Сутність кредиту та його роль у розширеному відтворенні

      Аналіз  досвіду використання кредиту у світовій та вітчизняній економіках

      Кредитна  система з точки зору інституційної, є комплексом валютно-фінансових установ, які активно використовуються державою  в цілях регулювання економіки.  Кредитна система опосередковує весь механізм суспільного відтворення і служить  потужним чинником концентрації виробництва і централізації капіталу,  сприяє швидкій мобілізації вільних грошових коштів і їх використанню в економіці країни. Як правило, кредитна система складається з трьох частин – Центрального банку, комерційних банків та спеціалізованих небанківських кредитних установ. Центральний банк є ядром кредитної системи і саме він проводить кредитну політику держави. Від цієї політики саме і залежить якою є роль кредиту в процесах суспільного відтворення.

      Отже, розглянемо детальніше кредитні системи  провідних країн світу та України  та кредитну політику, яку вони здійснюють, і яким чином така політика відображається на економічному зростанні – “серед ключових стратегічних цілей грошово-кредитної політики класична макроекономіка виділяє наступні: економічне зростання, висока зайнятість та стабілізація цін” [16.с.44].

      Кредитна  політика Канади. Канада – держава з потужною економікою, сектор фінансових послуг якої Всесвітній економічний форум неодноразово характеризував як один з найконкурентноспроможніших і стабільних. [17.с.117] Кредитна система Канади має складну інституційну структуру, на створення якої значною мірою вплинули кредитні системи США і Великобританії. Кредитна система Канади включає центральний емісійний банк, комерційні банки, спеціалізовані установи. Центральний емісійний банк — Банк Канади — єдиний. Число комерційних банків невелике; на території провінцій діють кредитні установи провінційного рівня.

      Банк  Канади відповідає за розробку та реалізацію грошової політики держави; надання  банківських послуг уряду, банкам, іншим  фінансовим інститутам і центральним банкам інших країн; випуск банкнот і забезпечення відповідності пропозиції грошей їх попиту; управління державним боргом.

      Мета  грошово-кредитної політики Банку  Канади – стабільність канадського  долара. Це передбачає насамперед утримування  інфляції на низькому та стабільному рівні. Оскільки інфляція безпосередньо впливає на все економічні показники, контроль за нею є пріоритетом серед цілей грошово-кредитної політики. Забезпечення низьких і стабільних рівнів інфляції стимулює довгострокові інвестиції, що сприяє тривалому зростанню валового внутрішнього продукту.

      Відповідно  до закону про банківську діяльність Банк Канади не наглядає за платоспроможністю  і фінансовою діяльністю комерційних  банків. Питаннями регулювання та нагляду за фінансовими інституціями займається Служба керуючого фінансовими установами. Одним із її завдань є захист вкладників від непередбачених втрат у разі ускладнення фінансового стану кредитної установи. З цією метою створено також канадську корпорацію страхування депозитів (CDIC), яка страхує вклади кредитних установ – членів корпорації та забезпечує повернення вкладів.

      Яким  чином така політика впливає на економіку  країни? Відповідно до щорічної статистики ООН, Канада з 1993 р. по 1998 р. займає перше  місце в світі в списку країн, що вважаються кращими в світі для проживання за сукупністю важливих критеріїв (загальний рівень життя, екологія, культура і мистецтво, освіта, рівень злочинності тощо). Економіка Канади, як і будь-яка капіталістична економіка, розвивається нерівномірно, хоча в 90-ті роки для неї було характерне помірне щорічне зростання темпами в 2-4%. Найкраще результати кредитної політики відображаються в макроекономічних показниках країни. Для Канади вони є такими: при населенні близько 34 млн. чоловік ВВП країни складає 1,279,000 мільйонів доларів (за цим показником країна займає 14 місце в світі), ВВП на душу населення – 38, 200, номінальний рівень росту ВВП дорівнює 4,3 %, реальний – 2,5 %, рівень інфляції складає 1,8 %, експорт дорівнює 406 млрд. доларів, імпорт – 327,2 млрд. доларів (за даними на 2010 рік).

      Кредитна  політика Японії. Сучасна кредитна система Японії має трьохярусну систему: центральний банк, банківський і спеціалізований сектори. При цьому найбільш розвинений банківський сектор, що базується на міських (комерційних) і ощадних банках. Головним завданням Банку Японії є сприяння збалансованому розвитку національної економіки шляхом підтримання цінової стабільності. Це втілюється в життя завдяки розробці та проведенню відповідної грошово-кредитної політики. Основні напрямки діяльності Банку Японії: облік комерційних та інших векселів і боргових зобов’язань; надання позик під забезпечення векселів, боргових зобов’язань, державних облігацій та цінних паперів; купівля-продаж комерційних та інших векселів і боргових  зобов’язань, державних облігацій та цінних паперів; приймання вкладів; операції в національній валюті тощо.

