Сутність кредиту та його роль у розширеному відтворенні

      Державний кредит здійснюється через державні позики (розміщення державних цінних паперів – облігацій, скарбницьких зобов’язань, ощадних сертифікатів), які реалізуються фінансово-кредитними установами серед юридичних та фізичних осіб. В окремих випадках, коли має місце постійне збільшення державного боргу, держава може вдатись до конверсії позик – зміни раніше встановлених умов державних позик на нові. Що ж до значення цієї форми кредиту, то “государственный кредит направлен на поддержание низкорентабельных или убыточных, но жизненно важных отраслей” [9.с.17].

      Міжнародний кредит – це надання грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим у тимчасове користування у сфері міжнародних відносин, у тому числі й у зовнішньоекономічних зв’язках. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів. Суб’єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, державні, міжнародні валютно-кредитні організації, об’єктом – передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні та валютні ресурси.

      Міжнародний кредит функціонує у різних формах. Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють кредит фірмовий, банківський  та урядовий. Фірмовий кредит означає  відстрочення платежу за продані товари. Кредитором є фірма-експортер, позичальником – імпортер. Міжнародний банківський кредит є за формою фінансовим кредитом. Фінансовий кредит – це надання кредитів у грошовій (валютній) формі. Такі кредити можуть надаватися у валютах країни-кредитора, країни-позичальника, а також у іншій валюті або в кількох валютах (наприклад, це буває на європейському ринку, коли позику розміщують одночасно в кількох країнах). Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди або шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках.

      Банківський кредит – кредит, що надається грошово-кредитними установами (банками, фондами, асоціаціями) різним господарюючим суб’єктам; позичковий капітал банку у грошовій формі, який передається в тимчасове користування на умовах належного забезпечення, повернення у визначений термін, оплати та цільового характеру використання. Кредитні відносини між банком та позичальником будуються на підставі кредитних договорів. Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Кредит може надаватися як у національній, так і в іноземній валюті. Цей різновид кредиту є дуже важливим на сучасному етапі розвитку економіки, оскільки «комерційні банки є ключовими, надзвичайно чутливими до будь-яких змін економічної ситуації в державі учасниками фінансового ринку» [10.с.26].

        Банківська система через надання  кредитів організовує й обслуговує  рух капіталу, забезпечує його  мобілізацію та розподіл у  ті сфери виробництва й обігу, де виникає його дефіцит. Кредитним відносинам, які виникають при банківському кредиті, притаманна дуже велика різноманітність. Вони поділяються на дві великі групи. Перша з них – це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів і які він планує вкладати у різні види активів. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам.  
 
 
 
 
 
 

      Роль  кредиту в розвитку економіки

      Роль  кредиту характеризується результатами його використання для економіки, держави  та населення, а також особливостями методів, з допомогою яких ці результати досягаються. Виконання кредитом певних функцій, які є проявом його сутності, дає йому змогу відігравати надзвичайно велику роль у розвитку економіки та суспільства в цілому.

      У своїй перерозподільній функції кредит, який характеризується високою мобільністю, активно впливає на всі процеси суспільного відтворення, значною мірою регулюючи та оптимізуючи його. Грошовий капітал за допомогою кредиту переливається з однієї галузі в іншу, з одного регіону країни в інший – “в ринкових умовах одним з ключових факторів стійкого зростання економіки країн є розвинутий фінансовий сектор, що ефективно розподіляє фінансові ресурси між суб’єктами, які мають їх надлишок, і тими, хто їх потребує” [11.с.44]. Так само він рухається і у всесвітньому масштабі. Кредит певною мірою впливає на структурну перебудову економіки, на формування важливих пропорцій в економічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження та споживання. Він сприяє вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, тим самим впливаючи на галузеву структуру економіки.

      Кредит  допомагає суб’єктам господарювання збільшувати обсяги виробництва, забезпечувати безперебійність кругообігу основного та оборотного капіталу і уникати кризових явищ. Особливо значною є його роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, що викликана сезонністю виробництва та реалізації продукції.

