Контрольная работа по "Криминалистике"

4) змішані  (комплексні) способи - поєднують  у собі різні способи або їх елементи.

     Якщо  говорити про конкретні способи  приховання вбивств, то варто назвати  такі:

- дії  щодо знищення чи приховання  трупа або його частин;

- переміщення  трупа з місця вбивства на  інше місце;

- розчленування  або спотворення трупа;

- заховання  знарядь убивства, одягу і взуття  вбивці, речей жертви;

- знищення  слідів на місці вбивства;

- інсценування  події під самогубство, нещасний випадок, природну смерть тощо.

     Спосіб  приховання слідів убивства може вказувати  на зв'язок злочинця і жертви. Так, убивства, що маскуються інсценуваннями, зазвичай вчиняються або особами, які знайомі  з потерпілими і саме в яких щонайперше з'ясовують причину смерті людини, або найманими вбивцями. Сторонні вбивці (зокрема не наймані) частіше за все тільки переміщають  труп на незначну віддаль від місця вбивства, закидають гіллям, землею, скидають у провалля тощо.

     Подальшим елементом криміналістичної характеристики вбивств є слідова картина, тобто  узагальнені дані про комплекс слідів, що відображають картину події злочину (труп, сліди його розчленування  або знищення, знаряддя вбивства, зброя  і т. ін.).

     Вчинення  вбивства супроводжується багатьма контактами між злочинцем, жертвою, знаряддям злочину, а також контактами цих об'єктів із навколишньою обстановкою. Це обумовлює механізм слідоутворення - слідів рук, ніг, інших частин тіла, виділень людського організму, ушкоджень на тілі й одязі обох, слідів від знарядь убивства на тілі й одязі обох, слідів від знарядь убивства на тілі, одязі та навколишній обстановці. Слідова картина дозволяє:

- побудувати  модель механізму минулої події;

- перевірити  показання обвинуваченого і свідків щодо події вбивства через зіставлення слідів, виявлених на місці його вчинення;

- відшуковувати  додаткові сліди злочину, знаючи, якою закономірно повинна б  бути слідова картина за тих чи інших ситуацій та діянь.

     Щодо  відомостей про типові особистісні  характеристики вбивці варто зазначити, що побутові вбивства частіш за все  вчиняються емоційно нестійкими, зухвалими, цинічними, жорстокими особами, які  зловживають алкоголем, наркотиками  тощо.

     Корисливі вбивства вчиняють особи, що характеризуються у повсякденному житті як позитивно, так і негативно. Однак, позитивна  їх характеристика часто не відповідає внутрішньому змістові їхньої особистості. Зазвичай це жорстокі, надмірно меркантильні (корисливі) люди, основним мотивом  поведінки яких виступає особисте збагачення.

     Особливу  групу обвинувачених у вбивствах  утворюють наймані вбивці.

     Характеристика  особи жертви. Потерпілими від  убивств часто стають особи, які:

- залюбки  розпивають спиртні напої з  випадковими знайомими;

- демонструють  свою перевагу над іншими;

- вступають  у сварки та бійки із оточенням;

- так  чи інакше зв'язані зі злочинним  світом та ін. Жертвами корисливих убивств можуть бути люди, котрі оцінюються злочинцями як заможні громадяни.

     Потерпілими від убивств на замовлення стають відомі політичні діячі, працівники правоохоронних органів, журналісти, керівники  великих підприємств, банкіри, комерсанти, члени організованих злочинних  угруповань, що порушили внутрішні  правила злочинних корпорацій тощо. Потерпілими від вибухів автомобілів, на сходових клітках, у квартирах можуть бути ті, кого вбивці намагаються знищити, інколи - люди, що випадково опинилися на місці вибуху чи біля нього.

     Криміналістичні ознаки найманих вбивць та інші питання  щодо методики розслідування вбивств  на замовлення будуть предметом розгляду наступної теми.

     Відомості про потерпілого слугують підґрунтям для версії про ймовірного вбивцю за відповіді на питання: «Кому була вигідною смерть загиблої особи?»

     Місце вбивства, зазвичай, пов'язане з житлом злочинця або його жертви; з місцем, на якому переважно перебуває  у вільний час потерпілий; шлях руху жертви на роботу, до місця відпочинку, до рідних, знайомих тощо.

     Коли  вбивство вчиняється способом, поєднаним  із виведенням з ладу механізмів автомобіля власника - жертви, то місцем убивства обирається маршрут, що має круті повороти, пролягає берегом моря, ріки, провалля тощо.

     Час убивства щодо наперед підготовлених  злочинів обирається так, щоби зникнення  жертви було виявлено якомога пізніше  і заява про факт зникнення  особи чи виявлення її трупа потрапила  до правоохоронних органів через  більш або менш тривалий відтинок часу. Коли вчиняється вбивство без особливих підготовчих дій, на побутовому ґрунті, його час обумовлюється, власне, конкретно-ситуативною поведінкою злочинця і жертви. Тому в процесі розслідування завжди встановлюються шлях і час переміщення їх обох до вбивства і злочинця - після скоєної події.

