  популярності колекціонування предметів  мистецтва та старожитностей набуває  в Європі в епоху Ренесансу.

     Поняття "колекціонування" впровадив в  обіг римський оратор Марк Тулій Цицерон. У стародавньому світі колекціонування було популярним: досить згадати бібліотеку Ніневійського палацу (Ассірійська держава, VII ст. до н. е.), яка містила сотні тисяч глиняних табличок із клинописними текстами. Першими музейниками були раби. Знаменитий філософ Арістотель, наприклад, збирав гербарні. З III ст. до н. е. популярними мистецькими предметами колекціонування стають камеї (геми з випуклими зображеннями), батьківщиною яких вважають Александрію. Великі колекції камей (дактиліотеки) були у Помпея і Цезара.

     Найбільшою  колекцією стародавніх рукописів (близько 700 тис.) володів Александрійський музейон, який виник при перших Птолемеях. Книги зберігались у футлярах. Полиці виготовлялись з кедрового дерева (щоб не було жуків). Тут працювали тисячі копіювальників текстів. Збірка існувала до VII ст., поки не була спалена халіфом Омаром.

     У Візантії колекції мистецьких пам'яток та старожитностей накопичувались в  монастирях та церквах. В епоху Відродження  склались найвідоміші сучасні музейні  збірки Італії: Лоренцо Медічі у Флоренції, Ватіканський музей у Римі (XVI ст.); у Німеччині збірки Августа Саксонського в Дрездені (XVI ст,), формуються приватні колекції різного характеру. 
 
 
 

     2. Великі музеї світу 

     а) Британський національний музей ~ найстаріший музей світу [і; 8; 9; 64; 72], заснований декретом англійського парламенту у 1753 р. та відкритий для огляду у 1759 р. Первісно розташовувався у будинку лорда Галіфакса - Монтегю-хаус.

     У Британському музеї зберігаються пам'ятки: первісного мистецтва (головним чином  Британських островів), культури Стародавнього  Єгипту і Месопотамії, Стародавніх  Греції і Риму, середньовічного мистецтва  Європи, Африки, Азії, Америки, що хронологічно охоплюють два мільйони років  розвитку цивілізації, Тут зібрані  величезні колекції гравюр, монет, медалей, кераміки, художнього металу і ювелірного мистецтва. Експонати розташовані  у 94 галереях завдовжки 4 км.

     Найцінніші  колекції: античних старожитностей - придбані у 1772 р. (колекція грецьких і римських ваз); 1814-1815 рр, (скульптури афінського храму Парфенон); єгипетські старожитності - колосальні статуї єгипетських богів і фараонів, мумії, гробниці, колекції побутових речей; знаменита на весь світ бальзатова плита - "Розеттський камінь" (195 рік до н. е.) з тримовним написом - хвалебною промовою жерців на честь правителя Птодемея Єпіфана, знайдена у 1.799 р. біля м. Розетта у Єгипті, а згодом використана французьким вченим Жаном-Франсуа Шампольйоном для розшифрування текстів, написаних єгипетськими ієрогліфами.

     Бібліотека  Британського музею зберігає 7 млн. друкованих книг, 105 тис. рукописів, близько 100 тис, хартій і грамот, понад 3 тис. папірусів: автографи В. Шекспіра, О. Кромвеля, Е. Роттердамського. Ґ. Галілея, М.Лютера, І Ньютона та інших видатних особистостей;

     б) Стара пінакотека в Мюнхені (1; СЮ; 78] представляє лише картини ("пінакотека" – від (грецьк.) "сховище картин"). Творцями живописного зібрання Пінакотеки є баварські курфюрсти з роду Віттельсбахів. Початок збірки покладено купівлею полотна німецького художника Альбрехта Альтдорфера "Битва Олександра Македонського з перським царем Дарієм" (1529 р.). Згодом придбано 11 цінних творів Альбрехта Дюрера ("Автопортрет", 1500 р.), колекцію творів фламандського художника Пітера Пауля Рубенса (1577 - 1640),

     Для показу картин широкій публіці зведено  нову будівлю (арх. Лео фон Кленце, 1836 р,). Експозиційні зали природно освітлювались за допомогою скляних плафонів на стелях.

