Соціально – психологічні аспекти управління трудовим колективом

       Переговори  – це специфічна форма людського  спілкування, коли дві або більш  сторін, мають різні цілі і задачі, намагаються пов'язати між собою  різні інтереси на основі продуманої схеми розмови і, як правило, уникають прямого конфлікту.

• конфлікти:
• міжособові;
• особові;
• ролеві;
• ділові;
• сімейні

       Конфлікт  мі розглядатимемо трохи нижче в  іншому розділі. 

       Психологічні  методи управління. 

       Психологія  – це наука про психіку і  закономірності її прояву і розвитку в процесі діяльності людини.

       Психологічні  методи  грають дуже важливу роль в роботі з персоналом, оскільки направлені на конкретну особу робітника  або службовця і, як правило, строго персоніфіковані і індивідуальні. Головною їх особливістю є звернення  до внутрішнього світу людини, його особи, інтелекту, відчуттів, образів  і поведінки з тим, щоб направити  внутрішній потенціал людини на рішення  конкретних задач підприємства. 

       Класифікація  психологічних методів: 

       

• Психологічне  планування:
• цілі;
• критерії;
• методи;
• нормативи;
• результати

       Психологічне  планування складає новий напрям в роботі з персоналом по формуванню ефективного психологічного стану  колективу підприємства.

• галузі психології:
• психофізіологія;
• психоаналіз;
• психологія праці;
• психологія управління;
• психотерапія

       Галузі  психології і знання їх методів дослідження  дозволяють зробити аналіз душевного  стану людей, побудувати їх психологічні пріоритети, розробити способи усунення психологічного дискомфорту і формувати  хороший клімат колективу.

• тип особи:
• організаторський;
• аналітичний;
• інженерний;
• творчий;
• інтуїтивний

       Типи  особи характеризують внутрішній потенціал  людини і його загальну спрямованість  до виконання певних видів робіт  і сфер діяльності.

• темперамент:
• сангвінічний;
• флегматичний;
• холеричний;
• меланхолійний

       Темперамент є дуже важливою психологічною характеристикою  особи для визначення призначення  і місця кожного працівника в  колективі, розподілу психологічних  задач і психологічних прийомів роботи з конкретною людиною.

• характер людини:

       -    риси вдачі: экстраверт

                                інтроверт;

       -    відносини людини: до навколишньої  дійсності

                                              до інших людей

                                              до себе

                                              до роботи;

       Характер  людини. Риси вдачі визначають спрямованість  миру людини, рівень потреби в спілкуванні.

• спрямованість особи:
• потреби;
• інтереси;
• мотиви;
• переконання;
• світогляд

       Спрямованість особи є важливою психологічною  характеристикою людини.

• інтелектуальні здібності:
• рівень інтелекту;
• мислення;
• свідомість;
• пам'ять;
• логістика;
• творчість

       Інтелектуальні  здібності характеризують можливості розуміння, мислення, свідомості людини і важливі для професійної  орієнтації, оцінки людей, планування кар'єри і організації руху по службовим сходам.

• методи пізнання:
• аналіз;
• синтез;
• індукція;
• дедукція;
• відчуття;
• сприйняття

       Методи  пізнання є інструментами, за допомогою  яких чоловік вивчає дійсність, обробляє інформацію і готує проекти рішень.

• психологічні образи:
• історичні;
• художні;
• графічні;
• візуальні;
• знакові

       Психологічні  образи дозволяють проводити навчання персоналу на основі типових зразків  поведінки історичних осіб, крупних  керівників і новаторів виробництва.

• способи психологічної дії:
• навіювання;
• переконання;
• наслідування;
• прохання;
• похвала;
• порада;
• примушення;
• засудження;
• вимога;
• заборона;
• «плацебо» ( прийом навіювання, який використовується в медицині, суть в тому, що лікар, прописуючи хворому нейтральний засіб, затверджує, що саме воно дасть потрібний результат, і психологічний настрій хворого що результат буде, дає потрібний позитивний результат) ;
• осуд;
• комплімент;
• метод Сократа ( заснований на прагненні захистити співбесідника від того, що б той  сказав «ні»);
• натяк;
• обдурене очікування;
• «вибух»;

       Способи психологічної дії відносять  до числа найважливіших елементів  психологічних методів управління. Вони концентрують всі необхідні  і дозволені законом прийоми  дії на люді для координації в процесі спільної трудової діяльності.

