Ресурси Африканського туристичного регіону

ПІВДЕННА АФРИКА

Південноафриканська Республіка (ПАР) - одна із найбільш економічно розвинутих, цікавих і привабливих для відвідування країн Африканського континенту. Офіційною столицею ПАР визнане місто Тсване (Преторія). Однак цей статус є досить умовним: у місті розташований лише уряд. Парламент знаходиться у Кейптауні, Верховний Суд - у Блумфонтейні. Площа країни складає 1,2 млн км².

Через різноманіття етнічних груп, населення  Південної Африки називають "народом  веселки". В етнічній структурі  переважає чорношкіре населення - 77 %, ще 11 % - білошкірі. Загальна кількість  населення - 49 млн осіб.

Для геотуристичного положення ПАР притаманні цікаві особливості: води Атлантичного й Індійського океанів зливаються біля південного узбережжя країни; на території республіки сформувався неповторний рослинний і тваринний світ; африканський колорит і європейський вплив скристалізували унікальний культурний простір. Єдина проблема - значна віддаленість від головних споживчих ринків. Незважаючи на це, у кінці першого десятиріччя ХХІ ст. до ПАР приїздить до 8 млн туристів, які щороку привносять до економіки країни до € 6 млрд.

Південна Африка розташована в  тропічних і субтропічних широтах  Південної півкулі. Взимку тут формується область високого атмосферного тиску  і панує суха прохолодна погода. Влітку зі сходу надходять вологі повітряні маси з Індійського  океану, випадає більша частина опадів, температура повітря помітно  підвищується. У цілому розрізняють  клімат центральної частини, західного  і східного узбережжя. Кліматична діаграма Кейптауну на рисунку 2. 38. ілюструє кліматичні особливості, які притаманні територіям, що перебувають у зоні впливу субтропічного середземноморського  клімату.

Рис. 2.38. Кліматична діаграма Кептауну

Найкращий час для відпочинку в  Південній Африці - період з вересня  до грудня. Купальний сезон на ряді приморських курортів може тривати  цілий рік (наприклад, район Дурбана) або протягом листопада-лютого у  районі Кейптауну (рис. 2. 39). Для туристичної  подорожі національними парками  найкращим часом буде травень-червень, коли тварини мігрують у пошуках  води. Спостерігати за китами найкраще з червня до грудня.

Рис 2.39. Пересічна температура води у районі міст Дурбан і Кейптаун

Територія ПАР омивається водами Атлантичного й Індійського океанів. Географічне  положення на самому півдні Африки, на перехресті торгових шляхів, сприяло  економічному розвитку країни. Однак  основним фактором економічного зростання  стали природні ресурси: алмази, золото, платина, уран, залізні руди, вугілля. Історія гірничорудної справи в  ПАР створила своєрідні туристичні визначні пам'ятки. Так, у центрі міста-музею  Кімберлі шукачі дорогоцінних каменів  викопали "Велику Діру" - найбільшу  у світі рукотворну діамантову шахту, що йде у глиб Землі майже на кілометр. Алмази зустрічаються тут  і до цього дня. Тому туристи за невелику плату можуть спробувати щастя  і знайти алмаз, рівних якому ще не було.

У ПАР безліч заповідників і національних парків (Ройяль-Натал, Ауграбіс, Еддо-Елефант, Умфолозі, Італа, Веллі, Піланесберг, Ботсалано, Нейчес-Веллі), природні ландшафти яких стали уособленням Африки. Особливо привабливими є парки в Драконових горах, де туристи мають змогу милуватися п'ятикаскадним водоспадом Тугела, який вважається другим за висотою у світі (948 м), озером Санта-Лючія, так званим "Амфітеатром" - восьмикілометровим бескидом і велетенською базальтовою стіною протяжністю 250 км. Не менш цікавими природними пам'ятками багаті плато Трансвааль і Кару, пустелі Наміб і Калахарі та інші райони країни. Але "візитівкою" країни є Крюгер-парк, розташований у Східному Трансваалі. На площі майже 2 млн га (територія Словенії або Ізраїлю) охороняються природні комплекси саван, сухих рідколісь і тропічних лісів. У парку живе близько 150 видів ссавців (антилопи, буйволи, носороги, слони, леви, леопарди, гепарди), 500 видів птахів, більше 100 видів рептилій, 33 види амфібій, 50 видів риб.

