Ресурси Африканського туристичного регіону

Рис. 2.40. Кліматична діаграма Найробі

На заході частина кордону країни проходить озером Вікторія. На півночі  розташоване найбільше озеро  Кенії - Рудольф. Більшість озер сильно засолені.

Рис. 2.41. Пересічна температура  води у районі курорту Момбаса

Винятково різноманітними є ландшафти, рослинний і тваринний світи  Кенії. На північному сході країни переважають  напівпустелі і солончаки, які, у  міру збільшення опадів, змінюються районами із рідким трав'яним покривом і низькими деревами. Нагір'я Кенії - це савани із родючими землями, густими травами, баобабами і пальмами. У прибережних  районах і в долинах нечисленних  річок савани чергуються із вічнозеленими  тропічними лісами і мангровими заростями.

У Кенії сформована густа мережа природоохоронних об'єктів як на суходолі, так і в акваторії океану. До неї належать 59 національних парків, заповідників і заказників. Серед  туристів особливою популярністю користується національний парк Накуру, що включає  знаменитий вулкан Мененгай і озеро  Накуру, на берегах якого можна  побачити незмірну кількість рожевих  фламінго. Одним із найбільш пам'ятних  видовищ, яке можна спостерігати в національному парку Амбоселі - життя слонів у природних умовах. Тсаво - найбільший національний парк Кенії. Він займає площу близько 21 тис. км2. Мрія кожного туриста, який відвідує парк - побачити і піднятися  на найвищу точку Африки - гору-вулкан Кіліманджаро, яка знаходиться на кордоні Кенії і Танзанії. Національний парк Масаї Мара є продовженням відомого національного парку Серенгеті, що знаходиться в Танзанія. На його території туристи мають можливість ознайомитися з ендемічними представниками фауни, наприклад, чорним носорогом, який перебуває на межі вимирання.

Винятковою природною туристичною  атракцією Кенії є знаменита  Рифт-Веллі - зона Східно-африканського  рифтового розлому. Тут у тектонічних  котловинах знаходяться десятки  озер з унікальними фізико-хімічними параметрами води, неповторною флорою і фауною. Серед найбільш цікавих озер - Туркана (одна з найсолоніших водойм світу), Магаді (озеро відоме колоніями фламінго і водою, насиченою содою), Богорія (одне із найкрасивіших озер Африки), Найваша (озеро приваблює великою популяцією бегемотів). А згаслі вулкани, термальні джерела, фумароли і гейзери нагадують про бурхливі геологічні процеси, що відбувалися у Рифт-Веллі мільйони років тому.

Момбаса - давнє місто-острів, вік  якого складає близько 900 років. Колись Момбаса була столицею Кенії, тепер  це - столиця кенійського курортного туризму.

Момбаса - найбільша курортна зона на екваторіальному узбережжі Індійського  океану, головним багатством якої є 70 км зручних пляжів. На основі їх використання сформувалося кілька кенійських курортів, які здобули світове визнання: Ламу, Кікамбала, Ватаму, Малінді, Пате та ін.

Вузькі вулички, мечеті та індуїстські  храми Момбаси створюють незабутній культурний колорит міста. Тут злилися  арабські, перські і місцеві традиції з європейським "присмаком". Старе  Місто, Форт-Ісус (визначна пам'ятка архітектури, зведена португальцями у XVI ст.) і Старий Порт - свідчення колишньої колоніальної величі Португалії. Місто цікаве не лише своїми історичними пам'ятками, а й можливістю зробити унікальні покупки: незвичні сувеніри, традиційний національний одяг, тканини дивних кольорів і розцвіток.

Давнє місто Малінді відоме фешенебельними готелями і найдавнішим португальським пам'ятником на континенті - хрестом, встановленим Васко да Гамою у 1498 р. Неподалік від Малінді розташовані руїни загадкового арабського міста Геді, де віднайдені елементи міських стін, мечетей, житлових будинків, величезного палацу, басейнів і колодязів. Вчені не дійшли спільної думки, чому жителі залишили місто. У Геді продовжуються археологічні розвідки, які, можливо, розкриють таємниці міста.

Серед інших туристичних центрів  виділяється Найробі - найбільше  місто у Східній Африці. У столиці  туристи мають можливість відвідати  Національний музей, художню галерея  Сорсбі, глиняну мечеть Кірпарам, знаменитий ринок, таємні в'язниці і камери тортур.

Із огляду на ресурсну забезпеченість, найбільш перспективним для Кенії  є екологічний туризм. Його розвиток доповнює традиційну аграрну спеціалізацію  країни, яка в географічному поділі праці відома як постачальник сільськогосподарських  культур - кави, чаю, кукурудзи, цукрової тростини, фруктів та ін.

