Ресурси Африканського туристичного регіону

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Марта 2012 в 00:41, реферат

Краткое описание

Африканському туристичному регіону притаманна перевага природних туристичних ресурсів. Особливо значними серед них є флоро-фауністичні і ландшафтні складові ресурсного потенціалу. Для порізнених країн і територій регіону характерні комфортні погодно-кліматичні умови - основа розвитку масового туризму.

Содержимое работы - 1 файл

Ресурси.docx

— 67.20 Кб (Скачать файл)

2.3. Ресурси Африканського туристичного  регіону

Африканському туристичному регіону  притаманна перевага природних туристичних  ресурсів. Особливо значними серед  них є флоро-фауністичні і ландшафтні складові ресурсного потенціалу. Для  порізнених країн і територій  регіону характерні комфортні погодно-кліматичні умови - основа розвитку масового туризму.

На ринку міжнародних туристичних послуг окремі африканські держави посіли чільні місця і пропонують високоякісний туристичний продукт: Маврикій - весільний туризм і пляжно-купальний відпочинок; Туніс і Марокко - пляжно-купальний, лікувально-оздоровчий і пізнавальний туризм; Зімбабве, Танзанія та Кенія - сафарі й екологічний туризм; ПАР - пляжно-купальний відпочинок, гастрономічний і екологічний туризм; Кабо-Верде спеціалізується на дайвінгу та серфінгу. Стосовно більшості інших держав, особливо центральноафриканських, то актуальність розвитку міжнародного туризму для них не стоїть на порядку денному: несприятливий для відпочинку європейців і американців клімат, міжетнічні конфлікти, бідність, висока захворюваність на СНІД та інші недуги і відсутність елементарних побутових умов роблять ці країни неприваб-ливими з точки зору рекреаційно-туристичної діяльності.

На африканському континенті протягом останніх десятиліть від-булися суттєві  зміни у структурі міжнародного туризму. Протягом 1980-х років частка міжрегіональних туристичних потоків  в Африці перевищувала внутрішні  регіональні. Ситуація змінилася у 1990-х роках, які пройшли під  знаком поступового переважання  внутрішніх регіональних подорожей  над зовнішніми.

ПІВНІЧНОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН

Алжир - Марокко - Судан - Туніс

ТУНІС

Республіка Туніс - північноафриканська  середземноморська арабська держава, розділена на 23 провінції - говернорати. Її загальна площа - 163,6 тис. км2. Загальна кількість населення Тунісу складає 10,5 млн осіб.

Головними особливостями геотуристичного  положення Тунісу є такі: третина  території зайнята пустелею Сахара; Атлаські гори простяглися вздовж всього кордону з Алжиром; протяжність  берегової лінії, без врахування островів, складає 1,3 тис. км; відносна близькість до споживчого європейського  туристичного ринку. Туристичне освоєння узбережжя держави лише набирає  обертів, що дозволяє включити Туніс  до перспективних туристичних країн  Африки.

Північ Тунісу перебуває під впливом середземноморського клімату з м'якою дощовою зимою і спекотним сухим літом. Найбільш холодними є січень і лютий. Протягом цих місяців денна температура складає близько +15, а вночі - +6-8 оС, інколи бувають і мінусові температури. Найбільш жаркий - серпень. Але літню спеку на узбережжі пом'якшує морський бриз. Із жовтня до лютого дощить. Всі перераховані особливості добре відслідковуються на кліматичній діаграмі столиці країни (рис. 2. 34). Із неї також можна зробити висновок, що із квітня до жовтня відпочинок на півночі Тунісу буде найбільш комфортним.

Рис. 2.34. Кліматична діаграма Тунісу

На півдні країни (південніше затоки Габес) клімат більш континентальний і сухіший. Найбільш спекотні місяці - липень і серпень із денними температурами до +40 оС, а у найбільш "дощовому" жовтні випадає не більше 33 мм опадів.

