Поліграфія

                                                                                                                                             Ніколишин Юлія Ж51к

Самостійна №1

1. Охарактеризуйте поліграфічний процес і його етапи.

Поліграфічний процес — це регламентована послідовність технологічних операцій, проведених з використанням технічних засобів, призначених для виготовлення друкованої продукції. Сутність поліграфічного процесу полягає у формуванні відповідно до оригіналу зображення з кольорового шару і у його передачі на поверхню, що задруковується, з наступною обробкою отриманих відбитків відповідно до вимог замовника.

Етапи поліграфічного виробництва

• Додрукарські процеси, у результаті яких виготовляють друкарські форми.
• Друкарські — виготовлення і тиражування продукції.
• Брошурувально-палітурні процеси — післядрукарська обробка і оздоблення продукції.

2.Назвіть принципи структурування видавничо-поліграфічного комплексу

До складових  видавничо-поліграфічного комплексу  відносять:

1. Видавництва.

Видавництво – це державне, суспільне, кооперативне або приватне підприємство, що володіє правом на видавничу діяльність, що здійснює підготовку й випуск друкованої продукції на принципах самостійної комерційної діяльності й відповідно до вимог державних стандартів.

Типи видавництв:

• за типом продукції – книжкові, книжково-журнальні, газетні, газетно-журнальні, видавництва з випуску образотворчої продукції, картографічні, нотні й ін.;
• за галузевою належністю – видавництва громадських організацій, наукових, професійних та інших суспільств, творчих союзів, міністерств і відомств;
• за адміністративно-територіальною ознакою – центральні (загальнодер-

  жавні),регіональні,обласні;

• за специфікою адресатів своєї продукції, а відтак характером спрямованості на читача: вузькоспеціалізовані видавництва; видавництва зі специфічною тематикою; видавництва для широкої публіки, або ж видавництва широкого профілю.

Вузькоспеціалізоване  видавництво працює для однієї гомогенної читацької групи, що, як правило, може бути точно визначена за II професійним інтересом до конкретного виду фахової літератури. Завдяки контактам видавництва з цією групою й перехресним зв'язкам у самій групі можна точно з'ясувати її потреби. Книжки вузькоспеціалізованих видавництв вирізняються тим, що вони дуже потрібні читачеві, і тому він не надто чутливо реагує на їхню ціну. Такі книжки читачі замовляють безпосередньо внаслідок прямого маркетингу, причому при розповсюдженні майже немає втрат, дізнаючись про них завдяки оголошенням та рецензіям у фахових журналах, присутності представників видавництв на конгресах і з'їздах фахівців, а також через нечисленні спеціалізовані книгарні фахової літератури. Переважає пряма реалізація. Торгівля відіграє якусь варту згадки роль тільки для тих вузькоспеціалізованих видавництв, чиє коло читачів вирізняється тісними зв'язками з книжковою торгівлею (наприклад, у царині університетської науки).

Видавництва зі специфічною  тематикою також можуть точно  визначити потенційних покупців своєї продукції, знають їхні потреби  і належно обслуговують їх. На відміну  від вузькоспеціалізованого видавництва, таке видавництво звертається до гетерогенного читацького кола, яке  визначається своїми потребами, інтересами чи належністю, скажімо, до певних релігійних, культурних або суспільних угруповань.

Типові ділянки ринку  для видавництв специфічної тематики — це так звані хобі, заповнення дозвілля, мистецтво, туризм, релігія. Частину покупців видавництво може принадити до себе через спеціальні журнали або прямий продаж. Але для повного використання свого ринкового потенціалу таке видавництво має бути широко репрезентоване в торгівлі. По-перше — тому, що до великої частини своїх покупців воно може дійти лише таким шляхом, а по-друге — тому, що його продукція не унікальна і її можна замінити продукцією безпосередніх конкурентів (наприклад, кулінарні книжки, путівники). До того ж покупець часто заходить у книгарню лише для придбання будь- якої книжки на дану тему; тоді йому продають те, що є в наявності.

Через це видавництва специфічної  тематики дуже залежать від торгівлі. А тому, діапазон ступенів залежності тут дуже широкий. Наприклад, видавництво, чия програма охоплює всі форми  заповнення дозвілля, значно більше залежить від торгівлі, її підтримки, ніж видавництво, зосереджене лише на окремій частині цієї тематики і вужчій клієнтурі, наприклад, на літературі з водних видів спорту. Те саме слушне і щодо чутливості покупців до цін на книжки видавництва специфічної тематики: чим вища його компетентність для даного специфічного контингенту покупців, чим корисніші його книжки для споживачів, чим точніше профільованою і важче замінною є його продукція, тим вищі можуть бути ціни, які можна одержати за неї на ринку.