     Останнім  в аналізованій системі елементів  криміналістичної характеристики виступає обстановка вчинення вбивств. Це -своєрідне поле діяльності (дій) злочинця, яке той обирає або завчасно, або опиняється в ньому випадково. У кожному з випадків обстановка відіграє певну роль: в одних - коли вона завчасно підготовлена, сприяє вчиненню і прихованню злочину, в інших - може мати як позитивне, так і негативне значення, залежно від того, наскільки вона допомагає реалізації злочинного умислу (жінка повертається додому пізно ввечері парком одна) або перешкоджає його здійсненню (під час учинення вбивства рантово з'являється декілька перехожих). Завдяки цьому поняття «обсхановки» доповнюється поняттям «вчинення злочину в умовах очевидності та за неочевидних умов», де вперше вказується на наявність осіб, що були присутні на місці вчинення злочину, а друге - на їх відсутність.

     Певна специфіка притаманна вбивствам, учинюваним із метою заволодіння житлом або  передання його іншим особам за винагороду. Специфіка таких убивств полягає  в тому, що вони виявляються не відразу, оскільки потерпілий або зникає, або завчасно вмирає, як на перший погляд, природною смертю чи внаслідок нещасного випадку, або ж від самогубства. І тільки після зникнення або смерті власника житла, після спливу тривалого часу з'ясовується: існують документи, згідно з якими виникає сумнів, що право власності на житло перейшло до іншої особи добровільно, або ж навіть - що це було зроблено за підробленими документами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача

     Черговому Городоцького райвідділу міліції о  восьмій годині ранку найшло повідомлення від дільничного інспектора селища Сатанів про вчинену крадіжку із продуктового магазину. Дільничний також повідомив, що забезпечена  належна охорона місця події, а також про те, що в магазині 2 дні назад почалася ревізія. Огляд  місця події слідчо-оперативною  групою у повному складі встановлено  факт вчинення злочину шляхом пролому  стелі і факт відсутності товарів, вказаних працівниками цієї торгової точки.

     Питання 1

     Вкажіть склад слідчо –  оперативної групи  і відвідний алгоритм початкових слідчих  дій і операвно – розшукових заходів.

     Входять слідчий, оперативні працівники карного  розшуку, фахівець-криміналіст, кінолог  зі службово-пошуковим собакою, дільничний інспектор. При крадіжці з торговельного підприємства й у деяких інших випадках доцільна участь в огляді місця події співробітника служби по боротьбі з економічними злочинами. Після прибуття на місце події опрашиваются очевидці, у яких з'ясовується, хто перший виявив крадіжку, які зміни вироблялися в обстановці й чи не бачив хто-небудь злочинців або підозрілих осіб. У необхідних випадках силами, оперативних працівників організується розшук по "гарячих слідах". Одержавши загальне подання про обстановку місця події й намітивши послідовність огляду, слідчий з'ясовує наступні питання: яким образом злочинець проникнув у приміщення; яких предметів він стосувався; у якому напрямку зник і чи міг зникнути непоміченим; які сліди залишені на місці події й що злочинець міг віднести із собою або на своєму одязі (викрадені предмети, частки масляної або клейової фарби, грудочки бруду); чи є ознаки, що вказують на професію злочинця, його зовнішність, особистість; немає чи ознак, що дають підставу припускати, що крадіжка зроблена рецидивістом (такий висновок може бути зроблений при відсутності слідів пальців на скриньках, полірованих дверцятах шафи й інших предметів, яких злочинець міг стосуватися, а також при наявності на цих предметах слідів протирання або рукавичок); скільки було злочинців і чи було їм відомо про місце знаходження викрадених цінностей. При огляді місця події з особливою старанністю вивчаються місця проникнення в приміщення (двері, вікна) або сховище (шафи, сейфи), де можуть бути виявлені сліди пальців, знарядь злому, взуття, окремі волокна одягу злочинця, загублені їм предмети (стамеска, викрутка, ломик, фомка, що використалися при отжиме двері, свердла, склоріз і ін.). При крадіжці із продовольчих магазинів, дачних будиночків варто звертати увагу на виявлення слідів зубів на таких предметах, як шоколадні цукерки, сир, масло, яблука, які могли їсти злочинці під час крадіжки. Переборюючи перешкоди, злочинці можуть по необережності ушкодити собі руки, у зв'язку із чим можливе виявлення плям крові, що дозволяють надалі встановити її групову приналежність. У ході огляду рекомендується вилучати етикетки, ярлики, паспорти на викрадені товари, їхнє впакування, зразки тканини, що залишилися аналогічні товари з на кольорову плівку. Все це значно полегшує потім пошукову роботу. У завдання огляду також входить обстеження прилягаючої до оглядається объекту, що, місцевості, де можуть бути знайдені сліди протекторів, взуття, недокурки, загублені викрадені або особисті речі злочинців. Допит потерпілих і матеріально-відповідальних осіб. Допит потерпілої й матеріально-відповідальної особи по справах про крадіжки звичайно починається із з'ясування того, як і при яких обставинах цим особам стало відомо про крадіжку. Установлюється, коли допитуваний востаннє бачив зниклі речі або цінності й коли виявив їхнє зникнення. З вартість викраденого і його ознаки. Доцільно із цих питань допитувати також членів родини або товаришів по службі, що потерпіли й матеріально-відповідальних осіб, а також рекомендувати їм представити частини викрадених предметів, що залишилися в них, (наприклад, пояс або шматки тканини, з якої зшиті викрадені речі). Допитуваним завжди варто задавати питання, чи підозрюють вони кого-небудь у крадіжці й чи не бачили вони напередодні крадіжки підозрілих осіб.