     Сьогодні  для огляду представлено лише 800 полотен, які охоплюють творчість європейських художників ХІV-ХVIII ст. Експозиція побудована за тематико-хронологічним принципом: картини розташовані за мистецькими школами та за часом, коли творили художники шкіл: німецької (Міхаель Пахер, Альбрехт Альтдорфер, Альбрехт Дюрер, Лукас Кранах, Ганс Гольбейн Старший), голландської (Якоб Рейсдал, Рембрандт), нідерландської (Пітер Брейгель, Ієронім Босх), фламандської (Антоніс ван Дейк, Пітер Пауль Рубенс: 70 полотен, наприклад, "Автопортрет з Ізабеллою Брандт", "Битва греків з амазонками"), італійської (Рафаель, Леонардо да Вінчі, Тиціан, Тінторетто, Франческо Гварді), іспанської (Ель Греко, Хосе Рібера, Веласкес, Франсіско Гойя), французької (Нікола Пуссен, Клод Лоррен, Франсуа Буше, Жан Батист Шарден) та інших:

     в) Лувр - музей, що виник  на хеті революційного  піднесення [1; 22; 72], розташований у Парижі в складному комплексі палацових будівель, що створювався протягом кількох століть. Саме напередодні Великої французької революції формується думка про створення художнього музею для широкої публіки. Ідея французького художника Жака-Луї Давида втілюється в розпорядженні Установчих зборів (26 липня 1791 р.) про збір у Луврі "пам'яток наук і мистецтв". 21 вересня 1792 р. Конвент постановив створити музей, який було відкрито у 1793 р.

     Основу  музейного фонду майбутнього  музею становили колишні королівські  збірки, а також націоналізовані  колекції деяких монастирів, церков та знатних сімей. Першим французьким  монархом, який почав збирати колекцію мистецьких творів, був Франциск І. Поповнення колекції відбувалося за Людовіка XIV та Людовіка XVI. В інвентарі королівської збірки на початку XVIII ст. налічувалося 2500 картин. Нині Лувр нараховує 250 тис. експонатів, які виставляються у шести відділах: Стародавнього Сходу, єгипетських старожитностей, Греції та Риму, живопису і графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва. Відділом Лувру є також музей Клюні в Парижі.

     Найвизначніші пам'ятки: найстаріший в світі  звід законів царя Хаммурапі (XVIII ст. до н. е.) - плита чорного базальту заввишки більше 2 м, де вирізьблено 282 закони; статуя писаря (переписувача) середини XXV ст. до н. е., знайдена французьким археологом Маріеттом у 1850 р. (відділ єгипетських старожитностей).

     Відділ  античного мистецтва, відкритий  у 1800 р., налічує близько 24 тис. творів, складається із залів Фідія, Поліклета, Праксителя, Каріатид, Сфінкса, Парфенона. Особливу популярність мають два твори - статуї Ніки Самофракійської та Венери Мілоської.

     Відділ  живопису представлений іменами  найталановитіших художників світу: Рафаель, Мікельанджело, Тиціан, Веронезе, Рубенс, Рембрандт, Караваджо, Ель Греко, Рібера, Ян Ван Ейк, Дюрер, Кранах, Хальс. Вермеєр Дельфтський, де Латур, Пуссен, Ватто, Фрагонар, Шарден, Ж.-Л. Давид, Д. Енгр, Т. Жеріко, Е. Делакруа, К. Каро та ін. Особливою окрасою Луврської колекції є знаменита "Джоконда" Леонардо да Вінчі, придбана Франциском І.

     Парадні обладунки і щит Карла IX виконані у Парижі в 1592 р.. декоровані кольоровими емалями, гравіруванням і карбуванням. Серед відомих коштовностей Дувру - алмаз Регент (137 каратів), знайдений у 1700 р. в Індії;

     г) Державний Ермітаж  у Санкт-Петербурзі [1: 13; 20: 46: 54] зберігає більше 2 млн. 700 тис. культурно-історичних пам'яток. Експозиція музею займає 350 залів і міститься у кількох будівлях, що є визначними пам'ятками архітектури XVIII - XIX ст.

     Збірка  заснована 1764 р., коли імператриця Катерина II закупила у Берліні приватну колекцію з 225 картин голландської та фламандської шкіл. Значна частина картин за часів Катерини II розміщалась в апартаментах, що мали назву "Ермітаж". Французькою мовою це означає - відлюдне місце, місце усамітнення. Пізніше ця назва була перенесена на усю картинну галерею.