У 2007 р. більше половини туристів, що відвідали  Південну Африку, зупинили свій вибір  на відпочинку в національному парку  або заповіднику.

Вздовж узбережжя розташована  низка морських курортів. Найбільш відомі серед них - Амланга-Рокс, Сан-Сіті. Останній приваблює туристів ще і  сучасним тематичним парком. Дурбанська "Золота миля", яка тягнеться  на кілька десятків кілометрів, вважається одним із кращих районів в Африці для пляжно-купального відпочинку, підводного полювання, серфінгу та інших  видів туризму.

Улусабу, що в перекладі означає "безпечні землі" – місце для  елітного відпочинку в ПАР. На будівництво  туристичного комплексу, який розмістився  на шляху міграції тварин руслом річки  Рок Лодж, було затрачено $ 15 млн. Комплекс органічно вписався у довкілля і  не створює видимих проблем для  диких тварин. Антропогенний тиск регулюється фінансовими важелями. Вартість доби перебування в Улусабу  – $ 14 тис. На туристів чекають розкішні номери, оздоблені у народних африканських традиціях із використанням екологічно чистих матеріалів, обіди, зготовані  у термітнику, "занурення у  дику природу" із відкритих веранд і багато інших пригод, пов’язаних зі світом тварин.

На відміну від багатьох африканських держав, ПАР володіє потужними  культурно-історичними туристичними ресурсами, зосередженими у багатьох містах і регіонах країни (табл. 2. 14).

ПАР - велика виноробна країна. Вина експортуються більш ніж у 50 країн  світу. У ПАР стимулюється не лише вирощування винограду і виробництво  вин, а і розвиток "винного" туризму, який знайомить із головними  виноградарсько-виноробними районами, традиціями та специфікою вирощування  і переробки винограду. Часто "винний" туризм приносить власникам ферм більше прибутків, ніж винне виробництво. Головний район розвитку такого виду туристичної діяльності - адміністративні  утворення, які виникли на території  колишньої Капської провінції.

Табл. 2. 14. Культурно-історичні туристичні ресурси ПАР

НАМІБІЯ

Республіка Намібія - південноафриканська  держава, яка займає площу 824,3 тис. км2. Її населяє 2,1 млн осіб. Столиця країни - Віндгук. Сусідами Намібії є Ангола, Замбія, Ботсвана і ПАР. Із заходу країна омивається водами Атлантики.

Клімат Намібії тропічний, дуже сухий і спекотний, на півночі - субтропічний із ознаками континентальності. Пересічні  температури літа складають +28-32 оС, зими - +15-20 оС. На узбережжі випадає  від 10 до 50 мм опадів на рік, зазвичай, у  вигляді туманів. Прчиною практичної відсутності опадів є вплив холодної Бенгельської течії.

Намібія - унікальна країна, яка володіє багатою флорою і фауною, рідкісним поєднанням ландшафтів, геологічних і геоморфологічних пам'яток природи. Використання цих ресурсів - основа розвитку екологічного туризму.

Головним природним об'єктом  і туристичною дестинацією країни є пустеля Наміб, розташована  на узбережжі Атлантичного океа-ну. Її вік учені оцінюють у 60-80 млн  років. Походження пустелі пов'язано  із холодною Бенгельською течією, яка  проходить біля берегів країни. Розкинувшись на 1 600 км вздовж узбережжя, пустеля  вражає різноманіттям ландшафтів. Абсолютно  суха місцевість, де роками не випадає  краплини дощу, насичена життям і приваблює  тисячі туристів.

Біля узбережжя Намібії й Анголи спостерігається рідкісне явище: лунають потужні підводні вибухи, вода вирує і стає червоною, над хвилями здіймаються хмари жовтого диму, який насичує все довкола запахом сірководню. Після закінченню підводної "канонади" на поверхні води лишаються чорно-зелені брудні "острівки", а берег укривають мертві мешканці океану.