Повністю залежить від  прийнятності для торгівлі програма видавництва широкого профілю. Довідники  та белетристика всюди знаходять  покупців серед читацтва. За винятком небагатьох великих видавництв, які обслуговують книжковий ринок у щонайширшому асортименті, більшість видавництв широкого профілю націлюють свої плани на певні групи публіки, які можна точно окреслити. Видавництва визначають своє місце за допомогою аналізу різних груп клієнтури (наприклад, т. зв. “теорії життєвого стилю”) і знаходять, спираючись на ці дані, оптимальну форму зацікавлення своїх покупців.

Тут також діє правило: чим ясніше профілювання, чим важче  знайти заміну книжці, тим менша  чутливість покупців до цін.

У маркетинговій активності видавництва широкого профілю роздрібний маркетинг посідає найважливішу позицію. Лише та книжка може мати успіх, яка наявна в торгівлі всюди, а  крім того, її всюди видно: на прилавку, у вітрині. Завдяки добрій викладці, люб'язній допомозі продавців та інтенсивній інформаційній політиці видавництво широкого профілю забезпечує собі підтримку з боку торгівлі. Зате воно гарантує книжковій торгівлі збут завдяки вміщенню відомостей про  авторів та їхні книжки у всіх засобах інформації (реклама, робота з пресою і серед громадськості). Видавництво широкого профілю вирізняється, з одного боку, великими витратами коштів на розповсюдження, а з іншого — великими витратами, пов'язаними з маркетингом, з високою чутливістю покупця до цін та з залежністю від торгівлі.

Звичайно, не кожне видавництво  можна цілком віднести до однієї з  вищеназваних груп. Уже видавництво  специфічної тематики є проміжною  формою між вузькоспеціалізованим  видавництвом і видавництвом широкого профілю.

Функції видавництва:

• добір оригіналів рукописів і робота з авторами (договору);
• складання тематичних планів видавництв;
• рецензування й редагування авторських рукописів;
• розробка оригінал-макетів видань;
• робота з поліграфічними підприємствами з розміщення замовлень (договору);
• забезпечення замовлень необхідними матеріалами (папір, картон, фарби);
• робота з оптовими покупцями продукції.

Книжки, отже й видавництва, розповсюджують ідеї, інформацію, розваги, прагнуть донести їх до якомога більшої  кількості людей, та й мати від  цього прибуток. Щоб досягти цих  первісних цілей кожного підприємства, видавництва повинні щоразу визначати  зумовлені обставинами завдання, перевіряти власні структури і хід  організаційного процесу—отже, ставити перед собою такі запитання:

Чого прагне досягти  підприємство в середній чи далекій  перспективі?

Чи організаційна структура  видавництва націлена на здійснення такої мети?

Чи спрямована ця організація  у всіх своїх ланках на ринок і  чи може вона в умовах ринку діяти  й реагувати по-новаторському, гнучко, оперативно, ефективно?

Чи відчуває себе видавництво, а відтак усі, хто там працює, підприємством, спрямованим на обслуговування потреб своєї клієнтури?

Чи забезпечує внутрішня  координаційна структура швидке проходження інформації, чи сприяє вона ухваленню швидких і небюрократичних  вирішень (наприклад, завдяки взаємодії  елементів одного ієрархічного рівня)?

Чи доповнюють і підтримують  один одного різні відділи видавництва, аби досягати спільної мети?

Чи діють усі відділи  злагоджено, чи, навпаки, через суперництво  сили витрачаються марно?

Чи зацікавлені й  заохочені співробітники у своїй  діяльності, чи мають вони необхідні  приміщення, чи місце їхньої роботи устатковане оптимально?

Підприємство, яке не ставить  перед собою повсякчас таких  запитань і не робить у разі потреби  необхідних висновків, швидко втрачає  здатність маневрувати, здійснювати  свої плани, а кінець кінцем, досягати ринкового успіху.

2. Поліграфічні підприємства.

Основна мета поліграфічного підприємства - випуск друкованої продукції в кількостях, установлених замовником.

Класифікація  поліграфічних підприємств:

• Книжкова фабрика («Фрунзе», «Глобус» та ін.);
• Друкарня (газети, журнали, райтипографія та ін.);
• Поліграфічний комбінат («Преса України» та ін);
• Мінітипографія (НП)

3. Рекламні фірми.

Функції рекламної фірми

• «розкручування» і супровід продукції, події, тиражу й т.ін.
• виготовлення й розміщення реклами:

- зовнішньої;

- метро  (транспорт);

- ЗМІ;

- електронні  ЗМІ й т.д.

4. Галузеві  НДІ та проектні установи.

Функції галузевих НДІ

Розробка  нових технологій і засобів, що їх реалізують

Приклад: УКР НДІ спеціальних видів  друку (м. Київ)

5. Навчальні  заклади.