     В Європі для Ермітажу закуповувались цінні колекції картин (у 1772 р. за посередництвом французького філософа Дені Дідро з Франції поступила велика збірка, в тому числі "Даная" і "Святе сімейство" Рембрандта, "Мадонна з Йосифом" Рафаеля, "Юдиф" Джорджоне, "Даная" Тиціана, портрети Ван Дейка), згодом - колекції гравюр, малюнків, античних старожитностей, монет, медалей, а також книг, зокрема бібліотека філософа Франсуа Вольтера.

     Особливо  розкішною в Ермітажі була колекція гемм (різьблених каменів) - близько 10 тис. одиниць збереження. Найзнаменитішою камеєю Ермітажу є камея Гонзага. Вона вирізьблена в сардоніксі у III ст. до н. е. в Александрії. На ній зображені профілі правителя Єгипту Птолемея Філадельфа та його дружини Арсіної. Висота камеї 15.7 см, ширина 11,8 см. висота рельєфу 3см. Таких великих камей у світі є лише декілька.

     Перша згадка про камею Гонзага відноситься до XVI ст. коли камея належала дружині правителя Мантуї герцога Гонзаго. У 1814 р. камеєю володіла колишня дружина Наполеона Жозефіна Богарне. Вона подарувала камею Олександру І, а той передав її у Ермітаж.

     У XIX ст. поступили матеріали з археологічних експедицій, які поклали початок багатій колекції скіфського золота (наприклад, амфора з Чортомлика (розкопки 1863 р.) та гребінь з кургану Солоха (розкопки 1913 р.).

     Як  публічний музей Ермітаж став функціонувати з 1852 р. Сьогодні Ермітаж  налічує 8 відділів (історії первісної  культури, історії античної культури, історії культури народів Сходу; історії російської культури, історії західноєвропейського мистецтва, нумізматики, науково-освітній відділ, реставраційний відділ).

     Серед найцінніших творів музею картини  Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Тиціана, Ель Греко, Веласкеса, Гойї, Рубенса, Ван Дейка, Рембрандта (24 картини, офорти, малюнки), скульптури Мікельанджело, Фальконе, Гудона, Канови, Родена;

     д) Музей "Метрополітен"у  Нью-Йорку [І. 41, 55] - найстаріший музей американського континенту, створений владою штату Нью-Йорк у 1870 р., не маючи ані приміщення, ані колекцій, ані грошей на їх придбання формувався від самого початку за рахунок дарів та пожертв окремих громадян. Першу експозицію відкрито у 1872 році у приміщенні танцювальної школи, а власну будівлю - триповерховий будинок під скляним дахом - зведено у 1880 р. (арх. Калвер Во та Рей Маулд). Згодом до головної будівлі прибудовані нові корпуси і павільйони.

     У колекції представлено твори художників різних мистецьких шкіл: італійської (Рафаель, Крівеллі, Бронзіно, Боттічеллі, Тиціан, Гварді), голландської (Рембрандт, Вермеєр, Хальс, Брейгель Старший), фламандської (Рубенс, Ван Дейк), німецької (Дюрер, Кранах Старший, Гольбейн Молодший), іспанської (Ель Греко, Веласкес, Сурбаран, Рібера, Гойя), французької (Пуссен, Ватто, Буше, Фрагонар, Шарден, Курбе, Коро, Енгр, Дега, Модільяні, Пікассо), англійської (Гейнсборо, Тернер, Констебл), американської (Стюарт, Хікс, Хоммер). Спеціальне приміщення (так зване американське крило) відведене для показу американського мистецтва.

     Окрім того, в Метрополітен-музеї є зали, присвячені мистецтву Стародавнього  Єгипту, Сходу, Греції та Риму, середньовічної Європи. Метрополітен-музей проводить  значну виставкову роботу, організовуючи  виставки-гіганти, у яких беруть участь чимало музеїв з інших країн. Прикладом  такої виставки є "Слава Візантії", у якій брали участь 119 музеїв з  24 країн світу. Зокрема, Львівський історичний музей представив на виставці керамічні кахлі, орнаментні плитки з розкопок Княжого Галича.

     Метрополітен-музей  є значним видавничим центром. Музейні  публікації приносять щорічно прибуток у 1,5 млн. доларів. Щорічно музей відвідує більше 6 млн. чоловік. Екскурсії проводяться  багатьма мовами світу, а також мовою  жестів для глухонімих;