Шпаргалка по "Бюджету"

2. Неподаткові надходження включають:

- доходи від  власності та підприємницької  діяльності;

- адміністративні збори  та платежі; 

- надходження від штрафів  та фінансових санкцій, не пов'язаних  з порушенням податкового законодавства  ;

3. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

5. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Найбільшим джерелом доходів державного бюджету с  податок на додану вартість. Частка в доходах державного бюджету  від надходжень цього податку  складає у середньому 28% Другим за величиною джерелом надходжень до державного бюджету є податок на прибуток підприємств, питома вага надходжень від цього податку складає у середньому близько 20%. Третє за значенням доходне джерело державного бюджету - акцизний збір, Його частка в доходній частині державного бюджету за останні роки має стійку тенденцію до збільшення. Останніми роками вагому роль відіграють неподаткові джерела формування державного бюджету, питома вага яких складає у середньому близько 30% усіх доходів бюджету.

Співвідношення між окремими видами доходів державного бюджету України, аналіз тенденцій бюджетних надходжень і факторів, що визначають зміну їх рівня, визначаються стратегією розвитку бюджетно-податкової політики.

 

7.  Бюджетний  механізм

Складовою ланкою загальної  системи управління економікою, яка значного мірою визначає характер економічної системи в цілому є бюджетний механізм — сукупність певних видів бюджетних

відносин,   розроблених   та   законодавче   закріплених   у   державі методів мобілізації  та використання бюджетних коштів,

До складу бюджетного механізму входять:

1.  Бюджетне     планування     і     прогнозування     (визначення  бюджетних макропоказників, розробка  проектів державного та місцевих  бюджетів, бюджету Пенсійного фонду).

2.  Бюджетні  норми   та нормативи  (ставки  заробітної плати, пенсії, стипендії, ставки податків, норми витрат у бюджетних установах).

3.  Бюджетні стимули  (пільги щодо податків, бюджетні  кредити, надання фінансової підтримки  і допомоги).

4.  Бюджетні    санкції    (санкції    за    порушення    податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів, відміна наданих пільг).

5.  Бюджетні   ліміти   та   резерви   (резервні   фонди   Кабінету Міністрів,  резервні фонди місцевих рад,  ліміти бюджетного фінансування).

Бюджетний механізм, через  який здійснюється практичне використання фінансів в економіці держави, виступає важливим і дійовим засобом регулювання  економічних і соціальних процесів.

 

8.   Бюджетний  дефіцит

Метою бюджетної політики держави є забезпечення балансу між доходами і видатками державного бюджету. Однак таке збалансування здійснюється не щороку. В окремі роки видатки державного бюджету можуть перевищити надходження до нього,

виникає дефіцит.

Бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. Це - фінансове явище, з яким стикаються багато країн світу.

Конкретними особливостями  розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету,є:

-  структурна розбалансованїсть  економіки та несвоєчасне І  недостатньо ефективне проведення структурних перетворень;

-    збереження  значної кількості нерентабельних  державних підприємств, що одержують  дотації;

-    недосконалий       механізм       оподаткування       суб'єктів

господарювання;

-    невідповідність  структури бюджетних видатків  наявним фінансовим можливостям держави.

Безумовно, бюджетний  дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на підставі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу.

Проблема подолання дефіциту бюджету є однією з важливих фінансових проблем, причому принципове значення для функціонування економіки має не стільки розмір бюджетного дефіциту, скільки вибір джерел його фінансування.

Згідно з Бюджетним  кодексом України джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, тобто операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, АР Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Конкретні заходи держави  у напрямі подолання бюджетного дефіциту можуть бути різними, але в  результаті вони зводяться до створення  умов і можливостей для зростання  доходів та скорочення видатків бюджету.Державний борг як категорія ринкової економіки

Існування державного кредиту  призводить до появи державного боргу. Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених  і непогашених боргових зобов'язань  держави.

Бюджетний кодекс України  визначає державний борг (борг АР Крим   чи   борг     місцевого  самоврядування)  як  загальну  суму заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка   складається   з   усіх   випущених   і   непогашених   боргових зобов'язань держави (АР Крим  чи місцевого самоврядування), включає боргові зобов'язання держави (АР Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Розвиток державного кредиту і, відповідно, створення державного боргу характерне для усіх країн як з розвиненими ринковими відносинами, так і з перехідною економікою. Більшість країн з розвиненою економікою мають державний борг, але це не стало причиною дестабілізації їх економіки, тому що здійснюється серйозний контроль над розмірами державних почик і чітко визначаються методи їх покриття.Державний  борг - явище,  похідне  від дефіциту державного бюджету.У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного бюджету потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує бюджетний дефіцит.

 

 

9.  Бюджетна політика і бюджетний механізм.

Використання бюджету  визначається фінансовою політикою  частиною якої є бюджетна політика - комплекс юридичних, економічних, організаційних заходів щодо складання бюджетів регулювання бюджетного процесу, організації бюджетного контролю.