      Дуже  великою є роль кредиту в забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит являється важливим джерелом фінансування капітальних вкладень. Націлене на виробничий процес довгострокове кредитування стає однією з форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність таких – обов’язкові для нормального функціонування останньої.

      За  умов ринкової економіки дедалі більшого значення набуває кредит в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих  і середніх виробничих структур, у  підготовці та перепідготовці наукових кадрів. Значну роль відіграє кредит в економії витрат обігу. З його допомогою вдається скорочувати витрати на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік, зберігання грошових знаків, бо значна частина їх взагалі непотрібна (за рахунок емісійної функції кредиту). Усе це досягається за рахунок того, що при розвинутих кредитних відносинах зменшується потреба створювати поточну грошову касу.

      Кредит  сприяє прискоренню концентрації та централізації капіталу завдяки  використанню акцій та облігацій  корпоративної форми власності, якій зараз належать провідні позиції в системі економічних відносин.

      Також кредит використовується як один із дієвих інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки у світову  економічну систему. Процес структурної  перебудови та стабілізації української економіки майже неможливий без кредитної допомоги з боку світового співтовариства. З залученням кредиту ввозяться нові технології, найсучасніша техніка, навіть при умови пасивного торговельного балансу. За таких умов кредит сприяє розвитку експорту традиційних товарів, використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни. 
 
 

      Висновки  до розділу І

      Кредит  є самостійною категорією економічної  науки і являє собою сукупність суспільних відносин пов’язаних із рухом  вартості. Кредит – суспільні відносини між суб’єктами господарювання з приводу передачі у тимчасове користування вільних грошових капіталів на засадах повернення, платності та добровільності. Виникнення кредиту слід пов’язувати з переходом від натурального виробництва до товарного. Структуру кредиту складають три елементи – позичена вартість (об’єкт кредиту), кредитор (той, хто надає в позику) та позичальник (той, хто бере позику).

      Необхідність  існування кредиту пов’язана  з тим, що в процесі виробництва  з’являються тимчасово вільні кошти, а деякі інші суб’єкти господарювання їх у цей час потребують.

      Сутність  кредиту виражається в його функціях – перерозподільній, емісійній та контролюючій.

      У формах кредиту виявляється тісний зв’язок його структури та сутності кредитних відносин. Функціональними формами кредиту є банківський, комерційний, споживчий, державний та міжнародний кредити.

      У сучасній економіці кредит відіграє дуже важливу роль: регулює та оптимізує  процеси суспільного відтворення  завдяки своїй мобільності; певним чином впливає на структурні зміни в економіці; вирівнює норму прибутку в різних галузях (вплив на галузеву структуру економіки); забезпечує безперебійність кругообігу капіталів; задовольняє тимчасову потребу в коштах, викликану специфікою виробництва; забезпечує розвиток науково-технічного прогресу, обслуговує інноваційні процеси, розвиток малих та середніх виробничих структур; скорочує витрати обігу; сприяє інтеграції національної економіки в світову економічну систему. 
 

      РОЗДІЛ  ІІ

      РОЛЬ  КРЕДИТУ В РОЗШИРЕНОМУ  ВІДТВОРЕННІ

       Вплив кредиту на розширене відтворення

      Перш  ніж з’ясовувати, яким чином кредит впливає на процеси відтворення, слід визначитися з тим, що являє собою категорія суспільного відтворення.

      Отже, економіка як народногосподарський комплекс існує не стільки у формі суми цінностей, скільки у вигляді процесу взаємодій та взаємозв'язків різних господарюючих суб'єктів, починаючи від домашніх господарств та малих підприємств і закінчуючи гігантськими корпораціями. Безперервний процес взаємодії господарюючих суб'єктів проходить на стадіях виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. Життєдіяльність суспільства передбачає постійний процес споживання матеріальних благ, що вимагає безперервності процесу виробництва. Постійне повторення процесу виробництва називається відтворенням.

