Суть та стадії виборчого процесу

Виборче законодавство України передбачає утворен­ня як одномандатних (для виборів половини народних депутатів України, для виборів депутатів сільських, се­лищних, міських, районних у містах рад, сільських, се­лищних, міських голів), так і багатомандатних - за­гальнодержавного (для виборів половини народних де­путатів України) та мажоритарних багатомандатних (для виборів депутатів районних, обласних рад) виборчих округів. При цьому одномандатні виборчі округи для об­рання народних депутатів України утворюються Цент­ральною виборчою комісією за пропозиціями відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад, а для виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів - територіальними виборчими комісіями.

При утворенні одномандатних округів для виборів народних депутатів України повинні бути дотримані такі вимоги:

1) приблизна рівність округів за кількістю виборців з максимально допустимим відхиленням від середньої норми представництва 10 відсотків, що забезпечує реалізацію принци­пу рівного виборчого права;

2) виборчий округ повинен становити єдину терито­рію: не допускається утворення виборчих округів з тери­торій, які не межують одна з одною.

3) при нарізці виборчих округів має бути забезпечена можливість представництва у Верховній Раді України національних меншин: місцевості, де компактно прожи­вають окремі національні меншини, не повинні виходити за межі виборчого округу.

За умови дотримання цих вимог враховується також і адміністративно-територіальний устрій України.

Інформація стосовно 225 одномандатних вибор­чих округів для виборів народних депутатів України публіку­ється Центральною виборчою комісією не пізніше як за 120 днів до дня виборів.

Територією багатомандатного загальнодержавного виборчого округу для виборів народних депутатів Украї­ни є вся територія України, а його центром - місто Київ. Виборцями цього округу є усі громадяни України, які мають виборче право.

Виборчі дільниці - це територіальні одиниці, що об'єднують виборців спільним місцем голосування. Згід­но з Законом України “Про вибори народних депутатів України” виборчі дільниці утворюються окруж­ними виборчими комісіями за поданням Київської, Сева­стопольської міських рад, районних рад, міських рад у межах території одномандатних виборчих округів, а в разі відсутності таких подань - на підставі пропозицій відповідних міських голів або голів рад для проведення голосування і підрахунку голосів у межах виборчих округів.

Згідно з Законом України “Про вибори депутатів мі­ських рад та сільських, селищних, міських голів” (ст. 13) виборчі дільниці утворюються сільською, селищною, міською, районною в місті радою або її виконавчим ко­мітетом. При виборах Президента України виборчі діль­ниці утворюються територіальними виборчими комісія­ми за поданням сільських, селищних, міських (міст, де немає районних рад), районних у містах рад, а у разі від­сутності таких подань - за пропозицією відповідно сіль­ських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійс­нюють їх повноваження (ст. 12 Закону України “Про ви­бори Президента України”).

Порядок утворення виборчих дільниць базується на дотриманні територіального принципу. Водночас виборче законодавство України передбачає можливість утворення виборчих дільниць і в місцях тим­часового перебування виборців - у стаціонарних ліку­вальних, санаторно-оздоровчих закладах, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні, а також при пре­дставництвах України за кордоном та, як виняток, з до­зволу Центральної виборчої комісії - у військових час­тинах. Такі виборчі дільниці входять до виборчих окру­гів за місцем їх розташування, за місцем приписки судна або виборчого округу, визначеного Центральною вибор­чою комісією (при виборах Президента України та на­родних депутатів України). Встановлені законом норми (від 20 до 3000 виборців) дозволяють утворювати вибор­чі дільниці на всій території України, в тому числі й у малонаселених (зокрема гірських) районах, а також у місцях тимчасового перебування виборців та при пред­ставництвах України за кордоном. Це є важливою гаран­тією реалізації загального виборчого права громадян України не залежно від місця їх проживання або тимча­сового перебування.

В вибочих дільницях повинні бути створені умови для забезпечення зручності і таємності голосування.

Для зручності голосування виборчі дільниці утворю­ються як спільні для виборів народних депутатів України в одномандатному та багатомандатному загальнодержа­вному виборчих округах, а у випадках, коли ці вибори проводяться одночасно з місцевими,- також спільними для виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів.