 

Пляжно-купальний період, коли температура  води перевищує +18 оС, на середземноморському  узбережжі Тунісу триває із середини квітня до кінця жовтня, що унаочнює графік зміни пересічної температури  прибережних вод у районі о. Джерба (рис. 2. 35)

Рис. 2.35. Пересічна температура  води у районі курорту Джерба

Туніс приваблює піщаними пляжами  і багатою екскурсійною програмою. У туристів є можливість поєднувати відпочинок на морі з ознайомленням  із давніми містами, де збереглися акведуки, храми, античні скульптури, відвідуванням  середньовічних арабських базарів, мечетей, музеїв.

Саме в Тунісі, за 16 км від столиці, знаходиться Карфаген - давній фінікійський порт, давня велична держава-місто, процвітаюча столиця римської провінції, захоплена і зруйнована до того римськими військами у 146 році до н. е., середньовічне піратське гніздо. Нинішній Карфаген - один із найбільш популярних туристичних центрів, зона активних археологічних робіт. Найбільшу увагу туристів привертають пам'ятки давньоримської епохи.

Місто Кайруан - потужний центр релігійного  туризму, четвертий за значенням  в ісламському світі після  Мекки, Медини та Єрусалиму. У країнах  Магрибу вважається, що семикратний  хадж до святинь Кайруана заміняє  паломництво до Мекки. У місті  збереглися давні мечеті, серед яких почесне місце займає Соборна  мечеть Кайруана, закладена разом  з містом у 670 р. Вона більше нагадує  фортецю. Для її будівництва використали  матеріали зі зруйнованого Карфагену, у тому числі більше 400 античних колон. Головною релігійною святинею Кайруана є гробниця одного з супутників Магомета.

Великий інтерес викликає місто Дугга, де збереглися численні античні пам'ятки: фінікійський мавзолей (ІІІ ст. до н. е.); римський театр на 3,5 тис. глядачів; Капітолій, збудований у 166 році; Тріумфальна Арка римського імператора Септимія Севера; приватні вілли багатих римлян, із яких туристам показують найбільш відомі: "Трилисник" і "Пори року".

Туніська кухня свято оберігає арабські гастрономічні традиції. Широко використовується яловичина, козлятина, баранина, м'ясо птиці, риба, особливо тунець, якому країна зобов’язана  назвою, інші морепродукти. Особливою  популярністю користується суп шорба  з овочами і яловичиною, омлет  тажин з м’ясом, сиром і перцем, шашлик, кус-кус – каша з сорго, куди додають тушковане м’ясо, гострий  соус і овочі. При приготуванні багатьох страв широко застосовуються різні  прянощі, ароматні трави, маслинова  олія. Майже завжди на стіл подається  багато хліба, який ламають руками і  часто використовують замість ложки  і харісса – гостра паста з  червоного перцю, петрушки, часнику, тмину і маслинової олії. Десерти  – узвичаєні в арабській кухні: бахлава або пахлава, тістечка з  мигдалем, корицею, фініками. Традиційні напої – зелений чай з м’ятою або мигдалем, кава з кардамоном. Варто спробувати туніські вина "Картаж", "Піно", "Блан-де-Блан", "Шато Россі". Тунісці пишаються своїм  фініковим лікером "тібардін" і горілкою "буха" з фініків  та інжиру.

Привабливим туристичним центром  на півдні країни є Матмата. На околицях містах можна побачити численні підземні житла, збудовані берберами. У більшості  печер, глибина яких досягає 10 м і  до сьогодні живуть люди.

На основі ресурсів моря туристична індустрія Тунісу пропонує лікувально-оздоровчі  тури. Особливою популярністю користуються програми омолодження. Центри таласотерапії, які розробляють і реалізують на споживчому ринку унікальні системи  оздоровлення з використанням теплої морської води в комплексі з морськими  грязями та водоростями, розташовані  в Хаммамете, Суссі, Джербі. Програми спрямовані на покращання здоров'я  і призначені для лікування артрозів, хвороб шкіри, органів дихання, позбавлення  зайвої ваги, зняття стресових навантажень  тощо.

 

МАРОККО

Королівство Марокко - держава на північному заході Африки, береги якої омиваються водами Атлантичного океану та Середземного моря. В останні роки Марокко перетворилася  на популярну туристичну країну, де можливі традиційні та екзотичні  види відпочинку і лікування на сучасних курортах. Площа королівства - 446,6 тис. км2. Населення - 31,3 млн осіб. Столиця - місто Рабат.