Поліграфія  – галузь, яка розвивається швидкими темпами: спостерігається постійне вдосконалення технологій, обладнання та матеріалів. Відповідно, висуваються  нові вимоги до молодих спеціалістів, а попит на інженерів на ринку  праці зростає. Кількість вакансій, відкритих протягом останніх років, свідчить про недостатнє, або, принаймні, не повне задоволення потреб друкарень, дистриб’юторів обладнання та витратних  матеріалів, а також виробників устаткування.

У чому ж причина? Тільки в Києві відкрито декілька вищих навчальних закладів, що проводять підготовку фахівців за спеціальністю «Поліграфія та видавнича  справа». Існують також профільні  ВНЗ у Львові, Харкові та Сімферополі. Тим не менш, у галузь і сьогодні приходять працівники без освіти. Проблема полягає не тільки в зростанні  поліграфії, а й у дислокації ВНЗ  тощо. Крім того, не всі випускники можуть задовольнити вимоги роботодавців, особливо комерційних структур.

Тож питання якісної освіти виходить на перший план. Сьогодні фахівець, що вийшов із стін університету чи інституту, має знати не лише основи своєї  спеціальності, а й володіти елементарними  навичками роботи, знати одну–дві іноземні мови, володіти комп’ютером. Також бажане володіння інструментами  ринкової економіки, знаннями менеджера  та управлінця. При цьому виникає  потреба більшої диференціації  знань молодих фахівців. Наприклад, актуальними стають спеціальності  «Технологія електронних, мультимедійних видань», «Технологія розробки, виготовлення та оформлення пакувань», «Матеріали видавничо-поліграфічних  виробництв», «Комп’ютерні технології та системи видавничо-поліграфічних виробництв» тощо.

Структура освітніх установ України у галузі видавничо-поліграфічної справи:

1. Вищі  навчальні заклади:

Українська  академія друкарства - єдиний в Україні автономний вищий навчальний заклад, який готує фахівців для видавничої справи та друкарства. За свою 75-річну історію вона випустила десятки тисяч висококваліфікованих спеціалістів, які сьогодні формують інформаційний простір держави, працюючи у видавництвах, друкарнях, засобах масової інформації, поліграфічних підприємствах різної форми власності, книгарнях, рекламних організаціях, науково-дослідних та машинобудівних підприємствах тощо.

Видавничо-поліграфічний  інститут НТУУ «Київський політехнічний  інститут» здійснює підготовку фахівців другого (бакалаврів), третього (спеціалістів), і четвертого (магістрів) рівнів. Термін підготовки фахівців: бакалавр — 4 роки, спеціаліст — 5 (з менеджменту організації) і 5,5 років, магістр- 6 років. ВПІ забезпечує свободу вибору для численних роботодавців – тут готують повний спектр фахівців для поліграфічної галузі. Про серйозний підхід до підготовки поліграфістів свідчить той факт, що останнім часом перелік спеціальностей розширюється за рахунок створення нових напрямів.

Харківський національний університет радіоелектроніки, а саме, кафедра Інженерної та комп’ютерної графіки, здійснює підготовку фахівців для поліграфічної галузі Східних  регіонів Украйни. З 1998 року по сьогодні кафедру очолює випускник ХІРЕ, проф. В.П.Ткаченко, що, продовжуючи кращі  традиції кафедри, направив зусилля  на вдосконалення навчально-методичної роботи у світі зростаючих вимог  часу. З 1997 року, кафедра вперше в  Східній Україні, почала підготовку й підвищення кваліфікації фахівців зі спеціальності «Видавничо-поліграфічна справа» зі спеціалізацією «Технологія  автоматизованої обробки текстової  й графічної інформації».

З 2002 року відкритий новий напрямок підготовки фахівців зі спеціальності «Комп'ютеризовані  технології й системи видавничо-поліграфічних  виробництв». Студенти здобувають знання для професійної діяльності в  області проектування й експлуатації сучасних комп'ютерних видавничих систем, комп'ютеризованих поліграфічних репросистем, а також комп'ютерних технологій виготовлення друкованих і електронних видань.

В 2005 році відкрита нова спеціальність –  «Технологія друкованих видань». Випускники цієї спеціальності здобувають кваліфікацію інженер-технолог (видавничо-поліграфічна справа). Крім загальнотехнічної підготовки студенти отримують поглиблені знання в області теорії моделювання напівтонових та кольорових зображень, систем керування кольором, використання шрифтових технологій і т.ін.

Харківський інженерно-економічний університет  також готує фахівців напряму  Видавничо-поліграфічна справа за такими спеціальностями: «Комп'ютеризовані  технології та системи видавничо-поліграфічних  виробництв» та «Технологія електронних  мультимедійних видань».