Виборці повинні бути своєчасно повідомлені про утворення виборчих дільниць і їх місце знаходження.

3.5. Складання списків виборців (реєстрація виборців).

У конституційному праві зарубіжних країн цю стадію виборчого процесу прийнято називати більш ши­рокою назвою — стадія реєстрації виборців. При­значення реєстрації виборців — встановити до процеду­ри голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу.

Залежно від того, як реєструються виборці для участі у виборах, прийнято розрізняти два види реєстрації:

— публічна (обов'язкова);

— особиста (добровільна).

В Україні традиційно використовується публічний, так званий примусовий порядок складання списків ви­борців, однаковий для всіх видів виборів.

Новим виборчим законодавством передбачається, що списки виборців складаються безпосередньо виконавчи­ми органами сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад, а у містах Києві і Сева­стополі — відповідними місцевими державними адмі­ністраціями, передбаченими Конституцією, по кожній виборчій дільниці.

До списків виборців включаються всі громадяни Ук­раїни, яким на день виборів виповнюється 18 років та які на момент складання списку постійно проживають на території відповідної виборчої дільниці і мають право голосу. За відсутності точних відомостей про дату (мі­сяць і день) народження громадянина вважається, що він народився 1 січня відповідного року.

До списку виборців вносяться ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання виборця. Прізвища ви­борців зазначаються у порядку, зручному для проведен­ня голосування. Громадянин може бути включений до списку виборців лише по одній виборчій дільниці.

Списки виборців-військовослужбовців, які голосують на виборчих дільницях, розташованих за межами війсь­кових частин, подаються командирами військових час­

тин до виконавчого комітету відповідних сільських, се­лищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад, а у містах Києві і Севастополі — до відповідних місцевих державних адміністрацій.

Списки виборців, підписані керівником відповідного виконавчого органу, передаються дільничним виборчим комісіям у передбачені законодавством строки. Відпо­відальність за достовірність, повноту, вчасність передачі списків виборців дільничним виборчим комісіям несе особа, яка їх підписала.

3.6. Висування і реєстрація кандидатів.

Висування кандидатів у депутати є однією з найваж­ливіших стадій виборчого процесу. На цій стадії визна­чається коло осіб, з-поміж яких будуть обрані Президент України, народні депутати України, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Кандидатом може бути висунутий будь-який громадянин України, який є суб'єктом пасивного виборчого права.

Виборче законодавство України встановлює, що суб'єктами права висування кандидатів є громадяни України. Це право реалізується шляхом:

1) самовисування - громадянин сам подає заяву про бажання балотуватися кандидатом, що передбачено ч. 3 ст. 22 Закону України “Про вибори народних депутатів України” та ст. 28 Закону України “Про вибори депута­тів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”;

2) висування політичними партіями, виборчими бло­ками партій та через місцеві осередки політичних пар­тій, виборчі об'єднання місцевих осередків політичних партій. Цей спосіб застосовується, зокрема, при вису­ванні кандидатів у Президенти України та кандидатів у народні депутати України єдиним списком для участі у виборах по багатомандатному загальнодержавному ви­борчому округу, а також при висуванні кандидатів у на­родні депутати України в одномандатних виборчих окру­гах на зборах місцевих осередків полі­тичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у де­путати місцевих рад, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. При цьому блоки партій згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України “Про вибори народ­них депутатів України”, ст. 10 та п. З ст. 14 Закону України “Про об'єднання громадян”, ст. 22 Закону Ук­раїни “Про вибори Президента України” можуть утво­рюватися лише політичними партіями, зареєстрованими Міністерством юстиції України;

3) висування групами виборців- зборами громадян та трудовими колективами. Право висування кандидатів у народні депутати в ба­гатомандатному виборчому окрузі реалізується виключ­но через політичні партії, виборчі блоки партій.

Політичними партіями згідно із Законом України “Про об'єднання громадян” (ст. 2) визнаються об'єднан­ня громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною ме­тою участь у виробленні державної політики, формуван­ні органів державної влади, органів місцевого самовря­дування і представництво в їх складі.