      Матеріальним  наслідком процесу суспільного  виробництва є сукупний суспільний продукт (ССП). Відтворення сукупного  суспільного продукту за розмірами  поділяється на :

• просте відтворення - відтворення ССП в розмірах попередніх років. Притаманне головним чином натуральному господарству;
• звужене відтворення - відтворення ССП в розмірах, менших, ніж ССП минулих років. Характерне для періоду економічних криз та інших негараздів, коли суспільство змушене споживати не лише новостворену вартість;
• розширене відтворення - відтворення ССП у масштабі, який збільшується. Найбільш цікавий тип відтворення, що забезпечує всебічний розвиток суспільства.

      “Кредитні відносини пронизують всі етапи  суспільного відтворення, а кредит виступає вагомим фактором розвитку та зростання економіки” [12.с.32]. Слід зазначити, що роль кредиту в процесі розширеного відтворення є дуже значною – “у контексті економічного зростання на перший план виступає посередницька функція банків на ринку інвестицій ат заощаджень, яка полягає в акумулюванні заощаджень одних суб’єктів економіки та наданні кредитів іншим” [13.с.4]. Позичені кошти можуть надаватися для збільшення запасів та витрат, що є необхідними для розширення виробництва та реалізації продукції. Окрім цього, кредит може використовуватися  як джерело засобів для збільшення основних фондів – будівель, споруд, придбання обладнання тощо. “Формування основних фондів підприємства потребує значних капітальних інвестицій. Одним із джерел фінансування може буди довгостроковий кредит” [14.с.22]. У цьому випадку він розширює можливості підприємств у створенні нових основних фондів, необхідних для розвитку виробництва.

      Можна, однак, заперечити, що в якості джерела  збільшення основних фондів підприємства можна також використовувати бюджетне фінансування замість кредиту. Але слід зазначити, що використання кредиту в цій якості має деякі переваги порівняно з останнім. Наприклад, при визначенні обсягу коштів, потрібних для капіталовкладень, що здійснюються за рахунок безповоротного фінансування з бюджету, великою є ймовірність того, що підприємство буде намагатися отримати якомога більше засобів. І навпаки при використанні кредиту як джерела капіталовкладень прагнення отримати більшу суму втрачає зміст, оскільки засоби, які взяті в позику, доведеться згодом повертати, а за користування ними сплачувати.

      Також використання кредиту в якості джерела  засобів для капіталовкладень дозволяє більш послідовно контролювати ефективність таких витрат завдяки визначенню можливості погашення позик за рахунок прибутку від заходів, що проводяться, та встановленню строків погашення позик в межах строків окупності заходів, що кредитуються.

      Слід  також звернути увагу на значні можливості участі кредиту в розширенні виробництва при використання його в якості джерела засобів для виконання лізингових операцій, які є широко розповсюдженими за кордоном, але, на жаль, ще недостатньо розвинені в нашій країні – “лизинг широко используется во многих странах мира как с переходной, так и с развитой рыночной экономикой. Он значительно опережает темпы роста капиталовложений предприятий в их традиционной форме и составляет около 30 % всех капиталовложений развитых стран мира” [15.с.14]. Подальше розширення лізингових операцій є важливим напрямом підвищення ролі кредиту в розвитку економіки.

      Перелічені  напрямки застосування кредиту для  задоволення тимчасових, сезонних потреб у засобах, а також для капіталовкладень сприяють безперебійності та розширенню процесів виробництва та реалізації продукції. Разом з тим, при задоволенні таких потреб можливим є використання позичених засобів для покриття різноманітних недоліків у роботі підприємства, у тому числі утворення необґрунтовано підвищених запасів, покриття вкладень в дебіторську заборгованість тощо. Усе це зменшує продуктивність виробництва і тим самим знижує темпи суспільного відтворення.

      Усе це означає, що характеристика ролі кредиту  як важеля, що сприяє безперебійності  виробництва та його розвитку, виявляється  прямолінійною, оскільки не виключено таке його застосування, яке може вплинути на уповільнення виробництва та реалізації продукції.