     Питання 2

     Вкажіть типові версії попереднього етапу перевірки, та які негативні  обставини можуть свідчити про інсценування крадіжки.

     Робиться  це за наступною схемою. Посадова особа, у розпорядженні якого перебуває  первинна (сигнальна) інформація, на основі її аналізу виділяє в ній дві  групи відомостей: 1) про обставини  вчиненого (його місці, часі, учасниках  і т.д. ); 2) про джерела й носії інформації. У коло останніх включаються: а) особа (особи у випадку групової заяви), від якого надійшла первинна інформація, б) інші особи, на які є прямі вказівки як на людей, що можуть підтвердити викладені факти або зробити по них додаткові повідомлення; в) документи, інші предмети, інформативні з розглянутої точки зору. Крім того, отримана інформація, а також знання типових характеристик такого роду подій і слідів, що утворяться у зв'язку з ними, використаються для побудови уявної моделі події, про яке мова йде, і моделі обстановки, у якій воно відбулося. У результаті вивчення цих моделей виводяться наслідку, що випливають із них, про можливе існування тої або іншої номенклатури інших носіїв інформації, на які в першоджерелі відсутні прямі вказівки. На цій базі формулюються версії (про природу події, його видової приналежності, про окремі обставини й т д) і розробляється план їхньої перевірки. У ньому відбиваються питання, які необхідно з'ясувати (про місце, час, учасників досліджуваної події, його наслідках і т.д. ), вказується, яким образом це повинне бути зроблене, ким і в які строки. Намічені в плані перевірки питання досліджуються шляхом виробництва реально-практичних дій. У їхнє коло звичайно входять 1) вихід на місце події і його огляд (якщо це можливо й доцільно), 2) одержання пояснень осіб, від яких надійшла сигнальна інформація, інших осіб, які можуть підтвердити або спростувати, доповнити, поглибити, уточнити вихідні дані, 3) вивчення необхідних документів за місцем їх перебування, 4) дача доручення фахівцям провести в необхідних випадках документальні перевірки, лабораторні дослідження, обстеження яких-небудь об'єктів (цехів, баз, житлових приміщень і т.д. 5) одержання роз'яснень, консультацій у фахівців, 6) вивчення спеціальної, довідкової, методичної й іншої літератури, нормативних актів (законів, інструкцій, наказів і т.д. ), що регулюють відносини, правила поведінки й діяльність у тій сфері, що входить у предмет перевірки Роздільний і порівняльний аналіз даних, отриманих таким шляхом з різних джерел, дозволять скласти уявлення про їхньому змісті, ступені повноти, вірогідності, относимости до досліджуваних обставин і зробити на цій основі один із трьох висновків - про необхідність продовження перевірки у випадку відсутності достатніх даних, що вказують на ознаки злочину,

- про  відмову порушення кримінальної  справи у випадку відсутності  події злочину й по інших  законних підставах,

- про  порушення кримінальної справи, прийнятті його до свого виробництва  або про його напрямок для  розслідування іншому органу  по підслідності (при порушенні кримінальної справи визначається, під ознаки якого злочину або категорії злочинів підпадає досліджуване діяння). Після порушення кримінальної справи пошуково-пізнавальна діяльність здобуває новий правовий статус. Із цього моменту починається попереднє розслідування.

     Негативною  обставиною що може свідчити про інсценування крадіжки є те що 2 дні назад почалася ревізія в магазині, під час  якої могла бути виявлена недостача, таким чином продавці даного магазину могли інсценувати крадіжку для  приховання недостачі. 
 
 

Використані джерела

1. Белкин Р. С. Курс криминалистики. В 3 т.- М., 1997.- Т. 3.- С. 364.
2. Навчально – методичні матеріали з курсу «криміналістика». Частина 1. Для студентів заочного факультету. Колган В.П. Хмельницький 2003
3. «Криміналістика». За ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с