ТАНЗАНІЯ

Об'єднана Республіка Танзанія (ОРТ) - держава на східному узбережжі Африки. Окрім материкової частини до складу країни вхо-дять острови Занзібар, Мафія, Пемба та ін. Загальна площа  ОРТ складає 947,3 тис. км2; населення - 41 млн осіб. У Танзанії дві столиці: фактичним адміністративним центром  є Дар-ес-Салам, законодавчим - Додома.

Танзанія має одне із найбільших узбереж серед східно-африканських країн, що створює сприятливі передумови для розвитку масового пляжно-купального відпочинку. ОРТ, як і інші країни цього  регіону, відома національними парками, які є природною основою розвитку екологічного туризму.

Серенгеті - найбільший парк Танзанії, який займає площу близько 15 тис. км2. Найбільше захоплення у туристів викликає спостереження за щорічною міграцією тисяч звірів, особливо антилоп гну.

Національний парк Нгоронгоро знаходиться  у величезному кратері згаслого вулкана діаметром майже 20 км. Краї кратера розташовані на висоті близько 2,5 тис. км над рівнем моря, а його дно - на 600 м нижче країв кратера. Тому всередині кратера утворилося власна середовище проживання, ізольоване від довколишнього простору. Багато тварин народжуються, живуть і вмирають саме тут. Знайомство із цим унікальним "загубленим світом" - мета подорожі багатьох туристів, які приїздять до Танзанії.

У країні швидкими темпами розвивається масовий пляжно-купальний відпочинок. На узбережжі Танзанії є кілометри  зручних пляжів. Особливою популярністю користується приморський курорт Танга, де окрім "піску, сонця і води" є бальнеологічні ресурси та мальовничі печери.

Острів Занзібар часто називають  островом прянощів. Із XIX ст. і до сьогодні Занзібар належить до провідних світових постачальників гвоздики, кориці, ванілі, мускатного горіха, шафрану, імбиру, різних перців та інших спецій. Але нинішня популярність острова більшою мірою пов'язана з міжнародним туризмом. Він володіє фантастичними природними і культурно-історичними ресурсами. Головним природним багатством є океан. Занзібар і довколишні менші острови - визнані світові центри дайвінгу і сноркеллінгу. Практично все їх узбережжя оточене рифами й ідеальними пляжами, які не бувають порожніми жодного дня протягом усього року - температура води не опускається нижче +26 оС.

Головною культурно-історичною принадою Занзібару є арабське місто Стоун-Таун, включене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Архітектурний ансамбль міста  не залишить байдужим навіть найбільш затятого скептика: палаци, ринки, площі, мусульманські мечеті, християнські собори, індуїстські храми, фортифікаційні споруди, музеї, сади, бані, резиденції впливових осіб створюють особливе урбаністичне середовище. Велика кількість  унікальних об'єктів розкидана територією острова: руїни палаців Марухубі і Мтоні, палац Дунга, місто-фортеця  Кізимказі, комплекс печер Мангапвані, султанські бані Кідичі і Кізимбані  та багато інших.

До помітних туристичних центрів  ОРТ належать Дар-ес-Салам і Багамойо, в яких туристи мають змогу  ознайомитися з архітектурним спадком, сакральними святинями різних конфесій та оригінальними музейними експозиціями.

УГАНДА

Республіка Уганда розташована  у північно-західній частині Східно-африканського  плоскогір'я, у районі Великих Африканських озер, у зоні саван і рідколісь  субекваторіального поясу. Площа країни становить 241 тис. км2; населення - 32,4 млн  осіб; столиця - Кампала.

Уганда належить до бідних сільських аграрних країн світу із численними соціальними проблемами: висока народжуваність (48 ‰ - 2-е місце у світі); висока захворюваність на ВІЛ/СНІД (майже 1 млн хворих - 9 місце у світі); дуже високий ступінь ризику інфекційних захворювань (малярія, чума, гепатит А, черевний тиф, сонна хвороба); низький рівень грамотності населення. Незважаючи на такий стан справ, Уганду називають "туристичною перлиною" Африки. Підставою для цього є надзвичайно багаті природні ресурси, що стали основою розвитку екологічного туризму, сафарі та фотосафарі, рафтингу.

