Політичні вибори та форми правління в Україні

Політичні вибори та форми правління в Україні.

В кожного з нас в  житті трапляються ситуації коли доводиться вибирати. Дівчина вибирає сукню і при цьому вирішує яку краще придбати - блакитну чи червону, можливо взагалі не варто її купувати. Співак обираючи пісню думає, яку краще виконати сумну чи веселу, адже від цього залежить його успіх, а можливо і кар’єра, життя. Всі мають право на вибір. Одним з найважчих і найскладніших є політичний вибір. Обрати людину, яка зможе відповідати за всю країну, область, район чи населений пункт, надзвичайно складно. Знову ж таки кожен громадянин своєї держави вирішує сам чиїм прихильником йому бути.

Виборчий процес є складний, трудомісткий і має глибокі корені. Це один з найдавніших інститутів людського суспільства, який започатковується ще в родовому суспільстві, а в суспільствах стародавніх Греції та Риму вибори вже стають важливою формою організації державної влади.

Вибори мають глибокі історичні корені на українських землях, вони виступали знаряддям формування органів влади за часів вічового, а згодом і магдебурзького права, слугували основою побудови всіх ланок влади козацької державності.

Історія розказує про різні  шляхи здійснення безпосередньої демократії. Народні збори – найдавніший спосіб, де кожен міг висловлювати свою думку. Навіть за часів первіснообщинного ладу на загальних зборах вибирались старійшини.

Та в кожного народу був свій спосіб голосування. У стародавніх Греції та Римі громадяни голосували піднятими руками або кидали у величезний глек чорні і білі боби. У Великому Новгороді голосували криком. Звідси походить саме поняття «голосувати» , тобто подавати голос, кричати. Перемагав на виборах той кандидат, за якого голосніше кричали. На Запорізькій Січі, голосуючи, козаки кидали шапки на купи — «за» і «проти». Минув час і процедура виборів стала ще складнішою.

В нас час вибори стали необхідним атрибутом життя суспільства, вони характеризують ступінь демократизму державного режиму і є основною формою безпосереднього волевиявлення народу, реалізації народного суверенітету. За сучасних умов саме вибори стають основою будь-якої демократичної політичної системи, забезпечують представництво інтересів різних верств, груп, прошарків населення в органах державної влади.

Насправді мало хто знає наскільки вибори є трудомістким процесом. Організувати всі етапи не легко, над цим працює чимала маса народу.

Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу. Згідно першого етапу потрібно проголосити або призначити вибори. Новою Конституцією України передбачаються як передумови проведення виборів - проголошення відповідно до календарної дати та призначення виборів залежно від їх виду.

Другою є стадія затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи і виборчі дільниці. Виборчі дільниці – це виборчі одиниці, що об’єднують виборців за загальним місцем голосування.

Утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом - третя стадія. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії).

Згідно четвертої стадії, складається список виборців, людей  що мають право голосу.

Найважливішою п’ятою стадією виборчого процесу є висунення кандидатів на певну посаду. Існує декілька способів висунення кандидатів: самовисунення; висування групами виборців; висування політичними партіями та іншими громадськими об’єднаннями.

Наступною шостою стадією  являється проведення передвиборчої  агітації. Від цього загалом і  залежить результат виборів. Хороші агітатори мають чималий вплив  на думку людей. Часто приводячи  аргументи та факти котрі змушують переглянути думку виборця. В свою чергу кожен голос важливий, адже плюс один голос може бути перемогою ( якщо це не президентські вибори).

Головною і найважливішою  є стадія голосування, саме з нею пов’язаний кульмінаційний акт волевиявлення. Від того як проголосували люди залежить їх подальше життя, наскільки від свого вибору їм стане жити краще, а можливо - гірше.

Останньою і невід’ємною  є остання восьма стадія – це підрахунок голосів. Закон встановлює термін тривалості цієї стадії, порядок підрахунку голосів, перелік виборчої документації з цих питань. Кінцеві загальні результати виборів встановлюються Центральною або територіальними виборчими комісіями і публікуються в офіційній пресі.

Скільки роботи пророблено і організовано для того щоб ми змогли прийти і зробити власний  вибір, поставити галочку за кандидата  якого вважаємо гідним цієї посади.