• поведінка:
• «ангельська»;
• високоморальна;
• нормальна;
• аморальна;
• «диявольська»;

       Поведінка – це сукупність взаємозв'язаних реакцій, здійснюваних людиною для пристосування  до навколишнього середовища.

• відчуття і емоції:
• етичні;
• естетичні;
• патріотичні;
• інтелектуальні;
• утихомирені;
• причетність;
• переживання;
• загрози;
• жахи

       Відчуття  – це вид емоційних переживань, що носять виразно виражений наочний  характер і відмінних порівняльною стійкістю.

       Емоції  – конкретні переживання тих  або інших подій в життя  людини, залежні від його схильностей, звичок і психологічного стану. 

       

• стреси:
• зовнішнє середовище;
• обставини;
• хвороби;
• перевантаження;
• розслаблення

       Про стрес поговоримо трохи пізніше, в одному з наступних розділів. 

       Позитивна і негативна  дія  соціально-психологічних  методів. 

       Соціально-психологічні методи є найтоншим інструментом дії на соціальні групи людей  і особу людини. Мистецтво управління людьми полягає в дозованому і  диференційованому  вживанні  тих  або інших прийомів з перерахованих  вище.

       Принципи  демократизації, патерналізму, людських відносин, дотримання прав особи повинні  в сучасних умовах домінувати над  чисто адміністративними методами і авторитарним стилем керівництва.

       Нестабільність  економічного стану підприємства, фінансові  труднощі, невчасна виплата заробітної платні, тривалі простої, звичайно, не сприяють підтримці хорошого соціально-психологічного клімату, оскільки керівник значно більше часу винен уділяти не людському  спілкуванню і функціям управління персоналом, а безпосередньо виробництву, маркетингу, фінансам, тобто іншим функціям.

       Тому  важливо знати і прогнозувати дії соціально-психологічних методів  на роботу персоналу. 

 
 
 
 

       2.2. Дисципліна, та управління  дисципліною. 

       Дисципліна  – це певний порядок поведінки  людей відповідно до норм права і  моралі, що склались у суспільстві  чи організації, а поведінка –  це сукупність дій та вчинків особистості, спосіб її життя. У поведінці проявляються особливості характеру, темперамент, потреби й уподобання.

       Проблема  дисципліни включає ряд як наукових,  так і практичних проблем. Комплексність  проблем дисципліни передбачає необхідність залучення до її вивчення різних наук – права, економіки, соціології, менеджменту, кібернетики, соціальної психології.

       Дисципліна  – це рівень дотримання норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є порядок – сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається  від людини.

       В дисципліні виділяють дві сторони:

• об’єктивну – порядок, без якого не може існувати організація;
• су’єктивну – виконання обов’язків, долтримання прав.

       За  способом підлеглості дисципліна класифікується на примусову і добровільну, за видами – економічну, політичну, фінансову, трудову і технологічну. 

       Управління  трудовою дисципліною. 

       Забезпечення  трудової дисципліни праці є обов’язковою умовою кооперації й організації  виробництва. Щоб спільна діяльність здійснювалась успішно, потрібно чітко визначити місце кожного працівника в структурі виробничого процесу.

       Рівень  і стан трудової дисципліни залежить від багатьох факторів:

• організації праці та виробництва;
• системи матеріального і морального заохочення;
• рівня механізації, комп’ютерізації виробничих процесів;
• виховної роботи;
• стилю керівництва;
• свідомості членів трудового колективу.

       Дисципліна  – це складне соціальне явище, і її вимоги є  об’єктивними, оскільки диктуються розвитком виробництва, і суб’єктивними, бо виконуються  людьми. Типовою помилкою керівників є те, що вони не усвідомлюють цього  зв’язку і хочуть налагодити дисципліну адміністративними методами, а не удосконаленням організаційної та економічної  сторін.