Рівень і якість життя населення України

РЕФЕРАТ

57 с, 1 рис, 4 таблиці, 14 джерел  

       Предмет дослідження -  рівень життя населення.

       Мета  курсової роботи –дослідити основні  аспекти рівня та якості життя  населення України та проведено  порівняльний аналіз за регіонами України.

      При досягненні цієї мети було розв'язано такі задачі:

      розглянуто  теоретичні та методологічні аспекти  рівня життя;

      висвітлено підходи до оцінки рівня життя в Україні;

      продиференційовано доходи населення України;

      висвітлено шляхи подолання бідності та запропоновано підвищення рівня життя в Україні.

       Серед методів обробки і аналізу  економічної інформації основними  були такі: системний аналіз, порівняльний економічний аналіз тощо.

       Ключові слова: РІВЕНЬ ЖИТТЯ, ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ, БІДНІСТЬ,  ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА, ДОБРОБУД  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

В С Т У П  

     Здобувши  статус незалежної держави у 1991 році, Україна стала на шлях ринкових перетворень. Ринкова спрямованість посунула на другий план соціалістичну концепцію  розвитку держави. Поруч із недоліками політики соціалізму нова влада молодої України викреслила і позитивні аспекти. Всі зусилля влади були спрямовані на нарощування економічного потенціалу України та досягнення макроекономічної стабілізації.

     Макроекономічна стабілізація включає три основних моменти:

• “приборкання” інфляції;
• припинення зниження темпів виробництва і початок його пожвавлення;
• подолання кризи в соціальній сфері.

     При цьому припинення зниження темпів виробництва  і приборкання інфляції не можливі  без подолання негативних, кризових явищ у соціальній сфері. Отже, стратегія подолання кризи у соціальній сфері є центральною, ключовою проблемою формування цивілізованого соціальноорієнтованого ринкового суспільства.

     На  сучасному етапі розвитку економіки  України проблеми рівня життя  населення і фактори, що визначають його динаміку стають дуже важливими. Від їхнього рішення багато в чому залежить спрямованість і темпи подальших перетворень у країні і зрештою  політична, а отже й економічній стабільності в суспільстві. Рішення цих проблем вимагає певної політики, виробленої державою, центральним моментом якої була б людина, його добробут, фізичне і соціальне здоров'я. Саме тому всі перетворення, що так чи інакше можуть спричинити зміну рівня життя, викликають великий інтерес у найрізноманітніших шарів населення.

     Перехід до ринкових відносин  уніс значні зміни  в регулювання доходів, що у першу  чергу і обумовлюють добробут людей. Насамперед зменшилася роль держави  в цій області, розширилася самостійність  регіонів і підприємств, а також  підвищилася значимість ринкових регуляторів. Саме тому стає таким важливим вироблення власної політики підприємства в області доходів, що враховувала би інтереси різних груп працівників і власників, передбачала б ефективну систему зайнятості і винагороди за працю, заходи для соціального захисту працівників, а отже забезпечувала б людині гідне життя.

     Рівень  життя – багатогранне явище, що залежить  від безлічі різноманітних причин, починаючи від території, де проживає населення, тобто географічних факторів, і закінчуючи загальною соціально-економічною й екологічною ситуацією, а також станом політичних справ у країні. На рівень життя в тому чи іншому ступені може впливати і демографічна ситуація, і житло-побутові і виробничі умови, обсяг і якість споживчих товарів, але усе найбільш значимі фактори можна об'єднати в наступні групи:

• політичні фактори;
• економічні фактори;
• соціальні фактори;
• науково-технічний прогрес,
• екологічні фактори й ін.

     Об'єктами дослідження курсової роботи виступають соціально-економічні процеси задоволення  потреб населення України.

     Предметом же є рівень життя в Україні, тобто  кількісне вираження задоволення  потреб українців.

     Метою дослідження виступає визначення динаміки рівня життя українців та шляхів зростання значень цього макроекономічного показника.

     У курсовій роботі сформульовані такі основні завдання:

• дослідження показників, за якими визначається рівень життя населення;
• виявлення динаміки доходів українців та співвідношення між їх доходами і витратами;
• оцінка якості життя в Україні;
• дослідження рейтингової оцінки соціальної привабливості регіонів України;
• розробка системи підтримання рівня доходів населення.

     РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РІВНЯ ЖИТТЯ 

     1.1. Розкриття понять  та показників, за  якими визначається  рівень життя 
 

     Під рівнем життя прийнято розуміти забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними і духовними благами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь задоволення потреб людей у цих благах. Але необхідно врахувати, що рівень життя – це динамічний процес, який випробовує вплив безлічі чинників.