До головних і найбільш відомих туристичних атракцій країни належать: національний парк Бвінді (тут живе половина горил, які ще залишилися в світі); Кабарега і Мерчісон - одні із найкрасивіших водоспадів світу; національні парки Рувензорі й Ачоле, які вважаються одними із кращих в Африці і відомі надзвичайним фауністичним різноманіттям: гіпопотами, леви, слони, буйволи, жирафи, антилопи, болотні козли, червонохвості мавпи, баклани, гігантські чаплі, орли та багато ін.; озеро Вікторія - один із найбільших у світі резервуарів прісної води; озеро Альберт, що відоме своїми чудовими краєвидами.

МОЗАМБІК

Республіка Мозамбік знаходиться  на південному сході континенту й  омивається водами Індійського океану. Її площа перевищує 799 тис. км2. Загальна кількість населення складає  майже 22 млн осіб. Столиця - Мапуту.

Мозамбік - одна із найбідніших аграрних держав. За величиною внутрішнього валового продукту у розрахунку на одну особу ($ 900) країна займає 218-е місце  серед 227 країн світу.

Туристів до Мозамбіку приваблюють  головним чином піщані пляжі, розташовані  в районах Тофу, Лангош, Лурно  і мису Барра-Фалса. Країна також  відома національними парками (Горонгоса, Баньїне, Зінаве) з багатим тваринним  світом. Одним із найкрасивіших місць  континенту вважається морський національний парк Архіпелаг Базаруто - чудове місце  для дайвінгу і змістовного активного  відпочинку.

Надзвичайно цікавою є самобутня  культура Мозамбіку. На особливу увагу  туристів заслуговує скульптура народу маконде, визнана найбільш вишуканою  і складною формою африканського  художнього мистецтва. Традиційна музика також користується підвищеною увагою. Фахівці вважають, що саме музика народів  Мозамбіку стала основою розвитку популярних нині стилів реггі і нью-ейдж. Відомими стали і народні музичні  інструменти - лупембе та маримба. Досить часто метою подорожі до Мозамбіку  стає відвідування концертів оркестрів, які виконують на цих інструментах народні музичні твори.

СЕЙШЕЛИ

В Індійському океані біля берегів  Африки знаходиться невелика острівна держава Республіка Сейшельські  Острови. Її площа складає 455 км2. До складу країни входить понад 100 островів, із них лише на 33-ох є постійне населення. Взагалі ж на островах живе 87,5 тис. осіб - нащадків піратів, білих колоністів, чорних рабів та індійських торговців. Найбільшим є острів Мае, на якому  розташована столиця - місто Вікторія.

Історія Сейшельських Островів багата на таємниці, які залишили першовідкривачі архіпелагу - пірати. Ці справжні і вигадані секрети створюють ауру загадковості, яку вміло використовують організатори туристичної індустрії, перетворюючи її на додатковий чинник привабливості, а відтак і розвитку.

Сейшели - типова "країна-готель", класичний "туристичний рай" у  сучасному розумінні. Республіка існує  за рахунок міжнародного туризму, який забезпечує робочими місцями 1/3 економічно активного населення і 70 % валютних надходжень.

При розвинутій індустрії туризму  сейшельцям вдалося зберегти природу  у майже первозданному вигляді. Острови багаті на ендеміків. Тільки тут живуть гігантські альдабрські  черепахи (вага - до 250 кг; вік - до 150 років), багато рідкісних птахів, у тому числі чорний какаду і соловей  бульбуль. У водах Індійського  океану безліч морських мешканців. Це дозволяє островам належати до регіонів, де активно впроваджуються екотуристичні  види діяльності. Але головними ресурсами  є "сонце, море і пісок", які  є основою розвитку пляжно-купального відпочинку. До того ж, пересічна температура  води не опускається нижче +26 оС (рис. 2. 42), а пісок на пляжах має ніжно-рожевий  колір.

Рис. 2.42. Пересічна температура  прибережних вод поблизу Сейшельських островів

Найбільш відомими курортними центрами і зонами на Сейшельських Островах є Вікторія, Бо-Валлон, Ла Діг, Праслін.

МАВРИКІЙ

"Спочатку був створений Маврикій  і лише потім рай. Цей рай  був відображенням Маврикію", - так свого часу писав Марк  Твен про найбільший острів  Маскаренського архіпелагу, що розташований  у західній частині Індійського  океану.

Республіка Маврикій має площу 2 тис. км2. Загальна кількість населення  складає 1,3 млн осіб. Столиця держави - Порт-Луї.

Нинішній Маврикій завоював славу  місця для елітного відпочинку. Туристів приваблюють десятки кілометрів пляжів, затінених пальмовими гаями, численні засоби розміщення на будь-який смак, екологічні екскурсії до національних парків, круїзи на катамаранах і  яхтах, дайвінг, океанічне рибалення  і гостинність місцевого населення.