Марокко займає приатлантичні рівнини, західну частину гір Атлас і північно-західну частину пустелі Сахара. Клімат на рівнинах субтропічний середземноморський, що дозволяє на узбережжі розвивати пляжно-купальний відпочинок практично цілорічно (рис. 2. 36). Територія країни лежить у зоні сейсмічної активності.

Рис. 2.36. Пересічна температура  води у районі курорту Агадір

Королівство має багаті туристичні ресурси як культурно-історичного походження, за рахунок взаємодії ісламської та християнської культур, так і природного, дякуючи ландшафтному різноманіттю гір і морського узбережжя.

Найбільш популярні туристичні центри Марокко - Агадір, Рабат, Марракеш, Фес, Мекнес, Касабланка, Ес-Сувейра виникли завдячуючи вдалому поєднанню культурної спадщини й узбережжя теплого моря (рис. 2. 37).

Рис. 2.37. Курорти Марокко

Агадір - найбільш європеїзований і  модний марокканський курорт. Більшість  місцевих жителів вдягнута по-європейському, жінки не закривають обличчя. В Агадірі  немає "старого" міста. 300 сонячних днів на рік, зимова температура, яка  не опускається нижче +22 оС і літня, яка не піднімається вище +28-30 оС, багатокілометрові  пляжі, обладнані сучасною інфраструктурою  й обрамлені зеленню евкаліптів, сосен і фінікових пальм, приваблюють  сюди безліч туристів з Європи. Відома агадірская таласотерапія, заснована  на використанні багатою йодом води Атлантичного океану, стала туристичною "візитівкою" курорту.

Рабат - центр політичного життя  країни, один з найбільших осередків  арабської культури, просвітництва  і туризму. Місто - суцільний музей  під відкритим небом із сотнями  цікавих об'єктів: "старе" місто (медина), фортеця, численні мечеті, некрополі, мавзолеї, палаци, музеї (античності, археології, мистецтва, етнографії, природи і  багато ін.).

Уявлення про Марокко буде не повним без відвідування Марракеша. За кількістю музеїв, архітектурних  і сакральних пам'яток місто на рівних конкурує з Рабатом, але значно переважає  столицю за східним колоритом.

На особливу увагу заслуговують базари Марракеша, на яких можна побачити йогів, заклинателів змій, знахарів, чаклунів, торговців сувенірами й екзотичними  товарами. Навколо площі Джема-ель-Фна  виросло справжнє ринкове містечко зі своїми "кварталами": ринок  прянощів, овочів і фруктів, ринки  музикантів, столярів, ковалів, килимарів, ювелірів, чоботарів, мідярів, ткачів, шевців тощо.

Касабланка - ділова столиця королівства, популярний курортний центр, місто, в якому і у житті, і у культурі мирно співіснують Схід і Захід: монументальний кафедральний собор Нотр-Дам і Велика мечеть Хасана ІІ, квартал базарів Хаббус і одне з найбільших у світі казино, бурхливе світське і нічне життя та жінки із закритими обличчями.

На околицях Касабланки розташовані залишки давнього міста Анфа, доступна лише для мусульман святиня Сіді-Абд-ер-Рахман, курортна зона з центрами Айн-Діаб, Темара, Мохаммедія.

Фес - колишня столиця королівства, релігійний, культурний і курортний  центр країни. Це місто має право  пишатися багатою культурною спадщиною: Королівський палац, Арсенал, сади Бу-Джелуд, мечеть Мулай-Ідріс (не мусульманам  заборонено навіть наближатися до неї), медресе і багато іншого. У Фесі знаходиться один з перших сучасних бальнеологічних центрів, який використовує оздоровчі властивості термальних вод.

Мекнеш часто називають "марокканським  Версалем". Головними туристичними принадами міста є напівзруйнований палац Дар-Кебир, численні мечеті, в'язниця Кари, Етнографічний музей.

