Податковий контроль та напрямки підвищення його ефективності

Зокрема, пунктом 2 статті 11 цього Закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають  право здійснювати контроль за додержанням  порядку проведення готівкових розрахунків  за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб`єктів  підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Загальні умови і порядок  контролю за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку  проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України  від 06.07.95 №265 „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон - №265). Так статтями 15 та 16 Закону №265 визначено, що контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Слід зазначити, що статтею 11¹ Закону України від 04.12.90 №509 “Про державну податкову службу в Україні” визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) і у зв’язку  з цим, ці норми не  поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону №265, який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.

При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону №265, яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 11² Закону № 509, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.

Так, згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендації щодо порядку  взаємодії між підрозділами органів  державної податкової служби України  при організації та проведенні перевірок  платників податків, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації  України від 28.05.08 №355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.

За результатами проведеної перевірки складається акт. Форма  акта перевірки наведена у додатку 1 до „Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням  суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій” затверджених наказом ДПА України від 12.08.08 №534.[14]

2.2. Оформлення результатів  проведення податкового контролю.

Цей етап контрольно-перевірочного  процесу є останній та не менш важливий та відповідальний, ніж попередній. До основних напрямків роботи на цьому  етапі можна віднести наступні: приймання  актів (проміжних актів) довідок  та матеріалів від членів контрольно-перевірочної бригади; опрацювання результатів  зустрічних перевірок, відповідей на запити, результатів експертиз, висновків  фахівців тощо; групування виявлених  порушень; узагальнення результатів  перевірки та оформлення акта; ознайомлення посадових осіб платника податків з  актом перевірки; розгляд

спірних питань; підготовка проектів рішень про результатах  перевірки; процесуальне оформлення рішень; розгляд апеляцій платника податків на прийняте рішення; проведення додаткової чи повторної перевірки; направлення  матеріалів до інших контролюючих органів, органів влади чи правоохоронних органів відповідно до їх компетенції; забезпечення надходжень до бюджетів донарахованих платежів; складання  звіту податкового аудитора; надання  даних для складання внутрівідомчої звітності щодо проведеної роботи; надання пропозицій щодо вдосконалення методики перевірки, виявлення нових методів ухилення від оподаткування, вдосконалення податкового законодавства.

Незважаючи на те, що контрольно-перевірочний процес умовно поділяється на три  етапи, це не означає, що вони між собою  не пов'язані в період виконання  контрольно-перевірочних процедур. Тому процедури третього етапу можуть виконуватись не тільки тоді, коли за планом перевірки настає дата здачі матеріалів членам контрольно-перевірочної бригади.

Результати перевірки  оформлюються документом, який називається  актом. Під актом перевірки розуміють  офіційний документ, в якому зафіксовано  результати перевірки фінансово-господарської  діяльності підприємства, організації, установи чи посадових осіб за певний період.

В податковому акті застосовують такі основні види актів: зведений акт  про результати перевірки, акт про  результати перевірки, довідка про  результати перевірки, проміжний акт  про результати перевірки, акт перевірки  окремих питань, акт перевірки  окремих структурних підрозділів  підприємства.

Під зведеним актом про  результати перевірки розуміють  акт про результати документальної перевірки, складений, як за матеріалами  самої перевірки, так і інших  різновидів актів, наприклад, проміжного акта, актів перевірки окремих  питань, актів перевірки окремих  структурних підрозділів підприємства тощо. Характерною відмінною рисою  такого акта є включення тільки висновків  інших актів або згрупованих  порушень чинного законодавства  з веденням характерних прикладів  порушень. Акт містить обов'язкові посилання на інші акти перевірок, які  оформленні у встановленому порядку. Акт підписується тільки тими податковими  аудиторами, що його складають.

Акт про результати перевірки - це акт, який не містить інших вищезгаданих актів. Він складений податковими  аудиторами, що безпосередньо проводили  перевірку, та підписаний ними. Акт  про результати перевірки на практиці є найпоширенішим актом, класичний  вид акта.

Довідка про результати перевірки - це документ, що за формою та змістовне  відрізняється від акта про результати перевірки, але не містить виявлених порушень чинного законодавства. Іншими словами довідка складається лише тоді, коли за результатами перевірки не встановлено ніяких порушень. Характерною відмінною рисою такого акта є те, що за довідкою не приймаються рішення податкового органу.

Проміжний акт про результати перевірки - це акт, який складається  в процесі проведення документальної перевірки з окремих питань програми перевірки. Проміжний акт складається  на випадок, коли результати перевірки  окремих питань потребують негайного  прийняття рішення. Наприклад, виявлено порушення податкового законодавства, що містять ознаки злочину та можуть бути приховані. Такий акт після  його підписання негайно передається  до податкової міліції чи інших правоохоронних органів за їх компетенцією для вирішення  питань по суті виявлених правопорушень. Як правило, перевірка після складення  проміжного акта продовжується, а його висновки враховуються у зведеному  акті.

На практиці рішення про  складення проміжного акта, на підставі довідкової записки податкового  аудитора, приймає керівник підрозділу податкового аудиту чи керівник податкового  органу. Здебільшого рішення про  застосування фінансових санкцій на проміжному акту не приймаються, а враховуються при зведеному акті.