Бюджетна політика є  важливою складовою державного регулювання  економіки. Основна її функція —  фінансова підтримка виробництва  і соціальних програм. Від напрямків  і механізмів фінансової підтримки  значною мірою залежить ефективність регулювання економіки на шляху її переходу до ринкових відносин. Розвиток ринкових відносин, їх зміцнення і вдосконалення, потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси. При цьому бюджет не лише виконує розподільні функції, а й бере участь у створенні фінансових ресурсів держави.

Перспективи бюджетної  політики як складової фінансової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.

Складовою ланкою загальної  системи управління економікою, яка  значного мірою визначає характер економічної  системи в цілому є бюджетний  механізм — сукупність певних видів  бюджетних відносин,   розроблених   та   законодавче   закріплених   у   державі методів мобілізації та використання бюджетних коштів,

До складу бюджетного механізму входять:

1.  Бюджетне     планування     і     прогнозування     (визначення  бюджетних макропоказників, розробка проектів державного та місцевих бюджетів, бюджету Пенсійного фонду).

2.  Бюджетні  норми   та нормативи  (ставки  заробітної  плати, пенсії, стипендії, ставки  податків, норми витрат у бюджетних  установах).

3.  Бюджетні стимули  (пільги щодо податків, бюджетні кредити, надання фінансової підгримки І допомоги).

4.  Бюджетні    санкції    (санкції    за    порушення    податкового законодавства,  санкції за нецільове використання  бюджетних коштів, відміна наданих  пільг).

5.  Бюджетні   ліміти   та   резерви   (резервні   фонди   Кабінету Міністрів, резервні фонди місцевих рад, ліміти бюджетного фінансування).

Бюджетний механізм, через  який здійснюється практичне використання фінансів в економіці держави, виступає важливим і дійовим засобом регулювання економічних ісоціальних процесів.

 

10.  Бюджетний  процес. 
Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи України. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи , які наділені правами і обов'язками учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетний рік розпочинається 1 січня та закінчується 31 грудня.

Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України. Бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети області, міста, району, району в містах, селищні і сільські бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів.

Бюджетний процес складається  з чотирьох стадій;

1.   Перша стадія  — планування, складання  проекту  бюджету являє собою   діяльність   щодо   розробки   плану   документів   (проекту бюджету), або прийняттям відповідних правових  актів (Постанова, Рішення сесії місцевої ради).

2.   Друга стадія  — розгляд та затвердження  бюджету починається з моменту  надання проекту бюджету на  розгляд у Верховну Раду або  місцеві ради та завершується  прийняттям Закону про Державний  бюджет або Рішенням сесії  місцевої ради на плановий рік.

3.   Третя стадія  — виконання бюджету, в тому  числі у разі необхідності  внесення змін до Закону про  Державний бюджет України, Рішення  про місцеві бюджети.

Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного  і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.

4.Четверта стадія - підготовка  та розгляд звіту про виконання  бюджету і прийняття рішення  про нього.

Касове   виконання  Державного  бюджету   та  місцевих   бюджетів, контроль за  цільовим  спрямуванням бюджетних  коштів здійснюють органи   Державного   казначейства   України.   Цей   виконавчий   орган вирішує комплекс завдань, пов'язаних з організацією та виконанням Державного бюджету і бюджетів місцевого самоврядування, проведенням проведенням операцій з наявними бюджетними коштами та їх ефективним управлінням, обліком доходів та витрат бюджетів, організацією і аналізом фінансової звітності про стан їх виконання. Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої та виконавчої влади, Національним та комерційними банками України, Іншими учасниками бюджетного процесу, а також фінансовими інститутами.

Правила складання і  виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, затверджується в порядку, встановленому законодавством України,

 

 

11.  Взаємозв'язок  фінансів з іншими економічними  категоріями ринкового господарювання.

Важливо знати взаємозв'язок фінансів з такими економічними категоріями як ціна ,зарплата,кредит, а також в якій послідовності ці категорії вступають у розподільчий процес.

Ціна.Саме вона вступає у розподільчий процес першою і визначає первинні пропорції в ньому.Коливання ціни вартості створюють поле діяльності для фінансів.

У ціні містяться всі  структурні частини вартості, які  далі розповсюджуються й стримують  свої економічні форми у вигляді  фінансових ресурсів і фондів.В умовахжорсткої централізації доля заробітної платні менша; доля ж доплат до заробітної платні – більша.В умовах демократії заробітна плата- основна, а додаткові виплати значно менші.

Ціна підготовлює умови  для функціонування фінансів.Або  кошти накопичуються у підприємства, але тоді зростають суми податків, або суспільний продукт розростається, що приводить до вивільнення ресурсів, які переміщуються в галузі з найбільш високою нормою прибутку.

Фінанси конкретизують  ті пропорції, якізакладені ціною.Фінансовий розподіл відрізняється від цінового тим, що обєктом цінового розподілу  виступає лише частина вартості валового суспільного продукту.

Фінанси розподіляють всю  вартість валового суспільногопродукту.По відношенню до цінового розподілу, фінасовий  розподіл є вторинним.Ціновий розподіл на поверхні не помітний, він прихований у загальній масі виручки.Фінансовий розподіл чітко проглядається.

Ціновий розподіл займається лише розподілом, а фінансовий- розподілом і перерозподілом.