Шляхи активізації інвестування в Україні

Основні причини гальмування інвестиційних процесів — це економічні і соціально-політичні обставини, що склалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високими ризиками. Причому усі групи інвестиційних ризиків (соціально-політичні, внутрішньо-1 зовнішньоекономічні) и уяві зарубіжних інвесторів постійно погіршуються).  
Соціально-політична нестабільність — один з основних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різних зацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масштабів, темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціонування надійної системи регулювання цієї діяльності  
До того ж відсутні адекватна структурна політика в інвестиційній сфері, довгострокові і стабільні «правила гри» (щодо податків, митного режиму, реінвестування, репатріації прибутків тощо).  
Для активного залучення іноземних інвестицій необхідно досягти стабілізації економічного середовища і перш за все — комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утому числі із залученням іноземного капіталу Зараз більшість інвесторів (діючих і потенційних) головним чином — дрібні капіталовкладники, які шукають швидкого прибутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потенційно залучати, чекають суттєвого поліпшення інвестиційного оточення.  
В цьому питанні вирішальна роль належить Верховній Раді України, авторитет якої в очах іноземних політиків і бізнесменів зростатиме після прийняття низки відповідних законів. Однак треба мати на увазі, що теперішня законодавча база регулювання ринкової економіки, в тому числі і інвестиційної політики в Україні, перебуває в процесі розвитку

до шляхів активізації інвестування в Україні  можна віднести такі:

І. Реформа  підприємств, яка передбачає перехід  до загальноприйнятих у світовій практиці стандартів бухгалтерського обліку, оцінку основних виробничих фондів відповідно до їх реальної ринкової вартості, суттєве покращення корпоративного управління.

2. Страхування  майна (особливо великих підприємств).

3. Розвиток  інфраструктури, форм і методів  залучення до інвестиційної сфери заощаджень населення.

4. Іпотека.  Необхідно активно сприяти становленню  системи житлового іпотечного кредитування, формуванню вторинного ринку іпотечних кредитів для залучення у сферу банківського кредитування вагомих довгострокових позабюджетних фінансових ресурсів.

За умов гострого дефіциту власних капіталовкладень, необхідних для проведення структурної перебудови економіки, розв'язання проблем її інтеграції в світову економіку, важливого значення набуває залучення в Україну зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій. Забезпечення зростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-перше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Насамперед це стосується зміцнення фінансового становища держави, включаючи скорочення дефіциту консолідованого бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП. По-друге, зростання обсягів іноземних інвестицій визначається здійсненням заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні умови для інвесторів.

Важливим  кроком на шляху до активізації процесів іноземного інвестування в економіку України вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємств стратегічними іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини, Південної Кореї та ін.). Транснаціональні компанії (ТНК) мають на меті якомога ширше використовувати потужний ресурсний потенціал країни та досягти прибутку від інвестування шляхом налагодження в Україні власного виробництва, дилерської мережі та експорту продукції.

Для активізації  інвестиційної діяльності неабияке значення має стимулювання лізингових операцій — гарантованого товарного інвестування. Він має ряд переваг. По-перше, лізинг більше за інших наближений за своєю суттю до довгострокових банківських кредитів, що нині так необхідні підприємствам. По-друге, лізинг дає змогу забезпечити оперативність і гнучкість у вирішенні виробничих завдань шляхом тимчасового використання устаткування, а не придбання його у повну власність. По-третє, лізинг робить можливим доступ підприємствам-користувачам усіх форм власності до найпередовішої техніки і дає змогу ліквідувати суперечності між необхідністю її використання та швидким її моральним старінням.

Одним з найперспективніших напрямів залучення  іноземного капіталу в Україну має  стати розгортання мережі інвестиційних  фондів і компаній. У зв'язку з  цим великого значення набуває надходження венчурного (або ризикового) капіталу, який тісно пов’язаний з фінансуванням інновацій та науково-технічним прогресом. Основними галузями в Україні, які потребують ін'єкції ризикового капіталу, є передусім агропромисловий комплекс, енергетика, транспорт, зв'язок.

Активізації залучення інвестицій в економіку  України сприятиме реформування власності, приватизація державних підприємств. Прискорення останньої передбачає створення сприятливих умов для ефективної діяльності іноземних інвесторів, дійовішого використання кредитів, що надаються Світовим банком та ЄБРР для розвитку приватного сектора економіки, малого і середнього бізнесу.

Висновки

Суттєве падіння  доходів населення не дає змоги  створювати заощадження, не сприяє його інвестиційній активності. Політична воля влади та правове поле держави не спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату, що стримує процес приватизації, не заохочує вітчизняного, а тим паче іноземного інвестора до інвестиційної діяльності.

В цих умовах необхідні кардинальні реформи  для стимулювання інвестиційної  діяльності в Україні як з боку українських інвесторів, так і  шляхом залучення іноземних інвестицій. Запорукою цих реформ повинні стати реальна законодавча база та високоефективні заходи виконавчої влади. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

·  Закон України «Про інвестиційну діяльність», №1560-ХІІ від 18.09.1991 року.

·  Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник, - К.: ЦУЛ, 2003 – 376 с.

·  Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Видавництво «Лібра» ТОВ, 1998 – 392 с.

·  Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 406 с.

·  Борщ Л.М., Герасимова С.В. Інвестування: теорія і практика. Навчальний посібник – К.: Знання, 2007 – 685 с.

·  Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006 – 292 с.

·  Маковецкий М.Ю. Инвестиционный процесс и рынок ценных бумаг: механизм функционирования, современное состояние, перспективы развития / М.Ю. Маковецкий . ? М.: Анкил, 2003 . ? 312 с.

·  Комаров В.В. Мировой инвестиционный процесс: региональные тенденции / В.В. Комаров // Финансы : Ежемесячный теоретический и научно-практический журнал . М. (Россия) . 2005. № 2. ? С.7-9.

·  http://www.pozmetod.ru/other/essence_invest_process.html

Машкин В.И. Сущность инвестиционного процесса

·  http://eup.ru/Documents/2002-05-15/C5A.asp

Левина Л.Ф. Теория инвестиционных решений.

·  http://www.grinchuk.lviv.ua/referat/1/669.html

Грінчук Р. Особливості  державного регулювання інвестиційної політики в Україні.