Неподалік Мекнеша знаходиться давньоримське місто Волюбіліс (ІІ-ІІІ ст.), де туристи мають змогу оглядати повністю або частково відновлені Капітолій, тріумфальну арку Каракали, терми площею близько 1 тис. м2, "будинок Орфея", "будинок Венери", численні фрески. Поблизу Волюбіліса розміщується мавзолей Мулай-Ідріс - одна із найбільш шанованих марокканських сакральних святинь, місце паломництва мусульман.

Танжер - місто-курорт на півночі країни - заслуговує на увагу мандрівників, які цінують якісний відпочинок на морському узбережжі у поєднанні із можливістю знайомства з культурними традиціями країни-дестинації. Після пляжів і комфортних погодно-кліматичних умов, головною туристичною принадою міста є східні базари. Серед культурно-історичних пам'яток найбільш цікавими є палац Дар-ель-Манхез, де розміщені експозиції Музею давньої історії, Сади Мендубія, церква Св. Андрія, султанська скарбниця Біт-ель-Мал, Велика мечеть, Музей сучасного марокканського мистецтва. Околиці Танжера - суцільна курортна смуга, де виділяється містечко Азела - один з елітарних курортів країни.

Колишня піратська фортеця Могадор, нині знана як Ес-Сувейра, у 60-70 роках ХХ ст. була "столицею" хіпі, містом, де відпочивала мистецька бунтарська богема з Європи і Північної Америки. Такому стану речей місто завдячувало Джиммі Хендріксу , який був частим гостем місцевих ріядів - невеликих дешевих готелів. Нинішня Ес-Сувейра - місце справжнього паломництва дайверів і віндсерферів. Любителі давнини та східної екзотики знайдуть у місті численні сліди минулих епох: резиденція паші, будинки у мавританському стилі, мечеті, порт, залишки фортифікаційних споруд зі старими гарматами, практично не змінений ринок рабів, цікаві музейні експозиції.

Неподалік від Ес-Сувейри знаходяться  знамениті Пурпурові острови, де в античні часи виробляли пурпур для його відправки в Рим. Пізніше  острів був місцем карантину для  пілігримів, які поверталися після  хаджу до Мекки. На околицях міста  є ще один цікавий туристичний  об'єкт - Дар-Султан, більше знаний як "замок  у пісках", а також мальовничий  пляж Сіді-Харраз.

Давнє місто Укаймеден - один із найбільших гірськолижних курортів не лише Марокко, а і всієї Африки. Він розташований у західній частині національного  парку Гравюр Репестр, що дозволяє поєднувати активний зимовий відпочинок із екологічним  туризмом.

СУДАН

Республіка Судан (столиця - Хартум) - найбільша за площею держава Африки (2,5 млн. км2 ) країна саван, пустель і  тропічних лісів. Судан має вихід  до Червоного моря і численних  сусідів, із якими не завжди мирить: Єгипет на півночі, Лівія на північному заході, Чад на заході, Центральноафриканська  Республіка і Демократична Республіка Конго на південному заході, Уганда і Кенія на півдні і південному сході, Еритрея й Ефіопія на сході. Судан – типова аграрна країна із низьким рівнем розвитку. Надра  країни багаті на вуглеводневу сировину, поліметалічні, у тому числі, золотоносні  руди, природні будівельні матеріали. Фактично все господарське життя  країни сконцентроване у долині Нілу.

На африканському узбережжі  Червоного моря, де сходяться кордони  Судану і Єгипту розмістилася спірна територія – "Трикутник Халаїба" площею 20,6 тис. км2 (для порівняння –  площа Словенії – 20,2 тис. км2). На території "трикутника" утворено єгипетський національний парк "Гори Ельба", у надрах знайдено промислові запаси нафти. Протягом ХХ ст. спірні землі перебували у складі Судану. Із 2000 р. "Трикутник Халаїба" знаходиться під повним контролем Єгипту. Право на територію не визначене резолюціями ООН. Кожна держава світу на власний розсуд визнає територіальну належність "Трикутника Халаїба" до Судану чи до Єгипту.

Информация о работе Ресурси Африканського туристичного регіону