     Визначення  рівня життя - складний і неоднозначний  процес. Тому що він, з одного боку, залежить від складу і величини потреб суспільства, а з іншої, обмежується можливостями по їх задоволенню, знову ж виходячи з різних факторів, що обумовлюють економічний, політичний і соціальний стан у країні. Сюди відносяться ефективність виробництва і сфери послуг, станом науково-технічного прогресу, культурно - освітнім рівнем населення, національними особливостями й ін.

     Рівень  життя оцінює якість життя населення  і служить критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної і соціальної політики держави.

     Часте поняття рівня життя ототожнюється  з такими поняттями, як “добробут”, ”спосіб життя” і  іншими, але  найбільше повно сутність рівня життя розкриває наступне визначення.

     Рівень  життя - це комплексна соціально-економічна категорія, що відображає рівень розвитку фізичних, духовних і соціальних потреб, ступінь їхнього задоволення й умови в суспільства для розвитку і задоволення цих потреб.

     Рівень  життя визначається системою показників, кожний з який дає уявлення про  яку-небудь одну сторону життєдіяльності  людини. Існує класифікація показників по окремих ознаках: загальні і часткові; економічні і соціально-демографічні; об'єктивні і суб'єктивні; вартісні і натуральні; кількісні і якісні; показники пропорцій і структури споживання; статистичні показники й ін.

     До  показників, які характеризують рівень життя, належать такі групи показників:

     1.Соціально-демографічні  показники:

• численність населення, у тому числі міського і сільського;
• класовий склад населення;
• численність зайнятих у народному господарстві;
• численність зайнятих у матеріальному виробництві і невиробничій сфері.

2.Умови праці:

• численність працівників, зайнятих тяжкою працею;
• численність зайнятих тяжкою фізичною працею;
• частка зайнятих у нічних змінах;
• встановлена тривалість робочого тижня;
• тривалість відпустки, що оплачується.

3.Узагальнюючі  вартісні показники добробуту  народу:

• ресурси для споживання і невиробничого будівництва;
• фонд споживання у національному доході;
• реальні доходи на душу населення;
• середній місячний заробіток; мінімальна заробітна платня;
• суспільні фонди споживання;
• мінімальний розмір пенсій;
• загальний обсяг споживання населення матеріальних благ і послуг;
• питома вага суспільних фондів споживання у загальному обсязі споживання матеріальних благ і послуг.
4. Товарообіг і народне споживання:
• товарообіг державної і кооперативної торгівлі в цілому і на душу населення;
• обіг суспільного харчування;
• індекси роздрібних цін.

5.Узагальнуючі  показники сфери обслуговування:

• витрати населення на оплату послуг;
• обсяг реалізації побутових послуг населенню.

6.Житлові умови  і комунальне обслуговування:

• середнє забезпечення житлом одного жителя, у тому числі у місті і на селі;
• забезпечення основними видами комунального обслуговування; споживання електроенергії, газу, води;
• пасажирообіг всіх видів транспорту;
• обсяг продукції зв'язку по обслуговуванню населення.

7.Народна освіта:

• кількість учнів в загальноосвітніх школах усіх типів;
• введення в дію шкіл;
• кількість учнів у вищих і середніх спеціальних учбових закладах;
• кількість дітей у державних дитячих садках і яслах і забезпеченість ними дітей дошкільного віку у місті і на селі.

8.Культура:

• кількість бібліотек і клубів;
• кількість книжок і журналів у масових бібліотеках у розрахунку на одного мешканця;
• кількість кіноустановок;
• кількість місць у міських кінотеатрах, клубах і домах культури;
• охоплення населення телебаченням.

9.Охорона здоров'я  і відпочинок населення:

• кількість місць у санаторіях і місць у будинках відпочинку;
• кількість місць у лікарні усього і на 10 тис. населення;
• кількість лікарів всього і на 10 тис. населення;
• випуск продукції медичної промисловості.

10.Невиробниче  будівництво:

• обсяг капітальних вкладень у невиробничу сферу;
• обсяг капітальних вкладень у житлове будівництво, у т.ч. за джерелами фінансування;
• введення в експлуатацію загальної площі жилих будинків;
• забезпечення приросту чисельності дітей у дошкільних закладах і приріст місць у лікарні за рахунок нового будівництва.

     Важливу роль при визначенні рівня життя  грають статистичні показники, що включають  узагальнюючі показники, показники  доходів, споживання і витрат ,грошових заощаджень, накопиченого майна і  житла населення і рад інших.