Стандартизація і сертифікація, як ефективний засіб управління якістю і конкурентноспоможністю продукції

     Третє, відповідність міжнародним стандартам – це усунення торгових бар’єрів у  торгівлі, задоволення потреб технічного, економічного та торговельного розвитку.

     Удосконалення національної системи стандартизації України у теперішній час спрямоване на підвищення якості вітчизняної продукції та досягнення її конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках і забезпечення на цій основі стійкого розвитку економіки країни й інтеграції її у світову економіку.

     Першочергово  якість і конкурентоспроможність треба  досягти у тих секторах економіки, розвиток яких буде забезпечувати зростання  економіки в цілому. Виробленню таких пріоритетів та практичній роботі у цих напрямках, я маю надію, сприятимуть наші громадські консультації.                 

  На  підприємствах України системи якості ще треба створювати. Вони мають обов’язково передбачати комплексне управління якістю, що потребує колективної діяльності й спільних зусиль. З огляду на це можна назвати головні принципи формування системи якості:

  ● підготовка всіх категорій кадрів найвищого професійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини);

  ● безпосередня заінтересованість першого керівника та всього керівництва підприємства у повсякчасному позитивному розв’язанні проблем забезпечення якості продукції; підпорядкування поставленій меті організаційної структури системи (наприклад, суміщення посад заступника директора підприємства з питань якості та начальника відділу технічного контролю, що частенько трапляється на практиці, є вкрай недоцільним, оскільки технічний контроль — це зовсім не найголовніше в системі);

  ● управління якістю продукції за участю всіх без винятку працівників підприємства (від директора до робітника); поточний розподіл відповідальності між підрозділами та їхніми керівниками; залучення робітників до повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (виходячи з досвіду Японії, США) тощо.

  Дуже  важливою і вкрай необхідною є  також активна державна політика підтримки ініціативи підприємств щодо розробки, запровадження й сертифікації систем якості продукції.

  На  початку 1993 року Україна стала членом ІСО та Міжнародної електротехнічної комісії — ІЕС. Це дає їй право  нарівні з 90 іншими країнами світу  брати участь у діяльності понад 1000 міжнародних робочих органів технічних комітетів зі стандартизації та сертифікації й використовувати понад 12000 міжнародних стандартів.

  Для одержання максимально можливого  успіху та створення іміджу надійного  партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати й сертифікувати також власні системи якості. Згідно з міжнародним стандартом ІСО 8402 «Якість. Словник» система якості — це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення загального керування якістю. Відповідний рівень такої системи гаратнується сертифікатом, який видається підприємству на певний строк — один рік, два роки тощо. Право видачі сертифіката на систему якості має національний орган зі сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати таку функцію акредитованій для цієї мети іншій організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифіката дозволяється залучати будь-яку закордонну фірму, що займається сертифікацією. «Вагомість» сертифіката й рівень довіри до нього залежить від іміджу організації, що видала цей документ.

     Для підвищення кваліфікації органів органів  з сертифікації проводять інспекційний контроль. Це контроль за акредитованими органами з сертифікації, випробувальними лабораторіями та експертами-аудиторами за дотриманням ними правил Системи. Окрім інспекційного контролю за органами сертифікації, проводять технічний нагляд за відповідністю сертифікованої продукції під час її виробництва вимогам стандартів або інших нормативних документів.

      З метою вдосконалення Системи  для при Держстандарті створена науково-технічна комісія (НТК), яка  є органом і має на меті виробляти  та проводити єдину політику щодо побудови, функціонування та вдосконалення  Системи.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                 Висновки.

      Отже під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

  ● установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

  ● розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

  ● визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості та запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

  ● формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

  ● створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

  Найбільш  жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації — ІСО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000. 

      Нормативні документі з стандартізації поділяються за такими        категоріями:

Державні стандарти  України – ДСТУ;

Галузеві стандарти  України – ГСТУ;

Стандарти науково  – технічних та інженерних товариств  і спілок України – СТТУ;

Технічні умови  України – ТУУ;

Стандарти підприємст – СТП. 

      Сертифікація – це гарантія споживачеві в тому, що виріб або товар відповідає певним вимогам і мають задану якість. Виготовляючи продукцію, важливо знати, що продукція, яку виробляють, відповідає певним вимогам і стандартам.

Орган зі сертифікації може самостійно виконувати випробування і контролювати їх проведення або ж виконувати нагляд за такою діяльністю, яка проводиться за його дорученням іншими випробувальними лабораторіями (центрами).

      Удосконалення національної системи стандартизації України у теперішній час спрямоване на підвищення якості вітчизняної продукції та досягнення її конкурентноспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках і забезпечення на цій основі стійкого розвитку економіки країни й інтеграції її у світову економіку. 

      Якість  та конкурентноспроможність національних виробів відіграє вирішальну роль у  формуванні національної економіки. Якщо в конкурентній боротьбі на національному ринку перемагає виробник інакшої держави, тоді - виграє тільки споживач. Якщо конкурентноспроможність національного виробника перемагає зарубіжного конкурента, - то виграє не тільки споживач, а й нація в цілому, через зміцнення національної економіки та економічного розвитку. Національні підприємства, як відомо, є джерелами суспільного відтворення, бо влесне здатність національної економіки забезпечувати суспільне відтворення свідчить про національну безпеку в економічній сфері.

      Хоча  в Україні сьогодні приділяється значна увага покращенню якості продукції, однак умови для її реалізації незадовільні. Нерозвинений і деформований ринок не в змозі виконувати роль стимулятора підвищення якості продукції. Підприємства не мають достатніх джерел для фінансування робіт з якості. Ціни не виступають критеріями якості товарів. Економічна слабкість підприємств не дає змоги носити адресну відповідальність за порушення вимог якості і безпечності продукції. Причинами цього є низька правова дисципліна, неспроможність більшості підприємств в Україні нести матеріальну відповідальність.

      Отже, якщо споживач буде впевненим у якості продукції, якою буде насичений ринок, якщо вітчизняні виробники зможуть забезпечити продукцією, яка буде відповідати усім потребам, вимогам і стандартам, а також нести відповідальність за її якість та безпеку у використанні, тільки за таких умов вітчизняна продукція зможе скласти конкуренцію найвідомішим виробникам на світовому ринку . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література:

1. Сертифікація/ За ред. Р.В.Бичківського. - Львів : Львівська Політехніка, 2001. – 264 с.

2.Основи стандартизації, сертифікації і менеджменту якості: Навчальний посібник/ Мицик Б.І., Сажинець С.Й. . - Львів : ЛНУ ім.Івана Франка, 2001. - 194 с.

3.Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник. - 3-є вид., перероб. і  доп./ Шаповал М.І.; М.І.Шаповал . - К. :   Вид-во Європ. ун-ту , 2001. - 174 с.

4. Манів З.О., Луцький І.М

    Економіка  підприємства: навчальний посібник  – к.: знання, 2004. – 580с. 

     5. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, —   1999. —      с.

      6. http://www.readbookz.com/book/1/89.html

7. http://referatik.com.ua/manual/ukr/2/15/563/

8. http://referatik.com.ua/manual/ukr/2/35/1416/

9. http://www.refine.org.ua/pageid-1715-1.html 

10. А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко ФІНАНСОВИЙ СЛОВНИК. 2–ге видання, виправлене та доповнене, - Львів: Видавництво «Центр Європи», 1997. – 576 с. 

11. www.dssu.gov.ua/document/88274 

12.