Закон України “Про вибори народних депутатів Ук­раїни” передбачає такі вимоги при висуванні кандидатів у депутати в багатомандатному за­гальнодержавному окрузі:

1) кандидати у депутати висуваються політичними партіями, блоками партій єдиним списком;

2) кількість кандидатів від політичної партії, вибор­чого блоку партій, внесених до єдиного списку кандида­тів, не може перевищувати половини встановленого Конституцією України конституційного складу Верхов­ної Ради України, тобто 225 кандидатів;

3) власний список кандидатів у депутати може вису­вати лише партія, яка зареєстрована Міністерством юс­тиції України (ця вимога випливає з положень ст. 20 За­кону України “Про об'єднання громадян”), або блок партій, утворений зареєстрованими Міністерством юс­тиції України партіями;

4) кожна політична партія, блок партій можуть вису­нути лише один список кандидатів у депутати;

5) не може висувати окремого списку кандидатів у депутати партія, яка входить до виборчого блоку партій, що вже висунув свій список кандидатів у депутати;

6) політична партія не може одночасно входити до двох та більше блоків партій, які висувають свої списки кандидатів у депутати.

Право формування списків кандидатів у депутати на­лежить вищому представницькому керівному органу по­літичної партії, виборчого блоку партій. При цьому по­рядок формування списку кандидатів у депутати визначається.

До списку кандидатів у депутати від політичної пар­тії, виборчого блоку партій можуть бути включені не лише члени відповідних партій, але й без­партійні громадяни.

Важливе значення при в списках кандида­тів у депутати від політичних партій, блоків партій має черговість розташування кандидатів у депутати у списку - обраними за результатами виборів вважаються кандида­ти в порядку їх черговості у списку. Частина 5 ст. 21 За­кону України “Про вибори народних депутатів України” передбачає, що цю черговість самостійно визначає від­повідна політична партія, виборчий блок партій, і вона не може бути змінена після реєстрації списку політичної партії, виборчого блоку партій Центральною виборчою комісією.

Висування розпочинається за 170 днів і закінчується за 120 днів до дня виборів народних депутатів України (в разі призначення позачергових виборів - відповідно за 60 і 45 днів до дня виборів).

Право висування кандидатів у народні депутати в од­номандатних виборчих округах може бути реалізоване громадянами України трьома способами: через політичні партії, виборчі блоки партій, місцеві осередки політич­них партій (їх блоки), безпосередньо та через збори ви­борців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання.

Перший спосіб передбачає, що кандидати у народні депутати України висуваються на зборах обласних, республіканських в Автономній Республіці Крим, міських, у містах Києві і Севастополі осередків політичних партій, виборчих блоків партій; кандидати в депутати місцевих рад та кандидати на посаду сільсько­го,. селищного, міського голови - відповідно на зборах сільських, селищних, міських, районних у містах, район­них, обласних осередків політичних партій (їх блоків).

Другий спосіб передбачає подачу громадянином, який бажає балотуватися кандидатом в депутати, відповідної заяви до окружної (територіальної) виборчої комісії.

Третій спосіб передбачає скликання і проведення зборів виборців за місцем їх проживання, трудової дія­льності або навчання.

Порядок скликання та проведення таких зборів ви­значається ст. 27 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Він має відповідати таким вимогам: 1) ініціатори проведення зборів зобов'язані повідомити про дату та місце їх про­ведення відповідну окружну (територіальну) виборчу комісію не пізніше, як за три дні до дня проведення збо­рів; 2) на початку зборів складається список їх учасників із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати наро­дження, місця постійного проживання чи трудової діяль­ності (напроти свого прізвища учасник зборів ставить особистий підпис); 3) на зборах виборців обирається президія зборів та ведеться протокол. У протоколі вказу­ється дата і місце проведення зборів, кількість їх учасни­ків, кандидатури, які обговорювалися, кількість голосів, поданих “за” і “проти” висунення кандидата (кандида­тів), рішення зборів, а також дані про висунутого канди­дата (кандидатів). До протоколу додається список учасників зборів; 4) кожний учасник зборів має право пропонувати для обговорення будь-яку кандидатуру, в тому числі й свою; 5) кандидат вважається висунутим, якщо за нього проголосувало більше половини учасників зборів. Про прийняте рішення повідомляється кандидату.

Протокол зборів, підписаний членами президії збо­рів, надсилається до відповідної окружної (територіаль­ної) виборчої комісії.