Податковий контроль та напрямки підвищення його ефективності

В Італії контролем за надходженням до бюджетів обов’язкових платежів, а отже розкриттям і розслідуванням економічних злочинів у сфері оподаткування, поряд з Державною поліцією та Корпусом карабінерів, займається Генеральне командування фінансової гвардії, яке структурно знаходиться в Міністерстві фінансів. Основними функціями цього відомства є контроль за сплатою податків, попередження, викриття та розслідування фінансових злочинів. Слід відмітити і те, що офіцери Генерального командування фінансової гвардії наділені фіскальними функціями податкових інспекцій і правами поліції в частині здійснення контрольних, зокрема і оперативних заходів та кримінального розслідування. Вони мають право доступу на підприємства, фірми, в банки і до будь-яких документів у зв’язку з необхідністю перевірки об’єктів оподаткування і здійснення податкового контролю без отримання дозволу суду на такі дії.

В Греції систему фіскальних органів очолює Міністерство економіки, якому підпорядковуються дві  незалежні одна від одної структури - Державна економічна служба і Служба боротьби з економічними злочинами. До основних завдань Державної економічної  служби належить нарахування і стягнення  податків та інших обов’язкових платежів, розгляд, контроль і візування документів платників. Служба боротьби з економічними злочинами прирівнюється до державної  поліції. На неї покладено серед  інших завдань і здійснення перевірки  дотримання платниками норм фіскального  законодавства.

3.2.Проблеми застосування  податкового контролю.

Основний напрямок розвитку тіньової господарської діяльності — це приховування та створення  нелегальних виробничих запасів  для подальшого безконтрольного  виробництва та продажу неврахованої продукції і привласнення доданої  вартості. Можна зробити однозначний  висновок, що тіньова господарська діяльність зароджується на підприємствах, які виготовляють сировину для інших  суб'єктів господарювання. Джерелом тіньової економіки можуть бути підприємства — виробники сільськогосподарської  продукції, лісового господарства, промисловості, а також операції з ввезення майна  з інших держав.

Виявлені лишки товарних запасів і матеріальних ресурсів зменшують суму валових витрат платника податків та відповідно збільшують прибуток для оподаткування або зменшують  його збиток.

Нестача майна, за винятком норм убитку, як правило, формує валовий дохід і податкове зобов'язання платника податку. Проте залишається дискусійним питання щодо визначення розміру збитків і податкового періоду, а також нарахування прибуткового податку.

Насамперед, при визначенні розмірів збитків від нестачі  майна дискусії виникають у зв'язку з тим, що у постанові Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», а також у самому Порядку  не зазначено, на яких суб'єктів господарювання поширюється його дія.

Всі випадки нестачі майна  з моменту віднесення збитків  на бухгалтерський субрахунок 375 «Розрахунки  за відшкодуванням завданих збитків» формують у платника податків валовий  дохід (матеріальна відповідальність фізичних осіб) і зобов'язання з податку  на додану вартість, а у винних осіб — дохід (одержання майна) як об'єкт  прибуткового оподаткування. При цьому  слід нагадати про неможливість суб'єктами господарювання, крім бюджетних установ, перерахування різниці між визначеним розміром збитків від нестачі  майна і його балансовою вартістю до Державного бюджету України. Суму такого доходу доцільно залишати власнику майна підприємств для відшкодування  витрат на виявлення фактів його нестачі  та моральної шкоди. Датою виникнення податкових зобов'язань платника податків з його доходів і доходів фізичних осіб від нестачі майна слід вважати  дату відшкодування збитків у  будь-якому вигляді, включаючи зменшення  заборгованості за зобов'язаннями.

За фактами нестачі  необоротних матеріальних активів  внаслідок використання їх для особистих  потреб окремих фізичних осіб у платника податку зменшується сума нарахованої  амортизації, а у фізичної особи  виникає дохід.

Інвентаризація залишку  резервів майбутніх витрат і платежів дає змогу виявити необгрунтоване збільшення валових витрат.