Одна із гіпотез пояснює це явище  впливом холодної Бенгельської течії, що призводить до різкого зниження температури води і масовому відмиранню діатомових водоростей. Їх залишки  товстим шаром осідають на дно, де починається інтенсивний процес гниття з виділенням сірководню, який накопичується у пустотах океанічного  дна. Влітку, коли вода прогрівається, газ розширюється і проривається на поверхню, отруюючи все довкола. Це явище перешкоджає використанню узбережжя для організації масового пляжно-купального відпочинку, але  є додатковим чинником розвитку екологічного туризму: стати свідком подібної "диявольської" феєрії – мрія багатьох справжніх шанувальників  дикої природи.

Всюдисуща холодна течія все  ж таки залишила можливості для розвитку пляжно-купального відпочинку. Дякуючи  особливостям географічного положення  і м'якому сухому клімату, узбережжя  на околицях міста Свакопмунд, заснованого  німецькими колоністами, перетворилося  на першокласний курорт. У грудні-квітні вода на пляжах міста прогрівається  до +25-26 оС, що створює майже ідеальні умови для відпочинку.

Намібію часто називають країною "громадського туризму". Згідно планів уряду, розроблених на початку 1990-х  років, місцеві громади можуть взяти  на себе відповідальність за формування цінової і політики і використання земель, що перебувають у їх юрисдикції. Кожна громада на власний розсуд проводить зонування земель і  виділяє сільськогосподарські угіддя, ділянки дикої природи із максимальним режимом заповідання та території, призначені для розвитку туристичної  діяльності, а потім отримує із цього фінансові вигоди.

СВАЗІЛЕНД

На півдні Африки, на кордоні між  Мозамбіком та ПАР, розташовано невелике Королівство Свазіленд - патріархальна  монархія, де король бере участь у ритуальних танцях, знімає пробу із нового врожаю, а на фестивалях серед молодих  незаміжніх жінок вибирає собі нову дружину.

Площа королівства - 17,4 тис. км2; населення - 1,3 млн осіб; столиця - Мбабане.

Відсутність сучасних курортів і готелів - наслідок патріархального життя  країни. Однак ця обставина компенсується  дикою природою і неповторним  національним колоритом.

У країні створена мережа заповідників і природних парків, є велика кількість  археологічних пам'яток. Свазіленд  заслужив славу одного зі світових центрів кінного і пішохідного  туризму.

Національний парк Малолотжа - найбільш відвідуваний і цікавий. На його території  розташовані близько 30 водоспадів і  найдавніша із відомих шахт у світі, яка, на думку вчених, була у виробництві  понад 40 тис. років тому.

СХІДНОАФРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ  РАЙОН

Бурунді - Джибуті - Еритрея - Ефіопія - Замбія - Зімбабве - Кенія - Коморські  Острови - Мадагаскар - Малаві - Маврикій - Мозамбік - Реюньон - Руанда - Сейшельські  Острови - Танзанія - Уганда

КЕНІЯ

Республіка Кенія розташована  на східно-африканському узбережжі  Індійського океану. Її площа - 580,4 тис. км2; населення - 39 млн осіб; столиця - Найробі.

Екватор перетинає країну майже  посередині. Незважаючи на це, клімат Кенії  субекваторіальний із пересічними  температурами січня +14-27 оС, липня - +14-28 оС. У західних районах температура  повітря досить рівна (+22-23 оС) із незначними коливаннями і постійними дощами. Причиною є висотна поясність. За винятком вузької прибережної смуги, територія Кенії лежить у межах  надзвичайно різноманітного за рельєфом нагір'я (найвища точка - гора Кенія  висотою 5 199 м). Кліматичні умови кенійського  нагір'я вважаються одними із найкращих  в Африці (рис. 2. 40). Температурний  режим прибережних вод сприяє розвитку пляжно-купального відпочинку (рис. 2. 41).