Акт перевірки окремих  питань - це акт, що складається членами  контрольно-перевірочної бригади, які  перевіряли окремі, відокремлені питання  чи блоки питань. Наприклад, таким  питанням може бути перевірка правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів. Прикладом блоку питань може бути перевірка правильності нарахування  та сплати податків, зборів із заробітної плати та фонду оплати праці. Характерною  відмінною рисою є те, що акт  складається не на фірмовому бланку, а ні звичайному папері; по акту не приймається  рішення податкового органу; акт  складається в трьох екземплярах (перший - для керівника бригади, другий - для справи підрозділу, який представляють податкові аудитори, третій - для підприємства).

Різновидністю цього типу акта може бути довідка про результати перевірки, якщо в процесі перевірки  не було виявлено порушень чинного  законодавства.

Як акт перевірки окремих  питань, так і довідка, підписуються податковими аудиторами та посадовими особами, датуються та реєструються у встановленому порядку.

Акт перевірки окремих  структурних підрозділів — це різновид акта результатів перевірки, який складається за результатами перевірки  територіально відокремлених структурних  підрозділів, що мають самостійний  баланс, так і без балансових. При рівночасних перевірках об'єднань, концернів, корпорацій тощо акт перевірки  окремих структурних підрозділів, що мають самостійний баланс, розглядається, як допоміжний матеріал для з'ясування фінансових і товарних потоків. Якщо у взаємовідносинах цих структур не встановлено порушення, такий  акт не включається до зведеного  акта перевірки. В разі виявлення  порушення на такий акт у зведеному  акті робиться посилання. Якщо структурний  підрозділ є без балансовим, то акт перевірки обов'язково враховується при складені зведеного акта перевірки, але по ньому окреме рішення податкового  органу не приймається.

Усі вище вказані акти, крім акта перевірки окремих питань, оформлюються на фірмовому бланку податкового  органу з дотриманням порядку, встановленого  нормативними документами. Така класифікація актів нормативними документами  не закріплена, однак, на практиці досить часто використовується, тому її необхідно  сприймати як рекомендації по оформленню результатів перевірки.

На жаль сучасна практика і теорія здійснення податкового  контролю, далеко не досконала, існує  багато проблем її застосування. Україна  на шляху вдосконалення податкового  контролю, саме про це йде мова в  наступному розділі.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ.

3.1. Зарубіжний досвід  впровадження податкового контролю.

Нині Україна перебуває  на етапі реформування податкової системи  держави. Не сьогодні-завтра Верховна Рада України розглядатиме у другому  читанні проект Податкового кодексу  України. Тому важливо не тільки ознайомитися з досвідом діяльності зарубіжних податкових органів, а, може, й запозичити кращі  форми їхньої роботи.

У зв'язку з цим в курсові  описано стислий огляд побудови податкового контролю у Франції  та США. Досвід цієї країни цікавий  ще й тим, що основи побудови податкової системи Франції запозичив наш  найближчий сусід — Росія. Так, при  підготовці обох частин російського  Податкового кодексу за основу було взято французький Кодекс. Податок  на додану вартість було запроваджено за зразком французької податкової системи. За повідомленнями російських засобів масової інформації, Росія  і на сьогодні тісно співпрацює з  фахівцями податкового відомства  Франції.

Податковий контроль —  одна з конституційних функцій держави. Він має підтримувати баланс між  правами й обов'язками платників  податків.

Слід відзначити одну з  особливостей французької податкової системи: платник податків сам надає  дані для визначення податкового  платежу, при цьому 90 відсотків податкових надходжень сплачуються добровільно. Її основний принцип: будь-який платник  податку є чесним. Цей принцип  і покладено в основу розвитку податкової системи Франції.

На відміну від України, реформу не обмежено стислим періодом часу, а лише програмно визначено  його проміжок: 5 — 10 років. Це викликано  необхідністю прийняття зважених, економічно обґрунтованих рішень, оскільки основний напрям реформи — скорочення кількості  податків та спрощення податкового  законодавства. Реформа також передбачає спрощення податкових інструкцій та поетапну реорганізацію податкової служби. Тільки за останні три роки було скасовано ряд податків без  запровадження нових. Це не призвело до суттєвого скорочення податкових надходжень загалом, що, на думку наших колег, є їх заслугою.

Водночас при такому підході  до оподаткування Податковий кодекс Франції має необхідні методи і механізми для боротьби з  ухиленням від оподаткування. Він  є цілісним документом і в такому вигляді існує в небагатьох країнах. У Франції Кодекс щороку уточнюють  при затвердженні Закону про бюджет. До нього додаються два томи роз'яснень (щорічні коментарі).

За оцінкою Головного  податкового управління Франції, внаслідок  ухилення від оподаткування бюджет щороку недоотримує від 15 до 25 відсотків річного збору. Так, на 2005 рік у бюджеті було заплановано 250 млрд. дол. США податкових надходжень, але фактично надійде, за прогнозними даними, на 50 млрд. дол. США менше. У результаті застосування заходів податкового контролю значна частина недоотриманих надходжень відшкодовується. Тобто завдяки ефективності роботи податкового контролю вдається зібрати кошти, які без втручання податкової служби бюджет міг би втратити.

У Німеччині ефективним прийомом податкового контролю є щорічне  видання „Чорної книги” - збірки 100 найбільших випадків марнотратства у використанні податкових надходжень, яка підготовляється Спілкою платників податків або Спілкою підприємців. До книги потрапляють приклади зайвого (тобто такого, без якого можна було б обійтись) будівництва, зайвої розкоші обробки державних установ, придбання транспорту, що дорого коштує для керівників різних організацій, завищення оплати соціологічних досліджень, створення невиправданих структур управління, марнотратства в експлуатаційних витратах тощо.