Для перевірки фактичних  обсягів будівельних, монтажних  і ремонтних робіт та правильності списання матеріалів, нарахування оплати праці й формування інших витрат використовується прийом обміру виконаних  робіт у натурі.

Відображення в обліку робіт, які фактично не виконувалися, збільшує валові витрати, створює умови  для привласнення ресурсів платника податків без податкових зобов'язань.

Контрольний запуск сировини і матеріалів для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг застосовується тоді, коли виникає  потреба перевірити правильність діючих на підприємстві норм витрат ресурсів на технологічний процес та продуктивність обладнання, встановити фактичне витрачання сировини, кількість відходів, вихід  продукції (робіт, послуг) тощо.

Залежно від одержаних  аналітичних показників визначають можливі орієнтири лишків ресурсів, обсяги тіньової господарської діяльності, приховувані доходи та інші об'єкти оподаткування.

Під час податкової перевірки  за допомогою фахівців слід також  установити відповідність випущеної  та наявної на складах продукції, а також сировини вимогам державних  стандартів і технічних умов (вага, розмір, вологість тощо). Шляхом проведення аналізів у відповідних лабораторіях установлюється повнота вкладення  сировини у готові вироби. При порушенні  кількісних і якісних стандартів виникає можливість створення лишків сировини з метою її привласнення або використання для здійснення тіньової господарської діяльності.

Можливі наслідки здійснення податкового контролю за витрачанням  сировини можна проілюструвати таким  прикладом.

Меблева фабрика для виготовлення виробів у звітному податковому  періоді купила дошки в кількості 400 мЗ на суму 80 тис. грн. (без ПДВ) та створила на аналогічну суму валові витрати. За даними бухгалтерського обліку, придбані дошки в кількості 400 мЗ на суму 80 тис. грн. було витрачено в процесі господарської діяльності та списано на собівартість продукції. За звітний період у процесі господарської діяльності було вироблено і реалізовано 800 од. виробів на суму 90 тис. грн. (без ПДВ) і створено на аналогічну суму валовий дохід. Інші валові витрати та амортизація, умовно враховуючи приріст (убуток) балансової вартості інвентарних запасів покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, за звітний період становили 55 тис. грн. Прибуток, що підлягає оподаткуванню, становить від'ємне значення (збиток)— 45 тис. грн. (90 — 55 — 80), і податок за даними податкового обліку не сплачується наслідки господарської операції зі списання дощок на витрати з виготовлення виробів можуть бути такими. Якщо норма витрачання дощок на один виріб становить 0,25 мЗ, то, по-перше, відбулося зайве їх списання та привласнення на суму 40 тис. грн. (400 мЗ — 800 х 0,25 мЗ) х (80 тис. грн. : 400 мЗ) в оцінці за ціною придбання, підприємству безпідставно відшкодовано ПДВ у сумі 8 тис. грн. (40 тис. грн. х 0,2), розрахунком в цей чи наступний податковий період не відображено прибуток 40 тис. грн. Та не сплачено податку з прибутку 12 тис. грн. (40 тис. грн. х 0,3), а також не здійснено нарахування прибуткового податку та обов'язкових платежів від можливих доходів фізичних осіб. По-друге, це може стати підставою для здійснення в подальшому тіньової господарської діяльності. Внаслідок зайвого списання дощок утворені поза обліком їх запаси в кількості 200 мЗ на суму 40 тис. грн. використовуватимуться для виготовлення неврахованої продукції, а гроші від її продажу привласнюватимуться. За розрахунком у цьому випадку поза системою оподаткування можуть бути створені оподатковуваний прибуток на суму 90 тис. грн. та податкові зобов'язання з ПДВ — 18 тис. грн., не враховуючи прибутковий податок і обов'язкові платежі.

Такі факти можуть бути виявлені лише при застосуванні в  процесі податкового контролю прийомів фактичного контролю за витрачанням  сировини і матеріалів.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що ефективність податкового  контролю може бути забезпечена лише всіма організаційними процедурами  в поєднанні з прийомами фактичного контролю за наявністю майна та зобов'язань платника податків.