Гідність кандидата - важливий аспект. Політичний образ, політичний імідж, від цього залежить успіх  кандидата. Хоч в наш час багато хто зневірився і на всі проведені агітації не реагує, адже вважає, що це лише обіцянки.

Якщо говорити про людей, які проживають в дальніх селах і єдиним інформатором для них є телевізор. Вони свято вірять в те що говорить і показує телевізор! Для кандидатів в цьому випадку надзвичайно вигідна політична реклама. Багато людей в селі чомусь кажуть, що їм все одно бо їм сільським людям одна доля, робота, земля, господарство. Звісно це не так і не всі сільські люди так думають, але яка у них може бути думка, якщо більшість старших людей мають освіту лише вісім класів. Мій сусід явний приклад йому сімдесят п’ять років, а він рахувати не вмів, пішовши в магазин він опирався лише на чесність продавців.

Книжка пояснює . Політичний імідж - образ політика або політичної організації, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб із метою популяризації, політичної реклами тощо.

У всьому світі голосування  під час виборів має бути таємним. Завдяки цьому на виборця неможливий тиск з боку інших осіб

Таємність, як правило, забезпечується вимогою заповнювати виборчі  бюлетені у спеціальних кабінках, у яких не може знаходитися більше однієї людини одночасно (крім випадків, коли виборець не може заповнити бюлетень самостійно у зв'язку зі станом здоров'я).

В Україні умисне порушення  таємниці голосування під час  проведення виборів, що виявилось у  розголошенні змісту волевиявлення  громадянина, є злочином і передбачає кримінальну відповідальність, згідно зі ст. 159 Кримінального кодексу України.

В Радянському Союзі панувала мажоритарна виборча система, оскільки про інші партії не могло бути і мови. Існувала лише одна КПРС (Комуністична партія радянського союзу). Втім, реального вибору все одно не було, оскільки в кожному окрузі виборцям пропонувалася лише одна кандидатура.

В часи Перебудови розпочалися зміни у виборчому законодавстві. У бюлетенях з’явилося більше кандидатів, але довгий час виборцям доводилося займатися викресленням,як і в радянські часи. Викреслити всіх, залишивши одного за кого віддаєш свій голос.

Під час парламентський виборів 1998 року в Україні вперше проводилося  голосування під час якого  ти мусив поставити значок (галочку) напроти кандидата якого обираєш. Ця традиція швидко вкоренилася і  діє і в наш час.

З радянських традицій залишився той факт, що до 1998 року застосовувалася лише мажоритарна виборча система з одномандатними округами. Так само, до 1998 року застосовувався поріг явки виборців 50 %; деякий час не виникало проблем з досягненням цього порогу, бо більшість громадян з радістю користувалися поки що новою для них можливістю впливати на формування влади.

Українська виборча система  ніколи не змінювала лише одного, голосування  проти всіх. Як і в радянські  часи так і до сьогодення, ми можемо не підтримувати жодного кандидата  і навіть взагалі не з’явитися  на вибори, адже голосування не є  юридичним обов’язком, хоча в радянські часи спостерігався певний тиск щодо спонукання брати участь у виборах, який подекуди у слабшій формі зберігся і під час Перебудови; крім того, у випадках фальсифікацій тиск щодо спонукання брати участь у виборах часто застосовувався в поєднанні з незаконними вимогами проголосувати за певного кандидата.

У 1989 році на території України, як і в усьому Радянському Союзі, відбулися вибори народних депутатів СРСР за мажоритарною системою абсолютної більшості, причому у другому турі (в який виходили двоє найуспішніших кандидатів) для перемоги достатньо було відносної більшості і на результат не впливала кількість голосів, поданих проти обох кандидатів.

У березні 1990 року відбулися вибори власне українських органів влади: Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Загальні риси виборчої системи були такі самі, як і на виборах 1989 року.

1 грудня 1991 року вперше в Україні відбулися вибори Президента. В перекладі з латинської президент означає той хто попереду. Пост президента України був заснований 5 липня 1991 року постановою Верховної ради УРСР «Про вибори президента Української РСР». 1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, на якому одночасно з проголошенням незалежності України, народ віддав перевагу президентській формі правління. Того ж дня президентом уже нової Української держави був обраний – Леонід Макарович Кравчук. Саме він був ініціатором всеукраїнського.

