Суть та стадії виборчого процесу

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Марта 2012 в 02:47, курсовая работа

Краткое описание

Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
За порядком визначення результатів виборів розріз¬няють такі виборчі системи:
1. мажоритарна;
2. пропорційна;
3. змішана.
Стадії виборчого процесу. Основні функції Центральної виборчої комісії та її основні повноваження.

Содержимое работы - 1 файл

курсова.doc

— 208.50 Кб (Скачать файл)

2) кількість голосів, поданих за список кандидатів у депутати від кожної політичної партії, виборчого блоку партій ділиться на обчислену виборчу квоту. Отримане ціле число і є кількість мандатів цієї партії, виборчого блоку партій;

3) подальша доля мандатів, які залишилися нероз­поділеними після попередньої операції, визначається згідно з правилом найбільшого залишку: списки полі­тичних партій, виборчих блоків партій, які мають біль­ші порівняно з іншими дробові залишки, отримують по одному депутатському мандату, починаючи зі списку, що має найбільший дробовий залишок.

Розподіл місць усередині списку політичної партії, виборчого блоку партій здійснюється таким чином: обраними вважаються кандидати в депутати, порядковий номер яких у списку політичної партії, виборчого блоку партій менше або дорівнює кількості мандатів, отрима­них цією політичною партією, виборчим блоком партій. При цьому в списку пропускаються кандидати, обрані в одномандатних округах.

Встановлення результатів виборів Президента Украї­ни, народних депутатів у одномандатних виборчих окру­гах та місцевих виборів здійснюється на засадах мажо­ритарної виборчої системи відносної більшості. Так, обраним Президентом України вважається кан­дидат, який одержав на виборах більше половини голо­сів виборців, які взяли участь у голосуванні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Наша держава ще досить молода і її виборче законодавство знаходиться в стані становлення і активного розвитку, що зумовлює його нестабільність і поки що не дозволяє говорити про надійну гарантованість відповідних політичних прав українських громадян та про граничну прозорість і демократизм виборчих кампаній.

Розвиток та удосконалення виборчого та референдумного зако­нодавства України пов'язані насамперед з такими обставинами, як необхідність посилення ролі політичних партій у виборчому процесі та у здійсненні державної політики, перетворення їх на партії парла­ментського типу; з потребою переведення всіх представницьких ор­ганів в Україні на засади справжньої виборності та змінності; з вибо­ром адекватних форм прямого волевиявлення народу; зі зміцненням гарантій реалізації політичних прав громадян України в ході виборів і референдумів; з використанням виборів і референдумів лише як кон­ституційно-правового, а не політичного інструменту спрямування державно-політичного розвитку країни та легітимної, конкурентної, періодичної і несфальсифікованої зміни носіїв влади.

В нашій країні зареєстровано і діє велике число політичних партій і в більшості випадків їх програми мало чим відрізняються одна від одної, що свідчить про прагнення певних груп людей до влади.

Зараз робляться спроби обмеження кількості маловідомих і непопулярних партій. Спеціально для цього було введено чотирьох відсотковий бар’єр, тобто до парламенту своїх представників (представлених у партійному списку) здобуває лише та партія (блок), які на виборах набрала в цілому по Україні не менше 4% голосів від числа тих, хто прийшов на вибори і взяв у них участь. Також при реєстрації партії вносять заставу, яка повертається їм лише у випадку подоання цього бар’єру.

На мою думку, на даному етапі найоптимальнішою була б наявність 3-4 політичних партій, які б постійно конкурували між собою, мали різні виборчі програми і забезпечувалися підтримкою різних верств населення. Це був би досить значний показник розвитку нашої держави.

Зараз уже іде процес об’єднання, злиття партій з приблизно однаковими програмами і великі партії і блоки. Про це свідчать вибори до Верховної Ради в Україні в 2002 році. Але, на жаль, залишається і той факт, що основним єднальним фактором є не певні переконання і майже однакова ідеологія, а потяг керівників цих партій до влади.

Я вважаю що це лише тимчасовий процес, який наша держава швидко пройде.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України 1996р.

          2. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 9 липня 2004року

         3. Закон України «Про вибори Президента України» зі змінами від 02 грудня 2010року

4. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 07. 07. 2005року

5. Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» зі змінами від 14. 04. 2009року

6. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 06. 07. 1998року

7. Закон України «Про об’єднання громадян» зі змінами від 23. 09. 2010року

8. Науково-практичний коментар до Закону України "Про вибори народних депутатів України"/ За редакцією Голови Центральної виборчої комісії України, Рябця М.М. - К.: Український інформаційно-правовий центр, 2002.

9. “Конституційне право України”/ За редакцією В.Ф.Погорілка – К.: Наукова Думка, 2000.

10. “Конституційне право України”/ За редакцією В.Ф.Погорілка

11. Науково-практичний коментар до Закону України "Про вибори народних депутатів України"/ За редакцією Голови Центральної виборчої комісії України, Рябця М.М.

 

 

 

 

 

 

4

 



Информация о работе Суть та стадії виборчого процесу