3.3. Шляхи вдосконалення податкового контролю у загальній системі адміністрування.

Ухилення від сплати податків розглядалось і розглядатиметься як злочин перед державою. Запобігання  злочинам та іншим правопорушенням  податкового законодавства є  одним із основних завдань державної  податкової служби України.

Правові основи діяльності державних податкових органів України  щодо здійснення податкового контролю закріплено в основних законах України  та указах Президента України. Насамперед, це Закон України «Про систему  оподаткування» (у редакції Закону України від 18.02.97 р. № 77/97- ВР зі змінами  та доповненнями). Відповідно до ст. 5 цього Закону податковий контроль розпочинається на стадії державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді податкового обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Кожний з етапів та об'єктів  податкового контролю потребує розвитку та модернізації всіх бізнес-процесів, процедур, методології адміністрування  податків, автоматизації адміністрування  та управління цими процесами із використанням  сучасних програмних продуктів, інформаційних  технологій, ефективне використання яких можливе лише при створенні  надійної інфраструктури на всіх рівнях податкової служби.

Якщо розглядати в комплексі  модернізацію ДПС України, то в широкому розумінні це не звичайне удосконалення  окремих функцій або процедур діяльності податкових органів та адміністрування  податків. Проектом модернізації ДПС  України передбачається оновлення  всіх процедур адміністрування податків починаючи від реєстрації та обліку платників податків до їх ліквідації. На підставі розроблених стандартів адміністрування кожного процесу  необхідно створити єдину інформаційну систему платника податку, забезпечену сучасними програмними продуктами та інформаційними технологіями, які повинні створити умови для максимального виключення людського фактора при прийнятті рішення. Інформатизація всіх процесів адміністрування неодмінно призведе до зміни ідеології щодо платників податку. Основну мету модернізації сформульовано так: «Не платник — для податківців, а податківці — для платника і заради платника».

На необхідності модернізації державної податкової служби України, її стратегії, тактики та цілей неодноразово наголошували в засобах масової  інформації.

В результаті податкових перетворень  повинна бути створена така податкова  служба, яка б стимулювала економічний  розвиток в Україні, що означає створення  умов для залучення інвестицій в  економіку України, розвиток підприємництва; зниження податкового тиску з  метою дотримання податкового законодавства  платниками податків та підвищення надходжень на основі добровільності; забезпечення стабільних надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Створення податкової служби, яка ефективно, справедливо, прозоро  та чесно адмініструє податкове  законодавство. Встановлення прозорих, підзвітних та неупереджених зв'язків  між ДПС та суспільством, запровадження  в практику роботи партнерських відносин з платниками податків.

Основним принципом повсякденної праці податківців має стати  налагодження партнерства між державою і підприємцем, щоб міцніли довіра і взаєморозуміння між податковими  працівником і платником податків.

Особлива увага приділятиметься  обговоренню в ЗМІ та на сторінках  «Вісника» таких складових проекту: управління людськими ресурсами (людські  ресурси — основна цінність податкової служби); модернізація аудиту (кабінетний аудит, визначення ризиків, документальний аудит); проблеми та нові форми роботи з платниками податків; модернізація існуючого порядку реєстрації, обліку, пошуку, реорганізації та ліквідації платників податків; автоматизація  процесу прийому та обробки податкових декларацій та звітів; удосконалення методології системи контролю за погашенням податкового боргу; функціональна структура «за» і «проти» тощо.

Розв'язання проблеми підвищення ефективності податкового контролю необхідно здійснювати на засадах  системного підходу, а саме:

- податковий контроль має розглядатися як важливий елемент загальнодержавного контролю, який, у свою, чергу є складовою системи суспільного контролю;

- дотримання субординації при побудові органів податкового контролю в структурі загальнодержавних контролюючих інституцій.

Таким чином, податковий контроль повинен удосконалюватися як цілісна  система, що означає необхідність:

- визначення цільових орієнтирів і норм контролю;

- встановлення ефективної взаємодії між суб'єктами податкового контролю з метою попередження паралелізму в діяльності та дублювання контрольних функцій;