Сутність кредиту та його роль у розширеному відтворенні

      Сутність  та функції кредиту. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Як економічна категорія кредит має не лише внутрішню сутність, яка проявляється через його структуру, закономірності руху, форми, види, але й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (некредитними) процесами в економіці та соціальній сфері та помітно впливає на них.

      Суть  кредиту проявляється у його функціях. Поняття функції стосується кредиту  взагалі, а не певної його окремої  форми або окремого виду. Тож функцією можна вважати лише такий вплив  на зовнішнє середовище, який здійснюють усі різновиди та форми кредиту. Так як вони є виявом впливу кредиту на навколишнє економічне середовище, то вони характеризують його суспільне призначення – те “завдання”, яке він виконує в суспільстві. Функції кредиту є динамічними і змінюються відповідно до змін в категорії кредиту.

      До  функцій, які виконує кредит, належать:

1. Перерозподільна;
2. Емісійна;
3. Контрольна.

      Які ж риси перерозподільної функції? “Характерной чертой перераспределительной функции  кредита является то, что с ее помощью кроме денежных ресурсов перераспределяются и товарные ресурсы” [5.с.72]. З його допомогою відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Функція перерозподілу проявляється як за мобілізації тимчасово вільних грошових капіталів, так і за їх розміщення у сфери економічної діяльності. Тобто за даної функції кредит виступає лише як інструмент передачі капіталу з одних рук до інших. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних заощаджень економічних суб’єктів. Такими заощадженнями можуть бути грошові залишки на рахунках у банку, вилучені із кругообігу капіталу; амортизаційні відрахування, невикористаний прибуток тощо. Нагромадження капіталу може також відбуватись за рахунок особистих доходів та заощаджень населення, власних коштів банків, невикористаних коштів бюджету, емісії грошей. У цьому випадку функція кредиту полягає у мобілізації цих грошових ресурсів, якомога більшому скороченню строку їх “заморожування” і трансформації в форму позичкового капіталу.

      Також кредит сприяє зосередженню капіталу в найбільш пріоритетних сферах економічної  діяльності. Він дає можливість спрямувати капітал у ту сферу або галузь економіки, яка здатна забезпечити  його найбільш ефективне використання. Лише кредит дає змогу використовувати капітал там, де він має найбільше шансів збільшити свою вартість, а не там, де він був створений. Таким чином, ми бачимо, що кредит сприяє переливанню капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку.

      Мобільність кредиту, який допомагає ефективно розподілити позичковий капітал, дає змогу в короткі строки здійснювати переорієнтацію виробництва і стабілізувати економіку. За таких умов найбільшого значення набуває венчурний кредит, функціонування якого забезпечується переважно державою.

      Розподіл  грошових капіталів може відбуватися  за територіальними та галузевими ознаками. У кредитні відносини можуть вступати різноманітні організації та особи  незалежно від їх місцерозташування. Для кредиту не має різниці  розташування кредитора та позичальника один відносно одного. Такий перерозподіл капіталів можна назвати між територіальним.

      Якщо  капітал передається  кредитором, що представляє одну галузь, позичальнику – підприємству іншої, такий перерозподіл за допомогою кредиту можна назвати міжгалузевим. У сучасній економіці, коли найбільшу питому вагу мають відносини між підприємствами та банком, міжгалузевий перерозподіл є вирішальним.

      Внутрішньогалузевий перерозподіл капіталу на засадах повернення спостерігається при кредитуванні підприємств галузевими банками.

      Перерозподіл  ресурсів через кредитний механізм можна розглядати на різних рівнях. На рівні підприємств як суб’єктів  кредитних відносин перерозподіляються товарно-матеріальні цінності та грошові  засоби, на народногосподарському рівні – валовий продукт, національний дохід.

      Емісійна  функція кредиту випливає із функції  грошей як засобу платежу. Вона проявляється в тому, що в процесі кредитування створюються платіжні засоби, тобто  обороту надаються гроші як у  готівковій, так і в безготівковій формі. Тому можна сказати,  що кредит – це не що інше, як гроші у функції засобу платежу. Дана функція кредиту спостерігається і тоді, коли на основі   заміщення готівкових грошей відбуваються безготівкові розрахунки. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Будь яка емісія готівкових або депозитних грошей є результатом кредитної операції. Методами розширення або звуження кредиту регулюється кількість грошей в обороті.

      Варто зазначити, що кредитна емісія сама по собі може не мати обмежень. Держава може вдаватись до емісії грошей, наприклад, для покриття державного дефіциту (що часто відбувається в умовах інфляції). Однак, випускати гроші в оборот можна лише тоді, коли в цьому є об’єктивна потреба. У емісійній функції кредит сприяє економії витрат грошового обігу.

      Слід  однак зробити деякі зауваження щодо цієї функції кредиту. У сучасному  господарстві реальні гроші (золота монета) не обертаються: в обороті  знаходяться грошові знаки, що випускаються на основі кредиту. І це дає можливість ряду економістів вважати, що емісійна функція кредиту вичерпала себе і припинила своє існування. Слід вважати, що в сучасному господарстві входження позиченої вартості в господарський оборот виконує функцію не всезагального заміщення грошей, а функцію їх тимчасового заміщення в економічному обороті.

      Саме  на базі кредитних відносин будується  спостереження за діяльністю кредиторів та позичальників, оцінюється кредито- та платіжоспроможність господарюючих  суб’єктів, контролюється дотримання принципів кредитування. У цьому і полягає контрольна функція кредиту, яка випливає із природи останнього.