      Банк  як фінансовий агент уряду керує  від його імені державними фондами, займається валютно-фінансовою діяльністю, спрямованою на стабілізацію валютного курсу ієни. Кредити уряду надаються шляхом підписки й андерайтингу державних цінних паперів. У сфері міжнародних фінансів центральний банк Японії може здійснювати купівлю-продаж валюти, кредитування, проводити операції від імені закордонних банків й інших організацій із метою розвитку співробітництва з ними. Банк також повинен контролювати кредитну сферу й забезпечувати безперебійне функціонування системи платежів і розрахунків шляхом надання кредитів на обмежений термін кредитним організаціям.

      Отже, розглянемо, яким чином така політика впливає на економіку Японії, скориставшись  макроекономічними показниками  ВВП та ВВП на душу населення, які становлять відповідно 4308 млрд. доларів та 33 тис. доларів (за даними на 2010 рік). Звідси видно, що в сфері економіки Японія є однією з найбільш розвинених країн світу. ЇЇ валовий національний продукт займає третє місце в світі за розмірами. Тобто можна зробити висновки, що така кредитна політика, яка проводиться урядом цієї країни являється вкрай ефективною і її інструменти можуть бути використані для підняття національної економіки та забезпечення її зростання.

      Кредитна  політика Німеччини. Кредитна система ФРН в основному успадкувала структуру і функції, що існували до розгрому гітлерівської Німеччини. У перші післявоєнні роки провідні ланки — центральний банк і банківські монополії (гроссбанки) — Німецький банк, Дрезденський банк і Комерційний банк — були піддані реорганізації. Був потрібен певний період для їх повного відновлення. Німецький федеральний банк (Бундесбанк) є наступником Рейхсбанку. У кредитній системі Німеччини втілена спроба побудувати більш яскраво виражену дворівневу модель організації центрального банку з одночасним забезпеченням високого рівня його незалежності та автономності.

      У ФРН банківським наглядом займається Федеральне відомство з контролю за банками і Німецький федеральний банк. За згодою з Німецьким федеральним банком Федеральне відомство з контролю за банками встановлює обов’язкові нормативи для всіх кредитних інститутів, проти при регулюванні банків не втручається безпосередньо в їх діяльність на ринку тому, що він не проводить прямого кредитного регулювання. Вплив Федерального банку на відсоткові ставки здійснюється опосередковано, тобто через забезпечення комерційних банків кредитними ресурсами. Найбільш ефективними методами впливу на комерційні банки є дисконтні (перераховані) кредити, ломбардні кредити та операції на відкритому ринку. Для надання дисконтних кредитів Федеральний банк здійснює рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів. Ломбардний кредит надається під заставу цінних паперів на тримісячний термін. Відсоткова ставка цього кредиту, як правило, перевищує облікову на 1-2 %. Разом з тим “почти все долгосрочные заемные ресурсы, привлекаемые немецкими предприятиями, поступают к ним в форме банковских кредитов” [18.с.95].

      Для забезпечення платоспроможності банківської  системи Німецьким федеральним  банком використовується такий інструмент, як мінімальні резерви. Це означає, що кредитні інститути зобов’язані зберігати безвідсоткові вклади (мінімальні резерви) у розмірі визначеного відсотка. Збільшуючи або зменшуючи розміри обов’язкових мінімальних резервів, Федеральний банк збільшує чи зменшує таким чином масу кредитних ресурсів на грошовому ринку.

      Отже, розглянемо результати такої кредитної політики. З населенням більше, ніж 82 млн. чоловік, та рівнем ВНП, що перевищує 2,5 трлн. євро, Німеччина знаходиться на третьому місці в світі по економічному розвитку і розвитку промисловості. Крім того, ФРН стоїть на першому місці в світі за об’ємами експорту. Німеччина – приваблива країна для іноземних капіталовкладень. Вона є локомотивом монетарної і політичної інтеграції Європейського союзу. Розвиток цього інтеграційного об'єднання у великій мірі залежить від динаміки економічної системи ФРН. Її економіка знаходиться сьогодні на стадії підйому з деякими пульсуючими відступами.

      Кредитна  політика України. Кредитна система України є дворівневою. Її основу складають комерційні банки, а верхівкою є центральний банк – Національний банк України, який є головним суб’єктом кредитної політики.