Через чотири роки у 1994 році, у результаті дострокових виборів  президентом був обраний Леонід Данилович Кучма. Він був главою держави на протязі 10 років За час правління Кучми в Україні з’явилася гривня, нова  Конституція, текст гімну, розпочалися структурні реформи і реальна приватизація. Україна отримала стабільність. Було проведено багато реформ, деякі з них були провалені.

З 1998 року українці почали звикати до пропорційної виборчої системи: у 1998 та 2002 роках за цією системою обиралася половина Верховної Ради (інша половина — в одномандатних мажоритарних округах), а починаючи з 2006 року Верховна Рада повністю обирається за пропорційною системою. При цьому прохідний бар'єр у 1998 та 2002 роках становив 4 % від числа виборців, що взяли участь у голосуванні, а потім він був зменшений до 3 %.

Наступником Л.Кучми став Віктор Ющенко. Це були одні із найгучніших  виборів останніх років. Україна  пройшла «Помаранчеву революцію». Народ  боровся за те,щоб Ющенко став президентом, але відслужив народу він лише один строк ( 5 років).

На сьогоднішні день президентом  України являється Віктор Янукович, за недовгий період його правління  відбулися позитивні зміни. Українці вірять, що Україна скоро  стане  на шлях стабільності. Вся справа в  часі.

Що ж до місцевих рад, то в 1998 та 2002 роках вони обиралися за мажоритарною системою, але в деяких випадках застосовувалися багатомандатні округи: наприклад, обласна рада розглядалася як зібрання представників районів і міст обласного підпорядкування; кожний район і кожне таке місто було багатомандатним округом для виборів обласної ради. Починаючи з 2006 року застосовується чисто пропорційна виборча система для всіх місцевих рад, окрім сільських і селищних, але у 2010 р. знову було запроваджено мішану систему.

Зараз в Україні обираються населенням на виборах такі органи влади та посадові особи: Президент; Верховна Рада України; міські, селищні  та сільські голови; Верховна Рада Автономної Республіки Крим і всі місцеві  ради — обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські.

Президент обирається за системою абсолютної більшості. Якщо ніхто не набирає абсолютної більшості від числа тих, що голосували, призначається другий тур, у який виходять двоє кандидатів, що набрали найбільше голосів. У другому турі для перемоги достатньо відносної більшості, і кількість голосів, поданих проти обох кандидатів, не грає ніякої ролі для визначення переможця. Але якщо в першому турі брали участь не більше двох кандидатів (фактично такого не буває), то другий тур не проводиться і в разі відсутності абсолютної більшості вважається, що переможця нема (виборча кампанія починається з початку). Допускається також можливість, коли у другому турі бере участь лише один кандидат: якщо інший вибув пізніше, ніж за 10 днів до повторного голосування; у цьому випадку для перемоги цей єдиний кандидат має набрати абсолютну більшість голосів від числа тих, що голосували; якщо йому це не вдається, виборча кампанія починається з початку. Так само, передбачається повторна виборча кампанія, якщо у другому турі обидва кандидати набрали однакову кількість голосів.

Верховна  Рада України обирається за пропорційною системою з прохідним бар'єром у 3 % від числа тих, що взяли участь у голосуванні. За такою ж системою і з таким самим прохідним бар'єром обираються половина Верховної Ради Автономної Республіки Крим і половина від кожної з усіх інших місцевих рад, крім селищних і сільських; інша половина кожної з цих рад обирається за мажоритарною системою відносної більшості. Селищні та сільські ради обираються повністю за мажоритарною системою.

Міські, селищні та сільські голови обираються за системою відносної більшості: перемагає той, хто набрав найбільше голосів, але за умови, що за нього проголосувало більше виборців, ніж проти всіх. При цьому повторне голосування (тобто другий тур) передбачено лише для випадку однакового числа голосів, поданих за кількох найуспішніших кандидатів. Селищні та сільські ради обираються за мажоритарною системою з одномандатними округами, причому система визначення переможця в окрузі точно така ж, як і для міських, селищних і сільських голів.

За двадцять років незалежності України вона випробувала на собі майже всі форми правління, що існують в світі окрім диктатури  та монархії. З проходженням нової влади кожен раз вносяться корективи до Конституції України, змінюються закони. Наша Україна пережила багато, але українці ніколи не втрачали надії і завжди вірили в те, що далі буде краще. А як буде далі будемо жити, будемо бачити.