      При оформленні позики банк звертає велику увагу на аналіз минулої діяльності потенційного позичальника, визначення кредитоспроможності та прогнозування  кредитного ризику – “для кредитора важно понять текущую ситуацию предприятия, перспективы его дальнейшего развития, финансовые потребности, дать оценку стиля и методов управления” [6.с.3]. Потім банк контролює виконання вимог кредитного договору, ефективне використання кредиту та використання його за призначенням, вчасне та повне його погашення. При цьому протягом усього періоду кредитування з позичальником підтримуються ділові контакти, перевіряється стан збереження заставленого майна. Періодично аналізується також фінансовий стан останнього. За потреби проводяться перевірки фінансово-розрахункових документів, бухгалтерських та статистичних матеріалів щодо використання позичальником власних коштів та щодо інших пунктів, передбачених кредитною угодою. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором.

      Форми кредиту. Форма кредиту синтезує зміст і організацію кредитних відносин, є тісно пов’язаною із його структурою та в певній мірі з сутністю кредитних відносин. Вона визначається за такими функціональними ознаками як характер кредитних відносин, склад учасників (суб’єктів) кредитної операції, об’єкт і сфера кредитування тощо. “Кредит может выступать в товарной и денежной формах. Для современной рыночной экономики характерно преобладание денежной формы кредита” [5.с.70].

      У сучасних умовах розвинутої ринкової економіки основними функціональними  формами кредиту, які широко застосовуються в економічній практиці, є комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредити.

      Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, який надає продавець покупцю у вигляді відстрочування платежу за продані товари або надані послуги; це форма  руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу в грошовий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Це одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельний обіг і тим самим активно сприяла розвитку безготівкового грошового обороту.

      Об’єктом комерційного кредиту є товарний капітал, а його суб’єктами продавець (як кредитор) і покупець (як позичальник). Однак, ця форма кредиту може мати місце не тільки у відносинах між покупцями та продавцями, також вона застосовується у взаємовідносинах підприємств-суміжників.

      Основне призначення комерційного кредиту -  прискорення реалізації товарів  та послуг та одержання додаткового  прибутку (у вигляді позичкового процента, який включається в ціну проданих товарів). Саме ця перспектива робить його привабливим для фірми-продавця. А яка ж тоді з цього вигода покупцеві? Завдяки комерційному кредиту він може досягти тимчасової економії коштів і тим самим скоротити потребу в банківському кредиті (фірма-покупець). Отже, комерційний кредит сприяє безперебійності процесу виробництва і прискоренню кругообігу капіталу в грошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому суспільстві.

      В основі комерційного кредиту лежать боргові зобов’язання та господарчі зв’язки між сторонами кредитних відносин, які визначають умови кредитування. Кредитні відносини між сторонами документально оформляються у вигляді комерційних векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін – “коммерческие векселя, непосредственно связанные с конкретными сделками, являются важным средством краткосрочного кредитирования” [7.с.27]. Вексель формалізує відносини між боржником та кредитором і являється гарантією оплати товарів та свідоцтвом про надання комерційного кредиту. У разі несвоєчасного платежу за векселем або відмови від такого кредитор (власник векселя) протестує вексель.

      Однак кредитування може відбуватися і  без оформлення векселя. У цьому випадку покупець не сплачує продавцеві проценти, але в такому разі він може сплатити за товар ціну, вищу від звичайної. У цей же час продаж товару у кредит без оформлення векселя є більш ризикованим для продавця, тому що затягує процес погашення заборгованості покупцем (у випадку виникнення в останнього фінансових труднощів або відсутності бажання розрахуватись за своїми зобов’язаннями).

      Споживчий кредит – це кредит, який надається лише в національній валюті фізичним особам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово. Він сприяє отриманню речей чи послуг значно раніше, ніж будуть накопичені заощадження для їх придбання, тобто дає можливість отримувати те, чого без нього довелося б ще довго чекати або що без нього взагалі було б недоступне. Отже, призначенням споживчого кредиту є задоволення споживчних потреб широких верств населення. Він може надаватися як банками, так і кредитними установами небанківського типу, а також юридичними та фізичними особами. Комерційні банки можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам, котрі звертаються у банк за позичкою (прямі кредити), або через посередників (торгова фірма, прокат, ломбард), котрі продають товар споживачу, надають послуги (непрямі кредити).

      Кредитні  відносини між банком та позичальником (питання, що стосуються порядку видачі та погашення кредиту) вирішуються на підставі кредитних договорів. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються в залежності від вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Позичка може видаватись під заставу цінних паперів (облігацій, акцій, сертифікатів тощо). Заставу можуть давати і треті особи. Банк приймає заставлені цінні папери на збереження і повертає їх позичальнику лише після повного погашення боргу. Якщо погашення не відбулося своєчасно, банк має право реалізувати заставлені цінні папери.

      Крім  забезпечення соціальних потреб, споживчий  кредит відіграє також значну роль у стимулюванні людей до праці (для  отримання вищих доходів і  скорішого розрахунку з кредитором). Однак він може також викликати і негативні явища. Наприклад, в деяких осіб може створюватись оманливе відчуття багатства, що призводить до марнотратства і згодом, коли борги досягають значних обсягів виникають серйозні труднощі з їх погашенням. Також купівля в кредит обходиться дорожче, ніж при сплаті за товари готівкою (можна пояснити тим, що при купівлі в кредит ціна на товар дещо вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї додається процент за користування кредитом).

      Державний кредит є специфічним різновидом кредитних відносин, де позичальником виступає держава, а кредиторами – фізичні та юридичні особи, “государственный кредит выражает отношения вторичного распределения части стоимости валового внутреннего продукта и национального богатства страны” [8.с.57]. У сфері міжнародного кредитування держава може бути як позичальником, так і кредитором. Ця форма кредиту використовується для вирішення загальнодержавних або місцевих проблем (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб’єктам господарювання чи категоріям населення тощо).