      НБУ як головний орган державного регулювання  економіки в межах своїх повноважень  здійснює комплекс заходів, спрямованих  на досягнення цілей кредитної політики. Механізм реалізації такої передбачає насамперед вплив на кредитну діяльність комерційних банків, тому що “оскільки Центральний банк не обслуговує безпосередньо суб’єктів господарювання, можливості його впливу на економічні процеси та грошовий обіг значною мірою зумовлюються взаємодією з комерційними банками” [19.с.198]. Методи подібного впливу поділяються на загальні та селективні (вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок у цілому. До таких відносяться політика облікової ставки, операції на відкритому ринку, зміна норм обов’язкових резервів. Селективні методи уможливлюють регулювання окремих видів кредитної діяльності комерційних банків.

      За  останні роки в проведенні економічної  політики було досягнуто певних успіхів. Однак, відбулося погіршення зовнішньоекономічної кон’юктури та уповільнення темпів зростання інвестицій. Це негативно вплинуло на темпи економічного зростання: “приріст реального ВВП у 2005 році скоротився до 2,6 % із 8,5 (у середньому) у 2000 – 2004 роках та був забезпечений в основному за рахунок зростання внутрішнього попиту” [19.с.198].

      Проблеми  кредитної політики України та шляхи  їх вирішення. Зважаючи на економічну ситуацію в Україні, коли більша кількість підприємств перебуває у скрутному економічному становищі, коли відбувається спад виробництва, за постійної нестачі оборотних коштів, можна зробити висновки, що банківське кредитування є найдоступнішим і най ефективнішим для підприємства джерелом фінансування, а для банків – найпривабливішим джерелом отримання прибутку. З метою забезпечення фінансової стійкості банків і посилення їхнього впливу на економічний розвиток в Україні для українських банків актуальною лишається проблема підвищення рівня їхньої капіталізації: “Недостатній рівень капіталізації банківської системи не дає змоги комерційним банкам у повному обсязі здійснювати кредитування великих підприємств і надавати масштабні довгострокові кредити під більші проценти та здійснювати інвестиційну діяльність” [1.с.102].

      Для забезпечення стабільного економічного зростання України перспективним напрямом досліджень є насамперед питання рівня капіталізації і зміцнення довіри до банківської системи з боку вкладників та інвесторів, збільшення банківського капіталу шліхом залучення довгострокових депозитів від населення і суб’єктів господарювання та їх трансформація в кредити для реального сектору економіки. Комерційним банкам слід пропонувати підприємствам якомога більшу кількість механізмів кредитування для повнішого і якіснішого їх обслуговування. Для чого науковцям та фінансистам варто звернути увагу на практичний досвід іноземних держав, які досягли у кредитуванні значних успіхів. Також перспективним напрямком у розвитку економіки є банківське кредитування, оскільки “за браком реальної фінансової підтримки малого бізнесу з боку держави єдиним джерелом залучення необхідних інвестиційних ресурсів, окрім власних коштів підприємства, є банківський кредит” [20.с.39].                              Вище як зразок таких нами були розглянуті механізми дії кредитних систем Німеччини, Японії та Канади.

      Важливу роль у подальшому розвитку банківської  системи відіграє розроблення ефективних форм, методів та умов підтримки  стабільності національної грошової одиниці. Банківський капітал і кредитування економіки нормально функціонують за розвиненої та стабільної грошової системи. Перед наукою гостро постає питання оцінки ризиків банківської діяльності, а для його вирішення треба максимально враховувати реалії теперішнього економічного життя, щоб вивести Україну на шлях економічного зростання.

      Висновки до розділу ІІ

      Основою життя людського суспільства  є матеріальне виробництво, тому що при цьому створюються необхідні  засоби існування людини. Однак на одному циклі виробництво не завершується. Так як людство не може перестати  споживати, воно не може перестати виробляти, тому виробництво повинно безперервно повторюватись. Таке повторення називається відтворенням.

      Роль  кредиту в процесі відтворення  важко переоцінити. Кошти, отримані засобом кредиту можуть бути використанні для збільшення запасів та витрат виробництва, що є необхідною умовою розширення останнього та збільшення реалізації продукції. Також кредит можна використовувати як джерело збільшення основних фондів виробництва. Не виключена можливість використання його як джерело засобів для виконання лізингових операцій. Однак, слід пам’ятати про те, що кредит може також негативно впливати на процеси виробництва, коли позичені засоби використовуються підприємствами для покриття різноманітних недоліків у своїй роботі.